Тепер проаналізуємо обвинувальний акт та докази зазначених в ньому тверджень досліджених під час судового розгляду

Таким чином жодна допитана під час судового слідства особа не підтвердила жодного твердження прокурора про те, що Туманова Т. А. та/або Туманова І. Г. вчиняли будь-які дії, направлені на штучне створення підстав для незаконного отримання коштів та/або у будь-який спосіб знали, що я живий та до мого повернення в листопаді 2014 року вводили в оману будь-кого стосовно мене.

Даний факт належним чином встановлений та підтверджений досудовим слідством та прокуратурою, які винесли та не оскаржували дві постанови про закриття кримінального провадження від 20.11.2015 року по кримінальному провадженню 12013042020000317 якими в діях Туманової Т. А. та Туманової І. Г. відсутній склад злочину передбачений ч. 2 ст. 383 та ч. 3 ст. 358 КК України. Дані постанови надані суду, були предметом дослідження та повинні бути оцінені судом. Більш того представник потерпілого Радевич-Вінницька підтвердила що дані постанови не оскаржували отже і слідство і прокуратура і потерпілий з даними висновками погодилися.

 

Окремою самодостатньою підставою для постановлення оправдовувального вироку є наступний факт:

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 номер 10 Обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

В преамбулі даної постанови зазначено: З метою реалізації конституційних гарантій захисту всіх форм власності від злочинних посягань, однакового та правильного застосування судами законодавства про відповідальність за злочини проти власності, запобігання судових помилок при розгляді справ цієї категорії Пленум Верховного Суду України

П О С Т А Н О В Л Я Є дати судам такі роз'яснення.

Розглянемо передача майна в даному випадку (коштів) була добровільною або примусовою.

Я стверджую, що зібраними на судовому та досудовому слідстві доказами, а також відповідно до вимог закону та висновків спеціалістів сплата коштів була примусовою, в порядку виконання судового рішення, отже необхідна ознака - добровільність - відсутня. Таке твердження грунтується на наступному:

1. 04.06.2014 року Апеляційним судом Дніпропетровської області було залишено без змін рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, яким з потерпілого було стягнуто 9880000 грн.

2. 01.10.2014 року ВССУ по справі 6-24917св14 була постановлена ухвала, якою затверджено мирову угоду між позивачем та відповідачем.

3. Кошти були сплачені на виконання ухвали про затвердження мирової угоди, та отже кошти були сплачені на виконання ухвали ВССУ тобто не добровільно, тобто не може вважатися шахрайством. Відповідно до п. 6.1 мирової угоди: Дана мирова угода набирає чинності з дати її визнання судом у встановленому законом порядку та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків. Тобто угода затверджена ВССУ, а ні що інше поклало обов'язок на потерпілого.

4. Якщо аналізувати причини укладання мирової угоди, то така угода укладена виключно в наслідок судового рішення про стягнення коштів. Таке твердження грунтується на наступному:

· Відповідно до п. 1.4 мирової угоди: Підписанням цієї мирової угоди сторони підтверджують повне врегулювання спору між ними, що призвів до подання позову Туманової Т. А. до ПрАТ «МетЛайф» про стягнення суми.

· Ухвалою на підставі досліджених доказів встановлено: Відповідно до ч.1 ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.

· Відповідно до протоколу допиту на досудовому слідстві представника потерпілого в судах Карпова С. Б.: враховуючи розмір суми, штрафні санкції, що могли бути застосовані до ПРАТ "Метлайф", були досить значними, а тому ПРАТ "Метлайф" було прийнято рішення про укладання мирової угоди.

· Відповідно до протоколу допиту на досудовому слідстві начальника відділу врегулювання страхових випадків Овсійчук О. В.: на мою думку укладення мирової угоди є логічним рішенням, в зв'язку з тим, що суди першої та другої інстанції задовольнили позов про сплату страхової суми та рішення набрало законної сили. Окрім того, укладанням мирової угоди вдалось уникнути небажаних репутаційних ризиків та зберегти ділову репутації компанії.

· Відповідно до протоколу допиту на досудовому слідстві керівника опкраційного департаменту потерпілого Авдєєвої К. О.: мирову угоду ми уклали для того, щоб унткнути пені за несвоєчасну виплату страховки. Ми розуміли, що після судів, що в нас іншого виходу крім того, як виплатити їм гроші немає.

· Відповідно до протоколу допиту на досудовому слідстві фінансового директора потерпілого Соколюк О. М.: рішення про укладення мирової угоди прийнято за погодженням з відповідним відділом регіонального офісу компанії (вищестоящего підрозділу), в зв'язку з тим, що суди першої та апеляційної інстанції задовольнили позов про сплату чтрахової суми та рішення набрали законної сили. Окрім того, укладенням мирової угоди удалося уникнути додаткових матеріальних збитків та небажаних репутаційних ризиків.

· Відповідно до протоколу допиту на досудовому слідстві начальника юридичного відділу потерпілого Радевич-Вінницької О. Я. на питання про прмчини сплати коштів надана відповідь: Я безпосередньо у цьому участі не брала тому не можу відповісти на це питання?

