Колізійні норми щодо договірних зобов’язань відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право»

Ст. 43-47 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначаються колізійні норми щодо договірних зобов’язань. Зобов ’ язальний статут – право, яка належить застосувати до певного виду правовідносин. Основною колізійною прив’язкою щодо договірних зобов’язань є вибір права крім випадків, коли останній прямо заборонений законами України. Згідно зі ст. 44 Закону, у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином,при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є: 1) продавець – за договором купівлі-продажу; 2) дарувальник – за договором дарування; 3) одержувач ренти – за договором ренти; 4) відчужувач – за договором довічного утримання (догляду); 5) наймодавець – за договорами найму (оренди); 6) позикодавець – за договором позички; 7) підрядник – за договором підряду; 8) виконавець – за договорами про надання послуг; 9) перевізник – за договором перевезення; 10) експедитор – за договором транспортного експедирування; 11) зберігач – за договором зберігання; 12) страховик – за договором страхування; 13) повірений – за договором доручення; 14) комісіонер – за договором комісії; 15) управитель – за договором управління майном; 16) позикодавець – за договором позики; 17) кредитодавець – за кредитним договором; 18) банк – за договором банківського вкладу (депозиту), за договором банківського рахунку; 19) фактор – за договором факторингу; 20) ліцензіар – за ліцензійним договором; 21) правоволоділець – за договором комерційної концесії; 22) заставодавець – за договором застави; 23) поручитель – за договором поруки. Отже, у разі, якщо сторони договору міжнародної купівлі продажу товарів не обрали право держави, то застосовним буде право держави продавця товару. Однак правом, з яким договір найбільш тісно пов'язаний, вважається: 1) щодо договору про нерухоме майно – право держави, у якій це майно знаходиться, а якщо таке майно підлягає реєстрації, – право держави, де здійснена реєстрація; 2) щодо договорів про спільну діяльність або виконання робіт – право держави, у якій провадиться така діяльність або створюються передбачені договором результати; 3) щодо договору, укладеного на аукціоні, за конкурсом або на біржі, – право держави, у якій проводяться аукціон, конкурс або знаходиться біржа.

Право Європейського Союзу містить подібні колізійні прив’язки. Відповідно до Регламенту (ЄС) від 17.06.2008 р. №593/2008 Європейського Парламенту та Ради «Про право, яке підлягає до застосування щодо договірних зобов’язань» договір регулюється правом, обраним сторонами. Вибір має бути прямо виражений або чітко випливати з положень договору або з обставин справи. За допомогою цього вибору сторони можуть вказати, чи підлягає застосуванню право для договору в цілому або тільки для окремої його частини. Сторони у будь-який час можуть прийти до угоди про те, що договір буде регулюватися іншим правом ніж те, яке регулювало його раніше відповідно до попереднього вибору. У разі якщо на момент даного вибору всі інші елементи ситуації перебували в іншій державі ніж та, право якої обрано, то вибір сторін не повинен завдавати шкоди застосуванню положень права цієї іншої держави, від яких не дозволяється відступати за допомогою угоди.

При відсутності вибору, право, яке підлягає застосуванню до договорів, визначається, таким:

a) договір купівлі-продажу товарів регулюється правом держави, де має своє звичайне місце проживання продавець;

b) договір надання послуг регулюється правом країни, де має своє звичайне місце проживання постачальник послуг;

c) договір, що має предметом речове право на нерухоме майно або оренду нерухомого майна, регулюється правом країни, де знаходиться нерухоме майно;

d) незважаючи на пункт «c», договір оренди нерухомого майна, укладений з метою тимчасового особистого користування на строк не більше шести послідовних місяців, регулюється правом держави, де має своє звичайне місце проживання власник, за умови, що орендарем є фізична особа, яка має своє звичайне місце проживання в тій же самій державі;

e) договір комерційної концесії регулюється правом країни, де має своє звичайне місце проживання правовласник;

g) договір купівлі-продажу товарів на аукціоні регулюється правом держави, де має місце купівля-продаж на аукціоні, якщо це місце може бути визначено тощо.