Види банківської інформації

Тема 11. Правовий режим інформації у діяльності банків

Банківська інформація: поняття, види, значення.

2. Особливості правового режиму відкритої банківської інформації.

3. Фінансові та статистичні звіти банків, що подаються Національному банку України.

4. Інститут банківської таємниці.

5. Банки як суб’єкти фінансового моніторингу.

Банківська інформація: поняття, види, значення

Поняття банківської інформації

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Це визначення є достатньо широким, і воно включає у себе поняття банківської інформації, яке є значно вужчим за обсягом. Зокрема, під банківською інформацією розуміють сукупність відомостей, що стосується створення, господарської діяльності, управління та припинення банківської установи (банку, відокремленого підрозділу банку, філії іноземного банку, банківської групи), а також відомості, що характеризують взаємодію банку та його клієнтів, контрагентів, інвесторів та учасників.

Фіксується банківська інформація у паперових та електронних документах (включаючи установчі документи банку, документи, що формуються при діяльності органів управління та контролю банку, звітність банку, документи із кредитних, юридичних та інших справ клієнтів, розрахункові документи клієнтів, документи, що формуються банками при здійсненні ними операцій, внутрішні облікові документи банків тощо).

Особливим видом банківської інформації слід визначити консолідовану інформацію, що міститься в базах даних, створених за участю багатьох банків. Прикладом такої інформації є інформація бюро кредитних історій, правовий режим якої встановлений Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» від 23 червня 2005 р. Наказом Держпідприємництва від 14 січня 2008 р. № 5/27/5 затверджено «Порядок контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов’язаної із збиранням, обробленням, зберіганням, захистом, використанням інформації, щзо складає кредитну історію».

Крім інформації бюро кредитних історій консолідована інформація про позичальників банків може зберігатися в єдиній інформаційній системі НБУ, правовий режим якої встановлений «Положенням про єдину інформаційну систему «Реєстр позичальників», що затверджене постановою Правління НБУ від 27 червня 2001 р. № 245. Як визначено у п. 1.5 цього Положення № 245 Єдина інформаційна система «Реєстр позичальників» є єдиним апаратно-програмним комплексом, що забезпечує отримання від банківських установ вхідної інформації, її накопичення, зберігання, належне використання, захист на всіх технологічних ланках від несанкціонованого доступу, формування вихідної інформації, взаємодію з користувачами. До ЄІС «Реєстр позичальників» підключаються банки, що уклали договір з НБУ про надання послуг через цю систему.

Види банківської інформації

Інформація, включаючи банківську, за порядком доступу поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. При цьому у ст. 20 Закону України «Про інформацію» вказується, що будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. В свою чергу, режим доступу до інформації слід розуміти як передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації.

Відповідно до положень ст. 21 Закону України «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.

Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

Згідно з ч. 4 ст. 21 Закону України «Про інформацію» до інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості:

1) про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;

2) про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей;

3) про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;

4) про факти порушення прав і свобод людини і громадянина;

5) про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб;

6) інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Як бачимо, з точки зору українського законодавця відмінність між відкритою інформацією та інформацією з обмеженим доступом полягає у відсутності чи наявності для потенційних користувачів бар’єрів доступу до інформації та процедури її отримання. Відповідний режим доступу встановлюється володільцем інформації за його розсудом (бажанням чи небажанням) розкривати інформацію зацікавленим особам. Відкрита інформація доступна всім бажаючим, незалежно від мети їх звернення за цією інформацією. А інформація з обмеженим доступом надається тим зацікавленим особам, коло яких визначається володільцем інформації, а також згідно з правилами, також встановленими володільцем інформації (якщо законодавство України не передбачає інше).

До таємної інформації слід відносити інформацію, що містить відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом таємницю. З метою врегулювання доступу та збереження у банківській системі інформації, що є державною таємницею, постановою Правління НБУ від 28 грудня 2002 р. № 538 було затверджене «Положення про порядок здійснення Національним банком України наглядових функцій щодо банків, діяльність яких пов'язана з державною таємницею».