· Отже все керівництво потерпілого на Україні, яке було допитано, від власного імені, а також з вказівкою на мотив вищестоячого керівництва, як мотив сплати коштів одноголосно вказали не на надані Тумановою Т. А. документи, а на ніщо інше як судові рішення. Жодного не те що прямого свідчення, а навіть натяку, що підставою сплати були надані Тумановою Т. А. документи матеріали справи не містять. При цьому підстави ухвалення судових рішень про стягнення не є предметом дослідження обвинувального акту, а суд на моє клопотання дослідити та долучити матеріали цивільної справи одноголосно з прокурором та представником потерпілого відмовив. Причинно наслідковий зв'язок між судовим рішенням та сплатою однозначний.

· Такій узгодженій поведінці суду, прокурора та потерпілого по небажанню досліджувати матеріали цивільної сарави є логічне пояснення - це наявність в матеріалах такої справи заяви потерпілого поданої вже під час перебування кримінальної справи в суді, якою керуючись ст. 380-382 ЦПК про поворот виконання судового рішення просили постановити рішення про повернення суми. Таке прохання підписано з дозволу керівництва представником Радевич-Вінницькою. Тим самим додатково однозначно підтверджено сплату суми не на підставі поданих Тумановою Т. А. документів, а на підставі судового рішення про стягнення, що додатково підтверджено проханням про поворот виконання рішення яке подано потерпілим.

5. Враховуючи факт сплати коштів після набрання законної сили розглянемо як розуміє чинне законодавство факт сплати боргу після винесення остаточного рішення про стягнення незалежно від факту подання такого рішення на виконання до органів ДВС.

· Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень. Отже виходячи з тексту закону всі (будь-які) дії органів ДВС вчинені в рамках цього закону це дії спрямовані на примусове виконання судових рішень. Отже факт сплати між набранням рішенням законної сили та поданням рішення до органів ДВС є добровільним але виконанням судового рішення - акта держави яким примушено до виконання зобовязань.

Відповідно до п. 4 листа ВССУ Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов’язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах: Слід зазначити, що VI розділ ЦПК стосується лише примусового виконання судових рішень, тобто у разі звичайної реалізації судових рішень втручання органів держаної виконавчої служби не відбувається. Отже факт сплати між набранням рішенням законної сили та поданням рішення до органів ДВС є добровільним але виконанням судового рішення акта держави яким примушено до виконання зобовязань.

· Відповідно до аналітичної статті розташованої на офіційному сайті судової влади за адресою в інтернеті lb.od.court.gov.ua/sud1518/pybinf/publdoc/vpsr/ За одну з головних засад судочинства Конституцiя України визнає обов’язковiсть рiшень суду. Ця норма означає, що судовi рiшення, якi набрали законної сили, є обов’язковими до виконання для всiх органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, їхнiх посадових осiб, для об’єднань громадян та iнших юридичних осiб i громадян. Тобто сторона, що програла справу, вiдразу пiсля того, як судове рiшення набрало законної сили, мусить виконати його добровiльно. Проте на практицi часто все вiдбувається не так, як ми того бажаємо. Боржник не тiльки не квапиться виконувати рiшення суду, а й активно протидiє сторонi, яка виграла судовий процес. У такому разi судове рiшення пiдлягає примусовому виконанню. Отже факт сплати між набранням рішенням законної сили та поданням рішення до органів ДВС є добровільним але виконанням судового рішення.

Відповідно до аналітичної статті розташованої на офіційному сайті судової влади за адресою в інтернеті ov.zt.court.gov.ua/sud0617/info_people/index5/ Примусове виконання судових рішень, викладених у виконавчих документах, здійснюється Державною виконавчою службою, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Отже факт сплати між набранням рішенням законної сили та поданням рішення до органів ДВС є добровільним але виконанням судового рішення.

6. Спеціалісти в розумінні ст. 71 КПК України на відповідне запитання надали наступну відповідь:

· Міністерство юстиції в особі заступника міністра з питань ДВС і листі від 02.08.2016 на запитання чоловіка обвинуваченої Шушунова зазначив: умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, шо відповідно до закону підлягають примцсовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає ЗУ "Про виконавче провадження". Отже факт сплати між набранням рішенням законної сили та поданням рішення до органів ДВС є добровільним але виконанням судового рішення.

· Міністерство юстиції в особі заступника міністра з питань ДВС і листі від 16.08.2016 на запитання чоловіка обіинуваченої Шушунова зазначив: у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження.. Отже факт сплати між набранням рішенням законної сили та поданням рішення до органів ДВС є добровільним але виконанням судового рішення.

