вйо
властйвий
ав. vaiti «віє», гот. waian «віяти», двн. wäjan, wähen, нвн. wehen, дангл. wawan «тс.», гр. άημι «вію» (з давнішого αΡημι), хет. huuant- «вітер».— Шанский ЭСРЯ І 3, 84; Фасмер І 310; Brückner 610;
Hołub—Кор. 408; Machek ESJĆ 678; БЕР І 141; Skok III 588—589; Frisk I 26; Feist 542; Lehmann PIEPh 33—34. вйо (вигук, яким підганяють коней), вйокати; — очевидно, розвинулось на основі імітації свисту як засобу спонукання коней.
влада, владар «володар», [владник], владарний, владний, владущий, [владарно] «владно» Я, владати, владарювати, владувати, безвладдя, меживлада Ж, міжвладдя, [овладати] Ж, обезвлад-нювати, ст. влада (XVII ст.), владза, владати (XVI ст.); — бр. у лада; — запозичення з польської або чеської мови; п. władza (włada), władać, яким відповідають українські форми з повноголосною основою волод-, можна розглядати як чехізми (ч. слц. vläda «влада, керівництво, уряд»), але не обов'язково: скоріше всього вони постали на польському грунті самостійно з włodać (XV ст.), *włqdą за загальною моделлю błogi: błagać, mówić: mawiać, prosić: upraszać.— Brückner 625—626. — Див. ще володі'ти. — Пор. власний, властивий, власть.
|
|
владика «архієрей; володар», владичиця, владицтво, владичний, владичити, владикувати «бути владикою» Ж; — р. владыка, бр. уладыка, др. владыка «володар, (архі)єпископ»; — запозичення з старослов'янської мови; стел, владыка «володар, власник, керівник», якому відповідають п. włodyka «володар, керівник», ч. ст. vlâdyka «представник нижчої верстви старочеської шляхти», вл. włodyka «голова, керівник», болг. владика, м. владика, схв. владика, слн. vladÎKa, походить від основи псл. *vold-, тієї самої, що і в укр. володіти. — Шанский ЭСРЯ І 3, 116—117; Трубачев Терм, родства 185—186; Фасмер І 327; БЕР І 161.— Див. ще володіти.— Пор. влада, власний.
Владислав — див. Володислав. [влаки] «складова частина саней (полоззя?); колодка для перетягання плу-
га по дорозі» Ж; — запозичення з словацької мови; слц. vlaky «колодка для перетягання плуга по дорозі», як і ч. vlaky «тс», схв. влака «колода», п. włoka (włoki) «колода-санки, за допомогою якої витягається дерево з лісу на дорогу», є прямим відповідником до укр. волок. — Див. ще волокти.
Влас, Власій, Улас, ст. Власїй (1627); — р. болг. Влас, Власий, бр. Влас, Улас, [Авлас], п. Błażej, ч. слц. Błażej, стел. Класии; — через старослов'янську мову запозичено з грецької; гр. Βλάσιος, очевидно, походить від лат. Blasius, яке виникло на підставі прикметника blaesus «заїкуватий, шепелявий», що, в свою чергу, походить від етимологічно неясного гр. βλαισός «скривлений назовні, кривоногий»; зіставлення з ім'ям бога Волоса (Ljapunov AfSlPh 9, 315 та ін.), як і виведення від гр. βλάξ «в'ялий, неповороткий, тупий» (Петровский 79), було помилковим.— Фасмер І 343; Brückner 30— 31; Илчев 113; Walde—Hofm. І 108; Frisk I 240.
|
|
власний, власне, власник, власність, вивласнювати «експропріювати» Ж, привласнювати, ст. властный (1438), власний (1462); — р. заст. власний, бр. уласны; — запозичення з польської мови; п. własny, własność постали, можливо, під впливом ч. vlastni «власний» (букв, «той, що перебуває під владою (vlast), y володінні»), але є дані й за те, що п. własny, własność поряд з włość, włościanin, відповідними до укр. волость, виникли самостійно, за досить поширеним зразком błogi: błagać, łomie: łamać, złocić: (wy)złacać i под.— Фасмер І 327; Brückner 625—626.— Див. ще волость. — Пор. володі'ти, влада, властивий, власть.
