Мета: з¢ясувати місце та значення творчості П.Тичини в українській літературі ХХ століття, виявити чинники, що вплинули на розвиток таланту митця, дослідити особливості ранньої творчості поета.
План
1. П.Тичина у прижиттєвій та сучасній літературній критиці (в т.ч. діаспори).
2. Збірка П.Тичини “Сонячні кларнети” (1918) як вияв довершеності символістської поетики:
Гармонія людини і природи в поезіях “Арфами, арфами”, “Ой, не крийся, природо...”.
Рання інтимна лірика (“О панно Інно...”, “Подивилась ясно...”, “З кохання плакав я...”): майстерність відтворення поетом найтонших нюансів людських почуттів.
Трагічне сприйняття революції Тичиною, протест проти крові й смерті у “національній трилогії” (“Золотий гомін”, “Дума про трьох Вітрів”, “Скорбна мати”).
ЗАВДАННЯ: Вивчити напам¢ять поезію “Одчиняйте двері”, уміти її аналізувати.
3. Розвиток поетичного таланту Тичини у збірках “Замість сонетів і октав” і “Плуг” (1920). Змалювання страшних картин голоду в поезіях “Загупало в двері прикладом”, “Голод” як передчуття голодомору 33-го року.
|
|
ЗАВДАННЯ: Уміти зробити цілісний аналіз ліричних творів “На майдані”, “Як упав же він з коня”, “Зразу ж за селом”, “Ронделі”, “Ритм”, антистрофа “Налила голодним дітям молока...”, “Евое”, антистрофа “Приставайте ж до партії”.
4. Багатство тем, розбудова образної системи та стильові особливості збірки “Вітер з України” (1924).
ЗАВДАННЯ: проаналізувати поезії “Україно, моя люба Вкраїно”, “Розкажи, розкажи мені, поле...”, “Ви знаєте, як липа шелестить”, “Молодий я, молодий...”, “Гей, вдарте в струни, кобзарі”, “Пам¢яті тридцяти” (історична основа твору), “За всіх скажу”, “Хто ж це так із тебе насміятися смів?”, “Вітер з України”, “Чистила мати картоплю”.
5. Творчість періоду Великої Вітчизняної війни. Філософське осмислення подвигу і безсмертя народу в поемі “Похорон друга”. Концепція патріотизму, незнищенності народу в поезії “Я утверждаюсь”.
6. Значення творчості Тичини. Розвиток силабо-тонічної і тонічної систем версифікації, космічність, музикальність, модерністичність його лірики.
ЗАВДАННЯ:
1) законспектувати статті О.Ярового та Е.Бондар (див. літературу);
2) вивчити вказані вірші напам’ять (за списком);
3) самостійно згрупуйте вірші за мотивами: громадянський (соціальний, патріотичний), інтимний (психологічний, любовний); пейзажний, філософський.
4) підготуватися до аудиторної контрольної роботи за пунктами плану.
Література:
1. Бондар Е. До філософських джерел образу сонячних кларнетів // Слово і Час. – 1995. – № 4. – С.71-73. (ЗАКОНСПЕКТУВАТИ)
|
|
2. Клочек Г. “Душа моя сонця намріяла...”: Поетика “Сонячних кларнетів” Павла Тичини. – К.: Дніпро, 1986.
3. Костенко Н.В. Поетика Павла Тичини. – К., 1982.
4. Тельнюк С. “Молодий я, молодий...” (Поетичний світ Павла Тичини, 1906–1925). – К.: Дніпро, 1990.
5. Стус В. Феномен доби: (Сходження на Голгофу слави) // Дніпро. – 1993. – №1, 2–3.
6. Ковалів Ю. “Кларнетизм” – один із кодів української душі // Київ. – 1996. – №. – С. 139–141. (ЗАКОНСПЕКТУВАТИ)
7. Яровий О. Поет на перехресті поглядів: критика різних років про П.Тичину //г. Укр. мова та літ. – 1997. – № 2. – С.1–3.
8. Шестопалова Т. Міфологемний код поезій П.Тичини (на матеріалі віршів “Арфами, арфами” і “Квітчастий луг...”) // СіЧ. – 2001. – № 1. – С.59-64.
9. Моторнюк І. П.Тичина: тріумф і трагедія // Дзвін. – 2001. – № 1. – С.134–141.
10. Шалата М. Талант красен, та нещасен: П.Тичина в сучасному прочитанні // Дивослово. – 1994. – №12. – С.47–49.
11. Губар О. П.Тичина... поза колом репресованих знайомих // СіЧ. – 1998. – № 6. – С.57–58.
МЕТОДИЧНИЙ КОМЕНТАР
Тичина – поет геніального обдарування, один із найталановитіших у світовому письменстві ХХ століття. На жаль, його життя і творчість припали на непростий час. Поет пережив глибоку внутрішню кризу наприкінці 20-х років і не зміг вповні реалізувати свій талант.
Ранній період поезії П.Тичини, коли він виявляє власну творчу індивідуальність, обмежується збірками “Сонячні кларнети” (1918), “Плуг” (1920), “Замість сонетів і октав” (1920) і “Вітер з України” (1924). Пізніше відбувається творчий злам, який поет не зміг подолати до кінця життя. 1930-ті – початок 1940-х років – період написання кон’юнктурних збірок “Партія веде” тощо, в яких оспівувалася Радянська влада, Радянська держава, партія і Ленін.
В роки Великої Вітчизняної війни патріотичне піднесення, що охопило широкі верстви громадян, в тому числі і творчу інтелігенцію, покликало Тичину до створення низки патріотичних віршів, де автор висловлював глибоку віру у майбутню перемогу, у свободу і майбутнє України. Найвищим злетом цього періоду у літературознавстві вважається поема “Похорон друга”.
Протягом життя Тичина працював над поемою “Сковорода”, але так її не завершив. Особливе місце в творчому доробку Тичини посідають твори “Золотий гомін”, “Дума про трьох Вітрів”, “Скорбна мати”, що були названі критикою “національною трилогією”. Вони художньо розкривають еволюцію Тичини щодо сприйняття доби: від радісного провіщення “золотого гомону” – утворення УНР, через трагічні національно-визвольні змагання до гіркого усвідомлення “не буть ніколи раю / У цім кривавім краю”.
У стильовому відношенні поет репрезентує модерністичну поезію, котра поєднує ознаки символізму та неоромантизму. Тичина був справжнім новатором у версифікації. Він розвивав тонічну й силабо-тонічну системи віршування, писав верлібром, значно розширив палітру художньо-виражальних засобів.
Зразок аналізу вірша
“Арфами, арфами”
Поезія написана 1914 року й увійшла до збірки “Сонячні кларнети”. Це справжній гімн весні, що завжди була символом любові, життя й натхнення. Критики порівнювали цей вірш із картиною Сандро Ботічеллі “Весна”.
Основний настрій поезії – життєствердний, оптимістичний. Герой твору – людина, закохана в рідний край. Разом з ним ми пізнаємо світ природи з її “золотими, голосними, самодзвонними” арфами, що звучать у гаях, з ніжнотонною блакиттю, з пахощами, що їх несе “весна запашна, квітами-перлами закосичена”.
Композиційно поезія складається з чотирьох строф, що послідовно розгортають ліричний сюжет. У першій строфі змальовано прихід весни. Тичина знаходить дивовижно поетичні епітети і метафори для зображення її приходу:
Арфами, арфами –
Золотими, голосними обізвалися гаї
|
|
Само дзвонними:
Йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
Такими ніжними звуками, як звуки арфи, озивається в душі ліричного героя краса навколишньої природи, породжуючи інтимні переживання незнаної тривоги і радості водночас.
Друга строфа малює перед нами метафоричну картину веоновлюючої весняної зливи (“Буде бій / Вогневий! / Сміх буде, плач буде / Перламутровий”). Хмари-думи, що заполонили небо, не грізні, чорні, а “ніжнотонні”.
У третій строфі ліричний герой милується весною, що дзвенить поточками (“як дзвіночками”) і співом жайворонка (“як золотий”).
Остання строфа розкриває піднесений душевний стан персонажа, котрий звертається до коханої із закликом впустити в своє серце весну.
У композиції твору важливу роль відіграють винесені в кінець рядка найважливіших слів, найчастіше – епітетів (інверсія).
Художні особливості: метафора-уособлення (“йде весна”), складні епітети (ніжнотонні, самодзвонні), порівняння, паралелізм (“думами, думами, … переповнилась блакить…”), антитеза (“сміх буде, плач буде перламутровий”).
Синтаксис: інверсія (непрямий порядок слів), повтори (“арфами, арфами”, “думами, думами”), звертання (“любая, милая…”), риторичне питання (“чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям вкрай?”).
Строфа – семирядкова.
Вірш написаний не одним віршованим розміром:
Арфами, арфами / – – /– –
Золотими, голосними обізвалися гаї – – / – – – / – – – / – – – /
Самодзвонними: – – / – –
Йде весна – – /
Запашна – – /
Квітами-перлами /– – / – –
Закосичена – – / – –
Тонічна система віршування – ТАКТОВИК.
Практичне заняття № 3