7. В будь-якому разі відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обовязковими для виконання всіма суб'єктами на всій території України без будь-яких обмежень за колом осіб в тому числі і для потерпілого який їх виконав. Тобто з моменту набрання рішенням законної сили воно вже було державним примусом для сплати коштів, а добровільно чи за допомогою ДВС виконано рішення тобто

добровільно або з додатковим примусом не має значення адже має значення сплата в наслідок і після постановлення та набрання чинності. Після поимусу з боку держави шляхом постановлення обов'язкового для виконання. При цьому зазначу:

Питання: чи є рішення обовязковим для виконання в незалежності від подання до ДВС.

Відповідь: так, а ні конституція а ні інші акти законодавства не ставлять в залежність обовязковість рішень від подання їх до ДВС.

 

Розглянемо інший бік необхідного з боку прокурора предмету доказування та суду предмету дослідження визначеного в п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК України це форму вини обвинувачених.

Інкримінований злочин - шахрайство може бути вчинено тільки з прямим умислом. Тобто в розумінні ч. 2 ст. 24 КПК України всі обвинувачені, за умови, якщо вони вчинили шахрайство усвідомлювали суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачали його суспільно небезпечні наслідки та бажали їх настання.

Для додаткового як вірного так і обов'язкового в силу ст. 458 КПК розуміння цього предмету доказування процитую постанову ВСУ у справі 541/2071/15-к від 08.09.2016

У тому разі, коли особа під впливом свого корисливого мотиву утвердилася в намірі заволодіти чужим майном, вона обирає механізм злочинної поведінки, який включає в себе етапи, зокрема мотивації злочину, цілепокладання, планування посягання, вибір шляхів досягнення цілі, прогнозування ризиків та можливих наслідків тощо. Через сукупність таких дій і суб'єктивне ставлення до них особи, яка їх вчинила, відбувається візуалізація останньої (позиціонування самої себе), тобто проявляються процеси діяння, які недоступні для безпосереднього спостереження

 

Отже розглянемо сукупність зазначних ВСУ ознак за якими слід визначати наявність або відсутність прямого умислу в поведінці кожного з обвинувачених під час так званої реалізації запланованого злочину та після неї.

Туманов С. Г.

1. Перебуваючи у всеукраїнському розшуку та в базі даних МВС як безвісті зникла особа Туманов перебуває в туристичному центрі України м. Кам'янець-Подільський де в будь-який момент може зявитися в якості туриста або з іншою метою будь-яка особа. Очевидно, що така поведінка не свідчить про дії по переховуванню з метою видати з себе померлого. Даний факт підтверджений досудовим слідством. А також допитаними свідками Соловей та Кошеленко. При цьому ніким ніяк неспростований.

2. Перебуваючи у всеукраїнському розшуку та в базі даних МВС як безвісті зникла особа Туманов відвідує спорткомплекс Новобудова на власні документи з відеорегістрацією відвідувань. Відповідь спорткомлексу є в матеріалах справи. Очевидно, що така поведінка не свідчить про дії по переховуванню з метою видати з себе померлого. Даний факт підтверджений досудовим слідством, спорткомплексом, а також допитаними свідками Соловей та Кошеленко. При цьому ніким ніяк не спростований.

3. Перебуваючи у всеукраїнському розшуку та в базі даних МВС як безвісті зникла особа Туманов відвідує судові засідання в Кам'янець-Подільському суді, Апеляційному суді Хмельницької області, Рівненському апеляційному Господарському суді де сторонами по справі є ТОВ "МС Інвест", ТОВ "Поділля Трансбуд", Соловей. Очевидно, що така поведінка не свідчить про дії по переховуванню з метою видати з себе померлого. Зокрема справи 2/676/165/13-ц, 676/2242/13-ц, 2208/8182/12, 3/1723-10 при цьому в постанові від 29.10.2014 по справі 3/1723-10 я прямо зазначений як представник в тексті ухвали, при цьому ж реєєстр судових рішень є загальнодоступним та всі суди охороняються міліцією, яка має мої орієнтування як розшукуваної особи, а також допитаними свідками Соловей та Кошеленко. При цьому ніким ніяк не спростований. Суд може додатково пересвідчитись зробивши запити по справам, які я надав у витягу з реєєстру. А також витребувати та дослідити журнали запису відвідувачів суду за період з 25.10 2013 по 08.11.2014 адже я приходив не тільки в засідання а і в інші дні, подавав заяви, клопотання, знайомився з матеріалами справи.

4. Перебуваючи у всеукраїнському розшуку та в базі даних МВС як безвісті зникла особа Туманов веде від власного імені листування з ВССУ. Даний факт підтверджений відповіддю ВССУ на моє ім'я на моє звернення. При цьому ніким ніяк не спростований.

5. Перебуваючи у всеукраїнському розшуку та в базі даних МВС як безвісті зникла особа Туманов на свої документи проживає в готелі "7 днів". Відповідь готелю є в матеріалах справи. Очевидно, що така поведінка не свідчить про дії по переховуванню з метою видати з себе померлого. Даний факт підтверджений досудовим слідством, готелем, а також допитаними свідками Соловей та Кошеленко. При цьому ніким ніяк не спростований.

