Макроекономічні показники в системі національних рахунків

Розділ 2

Макроекономіка і її показники.

Система національних рахунків у моделі кругообігу.

                В результаті взаємодії макроекономічних суб’єктів між ними формуються взаємозв’язки, за допомогою яких забезпечується збалансованість розвитку національної економіки. Аналіз макроекономічних показників, які характеризують розвиток національної економіки, базується на системі національних рахунків, заснованих на моделі кругообігу ресурсів, товарів і грошей.

               

Макроекономічні показники в системі національних рахунків.

          У світовій практиці діють загальноприйняті економічні показники, які характеризують функціонування національної економіки за певний період часу, тобто, свідчать про рівень економічного добробуту суспільства.

Для виявлення і зіставлення показників господарського життя країни (темпи економічного зростання, рівень і якість життя населення, продуктивність праці та ефективність використання ресурсів) використовується так звана система національних рахунків (СНР).

СНР – це система міжнародно визнаних правил обліку економічної діяльності, що відображають усі макроекономічні зв’язки. Визначення таких показників дає можливість прийняти правильне рішення для забезпечення економічного зростання країни, повної зайнятості, стабільного рівня цін, збалансованого платіжного балансу.

Вперше оцінку національного багатства своєї країни здійснив англійський економіст Уільям Петті (1623-1667) у своїй праці “Слово мудрим”. На думку У. Петті багатство нації є сумою її рухомого і нерухомого майна. У свій час багатство Англії він оцінив в 250 млн. фунтів стерлінгів. Цікавими є міркування вченого відносно того, що невелика країна з нечисленним населенням може (завдяки своєму розташуванню, торгівлі і політиці) бути еквівалентною за багатством і силою країні з великою територією та кількістю населення.

Для порівняння наведемо приклади із сучасної економіки Англії. Так, теперішня загальна вартість цієї острівної держави, за оцінкою Національної статистичної служби Великої Британії, складає 4 трильйона 983 мільярда фунтів стерлінгів (8,8 трильйона доларів США). Спеціалісти брали в розрахунок вартість землі, нерухомості, промислових підприємств, автодоріг, транспортних засобів, акцій, банківських рахунків по всій Британії – в Англії, Уельсі, Шотландії і Північній Ірландії. Ці розрахунки допомагають англійським економістам робити високоточні прогнози про те, як буде змінюватися багатство нації в майбутньому.

Потреба розрахунків та зіставлення макроекономічних показників особливо загострилась у 20-30-ті роки ХХ ст. у зв’язку з Великою депресією (1929-1932 рр.). Чимало важливих принципів і показників цієї системи розробили А. Маршалл, Дж. Кейнс, С. Кузнец, Р. Стоун, В. Леонт’єв та інші економісти. Після Другої світової війни це стали здійснювати й міжнародні економічні організації. У 1953 р. в ООН було опубліковано документ “Система національних рахунків і допоміжних таблиць”. Ця система вдосконалювалась, переглядалась. Нова редакція СНР була рекомендована Економічною комісією ООН у 1993 р. і чинна й досі.

Система національних рахунків заснована на моделі кругообігу ресурсів, товарів і грошей (рис. 17.1.).

Основними показниками відповідно до СНР є:

- валовий випуск;

- валовий внутрішній продукт;

- чистий внутрішній продукт;

- валовий національний дохід;

- валовий наявний національний дохід;

- чистий національний дохід.

Валовий випуск (ВВ) являє собою вартість усіх товарів та послуг, вироблених у державі за рік, в базових цінах. Валовий випуск включає в себе всі товари, вироблені резидентами країни, в тому числі і ті, які необхідні для виробництва інших товарів та послуг. Останні складають проміжне споживання, на відміну від кінцевого споживання.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – це річна сукупна ринкова вартість продукції матеріального виробництва та послуг, що вироблені резидентами країни.

При розрахунках величини ВВП (Y) необхідно усі товари й послуги, вироблені в поточному році, враховувати один раз, адже більшість готових виробів проходять кілька стадій виробництва, перш ніж потрапити до споживача. На практиці, подвійний рахунок уникають за допомогою оцінки доданої вартості, тобто, на кінцевій стадії виробництва продукції враховується тільки вартість додаткової обробки, але не враховуються матеріальні витрати.

Додана вартість – це вартість, прирощена на певному підприємстві, вона є різницею між вартістю створеної і реалізованої продукції та вартістю витрат на придбання сировини і матеріалів.

