Чинники взаємодії влади та недержавних організацій

Тема 7: Роль недержавних організацій у соціальному обслуговуванні.

План:

1. Особливості діяльності громадських організацій.

2. Чинники взаємодії влади та недержавних організацій.

3. Громадська активність населення.

4. Профспілки у соціальному діалозі в Україні.

5. Місце неурядових організацій у громадянському суспільстві.

6. Досвід функціонування неурядових організацій в зарубіжних країнах.

 

Література:

1. Барков В., Розова Т. Специфікація громадянського суспільства вУкраїні.//заматеріалами Інтернету

2. Іванова О., Семігіна Т. Система соціального обслуговування та соціальних служб вУкраїні // Соціальна робота в Україні: перші кроки/ За ред. В.І.Полтавця. – К.: КМАкадемія, 2000.-125с.

3. Кравченко Р., Кабаченко Н., Васильченко О. Розвиток недержавнихорганізаційсоціальної сфери // Соціальна робота в Україні: перші кроки/ Заред. В.І.Полтавця. – К.: КМ Академія, 2000.-125с.

4. Маркетинг соціальних послуг: Навчальний посібник /Під ред. д.ф.н., проф.В.Г.Воронкової. – К.: „Видавничий дім „Професіонал”, 2008. -605с.

5. Сташків Б.І. Теорія права соціального забезпечення: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. –405с.

6. Усаченко Л.М. Зарубіжний досвід неурядових організацій: функціональні моделі // сайт НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ при ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

 

Особливості діяльності громадських організацій.

 

Діяльність громадських організацій має неприбутковий характер.

 

Закон України «Про громадські організації»

 

Громадська організація цє об'єднання громадян, створене з метою здійснення своїх прав і свобод, задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів, удосконалення законодавства, забезпечення урахування інтересів усіх суспільних груп органами державної влади та органами місцевого самоврядування через свою діяльність, а також впливу на вироблення і здійснення політики держави.

 

Обмеження на створення і діяльність громадських організацій

Забороняється створення та діяльність громадських організацій, коли їх мета, або діяльність спрямована на:

o ліквідацію незалежності України;

o зміну конституційного ладу насильницьким шляхом;

o порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки;

o незаконне захоплення державної влади;

o пропаганда війни, насильства;

o розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі;

o посягання на права і свободи людини, здоров'я населення;

o створення незаконних воєнізованих формувань.

 

Принципи створення та діяльності громадських організацій

Громадські організації створюються і діють на основі незалежності, добровільності, рівноправності їх членів (учасників), самоврядування, законності та гласності. Вони вільні у виборі напрямів своєї діяльності.

 

Громадські організації України утворюються і діють з всеукраїнським, регіональним, місцевим та міжнародним статусом.

o До всеукраїнських громадських організацій належать об'єднання, діяльність яких поширюється на територію всієї України і які мають місцеві осередки у більшості її областей.

o До регіональних громадських організацій належать об'єднання, діяльність яких поширюється на територію більш як двох областей.

o До місцевих громадських організацій належать об'єднання, діяльність яких поширюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці або регіону. Територія діяльності самостійно визначається об'єднанням громадян.

o Громадська організація є міжнародною, якщо її діяльність поширюється на територію України і хоча б однієї іншої держави.

 

 

Для здійснення своїх цілей і завдань громадські організації користуються правом:

o представляти і відстоювати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у органах державної влади, місцевого самоврядування, судах, інших органах та установах;

o брати участь у політичній діяльності, проводити масові заходи (збори, мітинги, демонстрації тощо);

o ідейно, організаційно та матеріально підтримувати своїх членів (учасників), інші громадські організації, надавати допомогу в їх створенні;

o одержувати від органів державної влади та місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань;

o вносити звернення до органів державної влади та місцевого самоврядування, а також до підприємств, установ, організацій;

o розповсюджувати інформацію і пропагувати свої ідеї та цілі;

o створювати об'єднання (спілки, союзи, тощо) громадських організацій;

o виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові та немайнові права;

o засновувати засоби масової інформації;

o засновувати підприємства, необхідні для виконання статутних цілей і завдань;

o користуватись іншими правами, відповідно до Закону і інших нормативно-правових актів України та своїх статутних документів.