6. Я деякий час в 2010 році перебував в Бердянському СІЗО, де в мене були відібрані відбиткі пальців. виникає питання, як я знаючи про це розраховував отримати кошти шдяхом видачі трупу невстановденої особи за себе адже достовірно знав, що відбитки пальців не співпадуть з моїми. Звісно що сподіватися на досягнення шахрайської мети за таких обставин дурість. Очевидно що даний факт може трактуватись на мою користь, через очевидну неможливість досягнення інкримінованої злочинної мети.

7. Після ніби-то вчинення інкримінованого злочину я жив звичайним відкритим життям, що підтверджується матеріалами негласних слідчих дій та був викритий через протокол ДАІ в якому зазначив свої реальні дані та номер мобільного телефону. Якщо поставити питання: Це поведінка злочинця який боїться бути викритим або така поведінка суперечить страху бути викритим. Відповідь будь-якої чесної особи однозначна: така поведінка жодним чином не вказує на страх бути викритим та відповідні дії.

8. Будучі юристом та ніби-то постійно контактуючи з Тумановою Т. А. не наполіг на несдачі аналізу ДНК та поданні до ДВС виконавчого листа тим більше, що маю трирічний досвід роботи на керівних посадах ДВС та знаю як пришвидшити примусове виконання.

Отже в таких термінах ВСУ як вибір шляхів досягнення цілі, прогнозування ризиків та можливих наслідків тощо я щоразу свідомо, систематично, в різний спосіб наражався бути викритим що суперечить уникненню ризиків та їх можливих наслідків в розумінні ВСУ. Бачячи як розвивається хід процесу зазначу, що невиконання вимог 458 КПК в частині однаковості з ВСУ підходу в даному випадку до розуміння критеріїв оцінки прямого умислу буде завідомо неправосудним рішенням.

 

Туманова Т. А.

1. Маючи ще в липні 2013 року на руках виконавчий лист про примусове стягнення коштів до моменту отримання коштів в жовтні 2013 року, ніби то маючи намір якнайшвидше отримати кошти не несе виконавчий лист до ДВС. Будь-яка незалежна особа особа даний факт не може прокоментувати як дії направлені на реалізацію умислу на шахрайство, а тільки як дії особи яка немає жодної зацікавленості в коштах в наслідок смерті. Все, нічого не треба робити, подай виконавчий лист і все зроблять за тебе і дуже швидко адже боржник повністю платоспроможний і трясеться з приводу репутації. Ні, виконавчий лист так і не був поданий.

2. Злочинець, який має намір якнайшвидше отримати кошти 12.09.2014 року, до отримання коштів, не подавши на виконання виконавчий лист, до укладання мирової угоди, ніби-то знаючи що Туманов С. Г. живий здає в присутності слідчого, адвоката, лікарів аналіз ДНК, розуміючи що він однозначно засвідчить факт належності або відсутності родинного зв'язку. Спитавши у незалежної особи що це дії з метою отримати кошти шляхом шахрайства або дії направлені на встановленя істини: Хто є померлою особою? Така особа відповість: Однозначно дії направлені на встановлення об'єктивної істини. В даному випадку спаяний колектив суду, прокурора та потерпілого буде намагатися казати, що Туманова Т. А. виконувала судове рішення про експертизу, але у випадку такого твердження прошу врахувати наступне:

· Якщо так, то і потерпілий виконував рішення суду адже зостосування різної логіки при квалифікації однакової послідовності подій у обвинуваченого та потерпілого не можливо буде кваліфікувати інакше ніж упереджене ставлення. При цьому по рішенню про експертизу неможливо подати виконавчий лист та зобов'язати через ДВС адже виконавчий лист в даному випадку не видається. Факт сплати в наслідок судового рішення підтверджений всіма представниками та співробітниками потерпілого, а також зафіксований в заяві про поворот виконання рішення. Натомість причинно-наслідковий зв'язок між судовим рішенням та сданням зразків є домислом, який у випадку покладення його в основу вироку порушуватиме ст. 17 КПК, а вирок стане заввдомо неправосудним.

· Туманова легко могла не з'явитися в лікарню, наприклад поїхати в санаторій, лягти в лікарню в іншому місті то інше, а ухвала на відміну від рішення про стягнення через місяць втрачала силу. Невже професійний юрист високої кваліфікації, так званиий подільник, який ніби-то постійно спілкувався з Тумановою та керував реалізацією злочину не розумів цього та не вжив відповідні заходи.

· Представник потерпілого натякав, що дивним чином не вистачило матеріалу для аналізу. якщо таке буде у вироку прошу навести докази змови Туманової Т. А. з особами які такий результат вчинили та організували та не займатися пустослівям.

4. Туманова Т. А. до отримання коштів будучі шахрайкою не вчинила жодної угоди по відчуженнюю майна, корпоративних або будь-яких майнових прав щоб уникнути конфіскації майна у випадку викриття як злочинця. Будучі шахрайкою, тим більше маючи кваліфікованого юриста подільника повинна була вчинити навпаки.