Додана вартість виражає реальний вклад конкретного підприємства у створення вартості кінцевого продукту. Вона включає витрати на зарплату працівникам, прибуток підприємства і амортизацію.

Таким чином, виключається подвійний рахунок, так як вартість кінцевих товарів включають всі проміжні операції.

Оскільки ВВП – це реальне багатство держави, то забезпечення стабільного зростання ВВП є важливою ціллю економічної політики, і завдяки цьому:

- підвищуються реальні доходи господарств, а це свідчить про зростання рівня життя населення;

- збільшуються обсяги виробництва, що призводить до зниження безробіття;

- зростає зайнятість, відповідно зростають доходи, а з ними зростає і сукупний попит.

Підрахунок та встановлення обсягів ВВП для економістів є певною проблемою, з огляду того, що до фізичного показника ВВП не включають:

- продукцію, що виробляється в домогосподарствах для власного споживання;

- товарообіг „чорного ринку” (тіньова економіка);

- обсяги бартерних операцій.

У свою чергу, із ВВП виключають різні невиробничі операції, а саме: чисто фінансові операції та продаж товарів, які були у вжитку. До чисто фінансових операцій відносять:

- державні трансфертні платежі, включаючи виплати по соціальному захисту (пенсії, допомоги, страхування);

- приватні трансфертні платежі – кошти, які передаються однією приватною особою іншій безкоштовно;

- операції із цінними паперами, які не впливають на обсяги виробництва товарів та послуг.

Товари, які були у вжитку, виключаються із ВВП, оскільки вони вже були включені до ВВП у рік свого виготовлення.

Валовий внутрішній продукт розраховують за відомими методами:

 

- виробничим методом – сума валової доданої вартості всіх підприємств галузей національної економіки плюс продуктові податки за

- мінусом субсидій. Цей метод дає змогу виявити співвідношення і роль різних галузей у створенні ВВП;

- методом кінцевого використання (за витратами) – сума окремих елементів сукупних витрат, здійснених в країні і пов’язаних із створенням кінцевого продукту та послуг.

До загальної суми

 всіх видатків суспільства на виробництво товарів і послуг включають:

- витрати на особисте споживання домогосподарств, включаючи придбання товарів поточного користування, товарів довгострокового користування та оплату споживчих послуг (СВ);

- державні витрати (закупки) товарів та послуг (регіональні і місцеві), за виключенням трансфертних платежів (ДВ);

- витрати підприємницької діяльності на функціонування і розвиток виробництва – валові інвестиції (ВІ);

- чистий експорт, тобто, різниця між експортом та імпортом товарів і послуг (Е - Ім) – ЧЕ;

- розподільчим методом (за доходами) – сума всіх доходів, отриманих за рік резидентами країни від виробленої продукції.

Цей розрахунок відображає первинні доходи

домашніх господарств, підприємств та державних установ. Вони враховують оплату праці, загальний прибуток (ренту, відсотки, амортизаційні відрахування), інші види доходів і власне податки.

Як і в бухгалтерському балансі, в СНР видаткова частина повинна бути рівною доходній, тобто, витратити на придбання товарів суб’єкт може рівно стільки, скільки одержано у вигляді доходу.

Необхідно враховувати, що ВВП визначається тільки підсумковою грошовою оцінкою вироблених протягом року товарів та послуг.

Сучасна економіка має певні коливання обсягів виробництва, а тому купівельна спроможність грошової одиниці також змінюється, тобто, також змінюється рівень цін. Тому економісти змушені боротися зі змінами грошового показника ВВП, поділяти його на номінальний і реальний, і застосовують при цьому два види цін: номінальні (поточні) і реальні (постійні).

ВВП – „якісно-кількісний” показник, тобто, він може змінюватися як якісно, так і кількісно. Для підрахунків у цьому випадку необхідно, щоб один із цих показників залишався незмінним. Таким незмінним вважають реальний ВВП. Тоді можливі два варіанта оцінювання:

- незмінна товарна одиниця змінює своє грошове визначення, що дозволяє співставити у часі та просторі зміну номінального ВВП;

- незмінна товарна одиниця не змінює грошового визначення, що дозволяє співставити у часі та просторі зміну реального ВВП.

Розгляд дії цих варіантів показано на приведеній для прикладу таблиці 17.1.

 

Таблиця 17.1