Зовнішні підтвердження (МСА 505)

Зовнішнє підтвердження є процесом отримання та оцінки аудиторських доказів через надання інформації або пояснення наявних обставин безпосередньо третьою стороною у відповідь на запит про інформацію щодо конкретної статті, що впливає на судження в фінансових звітах або відповідні розкриття.

Ситуації в яких можна застосувати зовнішні підтвердження:

- залишки на банківських рахунках та інша інформація від банкірів;

- дебіторська заборгованість;

- запаси, що зберігаються третіми сторонами на митних складах для неоплачених вантажів, для обробки або на консигнації;

- документи на право власності, що перебувають у юристів чи фінансистів на зберіганні або як застава;

- цінні папери, придбані у торговців цінними паперами, але не отримані на дату балансу;

- позики, надані позикодавцями;

- кредиторська заборгованість;

- умови договорів або операцій;

- зовнішнє підтвердження надає достовірні та відповідні аудиторські докази щодо таких тверджень;

- стан заборгованості на конкретну дату;

- існування;

- права та обов’язки;

- відсічення.

Поняття та взаємозв’язок з ризиком суттєвого викривлення

Чим вищим аудитор оцінює ризик, тим більш достатніми та достовірними повинні бути аудиторські докази, що їх аудитор планує отримати в результаті виконання процедур по суті. Відповідно до цього, у випадку зростання оціненого ризику суттєвого викривлення, використання процедур підтвердження може виявитись ефективним засобом отримання достатніх та достовірних аудиторських доказів.

Чим нижчий ризик суттєвого викривлення, тим нижчий рівень впевненості, що його аудитор повинен отримати в результаті виконання процедур по суті для формування думки щодо твердження. Відповідно до цього, якщо за допомогою інших процедур (наприклад, тестів контролю) можна обмежити процедури по суті тестуванням деталей операцій, аудитор може не застосовувати зовнішні підтвердження.

Якщо аудитор оцінює ризик як великий, він може розглянути з необхідність отримання підтвердження умов незвичних або складних операцій від третіх сторін (на додаток до вивчення документації на суб’єкті господарювання) з метою зменшення ризику суттєвого викривлення.

Розробка запиту

Фактори та твердження, які, ймовірно, впливають на достовірність підтверджень, та визначають структуру запиту: форма запиту; попередній досвід аудиту або аналогічних завдань; характер інформації, яку необхідно підтвердити; майбутній респондент.

Запити про підтвердження зазвичай містять дозвіл управлінського персоналу на розкриття інформації респондентом аудиторові.

В аудиторській практиці існує можливість одержання як позитивних так і негативних підтверджень інформації (табл. 4.3)

Таблиця 4.3 - Застосування позитивних та негативних підтверджень

Тип зовнішнього підтвердження	Зміст	Умови застосування
Позитивне	Пропонує респондентові дати відповідь аудиторові у всіх випадках або із зазначенням згоди респондента з наведеною інформацією, або із проханням до респондента надати інформацію	Оцінений ризик суттєвого викривлення є високим; Мова йде про незначну кількість суттєвих залишків або складні операції; Використання підтверджень розглядається як ефективне
Негативне	Вимагає від респондента відповіді лише в разі незгоди з інформацією, наведеною в запиті.	Оцінений ризик суттєвого викривлення є низьким; Мова йде про значну кількість невеликих за обсягом залишків; Не очікується значної кількості помилок; аудитор не має причин вважати, що респонденти не нададуть відповідей на ці запити.

Аудитор може застосовувати комбінацію (поєднання) обох типів підтвердження. Наприклад, коли загальний залишок на рахунках складається з невеликої кількості великих залишків та великої кількості невеликих залишків, аудитор може вирішити, що варто підтвердити всі великі залишки (або деякі з них) запитами про позитивне підтвердження та деякі невеликі залишки запитами про негативне підтвердження. Процес зовнішнього підтвердження надано в табл. 4.4.