5. Отже в таких термінах ВСУ як вибір шляхів досягнення цілі, прогнозування ризиків та можливих наслідків тощо Туманова Т. А. щоразу свідомо, систематично, в різний спосіб вчиняла дії в супереч інкримінованій меті та злочинній логіці, що явно суперечить уникненню ризиків та їх можливих наслідків в розумінні ВСУ. Бачячи як розвивається хід процесу зазначу, що невиконання вимог 458 КПК в частині однаковості з ВСУ підходу в даному випадку до розуміння критеріїв оцінки прямого умислу буде завідомо неправосудним рішенням.

 

Туманова І. Г.

1. Один злочинець, який має намір якнайшвидше отримати кошти 12.09.2014 року, до отримання коштів, не подавши на виконання виконавчий лист, до укладання мирової угоди, ніби-то знаючи що Туманов С. Г. живий здає в присутності слідчого, адвоката, лікарів аналіз ДНК, розуміючи що він однозначно засвідчить факт належності або відсутності родинного зв'язку. Його спільник який також достовірно знає, що Туманов С. Г. живий який також має на меті якнайшвидше отримати кошти знаходиться поруч та розуміє що відбувається та не перещкоджає вчтановленню істини. Спитавши у незалежної особи що це дії з метою отримати кошти шляхом шахрайства або дії направлені на встановленя істини: Хто є померлою особою? Така особа відповість: Однозначно дії направлені на встановлення об'єктивної істини.

2. Туманова І. Г. до отримання коштів будучі шахрайкою не вчинила жодної угоди по відчуженнюю майна, корпоративних або будь-яких майнових прав щоб уникнути конфіскації майна, а за останні півроку до пред'явлення обвинувачення оформила на себе два автомобіля. Будучі шахрайкою, тим більше маючи кваліфікованого юриста подільника повинна була вчинити навпаки.

3. Отже в таких термінах ВСУ як вибір шляхів досягнення цілі, прогнозування ризиків та можливих наслідків тощо Туманова Т. А. щоразу свідомо, систематично, в різний спосіб вчиняла дії в супереч інкримінованій меті що явно суперечить уникненню ризиків та їх можливих наслідків в розумінні ВСУ. Бачячи як розвивається хід процесу зазначу, що невиконання вимог 458 КПК в частині однаковості з ВСУ підходу в даному випадку до розуміння критеріїв оцінки прямого умислу буде завідомо неправосудним рішенням.

 

Крім того, прокурор не надав жодного пояснення наступному:

1. Чому злочинці Туманова Т. А. та Туманов С. Г. через декілька днів після повернення Туманова С. Г. до м. Дніпропетровська склали нотаріально посвідчену заяву, що Туманов С. Г. живий, яку Туманов С. Г. направив поштою до потерпілого. даний факт підтверджується вилученою в якості речових доказів копією такої заяви, чеком на підтвердження поштового відправлення, а також показами Туманова С. Г. та Туманової І. Г. Спитавши у будь-якої особи це поведінка злочинців або ні будь-яка особа скаже що такі дії суперечать логіці злочинців. Якщо хтось намагатиметься стверджувати протилежне то він повинен бути навести мотив таких дій який був би злочинним та навести відповідні досліджені під час судового розгляду докази.

2. Чому ні Туманова Т. А. ні Туманова І. Г. ні Туманов С. Г. не міняли персоналні комп'ютери після повернення Туманова С. Г. та Туманова Т. А. ні Туманова І. Г. не міняли номери телефонів так необхідних для спілкування. Як це кореспондується зі злочинною логікою невідомо. Як тоді я як зазначено на сторінці 4 обвинувального акту: керував їх діями під час вчинення кримінального правопорушення, при тому що доведено моє постійне знаходження в м. Кам'янець-Подільський.

3. Яким чином так звані злочинці обмінювалися поточною інформацією так необхідною для координації дій та знання ситуації.

4. Якщо слідством невстановлено жодної причетності до смерті невідомої особи, як так звані злочиниці знали, що буде невпізнаний ніким труп особи, яка загине від нещасного випадку з подібними до мене антропометричними даними, при цьому без особивих прикмет, при цьому до отримання коштів його так ніхто і не впізнає.

5. Чому Клисак та Радіонова, які також впізнали труп як мій на відміну від Туманова Т. А. ні Туманова І. Г. не отримували підозру.

 

Окремо зазначу, що судячи з запитань Радіоновій та Бикадорову вбачається, що суд та сторона обвинувачення намагатимуться стверджувати, що я не мав доходу зазначеного в анкеті на укладення договору отже врав з початку. Це не так. Відповідно до інформації наданій листом від 03.05.2017 року вих. 6326/04-62-1301/53 ДПІ в Шевченківькому районі повідомила, що я за третій квартал 2013 року сплатив 50000 грн. податку з заробленого 1000000 грн. будучи платником єдиного податку по ставці 5 відсотків. Даний факт як підтверджує дохід так і свідчить про рівень вирішуваних мною як юристом питань, що враховуючи специфіку роботи юриста - із двох сторін конфлікту хтось залишаеться незадоволеним - свідчить і про рівень можливих проблем. А може дохід та податок також частина хитрого плану). Крім того, даний факт свідчить про наявність у мене грошей для існування.

