Матеріали до лекційного курсу

з дисципліни «Порівняльна педагогіка»

для студентів 4 курсу

спеціальностей «Філологія», «Історія», «Хімія», «Біологія», «Географія» ОКР «Бакалавр» денна форма навчання

 

 

Лекція № 1

Тема: Порівняльна педагогіка як галузь наукових знань

Мета вивчення: з’ясувати теоретичні особливості порівняльної педагогіки як науки

Література:

1. Андрущенко В. П. Освіта на рубежі століть: філософія, методологія, практика // Неперервна професійна освіта: філософія, педагогічні парадигми, прогноз: монографія / В. П. Андрущенко, І. Я. Зязюн, В. Г. Кремень, С. Д. Максименко, Н. Г. Ничкало, С. О. Сисоєва, Я. В. Цехмістер, О. В. Чалий / за ред. В. Г. Кременя. – К.: Наукова думка, 2003. – С. 99–166.

2. Вища освіта України і Болонський процес: навчальний посібник / за редакцією В. Г.Кременя. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. – 384 с.

3. Вульфсон Б. Л. Сравнительная педагогіка / Б. Л. Вульфсон,
З. А. Малькова – Москва-Воронеж, 1996. – 268 с.

4. Вульфсон Б. Л. Стратегия развития образования на Западе на пороге ХХІ века / Б. Л. Вульфсон. – М.: Изд-во УРАО, 1999. – 208 с.

5. Джуринский А. Н. Развитие образования в современном мире: учебное пособие / А. Н. Джуринский – М.: Владос, 1999. – 200с.

6. Лавриченко Н. М. Педагогічні основи соціалізації учнівської молоді в країнах Західної Європи: дис. …д-ра пед. наук: 13.00.01. – К., 2006. – 447 с.

7. Лавриченко Н. М. Проблеми гуманістичного спрямування шкільної соціалізації: педагогічні розмисли і нотатки / Н. М. Лавриченко. – К.: ТОВ «Інсайт плюс», 2006. – 279 с.

8. Левченко Т. І. Європейська освіта: конвергенція та дивергенція: монографія / Т. І. Левченко. – Вінниця: «Нова книга», 2007. – 656 с.

9. Матвієнко О. В. Стратегії розвитку середньої освіти в країнах Європейського Союзу: монографія / О. В. Матвієнко. – К.: Ленвіт, 2005. – 381 с.

10. Порівняльна педагогіка: методологічні орієнтири українських компаративістів: хрестоматія / авторський колектив. – К.: Педагогічна думка, 2015. – 176 с.

11. Реформування вищої освіти і науки України у вимірі Болонського процесу (документи і матеріали) / укл. Пшенична Л. В. – Суми: СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2005. – 32 с.

12. Сбруєва А. А. Порівняльна педагогіка / А. А. Сбруєва. – Суми: СДПУ, 1999. – 256 с.

13. Сбруєва А. А. Порівняльна педагогіка: навчальний посібник
/ А. А. Сбруєва – 2-ге вид., стер. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. – 320 с.

14. Сбруєва А. А. Тенденції реформування середньої освіти розвинених англомовних країн в контексті глобалізації (90-ті роки ХХ – початку ХХІ ст.): монографія / А. А. Сбруєва. – Суми: ВАТ «Сумська обласна друкарня». Видавництво «Козацький вал», 2004. – 500 с.

15. Тенденції реформування загальної середньої освіти у країнах Європейського Союзу: монографія (ч. 1) / за ред.. Н. М. Лавриченко. – К.: Педагогічна думка, 2008. – 146 с.

16. Чепіль М. М. Порівняльна педагогіка: навчальний посібник / М. М. Чепіль. – Київ: Академвидав, 2014. – 216 с. – (Серія «Альма-матер»).

 

План

1. Предмет порівняльної педагогіки, завдання та методи дослідження.

2. Основні етапи розвитку порівняльної педагогіки.

 

Основний зміст

1.У сучасній порівняльній педагогіці не існує універсального визначення її предмета та завдань.

Предметом дослідження порівняльної педагогіки можна вважати стан, тенденції та закономірності розвитку освіти на глобальному, регіональному та локальному рівнях, порівняння (компаративізм) міжнародного та вітчизняного педагогічного досвіду з метою взаємозбагачення національних освітніх культур.

Завданнями порівняльної педагогіки є:

1) розробка науково обґрунтованих критеріїв для адекватної оцінки якості та ефективності освіти в країні, регіоні, у глобальному масштабі;

2) уніфікація та впорядкування термінів, що використовуються в освітянській документації різних країн;

3) виявлення глобальних закономірностей і тенденцій розвитку освіти та врахування їх специфічних проявів у різних країнах та культурах;

4) здійснення прогностичних функцій.

Більш докладним є визначення французького компаративіста Х. В. Даела: «Порівняльна педагогіка – це міждисциплінарна складова педагогічної науки, яка вивчає педагогічні явища та факти у взаємозв’язку з соціальним, політичним, економічним і культурним контекстом у їх порівнянні за принципами подібності й відмінності у двох чи більше регіонах, континентах або ж загалом у світовому вимірі з метою усвідомлення унікальних особливостей власної освітньої системи та встановлення загальних чи універсальних законів як цінних і корисних для цієї системи з метою її вдосконалення».

Провідними методами порівняльно-педагогічних досліджень є:

1. Вивчення офіційних документів.

2. Вивчення статистичних даних.

3. Вивчення документальних та науково-педагогічних джерел.

4. Спостереження.

5. Бесіди та інтерв’ю з безпосередніми учасниками освітнього процесу, його керівниками, зацікавленою громадськістю.

6. Методи математичної та статистичної обробки даних.

7. Структурний метод, який передбачає «розчленування» феномену, що вивчається, на складові частини.

8. Конструктивно-генетичний, який передбачає аналіз змін у досліджуваному феномені в цілому та в окремих його складових у просторі й часі. При цьому відбувається поділ процесу на певні етапи, встановлюється його науково-обгрунтована періодизація.

9. Порівняльний метод.

2. Проблеми періодизації розвитку порівняльної науки як галузі наукових знань присвячено низку досліджень зарубіжних науковців. Можна виокремити п’ять історичних періодів.