У 60—80 роках XVII ст. видатний англійських економіст В. Петті, який започаткував класичну політекономію, висловив відмінну від меркантилістської думку, що багатство утворюють не тільки коштовності, включаючи гроші, але й землі, будівлі, товари. Він висловив переконання, що праця є батьком і активним принципом багатства, а земля — його матір'ю. В. Петті проголошував, що створюється насамперед працею і її результатами, заперечуючи, тим самим «особливу» роль грошей у господарському житті.
Розвиваючи цю тезу, В. Петті виступав проти заборони вивезення грошей, виявляючи свою прихильність до кількісної теорії грошей. Одним з перших В. Петті висловив ідею про наявність в економіці об'єктивних закономірностей, які він порівнював із законами природи, чим зробив великий крок у розвитку політичної економії.
Причини низького рівня життя у провінціях Франції на рубежі XVII—XVIII століть намагався з'ясувати П'єр Буагільбер. Він був захисником інтересів селянства, родоначальником класичної політичної економії у Франції. Справедливо засуджуючи меркантилізм, Буагільбер водночас умисно абсолютизував роль сільського господарства в екон розвитку країни, недооцінюючи роль грошей як товару, заперечував їх реальне значення у примноженні майнового багатства. Буагільбер виступав з ідеєю економічного лібералізму, невтручання держави у сферу економічної діяльності. Незалежно від інших він дійшов розуміння того, що багатство країни полягає не у фізичній масі грошей, а в усій багатоманітності благ і речей.
|
|
Внесок П. Буагільбера в розвиток економічної думки Франції і формування в ній ринкових відносин оцінюється тим, що саме його твори стали теоретико-методологічною базою розвінчання меркантилістських ідей і формування специфічних традицій «французької школи» наукової політекономії. Ідеї П. Буагільбера були розвинуті фізіократами.