 

Також ст. 91 КПК як обов'язковий предмет доказування визначає мотив. Корисний злочин цілком зрозуміло передбачає корисний мотив. Вбачається, що я отримав кошти здобуті злочинним шляхом. Я стверджую, що ні матеріали справи, ні тим більше досліджені під час судового розгляду докази жодним чином не доводять, що я отримав якийсь матеріальний прибуток від коштів сплачених в якості страхової винагороди. Я сподіваюсь зрозуміло, що я не можу називатися шахраєм, якщо я не отримував кошти.

 

Також в частині такого необхідного предмету доказування, як роль кожного. Мені наприклад інкримінується, що я організатор. Дуже цікаво, якими дослідженими в порядку ст. 23 КПК доказами в розумінні ч. 2 ст. 84 КПК це підтверджується. Ніякими. Якщо наприклад припустити, що злочин був, був організатор, які є докази доводять, що це саме я, а, ні наприклад, суддя Карягіна

 

Тепер проаналізуємо обвинувальний акт та докази зазначених в ньому тверджень досліджених під час судового розгляду.

На виконання п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України сторона обвинувачення намагалася описати спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, при цьому вбачається, що твердження в обвтнувальному акті не пусті слова, а в матеріалах кримінального повадження наявні докази всіх зазначених в обвинувальному акті тверджень.

Твердження 1 (сторінка 4 обвинувального акту): в період часу з 09.08.2013 року до 25.10.2013 року Туманов С. Г. разом із Тумановою І. Г. та Тумановою Т. А., домовилися про спільне вчинення кримінального правопорушення, а саме заволодіння шляхом обману чужим майном, належним ПрАТ "Метлайф" та розподілили свої ролі у вчиненні злочину. При цьому Туманов С. Г. виступив безпосередньо організатором вчинення шахрайства, який розробив план реалізації злочинних дій, визначив ролі кожного співучасника та керував їх діями під час вчинення кримінального правопорушення, а також являвся співучасником вчинення злочину.

Слідство ніколи не мало та не має доказів

· Факту змови. (жодним дослідженим в суді доказом це не підтверджується). При цьому нагадаю, що пряме запитання про можливість підвердити зазначену вище цитату, яке я ставив кожному без виключення свідку та представнику потерпілого суд відповідно до аудіозапису або знімав або була відповідь: підтвердити не можу. Отже в розумінні ст. 84 КПК України залишаються висновки експертів або речові докази або документи, цікаво які.

· Факту змови саме між трьома, чому наприклад не між мною та Тумановою І. Г., а Туманова Т. А. нічого не знала, або між мною та Тумановою Т. А., а Туманова І. Г. нічого не знала. (жодним дослідженим в суді доказом це не підтверджується). При цьому нагадаю, що пряме запитання про можливість підвердити зазначену вище цитату, яке я ставив кожному без виключення свідку та представнику потерпілого суд відповідно до аудіозапису або знімав або була відповідь: підтвердити не можу. Отже в розумінні ст. 84 КПК України залишаються висновки експертів або речові докази або документи, цікаво які

· Факту розроблення плану саме до укладання договору, а або після зникнення, або після 01.01.2014 року. Зазначені конкретні дати тобто повинні бути конкретні докази інакше це ніщо інше як внесення в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей. (жодним дослідженим в суді доказом це не підтверджується). При цьому нагадаю, що пряме запитання про можливість підвердити зазначену вище цитату, яке я ставив кожному без виключення свідку та представнику потерпілого суд відповідно до аудіозапису або знімав або була відповідь: підтвердити не можу. Отже в розумінні ст. 84 КПК України залишаються висновки експертів або речові докази або документи, цікаво які.

· Факту, що саме Туманов С. Г. організатор, а ні Туманова Т. А. або Туманова І. Г. або інша особа наприклад суддя Карягіна. (жодним дослідженим в суді доказом це не підтверджується). При цьому нагадаю, що пряме запитання про можливість підвердити зазначену вище цитату, яке я ставив кожному без виключення свідку та представнику потерпілого суд відповідно до аудіозапису або знімав або була відповідь: підтвердити не можу. Отже в розумінні ст. 84 КПК України залишаються висновки експертів або речові докази або документи, цікаво які.

ВСУ в постанові від 21 січня 2016р. у справі №5-249кс15 зазначив:

кожен факт причетності особи до вчинення злочину та винності має бути підтверджений повнотою зібраних доказів, а переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Враховуючи вищевикладене у випадку ненаведення у вироку доказів процитованого твердження 1 сторони обвинувачення вирок буде завідомо неправосудним.

