Внутрiшня структура палат парламентiв

Метелюк Г. В.

Кр – 41

Організація законодавчої влади в політичних системах держав ЦСЄ

Структура роботи

Внутрiшня структура палат парламентiв

Побудова, склад i органiзацiя парламентiв

Порядок роботи парламентів

Компетенцiя парламентiв

Законодавчий процес у парламентах

6. Політичні системи країн Вишеградської групи

Внутрiшня структура палат парламентiв

Характеристика парламентiв передбачає детальний розгляд структури їхнiх палат. Найважливiшими елементами цiєї структури є парламентськi фракцiї, керiвнi органи i комiсiї (комiтети). Усi вони своєю дiяльнiстю забезпечують функцiонування представницького органу та реалiзацiю його завдань.

Парламентськi фракцiї (групи, клуби) утворюються за принципом належностi депутатiв до тiєї чи iншої полiтичної партiї, репрезентованої у представницькому органi. Угруповання депутатiв за iншими принципами звичайно забороняються, хоч iснують країни, де, крiм фракцiй, у пар-ламентах функцiонують об'єднання депутатiв на основi спiльних професiйних iнтересiв, регiональної належностi тощо.

Парламентськi фракцiї формуються з членiв однiєї полiтичної партiї, хоч у рядi розвинутих країн iснує практика утворення спiльних фракцiй з представникiв кiлькох партiй, що проводять єдину або близьку лiнiю в полiтицi.

Фракцiї мають свою внутрiшню органiзацiю. Вони звичайно утворюють керiвнi органи. Для розв'язання питань поточної парламентської роботи фракцiї у своєму складi формують так званi робочi групи, якi, зокрема, вивчають тi питання, що є предметом окремих законопроектiв з порядку денного. Робочi групи мають тимчасовий характер i дiють до розв'язання вiдповiдних питань. Фракцiї виконують суттєву роль у пiдготовцi i прийняттi практично всiх парламентських рiшень. Вiд них залежать змiст порядку денного роботи палати, хiд законодавчого процесу, iнiцiативи щодо контролю за урядом тощо. Фракцiї беруть активну участь у формуваннi iнших парламентських структур - постiйних i спецiальних комiсiй (комiтетiв), а також керiвних органiв палат. Проте не всi фракцiї володiють такими можливостями в повному обсязi. Зазначенi можливостi притаманнi правлячим партiям.

Питання органiзацiї та дiяльностi парламентських фракцiй вирiшуються в рядi новiтнiх конституцiй. Існування фракцiй визнається конституцiями Болгарiї, Грецiї, Данiї, Естонiї, Румунiї, Словенiї. При цьому звичайно йдеться про пропорцiйне представництво фракцiй у парламентських структурах. У бiльшостi випадкiв визначається мiнiмальна кiлькiсть депутатiв, яка є достатньою для створення фракцiй. Цей мiнiмум у рiзних країнах неоднаковий i певною мiрою залежить вiд чисельного складу самих палат.

Важливим елементом внутрiшньої структури палат парламентiв є їхнi керiвнi органи - одноосiбнi або колегiальнi.

У бiльшостi країн ЦСЄ керiвну роботу в палатах парламентiв здiйснюють виборнi колегiальнi органи (бюро, президiя, правлiння тощо). Голову цього органу, як правило, обирає палата i вiн є водночас її головою. Значну частину функцiй керiвництва палатою голова здiйснює самостiйно. Титули вiн має рiзнi: власне голова (у бiльшостi країн), маршалок (у Польщi), президент. Роль колегiального органу в керiвництвi палатою досить обмежена. Головну вiдповiдальнiсть за ведення парламентських справ несе голова цього органу. Важливо й те, що колегіальнi керiвнi органи палат парламентiв звичайно розглядаються лише як робочi органи палат. Вони не мають повноважень приймати будь-які рiшення за самi палати нi пiд час сесiй, нi в перiоди парламентських канiкул.

Водночас за головами палат закрiпленi i важливi полiтичнi функцiї., У бiльшостi республiк голови парламентiв (нижнiх палат) особисто або спiльно з iншими посадовими особами замiщують президента в разi його i тимчасової вiдсутностi. В Югославiї право такого замiщення належить голові верхньої палати.

Крiм керiвних органiв палат, у парламентах нерiдко утворюються й iншi колегiальнi структури, що також вирiшують суто органiзацiйнi питання i, зокрема, займаються парламентською процедурою.

Найголовнiшим елементом внутрiшньої структури парламентiв є комiсiї (комiтети). Теоретично їхня роль визначається як попередня пiдготовка питань, якi потiм мають розглядатись на сесiйних засiданнях. Фактично ж комiсiї самi вирiшують наперед багато з цих питань, а палати i парламенти в цiлому нерiдко майже автоматично затверджують їхнi пропозицiї. При цьому вважається, що дiяльнiсть комiсiй дає змогу швидше, нiж у самих палатах, i на вищому професiйному рiвнi вирiшувати парламентськi справи.

Парламентськi комiсiї бувають кiлькох видiв. Чи не основними з них є постiйнi комiсiї. У двопалатних парламентах постiйнi комiсiї, як правило, утворюються в кожнiй з палат. Постiйнi комiсiї звичайно працюють протягом сесiї парламенту, але в цiлому рядi країн вони утворюються на весь строк скликання парламенту. Однiєю з головних функцiй постiйних комiсiй є детальний розгляд законопроектiв. Ця дiяльнiсть становить змiст окремої стадiї законодавчого процесу. До функцiї постiйних комiсiй також вiднесено обговорення iнших питань порядку денного парламенту. В багатьох країнах утворюються постiйнi комiсiї, дiяльнiсть яких пов'язана з роботою самого представницького органу: з питань процедури i регламенту, депутатської етики тощо. Нерiдко постiйнi комiсiї здiйснюють функцiї зв'язку з мiнiстерствами i контролю за дiяльнiстю органiв виконавчої влади.

Крiм постiйних комiсiй, в парламентах створюються спецiальнi, слiдчi та деякi iншi комiсiї (комiтети). Вони здебiльшого дiють на тимчасовiй основi, тобто до вирiшення поставленого завдання.

Спецiальнi комiсiї (комiтети) можуть мати найрiзноманiтнiшу предметну компетенцiю. Вони формуються для роботи над визначеними положеннями законопроектiв пiсля їх розгляду в палатi на стадiї другого читання. Також предметом розгляду в спецiальних комiсiях буває розробка проектiв конституцiйних реформ, офiцiйних програм i планiв тощо. В усiх випадках спецiальнi комiсiї функцiонують на тимчасовiй основi i припиняють свою дiяльнiсть пiсля завершення роботи та пiдготовки вiдповiдної доповiдi.

Ще одним рiзновидом вiдповiдних парламентських структур є слiдчi комiсiї, або комiтети з розслiдування. Створення таких тимчасових структур передбачено практично в усiх країнах. Слiдчi комiсiї займаються питаннями державно-полiтичного життя, якi мають певний суспiльний резонанс:

· вiд розслiдування зловживань окремих парламентарiїв та урядовцiв до масштабних полiтичних скандалiв. Їм звичайно надано широкi повноваження: викликати свiдкiв та експертiв, вести протоколи, фiксувати докази тощо.

· нерiдко припускається створення слiдчих комiсiй на вимогу певної кiлькостi членiв парламенту, якi становлять меншiсть. Наприклад, у Латвiї i Словенiї це третина, а в Грецiї i Чехiї - п'ята частина складу парламенту (палати). Тим самим опозицiї надано додаткову можливiсть у її парламентськiй дiяльностi.

У двопалатних парламентах iснує практика створення об'єднаних, спiльних комiсiй (комiтетiв) на паритетних, рiвних засадах представництва обох палат. Одним з рiзновидiв об'єднаних комiсiй є так званi узгоджувальнi комiсiї. Їх створюють на паритетних, рiвних засадах для розв'язання розбiжностей мiж палатами в процесi прийняття конкретного законопроекту. Звичайно до складу узгоджувальних комiсiй входять члени тих постiйних комiсiй, в яких розглядався законопроект пiд час його проходження в палатах. Такi комiсiї дiють до вирiшення справи i мають тимчасовий характер.

Для керiвництва своєю роботою самi комiсiї або палати обирають голiв комiсiй. Нерiдко для цього навiть створюється колегiальний орган - бюро комiсiї. При формуваннi всього складу постiйних, спецiальних та слiдчих комiсiй також застосовуються рiзнi способи.