 

Громадська організація може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення статутної діяльності.

 

З метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані громадські організації можуть здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи, заснування підприємств в порядку, встановленому законодавством.

 

Громадські організації зобов'язані:

o діяти відповідно до законодавства України;

o не керуватись у своїй діяльності корисливими цілями чи такими, що можуть зашкодити благоустрою суспільства.

 

Припинення діяльності громадської організації може бути проведено шляхом його реорганізації або ліквідації (саморозпуску, примусового розпуску).

 

Реорганізація об'єднання громадян здійснюється відповідно до його статуту. Реєстрація новоствореного об'єднання здійснюється у порядку, встановленому цим Законом.

 

Ліквідація об'єднання громадян здійснюється на підставі статуту або рішення суду.

 

 

Чинники взаємодії влади та недержавних організацій.

 

Сучасна практика формування громадянського суспільства і становлення його інститутів в Україні вказує на значні деформації, що виникають у розвитку цього процесу. Йдеться про взаємну недовіру влади та недержавних організацій, а також недостатній вплив громадських організацій на суспільство.

 

До того ж в Україні не розвинута система підтримки недержавних організацій за рахунок внутрішніх корпоративних джерел.

Джерела надходження матеріальних коштів громадським організаціям

 

Недостатня увага держави до громадських організацій обумовлена такими основними проблемами, що стоять перед громадськими організаціями.

- брак людських ресурсів, зокрема професіоналів високої кваліфікації;

- нестабільне фінансування, через що деякі організації мають припинити свою діяльність або лишаються тільки "на папері";

- постійний пошук джерел фінансування, що штовхає громадські організації на зближення з бізнесовими і державними організаціями та призводить до втрати незалежної позиції;

- недостатня розвиненість горизонтальних зв'язків між громадськими організаціями (обмін інформацією, проведення спільних заходів) внаслідок того, що кожна з них займає окрему нішу, є практично самодостатньою і діє самостійно;

- практика створення громадської організації під окрему політичну особу;

- слабкий вплив громадських організацій на підготовку, супровід та ухвалення рішень Урядом та місцевими органами влади; це здатні робити лише окремі організації;

 

Серед політичних чинників суперечностей між владою та недержавними організаціями насамперед слід виокремити сприйняття багатьма організаціями влади як свого ворога або принаймні недружню силу.

Фактично "третій сектор" розглядає себе як опозицію влади. Звичайно, недержавні організації повинні лобіювати інтереси певних груп перед владою. І в цьому лобіюванні вони можуть і повинні опонувати державним органам.

 

На особливу увагу у питаннях виявлення "стосунків" між владою та недержавними організаціями заслуговує зовнішня підтримка розвитку недержавних організацій, точніше пряма залежність діяльності українських неприбуткових організацій від іноземних донорів.

З одного боку, західна інтелектуальна і фінансова підтримка, що була надана через донорські структури для розвитку в Україні інститутів громадянського суспільства, розширення мережі недержавних організацій й вдосконалення місцевого самоврядування, - це неоціненний внесок у формування громадянського суспільства в Україні. Цей факт не можна ігнорувати. Проте неможливо заперечити й негативи західного фінансування.

 

Донори визначають суми й термін виконання проектів,; яким організаціям давати гроші, а яким ні.

 

Так, наприклад, є кілька типів грантів для аналітичних центрів: створення або адаптація методики аналізу процесів, законопроектів тощо; безпосереднє проведення моніторингів, експертиз законопроектів, постанов і рішень влади, що порушують права громадян; моніторинг преси і порушень прав громадян; організація громадських слухань. Вочевидь, що організація не отримає фінансової допомоги, якщо не виявить хоча б десять порушень прав громадян з боку влади. І тому навіть на перший погляд стає зрозумілим, що багато недержавних організацій виконують на замовлення донорів роль засобу цькування "незручних" владних структур.

 

Так, з одного боку, донори стимулюють громадську активність і сприяють недержавним організаціям в їхній лобістській діяльності із захисту інтересів своїх членів, а з іншого - донори непрямо сприяють формуванню негативного уявлення про владу. Основний акцент грантодавці роблять на вияв негативу, а не пошук конструктиву. Хоча, звичайно, не можна виключати можливості наявності великих грантових програм зі сприяння співробітництву недержавних організацій і влади.