 

Твердження 2 (сторінка 4 обвинувального акту): в подальшому Туманова І. Г. мала підшукати в медичних закладах м. Дніпропетровська труп невстановленого чоловіка, який зовнішньо та за віком, схожий на Туманова С. Г.

З даного твердження вбачається, що або медичні заклади міста містять вільні для доступу приміщення, де можна вільно оглянути труп на предмет зовнішнього вигляду, зросту, особливих прекмет при цьому на трупі кимось зазначена інформація, що причина смерті нещасний випадок та що цей труп невпізнаний, або є якась вивіска з текстом: сьогодні в наявності є невпізнані трупи з фото, описом причин смерті, зросту, відсутністю особливих прикмет, тощо. Покажіть мені такий медичний заклад в нашому місті. Однозначно ми стикаємося з очередним фактом внесення до офіційного документу завідомо неправдивої інформації. (жодним дослідженим в суді доказом твердження обвинувачення не підтверджується). При цьому нагадаю, що пряме запитання про можливість підвердити зазначену вище цитату, яке я ставив кожному без виключення свідку та представнику потерпілого суд відповідно до аудіозапису або знімав або була відповідь: підтвердити не можу. Отже в розумінні ст. 84 КПК України залишаються висновки експертів або речові докази або документи, цікаво які.

Більшо того, вищепроцитоване твердження спростовується наступними наданими суду доказами:

· На запит Туманової І. Г. до департаменту охорони здоров'я Дніпровської міської Ради, який направлений 07.06.2017 року про можливість виявлення звичайним громадянином м. Дніпропетровська в медичних закладах трупів з інформацією про фото, описом причин смерті, зросту, відсутністю особливих прикмет, тощо була отримана відповідь від 15.06.2017 року вих. 4/13-2034 згідно тексту якого всі ці питання знаходяться в компетенціїї правоохоронних органів.

· Більш того, відповідно до наказу головного управління охорони здоров'я Дніпропетровської ОДА від 15.12.2011 номер 1088 Заступникам начальника, начальникам відділів, головним спеціалістам головного управління охорони здоров’я облдержадміністрації: 1.1. здійснювати заходи щодо розшуку громадян виключно на підставі запитів оперативних органів, що передбачені Законом України „Про оперативно-розшукову діяльність”. Отже отримати відповідну інформацію не співробітнику міліції виключно на підставі запитів оперативних органів, що передбачені Законом України „Про оперативно-розшукову діяльність неможливо навіть теоретично.

Залишається варіант був спільник який надавав відповідну інформацію. Цікаво хто, може суддя Карягіна.

ВСУ в постанові від 21 січня 2016р. у справі №5-249кс15 зазначив:

кожен факт причетності особи до вчинення злочину та винності має бути підтверджений повнотою зібраних доказів, а переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Враховуючи вищевикладене у випадку ненаведення у вироку доказів процитованого твердження 2 вирок буде завідомо неправосудним.

 

 

Твердження 3 (сторінка 5 обвинувального акту) в період часу з 15.11.2013 до 03.12.2013 Туманова І. Г. виявила наявність в морзі міста Дніпропетровська бюро судово-медичних експертиз трупа невідомого чоловіка віком від 30 до 35 років, який загинув від травмуваннч залізничним транспортом.

Те що дана інформація не є загальнодоступною доведено вище. (жодним дослідженим в суді доказом дане твердження не підтверджується). При цьому нагадаю, що пряме запитання про можливість підвердити зазначену вище цитату, яке я ставив кожному без виключення свідку та представнику потерпілого суд відповідно до аудіозапису або знімав або була відповідь: підтвердити не можу. Отже в розумінні ст. 84 КПК України залишаються висновки експертів або речові докази або документи, цікаво які.

Залишається варіант був спільник який надавав відповідну інформацію. Цікаво хто, може суддя Карягіна.

ВСУ в постанові від 21 січня 2016р. у справі №5-249кс15 зазначив:

кожен факт причетності особи до вчинення злочину та винності має бути підтверджений повнотою зібраних доказів, а переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Враховуючи вищевикладене у випадку ненаведення у вироку доказів процитованого твердження 3 вирок буде завідомо неправосудним.

 

 

Твердження 4 (сторіка 5 обвинувального акту): в денну пору доби 04.12.2013 року, після отримання інформації про поховання невстановленого чоловіка та відсутність звернень громадян про впізнання трупу, звернулась до начальника СВ ЛВ на ст. Нижньодніпровськ вузол УМВС Україні на Придніпровській залізниці Масюк Ю. В., якою проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні 12013042020000317 від15.11.2013 року за ознаками ч. 3 ст. 276 КК України, Туманова І. Г. повідомила про виявлення нею трупа свого брата за фотографією в морзі та про його загибель від травмування залізничним транспортом в районі станції Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці.

Частина після отримання інформації про поховання невстановленого чоловіка та відсутність звернень громадян про впізнання трупу.