 

Таблиця 4.4 - Процес зовнішнього підтвердження

	Етапи	Коментар
	Прийняття рішення про необхідність підтвердження певних залишків	Ґрунтуючись на оцінці ризику на рівні тверджень щодо залишків на рахунках, класах операцій, розкриття інформації тощо аудитор планує отримання доказів шляхом застосування процедури зовнішнього підтвердження
	Визначення часу проведення процедур підтвердження	На проміжну дату, на дату звітності, на дату після балансу. Якщо аудитор вирішує застосувати підтвердження на будь-яку дату до дати фінансової звітності, він отримує достатні докази того, що операції, які стосуються твердження, у проміжному періоді не були суттєво викривлені. Якщо рівень ризику суттєвих викривлень оцінюється менш ніж високий, можливо провести підтвердження залишків на рахунках не на дату кінця періоду, а на іншу дату. При цьому необхідно отримати докази стосовно частини періоду, що залишилась, а сальдо зазвичай має бути перераховано вперед або назад до дати балансу.

 

 

Продовження таблиці 4.4

	Етапи	Коментар
	Отримання дозволу управлінського персоналу суб’єкта на проведення зовнішнього підтвердження	Запити містять дозвіл управлінського персоналу на розкриття інформації респондентом аудиторові. Якщо управлінський персонал просить аудитора цього не робити, аудитору необхідно розглянути обґрунтованість для такого прохання, та отримати докази щодо обґрунтованості. Якщо аудитор погоджується з проханням управлінського персоналу не шукати зовнішнього підтвердження, він повинен застосувати альтернативні аудиторські процедури для отримання достатніх та відповідних аудиторських доказів стосовно цього питання. Якщо аудитор не визнає обґрунтованості прохання управлінського персоналу, і йому заважають у отриманні підтвердження, то має місце обмеження обсягу аудиту, й аудитору слід розглянути можливий вплив цього на аудиторський висновок. Аудитор розглядає, чи може прохання управлінського персоналу вказувати на можливу наявність шахрайства чи помилок. Якщо він вважає, що є, мають бути застосовані рекомендації МСА 240 щодо розгляду ризику шахрайства та помилок. Крім того аудитор розглядає, чи забезпечать альтернативні процедури отримання доказів щодо цього питання.
	Відбір залишків для підтвердження	Залишки на рахунку може бути необхідним розділити на групи індивідуальних рахунків, наприклад, рахунки індивідуальних покупців з великими сумами залишку, рахунки з незвичайними характеристиками, рахунки пов’язаних осіб, інші рахунки.
	Розробка запиту про зовнішнє підтвердження	Визначення типу: позитивний або негативний

 

Продовження таблиці 4.4

	Етапи	Коментар
	Складання та розсилання запитів про підтвердження, відстеження та аналіз відповідей	Складання та розсилання запитів виконує персонал суб’єкта господарювання. Аудитор повинен зберігати контроль за процесом розсилки та отримання відповідей, щоб мінімізувати ймовірність того, що результати підтвердження будуть упередженими внаслідок перехоплення запитів про підтвердження (чи відповідей на них) або внесенням до них змін. Якщо на запит про позитивне зовнішнє підтвердження не отримано відповіді, аудитор повинен виконати альтернативні аудиторські процедури для отримання доказів щодо тверджень у фінансових звітах, котрі передбачалось отримати запитом про підтвердження. Альтернативною процедурою може бути перевірка документів.
	Оцінювання результатів процесу підтвердження	Аудитор повинен оцінити, чи надають результати процесу зовнішнього підтвердження (разом з результатами інших виконаних процедур) достатні та відповідні докази щодо твердження, яке перевіряється. Якщо аудитор формулює висновок про те, що процес підтвердження та альтернативні аудиторські процедури не надали достатніх та відповідних доказів щодо твердження, йому слід виконати додаткові аудиторські процедури для отримання доказів.