2018-01-21
659
Середній термін має бути розподілений хоча би в одному із засновків.
Термін, нерозподілений у засновку, не має бути розподіленим у висновку.
Кількість негативних засновків має дорівнювати кількості негативних висновків.
У кожному силогізмі має бути тільки три терміни.
Від того на якому місці в засновках стоять терміни розрізняють 4 фігури силогізмів:
M P P M M P P M
S M S M M S M S
| Фігура 1 | Фігура 2 | Фігура 3 | Фігура 4 | |
| Більший засновок: | M—P | P—M | M—P | P—M |
| Менший засновок: | S—M | S—M | M—S | M—S |
| Висновок: | S—P | S—P | S—P | S—P |
29. Класифікація умовиводів по складу, кількості засновків,
характеру виводу
По складу: прості, складні.
Складні складаються з двох і більше умовиводів і утворюються додаванням засновком першого умовиводу і висновку іншого.
В простих лише один висновок.
По кількості засновків: безпосередні, опосередковані.
Безпосередні— висновок робиться з одного засновку.
Опосередковані — висновок робиться з двох і більше засновків.
За характером виводу: достовірні, імовірні
|
|
|
Утворення понять
Поняття — одна з форм мислення, за допомогою якої пізнають сутність явищ, процесів, узагальнюють їх істотні ознаки. У поняттях предмети і явища дійсності відображаються в узагальненій абстрактній формі. Утворення понять пов’язане з певними діями в мисленні, які дозволяють встановлювати загальні ознаки у предметів, виділяючи в них істотні та неістотні ознаки, утворювати з виділених істотних ознак певну єдність.
До таких дій належать:
1) аналіз — мислене розчленування змісту предмета та його складових властивостей, ознак;
2) порівняння — встановлення подібності і відмінності між предметами, що розглядаються;
3) синтез — мислене поєднання ознак та властивостей предмета, які відображаються в змісті поняття;
4) абстрагування — виділення з усієї сукупності ознак предметів єдності найбільш істотних ознак, що становлять зміст поняття;
5) узагальнення — дія, подібна до абстрагування і пов’язана з ним.
Виділення ознак певного роду фактично є абстрагуванням стосовно цих виділених ознак. Водночас воно є і узагальненням, якщо мається на увазі більш широка сукупність ознак, що їх мають різні види предметів, які відповідають утворюваному поняттю. Так, поняття «людина» в результаті абстрагування набуває ознаки «здатний до виробництва знарядь праці», «здатний до постійного мислення» і т.п., а в результаті узагальнення ознак одержують поняття загальні — «свідома тварина», «організм» та ін.
Складні силогізми
Складний силогізм (полісилогізм) — силогізм, який утворюється з двох чи кількох простих так, що висновок попереднього силогізму (просилогізму) стає засновком наступного силогізму (епісилогізму).
|
|
|
Приклад полісилогізму:
Всі паралелограми — чотирикутники.
Всі прямокутники — паралелограми.
Отже, всі прямокутники — чотирикутники.
Всі квадрати — прямокутники.
Отже, всі квадрати — чотирикутники.
Перші три судження у своєму взаємозв'язку становлять просилогізм. Використавши висновок просилогізму як засновок, додавши до нього ще один засновок («Всі квадрати — прямокутники») і одержавши висновок, ми тим самим побудували наступний простий силогізм — епісилогізм. Разом ці два прості силогізми становлять собою складний силогізм (полісилогізм).
Розрізняють два види полісилогізмів: прогресивний і регресивний
Прогресивний (поступальний) полісилогізм — полісилогізм, в якому висновок просилогізму стає більшим засновком епісилогізму (при цьому міркування відбувається від більш загального до менш загального).
Регресивний (зворотний) полісилогізм — полісилогізм, у якому висновок просилогізму стає меншим засновком епісилогізму, а думки рухаються від менш загального до більш загального.
Складні силогізми, як правило, застосовують теж у скороченій формі. Складноскорочених силогізмів є два види: сорит і епіхейрема.