Коли, від кого та в якому вигляді була отримана така інформація. (жодним дослідженим в суді доказом це не підтверджується). При цьому нагадаю, що пряме запитання про можливість підвердити зазначену вище цитату, яке я ставив кожному без виключення свідку та представнику потерпілого суд відповідно до аудіозапису або знімав або була відповідь: підтвердити не можу. Отже в розумінні ст. 84 КПК України залишаються висновки експертів або речові докази або документи, цікаво які.

· Крім того інформація про відсутність звернень громадян знаходилась де? Може її надав невідомий спільник суддя Карягіна.

Частина звернулась до начальника СВ ЛВ на ст. Нижньодніпровськ вузол УМВС Україні на Придніпровській залізниці Масюк Ю. В.

Питання: звернулась як? телефоном, інтернетом, факсом через когось (може суддю Карягіну) іншим чином. (жодним дослідженим в суді доказом це не підтверджується). При цьому нагадаю, що пряме запитання про можливість підвердити зазначену вище цитату, яке я ставив кожному без виключення свідку та представнику потерпілого суд відповідно до аудіозапису або знімав або була відповідь: підтвердити не можу. Отже в розумінні ст. 84 КПК України залишаються висновки експертів або речові докази або документи, цікаво які.

Питання: Чому Масюк Ю. В. не допитала Туманову І. Г. з приводу цього. Я думаю до слідчого, тим більш начальника не часто звертаються особи які повідомляють, що знають тайну слідства, що саме цей слідчий веде саме цю справу знають хто, де, від чого померла невідома особа. Відповідь одна це твердження неправда. (жодним дослідженим в суді доказом це не підтверджується). При цьому нагадаю, що пряме запитання про можливість підвердити зазначену вище цитату, яке я ставив кожному без виключення свідку та представнику потерпілого суд відповідно до аудіозапису або знімав або була відповідь: підтвердити не можу. Отже в розумінні ст. 84 КПК України залишаються висновки експертів або речові докази або документи, цікаво які.

ВСУ в постанові від 21 січня 2016р. у справі №5-249кс15 зазначив:

кожен факт причетності особи до вчинення злочину та винності має бути підтверджений повнотою зібраних доказів, а переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Враховуючи вищевикладене у випадку ненаведення у вироку доказів процитованого твердження 4 вирок буде завідомо неправосудним.

 

Твердження 5 (сторіка 6 обвинувального акту): в цей же день... Туманова І. Г.... надала слідчому завідомо неправдиві показання про зникнення Туманова С. Г. та його смерть на залізничному переїзді. В свою чергу Туманова Т. А.... надала слідчому завідомо неправдиві показання про зникнення свого сина.

· по перше, судом досліджені постанови про закриття кримінального провадження від 20.11.2015 року, якими, дані твердження спростовані встановленим законом способом, тим більше на підставі тих самих матеріалів справи, тим більше не оскаржені а погоджені прокурором, а тим більше не оскаржені потерпілим.

· по друге, факт зустрічей або інший спосіб отримання достовірної інформації, що я живий повинен бути доведений між 25.10.2013 до 04.12.2013 року. (жодним дослідженим в суді доказом це не підтверджується). При цьому нагадаю, що пряме запитання про можливість підвердити зазначену вище цитату, яке я ставив кожному без виключення свідку та представнику потерпілого суд відповідно до аудіозапису або знімав або була відповідь: підтвердити не можу. Отже в розумінні ст. 84 КПК України залишаються висновки експертів або речові докази або документи, цікаво які.

· по третє, якщо таке буде встановлено судом то суд автоматично встановить в постановах про закриття кримінального провадження внесення завідомо неправдивих відомостей.

ВСУ в постанові від 21 січня 2016р. у справі №5-249кс15 зазначив:

кожен факт причетності особи до вчинення злочину та винності має бути підтверджений повнотою зібраних доказів, а переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Враховуючи вищевикладене у випадку ненаведення у вироку доказів процитованого твердження 5 вирок буде завідомо неправосудним.

Твердження 6 (сторіка 6 обвинувального акту): за весь період часу проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні 12013042020000317 Туманова І. Г. та Туманова Т. А.... не повідомляли слідчих про факт зустрічей з Тумановим С. Г. та відсутність фактичних підстав вважати його померлим

· по перше, знову вищезазначені постанови про закриття.

· по друге (жодним дослідженим в суді доказом це не підтверджується). При цьому нагадаю, що пряме запитання про можливість підвердити зазначену вище цитату, яке я ставив кожному без виключення свідку та представнику потерпілого суд відповідно до аудіозапису або знімав або була відповідь: підтвердити не можу. Отже в розумінні ст. 84 КПК України залишаються висновки експертів або речові докази або документи, цікаво які.

ВСУ в постанові від 21 січня 2016р. у справі №5-249кс15 зазначив:

кожен факт причетності особи до вчинення злочину та винності має бути підтверджений повнотою зібраних доказів, а переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Враховуючи вищевикладене у випадку ненаведення у вироку доказів процитованого твердження 6 вирок буде завідомо неправосудним.

 

 

Наступним блоком проаналізуємо покази свідків та представників потерпілого: