Значення банківської інформації

Як вказується у главі 1 розділу VII «Методичних рекомендацій щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України», що затверджені постановою Правління НБУ від 28 березня 2007 р. № 98 розкриття інформації сприяє високій ринковій дисципліні та належному корпоративному управлінню в банках. Банк повинен своєчасно розкривати повну, достовірну та суттєву інформацію, яка стосується його діяльності, з метою надання можливості інвесторам, вкладникам, клієнтам, акціонерам та іншим заінтересованим особам приймати виважені рішення. При цьому:

- інформація, що розкривається банком, має бути повною, тобто містити всі дані про фактичні та потенційні наслідки операцій, які впливають на рішення, що приймаються на її основі;

- інформація, що розкривається банком, має бути достовірною, тобто не містити помилок, перекручень, викривлень, які здатні вплинути на рішення, які приймаються заінтересованими особами. Достовірність інформації, яка розкривається банком, забезпечується завдяки:

- підготовці фінансової звітності відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності, вимог НБУ та її оприлюдненню;

- регулярному проведенню незалежного зовнішнього аудиту фінансової звітності відповідно до Міжнародних стандартів аудиту;

- здійсненню ефективного внутрішнього контролю за достовірністю інформації, що розкривається;

- інформація, що розкривається банком, має бути суттєвою, яка може вплинути на прийняття рішень користувачами цієї інформації. Під час визначення суттєвої інформації банк має враховувати інтереси та потреби користувачів інформації та розкривати інформацію, яка є важливою і може суттєво вплинути на прийняття заінтересованими особами зважених рішень. Як вказують спеціалісти, інформація, яка розкривається українськими банками, занадто переобтяжена кількісним фактажем, а вкрай необхідні та важливі предметні дані подаються у примітці[1];

- банк має забезпечувати своєчасність розкриття інформації. Інформація повинна надаватися своєчасно та регулярно, щоб надавати належну характеристику діяльності банку, у тому числі щодо профілю ризиків банку та ефективності управління ними.

Банк повинен мати дієву інформаційну політику, яка містить принципи, порядок розкриття інформації та її основні складові елементи. Інформаційна політика банку має бути спрямована на досягнення найбільш повної реалізації прав вкладників, клієнтів, кредиторів інвесторів, акціонерів та інших заінтересованих осіб на одержання інформації, яка може істотно вплинути на прийняття ними інвестиційних рішень. Інформаційну політику банку затверджує спостережна рада банку.

З іншої сторони, як застерігається у п. 1.6 глави 1 розділу VII вказаних вище Методичних рекомендацій інформаційна політика банку розробляється з урахуванням потреби банку в захисті конфіденційної інформації (комерційної та банківської таємниці). Банк вживає заходів щодо захисту комерційної та банківської таємниці, забезпечує її зберігання і встановлює відповідний режим роботи з такою інформацією. Банк встановлює перелік такої інформації, дотримуючись оптимального балансу між відкритістю банку і необхідністю захищати власні комерційні інтереси.

Особливості правового режиму відкритої банківської інформації