Особливості ціннісних орієнтацій осіб похилого віку

Актуальність і доцільність дослідження. Важливою соціально-психологічною проблемою сьогодення є процес старіння людської популяції, який значною мірою залежить від рівня суспільно-економічного розвитку держави. Дані демографічного прогнозу свідчать про постійне зростання кількості осіб похилого віку в загальній структурі населення нашої держави. Сьогодні кожний п’ятий житель України досяг 60-річного віку. Число людей 65 років і старших, котрі у 1994 році складали 14%, у 2025 році збільшиться до 21%.

Гостро постає питання дослідження не лише медичних, соціальних, але і психологічних аспектів проблеми похилого віку. На початку 80-х років ХХ століття питання старіння та довголіття стало предметом спеціального розгляду міжнародних організацій і агентств ООН. У нашій державі функціонує міжгалузева комплексна програма „Здоров’я нації” (напрямок VI – „Здоров’я нації в старості”) на 2002 – 2011 рр., затверджена постановою Кабінету міністрів України від 10 січня 2002 р., № 14, розробляється законодавство, основним пріоритетом якого є соціальний захист пенсіонерів, що зумовлює зацікавленість науковців проблемами старості та довголіття.

Проблеми особистісного розвитку в період похилого віку і старості досліджували Б.Г.Ананьев, І.Г.Бєлєнька, К.Вишневська-Рошковська, Є.І.Головаха, І.В.Давидовський, Е.Еріксон, О.В.Краснова, О.О.Кронік, О.Г.Лідерс, К.Росяк, Р.С.Яцемірска, К.Юнг. Зокрема, Н.В.Андрєєв, С.Є.Піняєва розглядали питання особистісного і професійного розвитку у період зрілості. Проблеми особистісних змін у старості, а також особливості життєвого шляху людей похилого віку проаналізовано у роботах Н.А.Логінової, Г.Томе. У працях Л.В.Бороздіної та О.М.Молчанової основна увага приділялась дослідженню самооцінки у похилому віці. Є.І.Холостова, Н.П.Щукіна розглядають питання соціально-психологічної допомоги у період пізнього віку.

Вагомий внесок у розвиток сучасної геронтології та геронтопсихології належить українським науковцям, які провели комплексне дослідження проблем старості, питань довголіття та психологічного вітаукту, біологічних, соціальних, психологічних чинників старіння. Відомі здобутки наукових шкіл О.О.Богомольця, І.І.Мечнікова, В.В.Фролькіса, які пізніше активно розвивалися російськими геронтологами. Психологічні особливості осіб похилого віку у контексті проблеми життєвого шляху та періодизації психічного розвитку особистості досліджували О.І.Кульчицька, В.Ф.Моргун, Т.М.Титаренко. Основні механізми старіння, серед них і психологічні, розглядали Ж.А.Медведев, В.В.Безруков, Г.М.Бутенко, Н.В.Паніна, а медико-психологічні питання пізнього віку – У. Риспаєв, О.К.Кульчицький та інші вчені.

Особливе місце у віковій психології та геронтопсихології займає проблема розвитку ціннісної сфери особи у похилому віці, адже ціннісні орієнтації, як зазначав ще В. Франкл, є стрижнем особистості, а ціннісно-смислова сфера – її базовою підструктурою. Як складові індивідуального досвіду людини, ціннісні орієнтації у пізньому віці або набувають особистісного значення і виступають як опора життєдіяльності, або утруднюють адаптацію до нових соціальних умов.

Знання особливостей сфери ціннісних орієнтацій осіб похилого віку може сприяти визначенню шляхів надання їй соціально-психологічної допомоги у подоланні стресів та фрустрацій особистості, її дезадаптації до нових соціальних умов, задоволенню її потреби у самовираженні тощо, сприятиме подальшому особистісному розвитку особи, її довголіттю.

Нинішня актуальність проблеми ціннісних орієнтацій у похилому віці зумовлює необхідність розробки більш конструктивного підходу до її розв’язання і створення на цій основі науково обґрунтованої програми допомоги особам похилого віку. Все це обумовило вибір теми курсової роботи “Психологічні особливості ціннісних орієнтацій осіб похилого віку”.

Мета дослідження – вивчення психологічних особливостей ціннісних орієнтацій осіб похилого віку і вдосконалення на цій основі соціально-керуючого супроводу їх життєдіяльності.

Відповідно мети дослідження визначено такі завдання:

1. Провести теоретичний аналіз психологічних особливостей особистості людей похилого віку та базової її підструктури – ціннісної сфери.

2. Експериментально вивчити психологічну структуру та чинники становлення ціннісних орієнтацій осіб похилого віку.

3. З’ясувати типологію людей похилого віку на основі визначення особливостей їх ціннісно-смислової сфери.

4. Розробити та експериментально перевірити програму соціально-психологічної допомоги особам похилого віку в умовах геріатричного будинку-інтернату.

Об’єкт дослідження – ціннісні орієнтації осіб похилого віку як вікові новоутворення особистості.

Предмет дослідження – психологічні особливості і детермінанти генезису ціннісних орієнтацій осіб похилого віку.

Методологічну та теоретичну основу дослідження становлять засади гуманістичної психології (А.Маслоу, К.Роджерс, В.Франкл), положення епігенетичної концепції психосоціального розвитку (Е.Еріксон), концептуальні положення щодо розвитку та формування особистості (Г.О.Балл, І.Д.Бех, Б.С.Братусь, І.С.Булах, Л.С.Виготський, Є.І.Головаха, Д.Б.Ельконін, Г.С.Костюк, Д.Ф.Крюкова, О.М.Леонтьев, С.Д.Максименко, І.П.Маноха, Е.О.Помиткін, В.В.Рибалка), науково-психологічні уявлення про сутність та закономірності розвитку осіб похилого віку (Б.Г.Ананьєв, Л.І.Анциферова, К.Вишневська-Рошковська, М.С.Смульсон, І.В.Давидовський, О.О.Богомолець, О.В.Краснова, О.Г.Лідерс, Н.В.Паніна, В.В.Фролькіс, М.В.Єрмолаєва), концептуальні підходи у дослідженні ціннісно-смислової сфери особистості (Д.О.Леонтьев, З.С.Карпенко, Д.М.Узнадзе, В.А.Ядов), сукупність положень особистісно орієнтованого підходу до організації і проведення психологічних досліджень (І.Д.Бех, Н.І.Литвинова, О.М.Отич, Є.В.Єгорова, К.К.Платонов, В.В.Синявський), методологічні засади надання психологічної допомоги у практичній психології (О.Ф.Бондаренко, В.Г.Панок, Н.Ю.Максимова, В.Ф.Моргун, Н.А.Побірченко, Т.С.Яценко), концепції життєвого шляху особистості (Т.М.Титаренко, Н.В.Чепелєва), ідеї теорії селективної оптимізації життєдіяльності осіб похилого віку з компенсацією соціальних амортизаторів та соціоемоційної теорії селективності (Ф.Ланг, Н.П.Щукіна, Е.І.Холостова).

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використовувався комплекс методів, які зумовлені об’єктом, предметом, метою та завданнями дослідження. Серед теоретичних методів – аналіз, систематизація та узагальнення наукової психологічної літератури; емпіричних – констатуючий експеримент, психодіагностичні методи, цілеспрямоване спостереження, бесіда; формуючих – психолого-педагогічний експеримент, психологічний тренінг, метод дискусійного обговорення проблем, рефлексивні методи. Для статистичної обробки даних використовувалися методи математичної статистики: кореляційний аналіз, елементи клайк-аналізу, t-критерій Стьюдента.

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося з особами похилого віку 55–65 років, що вийшли на пенсію і не займаються професійною діяльністю, проживають у родинах у м. Тернополі та Тернопільській області та перебувають у Петриківському обласному комунальному геріатричному будинку-інтернаті Тернопільської області. Усього в дослідженні взяло участь 285 осіб, з них 50 – у формуючому експерименті.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (120 робіт, з них 10 – іноземною мовою), методичний апарат дослідження подано у 6 додатках на 17 сторінках. Робота містить 11 таблиць та 7 рисунків на 13 сторінках. Загальний обсяг дисертації – 120 сторінок, основна її частина займає 80 сторінок.

Додаток Д.1