властивий, властивець (заст.) «власник», властивість, ст. властивий «власний» (XVI ст.), властизна «власність» (XVII ст.); — бр. уласцівьі; —запозичення з польської мови; п. właściwy «властивий, притаманний; власний», можливо, є результатом видозміни давнішої форми włościwy (від włość «земля, володіння, сільський маєток», якому відповідає укр. волость) під впливом
власть
внук
władać, własny.—Brückner 625—626.— Див. ще волость.— Пор. влада, власний, володіти.
власть, [владіти, влад'апель Ж], ст. власть (1322); — р. власть, владеть, др. власть, владЪти; — запозичення з церковнослов'янської мови; цел. власть, владЇти відповідають укр. волость, володіти (див.).
власяниця «одяг з волосся тварин»; — р. власяница, др. власяница «тс.»; — запозичення з старослов'янської мови; стел. класЬNifU,d (як і болг. власенйца, м. власенйца) пов'язане з іменником власъ (влаевнъ «волосяний»), якому відповідає укр. волос (див.).
[влок] (бот.) «лісова вика, Vicia sil-vatica L.» Ж; — не цілком ясне; судячи з форми, полонізм; пор. п. włok «волок, мотуз з особливим призначенням», яке, проте, ботанічного значення не має; щодо семантики пор. також лат. vicia «вика», утворене з vincire «зв'язувати».
в л они — див. лонй.
[влукий] «ласкавий, покірний, слухняний» Ж; — утворено від лука «дуга, кривина, загин» (пор. [лукуватися] «згинатися» Ж); отже, первісне значення— «гнучкий, податливий».— Див. ще лука.
[влякатися] «баритися» Ж; —неясне.
[вметити] «вгледіти, помітити» Me, [уметйти] «тс»; — не зовсім ясне; можливо, виникло з умітити «тс» (від мітити) під впливом російських дієслів близького значення типу заметить, приметить. — Див. ще міта.
[вмешкатися] «взутися» Ж;—неясне; можливо, пов'язане з [мешти] «легкі туфлі» (див.).
вмикати, вмикач — див. замикати.
внесок; — судячи з географії (словник Желехівського фіксує слово, словник Грінченка не фіксує), калька п. wniosek «внесення, вклад; посаг; пропозиція; висновок», утвореного від wnieść «внести»; пор. семантично подібне нвн. Eintrag «внесок» від дієслова eintragen «вносити».—Див. ще у1, нести. — Пор. вносок.
вникати — див. никати.
внівець «дощенту, зовсім» СУМ, Ж, унівець «тс», ст. въ нивечь (1494), въ ни-
вецъ (1599); — запозичення з польської мови; п. wniwecz, [wniwco], як і ч. vni-već, слц. vnivoc, утворилося з елементів w-ni-we-cz, де w-, we- відповідає українському прийменнику в, пі — частці ні, cz/c є знахідним відмінком займенника со «що». — Див. ще ні, у2, що. — Пор. нанівець ні'вечити.
внічию, унічию; — бр. унічию; — калька р. вничью, утвореного на основі прийменникового виразу сыграть вничью (<*б ничью) «закінчити гру нічийним результатом» (пор. сыграть в карты, в шахматы). — Див. ще ні, чий.
[вносок] «посаг жінки, віно» Ж; — суфіксальне утворення від дієслова вносити, можливо, зумовлене впливом п. wniosek «тс».— Див. ще нести, у2.— Пор. внесок.
[вну] «всередині» О, [внука, унну, уннука] «тс.» ВеУг;— п. [wnuk, wnuku! (з укр.?), слц. dnu, dnukâ, [dnuky] «тс»; — очевидно, результат видозміни давнішого виразу (уъ) dbnu «всередині» (букв, «у дні, на дні»); пор. др. дъну, въ дънЪ, схв. на дну «тс»; пов'язання з п. wnętrze «внутрішність, середина» (Brückner 628), слц. nutro «нутро» (Ма-chek ESJĆS 90) помилкове.— ВеУг 41, 265.— Див. ще дно, -ка.
|
|
внувати — див. нити.
внук, внука, внуча, ону~к, онука, онучка, онуча, унук, унука, унуча, унучка; — р. внук, бр. унук, др. вънукъ, п. вл. нл. wnuk, ч. слц. vnuk, болг. внук «внук; небіж», м. внук «внук; нащадок», схв. унук, слн. vnuk;— пел. уъпикъ <*опикъ < *опоикъ; — споріднене з лат. anus «баба», двн. ano «предок», ana «баба», свн. апе «дід, предок», enei «дід; внук», нвн. Ahn «предок», Enkel «внук», прус апе «баба», лит. anyta «свекруха», афг. ana «бабуся», хет. annaś «мати», hannaś «бабуся», лікійськ. хппа «тс»; іє. *an-<*han-«предок», звідки, можливо, також дінд. sana «старий», ав. hana «тс», лат. senex «стара людина», дірл. sen «старий», вірм. hin, лит. sënas «тс»; у такому випадку первісне значення варіантів *an, *han і *san було «предок, попередник, голова роду» (пор. гр. ανά «вгору»,
внутрГ
вовконі'г
що, здається, належить сюди також); значення «дід» змінилося на «внук» внаслідок семантичного процесу поляризації, досить поширеного в термінології спорідненості і свояцтва; висловлювалась також думка (Vaillant RES 11, 206) про зв'язок з дінд. anvân «наступний», похідним від änu «після, за, вздовж, відповідно», ав. anu «тс»; припущення, що укр. онук є прямим рефлексом пел. *огшкъ (Ильинский РФВ 65, 227—228) залишається сумнівним: укр. онук могло виникнути з старішого внук фонетичним шляхом, пор. [озвар] з узвар. — Бурячок 55—57; Трубачев Терм, родства 73—75; Шанский ЭСРЯ І 3, 121—122; Фасмер — Трубачев І 328—329; Преобр. І 88—89; Brückner 628; Machek ESJC 696; БЕР І 167; Skok III 545; Walde—Hofm. I 55; Pokorny 36—37.
внутрі", внутрішній, внутро —див. нутро.
[внушати] Ж, ст. внушити «почути» (XVIII ст.); — р. внушать, др. въну-шати, вънушшпи, болг. внушавам; — старослов'янізм; стел. в-ьыфушити утворене з префікса B"bN- та основи іменника «»ург»; можливо, воно є калькою гр. ένωτίζομαι «слухаю», утвореного з префікса év «в» і основи іменника ώτ-ός «вуха» (род. в. одн.).— Шанский ЭСРЯ І 3, 122; Фасмер І 329.— Див. ще у2, вухо.
|
|
[вняпитися] «захопитися» (про роботу, заняття) Па; — очевидно, результат контамінації слів нятися «братися за щось» і [ушнйпитися] «прив'язнути до когось».— Див. ще йняти, ушнйпитися.
вняти, внятися — див. йняти.
вобла (іхт.) «плітка каспійська, Ru-tilus rutilus caspicus Jakowlew; краснопірка, Scardinius erythrophthalmus L.», [облиця] «плітка» Ж; — очевидно, запозичення з російської мови; р. вобла «плітка каспійська», бр. вобла «тс.» етимологічно тотожне укр. віблий «круглий, циліндричний»; назва зумовлена круглястою формою вобли, її широкою спинкою. — Див. ще віблий. — Пор. бібла.
[воблиця] «ворожка» О; — неясне.
[вовисень) «негідник, гульвіса, халамидник, шибеник» Ж, [вовісінь) «тс.» Ж; — утворено від [овисати, овйснути] «обвисати, обвиснути (на шибениці)»;— початкове в протетичного походження.— Див. ще висіти.
вовк, [вівк] Пі, [вовка] «кожух із вовчого хутра» Я, βόβα (дит.) «вовк, страшна істота», [вовега] «вовчище» Я, [вовківняк] «відлюдник» Я, вовківня «вовча яма», вовковина, [вовчівня Ж) «тс», Івовкун] «вовкулак», вовцюга, вовцюган, вовча «вовченя», вовчиха, вовчиця, [вовчня] «вовча зграя», [вовчуган] «вовчище» Я, [вовчук] «молодий вовк», [вов-чура) «вовчий кожух» Я, вовкуватий «похмурий, відлюдний», вовчкуватий «тс», вовчий, [вовчйний] Я; — р. м. волк, бр. воук, др. вълкъ, п. wilk, ч. слц. vlk, вл. нл. wjelk, болг. вълк, схв. вук, слн. vólk, стел. вль.къ;—пел. *уь|къ;— споріднене з лит. viïkas, лте vìlks, дінд. vfkah, ав. vahrka, гот. wulfs, англ. wolf, нвн. Wolf, алб. ul'k, гр. λύκος, лат. lupus (можливо, запозичення з са-бінської мови); іє. *yJkHos «вовк», що зіставляється з коренем *uel- «рвати» або uelk- «тягти, волокти»; у такому випадку назва вовка первісно означала «грабіжник» або «той, що роздирає».— Критенко Вступ 510, 564; Шанский ЭСРЯ І 3, 148; Фасмер—Трубачев І 338; Преобр. І 92; ЭСБМ II 203—204; Machek ESJĆ 694—695; БЕР І 205— 206; Skok III 635—636; Fraenkel 1251— 1252; Walde—Hofm. I 836—837; Frisk I 143—144; Pokorny 1178.
[вовкиня] (бот.) люпин, Lupinus L.» Ж; — утворене під впливом латинського наукового терміна lupmus, похідного від lupus «вовк», спорідненого з псл. *vb|kb, укр. вовк, або під впливом німецького терміна Wolfsbohne «люпин» (букв, «вовчий біб»); р. [волчан] «люпин» також вважається калькою (Даль І 233).
вовконі'г (бот.) «водяна кропива, Ly-copus L.», [вовконог] «тс»; — р. [волко-ног] «тс»; — калька наукового терміна lycopus, утвореного з грецьких слів λύκος «вовк» і ποός «нога».
. 411
вовкулак
вовтузити
вовкулак «людина, силою чар перетворена в вовка», вовкулака «тс.», вовкулакуватий Я, вовку лаку вати; — р. [вол-колак, волкодлак], вурдалак, бр. ваука-лак, п. wilkołak, ч. vlkodlak, слц. vlkolak, vlkodlak, болг. вълколак, върко-лак, схв. вукодлак, вукодлак «вовкулак, упир», слн. volkodlàk; — у східнослов'янських і західнослов'янських мовах, очевидно, з південнослов'янських; утворене з пел. *уь[къ «вовк» і *dolka «волосся, шерсть, шкіра» (цел. длдка, схв. длака, слн. diaka «тс.»).— Фасмер 1.338—339; Преобр. І 91—92; ЭСБМ II 76; Brückner 622; Machek ESJĆ 695; Младенов 91; БЕР І 206; Skok III 636; Bern. 1208.— Див. ще вовк.
[вовкураді «вовкулак» ВеЛ; —очевидно, результат контамінації слів вовкулак і рад, яка відображає уявлення про близькі стосунки «вовкулаків» з вовками; причини виникнення слова могли бути й евфемістичні, щоб знешкодити магічну силу «вовкулака»; певну роль при цьому могло відіграти також спорадичне чергування приголосних л:р (пор. бідолаха: [бідораха]). — Див. ще вовкулак, радий.
вовна', [вовниця] «вовна», [вовновка] «великий килим» Я, [вовновщиця] Я, [вовняр] «хто робить валянки, повсті» Я, вовнистий, вовняний; — р. волна, бр. во^на, др. вълна, п. wełna, ч. слц. vlna, вл. wołma, нл. wałma, полаб. vâuno, болг. вълна, м. волна, схв. вуна, слн. vólna, стел, елъмй; — пел. *vbJnà «вовна»; — споріднене з лит. vi Ina «вовна, шерсть», прус, wilna «каптан», лтс. viïna «вов_на», гот. wuUa, нвн. Wolle, дінд. urna «тс», ав. varanä «вовна, шерсть», лат. lana «тс», vellus «стрижена вовна, руно», гр. λήνος (дор. λανος) «вовна», ούλος «кучерявий» (з *volnos або *volsos), дірл. olann «шерсть», хет. *hulana- «вовна», лув. *hulani- «тс», можливо, вірм. gełmn «вовна, повсть»; зіставляється з дінд. vr- «покривати» або зводиться до іє. *uel- «смикати».— Критенко Вступ 510, 542; Шанский ЭСРЯ І 3, 149; Фасмер— Трубачев І 339—340; Bruckner 606; Machek ESJĆ 695; БЕР І 206—207;
Skok III 636—637; Walde—Hofm. I 756—757; Frisk II 117—118; Абаев Пробл. ист. и диал. 14; Pokorny П39. [вовна2] «хвиля» Ж, [лговна]«тс.»Ж;— р. волна, др. вълна, п. ст. wełna (жін. p.), wełn (чол. р.), ч. слц. vlna, болг. вълна, стел, ελ-κμλ; — пел. *vblna;— споріднене з лит. vilnìs, vilnià «хвиля», лтс. vilna, двн. wella, нвн. Welle, дінд. Ormi-, ав. varami-, алб. vale «тс»; іє. *yel- «повертати, валитися», звідки також вал, валити; причинами для зникнення слова вовна в українській і його відповідників у білоруській, польській та інших слов'янських мовах могли стати омонімічні й паронімічні конфлікти з словом вовна1. — Шанский ЭСРЯ І 3, 148—149; Фасмер І 339; Brückner 606; Machek ESJĆ 695; БЕР І 207.— Див. ще вал1.
[вовийти І «вовтузитися» Кур; — неясне; можливо, похідне від вовна1 з огляду на тривалий і морочливий процес обробітку вовни.
вовняк (бот.) «гриб булавниця, ба-ранячка, щітка, Clavaria flava» Ж; — похідне утворення від вовна1; назва зумовлена розгалуженим кораловидним характером грибного тіла; пор. німецьку назву цього гриба Ziegenbart (букв. «цапина борода»).— БСЭ 6, 256; 36, 582.— Див. ще вовна1.
вовнянка (бот.) «гриб Lactarius tor-minosus Fr. (Agaricus necator Bull.)»;— р. волнушка (красная), ст. волняница, бр. ваунянка, п. wełnianka, ч. ст. vlnënka «тс»;—похідне утворення від вовна; назва зумовлена тим, що поверхня гриба, особливо береги, покрита пушком.— Меркулова Очерки 172—173; ЭСБМ II 77.— Див. ще вовна1.— Пор. волвенка. [вовтузити] «шарпати, сіпати, бити», вовтузитися «возитися»; — р. [валтузить] «бити, шарпати», [волтузить] «тс», [валтожиться, волтозиться, вал-тажиться] «возитися, доглядати», [вал-торить] «бити»; — дериват якогось давнього східнослов'янського дієслова; невдала спроба (Фасмер І 270) зведення р. [валтажиться] до фр. avantager «сприяти», а р. [валторить] — до р. валить і Іторить] «штовхати».
Вовчак
вогонь
вовчак «вовчий лишай, туберкульоз шкіри, Lupus»;—р. волчанка, бр. вау-чанка, п. wilk «тс»; — результат злиття словосполучення вовчий лишай; назва хвороби мотивується тим, що вражене місце шкіри складається з глибоких виразок, які в'їдаються в тіло, як вовк; пор. паралельні назви в інших мовах; нвн. Woli «вовк; вовчак», фр. loup, латинський науковий термін Lupus «тс».— Шанский ЭСРЯ І 3, 153; Фасмер І 346; ЭСБМ II 77.— Див. ще вовк.
[вовчйнець] (бот.) «молочай, Euphorbia cyparissias L.»; —похідне утворення від вовк; конкретна мотивація назви неясна; рослина називається також псяче (кане, кітче, жаб'яче) молоко. — Див. ще вовк.— Пор. вовчуг.
[вовчник] (бот.) «вовчі ягоди, Daphne mezereum L.»; —р. волчник, волчеягодник, бр. ваучынец, воучы ягоды «тс»; — результат стягнення таких назв цієї самої рослини, як вовчі ягоди, вовчий перець, вовче лйко. — ЭСБМ II 78.—Див. ще вовк. — Пор. вовчуг.
вовчок (ент.) «капустянка, Gry Ilo-talpa; [личинка'хруща, Melolontha; довгоносик амбарний, Calandra granaria Fabr.]»; - усі ці комахи — великі шкідники в сільському господарстві, які жеруть і нищать корені, плоди і зерно, і свою назву дістали від хижака вовка {вовчок тут означає «малий вовк» і позбавлене значення пестливості).— Див. ще вовк.
вовчуг (бот.) «вовчак, Ononis L.; [вовконіг, Lycopus exaltatus L.; куряча сліпота, Nonea pulla D. С; герань лучна, Geranium pratense L.]», [вовчак] «Ononis», [вовчівнйк Ж, вовк] «тс», [вовчуга] «герань лучна; герань болотна, Geranium palustre L.»; — р. [волна] «Ononis spinosa L.», бр. ваучук «Ononis», [ваучуг, ваучуга] «тс»; — результат стягнення словосполучень вовче зілля, вовча трава і под.; вовчий у ботанічних термінах означає «дикорослий, непридатний», пор. вовчий біб, вовчий горох, вовчий перець, вовчі яблука, вовчі ягоди (у деяких термінах вовчий навіть супроводиться додатковим значенням «небезпечний для здоров'я людини і худоби, отруйний»); суфікс -'уг той, що і
в вівсюг, де він також позначає дику рослину.— Див. ще вовк.
[вовчуга] «різновид павуків, Ly-cosa» ВеНЗн (представником цього різновиду є, зокрема, тарантул); — не зовсім ясне; можливо, калька нвн. Woli-spinne «тарантул» (букв, «вовчий павук»).
вогкий, [вовхкий] Чопей, вогкуватий, вогкість, вогкота, [вохчатка] (зоол.) «лінивець» Ж, [вогишти] «мокріти, сиріти», [вохчйти] «зволожувати», звогчити; — р. [вогкий], бр. вогкі/волкі, ч. слц. vlhky «вогкий, сирий»; — псл. *vb}gbkb, паралельне до *volgb, звідки вологий (щодо чергування пор. ще тематично близьку групу мерзнути: мороз); у східнослов'янських говорах псл. vblg- закономірно перетворилося в Vblg-і далі в укр. бр. *вовг-кий, після чого група вгк спростилась у гк. — ЭСБМ II 178, 190.—Пор. волога.
[вогник] (бот.) «смолянка, віскарія, Viscaria vulgaris ЯоеЫ. (Lychnis visca-ria L.); меландрій червоний, Melandrium rubrum Garcke (Lychnis dioicia L. v. rubrum Weig.) Мак», [огник] «тс. Ж, Mak; меландрій білий, Melandrium album (Mill.) GarckeMak»;— похідне утворення від вогонь; назви зумовлені, очевидно, червоним забарвленням квіток віскарії і меландрію червоного.— За-кревська Пр. XII діал. н. 323. — Див. ще вогонь.— Пор. огник1, огник2.
[вогничок] (бот.) «курячі очка, Апа-gallis arvensis L.» Mak, [огничок] «тс.» Ж, Mak; — похідне утворення від вогонь; назва зумовлена червоним кольором квіток рослини; пор. слц. [iskrićka], схв. [црлена вида], слн. [crvivka, crviv-nek, crvivnik, crvicnik], вл. [ćerwjeny myśonc, ćerwjowe żele] «тс».— Анненков 31; Симоновип 32.—Див. ще вогонь.— Пор. вогник, огник1, огник2.
вогонь, огонь, вогневиця «гарячка», огневиця «тс», вогник, огник «мандрівний вогонь», вогнисько, вогнище, огнище, вогнівка (ент.) (вид метелика-шкід-ника), [огнйна] «іскра», [огнйця] (ент.) «жучок Pyrochroa» Ж, [огняк] (орн.) «червоноголовий сорокопуд, Lanius ru-ficeps», [огнянйк] «тс», [огнянёць] «демон, дух вогню» Ж, [вогняниця] (вид грибів) Ж, [огнянка] «тс.» ВеБ, вогне-
вогорити
Водень
вий, огневий, вогненний, огненний, вогнистий, огнистий, [вогнюватий] «палкий», [огнявий] О, вогняний, огняний, вогнястий, огнястий, [огний] «вогняний» Ж, вогніти, звогнйтися «почервоніти, як вогонь» ВеБ; — р. огонь, бр. огонь, др. огнь, п. ogień, ч. слц. oheö, вл. woheń, нл. wogen, полаб. vid'ên, болг. огън, м. оган, схв. оган>,
слн. ógenj, стел, огмк; — псл. *og-n(j)b; — споріднене з лит. ugnìs «вогонь», [ùgnis], лтс. uguns, дінд. agnih, хет. agniś, лат. ignis «тс»; іє *ognis/ egnis «тс».— Критенко Вступ 517, 550, 558; Фасмер III 118—119; Machek ESJĆ 410; Skok II 546; Fraenkel 1158—1159; Walde—Hofm. I 676; Pokorny 293.
[вогорйти] «говорити» Г, ВеБ, Me, [вогорющий] МСБГ, [розвогорйтися] «розговоритися» ВеБ;— з географічної поширеності слова можна робити висновок, що воно не є «зіпсованою формою говорити» (Грінченко), а результатом давньої метатези gov-/*vog- або видозміни основи vor- «балакати». — Див. ще воргі, говорити.
[вогріб] (бот.) «горобина, Sorbus aueu-paria L.» ВеБ; — результат контамінації назв [воріб] «тс.» і, можливо, граб чи горобина. — Див. ще воріб, горобина.
вогул, вог^льник, вогильщина —див. огулом.
вода, віднйк «діжечка для води», водник, [віднйха, віднйця] «тс», [вода-вйця] «водянка, пухир на тілі з водянистою рідиною» Ж, [водівня] «водяний двигун», водник (орн.) «крячок звичайний, Sterna hirundo L.», [воднйна] «водяниста місцевість» Я, [воднякй] (ент.) «водяні жуки, Hydrocanthari» Ж, [воднячка] (ент.) «Hydraradina» Ж, [водян] (ент.) «водяний жук, Hydrophilus» Ж, водяник «водяний чорт», [водянщя] «каша, зварена на воді» Я, [водянка] «діжка для води; пухир на тілі, заповнений водою; хвороба», [водавий] «водяний» Ж, водний, [воднйстий] Ж, [воднянйй] «водяний» Ж, водавий (водова вовна «водяний мох, Conferva» Ж), водявий, водяний, водянистий, водніти, безвіддя, [безводдя], збезводіти, збезводнювати, [звід-
нїти), [коловодиця] (орн.) «уліт, Tringa L.» Шарл, [коловодичник, коловодник] «тс.» Шарл, [меживіддя] «перешийок», [навіднення, навіднювати], обводнювати, обводнювальний, обезводіти, повідь, паводок, [поводь] Ж, повідь, повіддя, [повідних] (орн.) «уліт» Шарл, поводдя, [поводень] «повідь» Ж, приводні «біля водяного млина місце, де вода торкається колеса»; — р. болг. вода, бр. вада, др. вода, п. вл. нл. woda, ч. слц. voda, схв. вода, слн. vóda, стел, вода; — псл. voda; — споріднене з лит. vanduô (род. в. одн. vandens) «вода», [жем. unduo], гот. watö, двн. waj^ar, гр. ύδωρ (род. в. ύδατος), хет. wâtâr «тс», вірм. get «річка», фріг. βέδυ, дінд. udakâm «вода», алб. ujë «тс», лат. unda «хвиля» (носовий η в латинському і литовському словах вторинного походження); іє. *uËd-, *uod-, *ud- «вода, мокрота».— Критенко Вступ 517, 550, 558; Шанский ЭСРЯ I 3, 123; Фасмер I 330; Machek ESJĆ 696; БЕР І 168—169; Skok III 611; Eckert ZfSl 8/6, 811; Джаукян 91; Walde—Hofm. II 816—818; Kluge— Mitzka 842; Pokorny 80—82.—Пор. видра, відро.
водевіль; — р. водевиль, бр. вадэвыь, п. wodewil, ч. слц. vaudeville, болг. водевйл, м. водвил, схв. водвил; — запозичення з французької мови; φρ. vaudeville «водевіль» виникло з словосполучення vau (vaul) de ville, a це з vaul (vau) de Vire букв, «долина Вір», назви району Нормандії, де вперше з'явився цей вид художньої творчості (XV ст.); φρ. vau (val) «долина» походить від лат. valles (vallis) «тс», спорідненого з дісл. valr «круглий»; на думку Про, фр. vaudeville (<vaudevire) походить від дієслова virevauder, тавтологічно утвореного з дієслів virer «повертати» і *vau-der «тс.» (Höfler ZfRPh 84, 492).— СІС 130; Шанский ЭСРЯ І 3, 124; Фасмер І 330; Преобр. 189; ЭСБМ II 20; Dau-zat741—742; Walde—Hofm. II 729.
водень «хімічний елемент, H(ydro-genium)», [водняк] «тс.» Я, [воденний] «водневий» Ж, водневий; — вільний переклад (калька) інтернаціонального наукового терміна нлат. hydrogemum, утво-
водйльця
воевода
реного на базі грецьких слів ύδωρ «вода» і γεννάω «народжую»; отже, термін буквально означає «той, що народжує, утворює воду»; пор. інші слов'янські назви р. болг. водород, бр. вадарод, п. wodór, ч. слц. vodik, вл. wodzik, нл. wodowina, wodnik, м. водород, схв. eò- дйк, водонйк, слн. vodik.— Шанский ЭСРЯ І 3, 126; Фасмер І 331.—Див. ще вода.
[водильця] «вудила!"; — результат видозміни слова вудила (зменш, вудйль-ця), зближеного з основою дієслова водити. — Див. ще вудила.
водити — див. вести.
воднораз «разом, одностайно»; — результат злиття словосполучення в один раз. — Див. ще один, раз, у2.
водносталь; — результат злиття словосполучення в одну сталь (в одну стольку, в одну сталку), можливо, під впливом слова одностайно. — Див. ще один, сталь2, у2.— Пор. одностайно.
водночас; — результат контамінації словосполучення в один час і прислівника одночасно.— Див. ще один, у2, час— Пор. водносталь.
[водовуд] (орн.) «рибалка, Sterna L.»; — складне слово, утворене, очевидно, з основ іменника вода і дієслова вудити; отже, означає «водяний птах, що вудить (рибу)»; пор. іншу назву цього птаха рибалка, а також р. рыболов, п. rybitw(a), rybołówka, [rybołówek, rybak] «тс».— Див. ще вода, вудка.
водойма; — очевидно, калька р. водоём, утвореного з основ іменника вода ідієелова имати (ст.) «брати, збирати».— Шанский ЭСРЯ І 3, 124—125.—Див. ще вода, імати.
Водолій «одне з сузір'їв Зодіака»; — р. болг. Водолей, бр. Вадалей, п. рідк. Wodolej; — складне утворення з основ іменника вода і дієслова лати; вільний переклад наукового латинського терміна Aquarius (сузір'я Зодіака), букв. «водник»; пор. суфіксальні форми п. Wodnik, ч. Vodnar, слц. Vodnâr «Водолій», так само скальковані з латинського терміна.— Див. ще вода, лити.
водолюб (ент.) «жук Hydrophilus»;— p. водолюб, бр. водолюб, ч. слц. vodomil, болг. водолюбне, схв. водолупци (мн.)
«тс»; — складне утворення з основ іменника вода і дієслова любити, калька наукового латинського терміна Hydrophilus, утвореного з основ грецьких слів ύδωρ «вода» і φίλος «друг, любитель».— Див. ще вода, любити.
водомороз (орн. «рибалочка, зимородок, Alcedo L.»; — складне слово, утворене з основ іменників вода і мороз; назва пояснюється тим, що частина цих птахів під час морозу залишається на незамерзаючих річках.— БСЭ 17, 90.— Див. ще вода, мороз.