Сучасна українська мова

Сучасна українська мова є мовою флективною: для граматичної зв’язності служить закінчення слова, тому мова вирізняється розгалуженою системою закінчень. Функція суфіксів і префіксів – уточнювати зміст кореня, носія основного лексичного значення.

Іменник характеризуються сімома відмінками, один з яких – кличний – відрізняє українське відмінювання від аналогічної системи інших східнослов’янських мов. Дієслово української мови існує в чотирьох часах: окрім минулого, теперішнього та майбутнього, використовується давноминулий час (для вираження дії, яка відбулася в минулому, але раніше від дії, вираженої звичайним минулим часом: наприклад, ходила була).

Основний словниковий фонд української мови містить чотири шари слов’янських слів: спільноіндоєвропейська лексика (батько, матір, сестра, дім, вовк, бути, жити, їсти тощо); праслов’янські слова (коса, сніп, жито, віл, корова, ловити тощо); власне українські слова (кисень, водень, мрія, зволікати, зайвий, байдуже, примхи тощо); запозичення з інших слов’янських мов (з білоруської — розкішний, нащадок, з польської — перешкода, недолугий, дощенту, обіцяти, цікавий, гасло, міць, шлюб, раптом, принаймні тощо; з чеської — брама, огида, паркан; з сербської — хлопець; з болгарської — храм, глава, владика, сотворити тощо). Решту лексики складають більш пізні запозичення.

Розділ І

Теоретичний та практичний аспекти вивчення ДУМ (лекції, практичні та семінарські заняття; запитання і завдання до них)

І модуль

Усне ділове спілкування

Лекція 2 (оглядова)

План

1. Види усного ділового спілкування.

2. Мова і професія.

3. Універсальні величини спілкування.

4. Основні вимоги до спілкування.

Спілкування — це обмін інформацією, передача її однією людиною іншій. Формами спілкування є діалог, полілог, мо­нолог. Отже, обов'язковим учасником спілкування, крім мовця, є реальний чи уявний слухач.

У процесі спілкування мовлення поділяється на відрізки, які мають певну протяжність і членуються на самостійні час­тини. Однією з вимовних одиниць є фраза, тобто відрізок мовлення, що характеризується смисловою завершеністю, синтаксично-фонетичною цілісністю та інтонаційною оформленістю, обмежений двома досить тривалими паузами. Фраза — це одиниця фонетична, тому її не можна ототожню­вати з реченням (граматична одиниця). Речення і фраза не за­вжди збігаються: речення може складатися і з кількох фраз: Змінна ціна застосовується у контрактах з подовженим строком дії, коли економічні умови виробництва товару мо­жуть істотно змінюватись.

Результатом процесу говоріння є текст. Текст — це су­купність речень (кількох чи багатьох), послідовно об'єднаних змістом і побудованих за правилами певної мовної системи. Він є засобом відтворення зв'язного мовлення, тобто висловлю­вання, частини якого пов'язані між собою однією темою, ос­новною думкою і структурою.