Навчити учнів виразного вокально-хорового виконання, розвивати в них уміння передавати зміст і характер музичного твору

Структуру музичної культури школяра можна передати за допомогою такої схеми:

Музична спрямованість
Мотиваційний компонент: мотиви, інтереси, потреби в спілкуванні з музикою
Емоційний компонент: емоційна чутливість до музики, комплекс музично зумовлених емоцій
Аксіологічний компонент: ціннісні орієнтації, ставлення, оцінні судження у галузі музичного мистецтва
Музично-творча розвиненість: Розвиток музично-творчих якостей: здібностей сприймання і виконання музики, творчих проявів музикальності тощо
Музична діяльність (сприймання та виконання музики, музично-ритмічні рухи, різні види музичної творчості тощо)  
Музична вихованість: культура “спілкування” з музикою; прагнення до музичного самовдосконалення; вплив музики на духовне становлення учня
Музична обізнаність
Теоретичний компонент: комплекс музичних знань (понять, уявлень, суджень, фактів, законів, правил здійснення різних видів музичної діяльності)
Практичний компонент: комплекс умінь і навичок у різних видах музичної діяльності (сприйманні, виконанні, творчості тощо)
Музично-творчий досвід школяра

 


Об’єктивні тенденції національного відродження України вимагають особливої уваги до української музики – народної і професіональної. До того ж твори українського професійного та народного мистецтва мусять розглядатися в контексті розвитку світової художньої культури. Історія музики – історія розвитку людських ідеалів, боротьби ідей, емоційних особливостей та засобів художньої виразності в музичному мистецтві. Те, що народжується і ледь помітне в одного композитора, у другого вже відкрито виявляється, а у третього стає всеосяжним. Якщо простежити за історичним розвитком емоційних і звукових елементів у творчості композиторів різних епох, музика стане тоді втіленням єдиного духовного життя, яке історично формується і розвивається.

У кожної дитини своя вершина знань, і дати можливість досягнути її – моє завдання як вчителя. Головне, щоб учень не залишився біля підніжжя цієї гори. Висловлюю думку, яку розділяю з її авторами – педагогами-новаторами ХХ століття В. Шаталовим, С. Лисенковою, Є. Ільїним, Ш. Амонашвілі. Вона реалізується в межах простої істини: здивувався – запам’ятав, позитивний результат навчився. А що може здивувати у процесі навчання учня? Це – само творчість, за якою можна очікувати. Всі інноваційні педагогічні технології спрямовані на реалізацію творчого потенціалу особистості учня. Сучасний навчальний процес вимагає перебудови, переходу на технологічну основу навчання. На мою думку, будь-яка технологія не може обмежуватися проведенням кілько нестандартних уроків, що виглядатимуть на загальному фоні викладання предмета, як іграшки на післяноворічній ялинці, з якої обсипалась хвоя. Уведення навчальної технології передбачає на стільки зміни структури уроків (це тільки вершина айсберга), а насамперед кардинальне оновлення планування системи уроків у межах певної технології, зокрема компаративної методики. Костянтин Ушинський наголошував на тому, що передається не сам досвід, а ідея, яка виведена з досвіду. Тому так важливо ознайомитися з новітніми ідеями педагогічних технологій, щоб визначити найбільш ефективні прийоми та методи навчання.

У своєму описі досвіду роботи я намагався розкрити актуальність, значущість та результативність проблеми, над якою працюю. Що ж до інновацій, то вважаю, що не слід застосовувати якийсь метод, керуючись лише педагогічною модою. Але незаперечно те, що урок має відповідати сьогоднішнім вимогам – бути сучасним, а отже цікавим, новаторським, а інколи і суперечливим. Мені дуже імпонує мета сучасної освіти, яка чітко визначена в “Національній доктрині розвитку освіти” – створити умови для розвитку особистості, її творчої самореалізації.


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: