Політики таргетування інфляції

(АНГЛ. INFLATION TARGETING)

 

    Сучасні тенденції у використанні систем обмінного курсу. Проблема “поляризації” систем обмінного курсу в промислових і трансформаційних економіках.  Причини істотних відмінностей між системами обмінного курсу de facto i de jure.

Теоретичні і практичні засади вибору системи обмінного курсу.

Причини популярності та потенційні обмеження політики таргетування інфляції. 

    Емпіричні моделі короткочасних і фундаментальних чинників обмін­но­го курсу. Ефект Баласси―Самуельсона. Конвергенція номінального обмінно­го курсу до паритету купівельної спроможності (ПКС). Фінансові ризики стрімкої ревальвації обмінного курсу. Прогнозування обмінного курсу. По­ве­­дінка обмінного курсу в трансформаційних економіках.

Емпіричні оцінки впливу обмінного курсу на макроекономічні показ­ни­ки. Особливості залежності інфляції споживчих і оптових цін від обмін­но­го курсу. Макроекономічні ефекти передбачуваної і непередбачуваної дева­львації грошової одиниці.

Феномен „девальваційного” та „неінфляційного” збільшення грошової маси в українській еко­номіці: так чи ні. Проблема заниженого обмінного курсу української гривні та шляхи її вирішення. Причини недостатньої гнуч­кос­ті обмінного курсу гривні. Суб’єктивні та об’єктивні передумови для переходу до тарге­ту­ван­ня інфляції в Україні.

Самостійна робота:

Завдання 4. За допомогою репрезентативної кількості релевантних факторів проаналізуйте чинники обмінного курсу гривні та зробіть прогноз обмінного курсу на найближчий рік.

 

Завдання 3. Нестабільність обмінного курсу євро/долар плодить численні спекуляції щодо чинників його динаміки та ймовірної траєкторії на найближчу перспективу.

Запитання: Що визначає обмінний курс євро/долар? Як це впливає на поведінку економічних агентів в Україні?

Завдання 1. На рис. нижче подано характеристику впливу девальвації чилійського песо на динаміку РОК і промислового виробництва.

et -1 et -1

 

Запитання: Логіці якої макроекономічної моделі відповідає така архітектура впливу девальвації грошової одиниці? Якими є необхідні для цього структурні характеристики?

Завдання 5. Перевірте емпірично конвергенцію до РРР обмінного курсу для визначених країн Східної Європи.

Завдання 2. Перевірте адекватність монетарної моделі обмінного курс для: Польщі ― група 1, Угорщини ― група 2, Румунії ― група 3, Словенії ― група 4, Чехії ― група 5, Словаччини ― група 6.

3. Нещодавно керівництвом НБУ оголошено про зміну валюти прикріплення для української гривні ― з долара на євро. Припустимо, що це зроблено в І кв. 2000 р. Якою була б траєкторія обмінного курсу для декількох варіантів: а) повного прикріплення до євро, б) прикріплення до „кошика валют” (євро – 20%, долар – 80%), в) прикріплення до „кошика валют” (євро – 40%, долар – 60%)? Проаналізуйте динаміку обмінного курсу гривня/долар для трьох наведених вище способів прикріплення до євро для таких значень обмінного курсу євро/долар: 1,30, 1,40 і 1,10 долара за євро, приймаючи вихідним нинішній обмінний курс: 1,32 грн./долар.

Завдання 3. Питання ПКС знову підняв у черговій статті С. Кораблін (Дзеркало тижня, 22 жовтня 2005 р.). Оцініть якість наведених аргументів. Що показують емпіричні дослідження? Скільки часу потрібно для конвергенції обмінного курсу гривні до рівноважного значення?

 

Завдання 4. Якими є способи боротьби з інфляційною інерцією. Що можна реалізувати в Україні?

Завдання. Останнім часом простежується виразна тенденція до зміцнення об­мін­ного курсу євро до американського долара (рис.). Враховуючи преферен­ції українського бізнесу і фізичних осіб щодо використання американського до­ла­ра, виникають обгрунтовані побоювання щодо збереження такої структури порт­феля фінансових активів. Підготуйте есе під назвою «Сильне» євро: чи варто хвилюватися?”

Зразок есе (написано у лютому 2003 р.).

 

“СИЛЬНЕ” ЄВРО: ЧИ ВАРТО ХВИЛЮВАТИСЯ?   Раптове зміцнення євро плодить прогнози і хвилює власників американських доларів. Проте не варто поспішати з обміном доларів на євро, як того очікують в об­мінних пунктах (валютні операції забезпечують до 25% прибутків банківської сис­те­ми). Найперше будь-який обмін — це втрати. Аргументом на користь запро­вад­ження євро було якраз те, що після восьми послідовних обмінів окремих євро­пей­сь­ких валют втрачалася половина коштів. Що головніше — навряд чи хтось без­по­мил­ково назве вартість євро у липні чи червні ц. р. Світовим валютам при­та­манна аси­метрична циклічність, коли періоди підвищення змінюються зниженням обмін­но­го курсу і навпаки. Приміром, у 1982―85 рр. долар зміцнів на 40%, але вже у 1987 р. подешевшав на 25%. Німецька марка в 1995 р. зміцніла до 1,4, але вже через три роки коштувала 1,8 марки за долар (знецінення перевищило 28%). Проблема всіх прогнозів обмінного курсу в тому, що зазвичай всі чинники відомі, але ніхто не знає, коли саме і яким чином вони “спрацюють”. Відомий ін­вес­тор Д. Сорос у 1992 р. вдало передбачив девальвацію англійського фунта і заробив 1 млрд. доларів, однак вже через рік майже стільки ж втратив на спекуляціях з німецькою маркою. Це дало підстави американському економісту Р. Барро назвати шарлатанством навіть “найнадійніші” прогнози обмінного курсу світових валют.            Сьогоднішнє зміцнення євро не дивує, якщо пригадати, що у січні 1999 р. обмінний курс становив 1,18 долара за євро. На початку січня 1999 р. експерти МВФ очікували близьке зміцнення євро до 1,26, а окремі економісти — навіть до 1,43 долара за євро, проте у наступні три роки все сталося якраз навпаки — євро “пірнуло” до 0,84 долара за євро. Сьогодні євро коштує 1,09 долара і теоретично може зміцнитися щонайменше до вартості на час запровадження (1,18) або навіть перевищити 1,20 долара. Окрім потенційної недооцінки, на користь “міцного” євро свідчать додатне са­ль­до експорту-імпорту країн Євросоюзу і проблеми американської економіки (скан­дали зі завищенням вартості акцій американських компаній, дефіцит тор­го­вельного балансу, незначне зростання ВВП, загроза війни в Іраку). Американці мало за­ощад­­жують, а надмірне споживання збільшує попит на імпорт,  що так чи інак­­ше по­­­вин­но послабити долар. Хоча більшість економістів вважають розрек­ла­моване пре­зидентом Д. Бушем скорочення податків чинником збільшення дефіциту бюд­же­ту та ще більшого поглиблення дефіциту торговельного балансу, відразу ж після ого­­лошення цього плану долар зміцнів, що засвідчило цілком протилежні очіку­ван­ня в ділових колах. Аргументи на користь зміцнення долара виглядають не менш переконливо: не­виразне економічне зростання у Західній Європі, значний “запас міцності” аме­ри­канської економіки, передусім за рахунок лідерства у високотехнологічних галузях. Попри падіння фондового ринку, бухгалтерські скандали, страх терактів тощо, еко­но­міка США залишається “найбільш креативною і продуктивною системою”, як висло­вився президент Д. Буш. Американська економіка відрізняється гнучкістю ринку робочої сили (в середньому за професійну кар’єру американець переїзджає з міста у місто 8-9 разів) та здоровим інвестиційним авантюризмом. Оскільки розрахунки за нафту ведуться у доларах США, можливе подорожчання сирої нафти внаслідок війни з Іраком повинно збільшити попит на американську грошову одиницю. З іншого боку, контроль над іракською нафтою позначиться зниженням світової ціни та пожвавленням американської економіки. Обидві події є сприятливими для до­ла­ра. Переконливості оптимістам додає високе безробіття та дефіцит бюджету в Німеччині, який досяг 3,8% від ВВП.        Хоча існує набагато більше підстав для довгострокового знецінення, у ко­рот­кочасному плані долар може зміцнитися. Більшість експертів (включно з Д. Со­ро­сом) схиляються до припущення, що євро зміцниться до 1,14―1,16 у найближчі півроку, але до кінця 2003 р. повернеться до позначки 1,06―1,08 долара за євро. У 2001 р. експерти МВФ прогнозували знецінення долара на 20% (до 2010 р.), а Д. Сорос у березні 2002 р. — на 25%. Сьогодні долар знецінився до євро якраз на чверть, так що подальшого знецінення ніби не передбачається. Мабуть єдиний на­дій­ний прогноз полягає у тому, що не варто очікувати “слабкого” євро на рівні 0,84―0,88 долара, як це було у 2000-01 рр. Невизначеність щодо обмінного курсу євро/долар зовсім не означає нехту­ван­ня перевагами диверсифікації фінансових активів. Привабливо виглядає часто згадувана схема, коли поточні заощадження залишаються у доларах і гривнях, а нові здійснюються в євро з таким розрахунком, щоб досягти певної оптимальної пропорції: гривня — 50%, долар — 30%, євро — 20%. Головна ідея є достатньо про­зорою: не можна нехтувати європейською грошовою одиницею. Проте ще раз наголосимо: не варто стрімголов обмінювати наявні долари на євро. У вересні 2001 р. Україну розвеселила історія, коли в очікуванні “повного краху” долара фермер з Чернівецької області оперативно позбувся понад 40 тис. “зелених” за обмінним курсом 4,6 грн. за долар. Поспішив. Вітчизняні банкіри так і не дали долару “впасти”. Тоді ж у вересні-жовтні 2001 р. євро зміцніло на 3,5%, але вже через півроку подешевшало на 4%.        Все вказує на те, що подальшому зміцненню євро будуть протидіяти пере­ду­сім самі європейці. Країни ЄС не зацікавлені у надто “міц­но­му” євро, оскільки це обмежить зростання експорту і перешкодить економічному зростанню. З іншого бо­ку, нинішнє послаблення долара навіть посилює довго­ст­ро­кові підвалини по­да­ль­шого зміцнення американської грошової одиниці, адже поліп­шення торгове­ль­но­го балансу ліквідує одну з найвагоміших підстав для знецінення долара та продемон­струє конкурентоспроможність американської економіки зага­лом. За таких умов не виключено, що потоки капіталу ще довго орієнтуватимуться на США, а поточну тенденцію до послаблення долара незабаром буде змінено на протилежну. Окремої уваги заслуговує вплив зміцнення євро на українську економіку в цілому. “Сильне” євро підвищує вартість технологічного імпорту з країн ЄС (устат­ку­вання, машини, автомобілі тощо) і знижує вартість експорту, який здебільшого оплачується “дешевим” доларом. Проте головні статті українського імпорту — нафта і природний газ — теж оцінено в доларах, що нівелює значення обмінного курсу євро. Серйозніша ситуація у Росії, де висока частка імпорту споживчих това­рів з країн ЄС вже позначилася переписуванням цінників у бік підвищення і може призвести до прискорення інфляції до 20% річних. Вартує уваги, що розрахунки російського бюджету зроблено для обмінного курсу 1,2 долара за євро (тобто із значним “запасом”). Певні незручності може створити обслуговування зовнішніх запозичень, які номіновані в євро. Міністерство фінансів вважає, що поточне зміцнення євро збі­ль­шує український зовнішній борг на 200 млн. доларів. Проте одночасно підви­щуєть­ся вартість у доларах надходжень від працюючих у Західній Європі українців, які оцінюються на рівні щонайменше 800―900 млн. євро щорічно.        Підсумовуючи, для фізичних осіб доцільно збільшити частку євро в активах до 10―20% і спостерігати за обмінним курсом гривні. Звичайно, зі загально­еко­но­мічних міркувань краще позбуватися “слабкого” долара на користь “сильної” гривні, однак задекларована у бюджеті середньорічна девальвація до 5,48 грн. за долар (це передбачає можливе знецінення до 5,60 грн. за долар наприкінці року) навряд чи створює переконливу альтернативу використанню євро для заміщення долара.

 

 

 

ТЕМА 7. ПРАВИЛА ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ

Теоретичні засади використання правил монетарної політики. Правило Тейлора. Правило Маккаллума. Правила грошово-кредитної політики і цикл ділової активності.

Придатність економічного середовища трансформаційних економік для використання правил монетарної політики. Порівняльний аналіз дієвості від­мінних правил монетарної політики для промислових країн і трансформацій­них економік.

Самостійна робота:

Завдання 2. На основі літературних джерел систематизуйте аргументи “за” і “проти” вико­ристання в Україні основних режимів монетарного устрою: а) монетарного таргетування, б) таргетування обмінного курсу, в) використання правил монетарної політики, г) інфляційного таргетування.

Зауваження: Для початкового ознайомлення з відповідною проблематикою використайте матеріали з “Вісника НБУ” за липень 2003 р.

Завдання 4. Теракт 11 вересня 2001 р. і буревій Catrina (серпень 2005 р.) порівнювалися під кутом впливу на економіку США і світу загалом. Чи існують для цього вагомі підстави? Чи можна в сучасних умовах використати подібну монетарну реакцію ФРС та інших центральних банків провідних промислових країн?

 

ТЕМА 8. ЧИННИКИ СТАБІЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ

Банківська система і економічне зростання. Вплив глобалізації.

Загальноприйняті критерії надійності банківської системи. Базельські принципи банківського нагляду.

Залежність показників банківської системи від макроекономічної ситуації (обмінний курс). Особливості функціонування банківської системи під час переходу до низькоінфляційного середовища.

Механізми виникнення та чинники банківських криз у промислових країнах та країнах, що розвиваються. 

Проблеми банківської системи України: малопотужність, дорожнеча кредитних ресурсів, недостатній асортимент фінансових інструментів, неефективна система захисту депозитів, низька капіталізація, підвищена банківська маржа. Ознаки пастки „швидкого зростання” в українській банківській системі. Шляхи підвищення надійності вітчизняної банківської системи. Засоби консолідації українських банків.

Механізми впливу іноземних банків на національні банківські системи: підвищення довіри до банківських установ, підвищення конкурентності на ринку банківських депозитів і фінансових послуг, здешевлення кредитних ресурсів, надання ширшого спектру банківських послуг, прискорення технологічних інновацій у банківській сфері, стимулювання процесу залучення прямих інвестицій у реальний сектор тощо. Особливості „відкриття” національної економіки для іноземних банків. Оцінка впливу іноземних банків на банківську систему України.

Самостійна робота: