Визначення номінального та реального ВВП

 

Товарна одиниця	Роки
	2000	2003	2005
1 компактний диск	5 грн.	10 грн.	номінальна оцінка реальна оцінка 15 грн.
1 компактний диск	5 грн.	5 грн.	5 грн.

 

Макроекономічна теорія використовує другий варіант: якщо ціни товарів визначеного (базового) року приймають за незмінні, то для визначення реальної динаміки ВВП будь-якого року його натуральний склад необхідно перераховувати в незмінних цінах базового року.

Виявлення реального ВВП через зменшення вартості номінального ВВП, виробленого в році, в якому ціни були вищі, ніж у базовому (дефлятор ВВП перевищує одиницю) називається дефлюванням, а обчислення реального ВВП збільшенням грошової вартості ВВП, виробленого в році, в якому ціни були нижчі, ніж у базовому році, тобто дефлятор ВВП менший за одиницю – інфлюванням. Але крім обчислення темпів зростання ВВП за рахунок дефлятора (індекса цін) використовують також індекс споживчих цін (ІСЦ) та індекс оптових цін (ІОЦ).

Динаміка номінального та реального ВВП визначається у відсотках.

Зміни переходу номінальної динаміки до реального ВВП проаналізуємо на прикладі табл.17.2.

 

Таблиця 17.2.

 

Роки	Номінальний ВВП у поточних цінах відповідного року	Реальний ВВП (у цінах 2000 р.)	Дефлятор (номінальний ВВП/ реальний ВВП)	Динаміка ВВП
				Номінальний	Реальний
2000	1000 грн.	2000 грн.	0,5	100%	100%
2003	5000 грн.	5000 грн.	1,0	500%	250%
2005	10000 грн.	8000 грн.	1,25	1000%	400%

 

Необхідно враховувати, що перерахунок номінального ВВП в реальний є складною операцією через дві обставини:

- появою або відсутністю відповідних товарів у фізичному складі ВВП базового року;

- неможливість спіймати якісні зміни в товарах „базового” асортименту (особливо в міжнародному співставленні ВВП).

Щодо визначення показника ВВП, необхідно відмітити, що він має декілька недоліків – не визначаються соціальні і економічні витрати його виробництва, не завжди можна провести рівність між готовою і напівготовою продукцією, невидно розподілу ВВП між суспільними групами.

До похідних показників, які можуть бути розраховані на основі ВВП відносять:

- Валовий національний дохід (ВНД) – це сума внутрішніх первинних доходів (ВВП) плюс чисті зовнішні первинні доходи (ЧПД_З), одержані резидентами даної країни від інших країн. ЧПД_З визначається як різниця між первинними доходами, які отримані від інших країн, і первинними доходами, які передані іншими країнами. Отже, ВНД відрізняється від ВВП на сальдо первинних доходів, отриманих з-за кордону і переданих за кордон.

- Валовий наявний національний дохід (ВНД_Н) дорівнює ВНД плюс чисті поточні зовнішні трансферти (ЧПТ_З), тобто різниця між поточними трансфертами (у грошовій і натуральних формах), отриманими з-за кордону і переданими за кордон.

- Чистий національний дохід (ЧНД) розраховують як різницю між ВНД і амортизацією.

- Чистий наявний національний дохід (ЧНД_Н) створюється завдяки відрахуванню від ВНД_Н споживання основного капіталу (амортизації).

- Особистий дохід (ОД). Якщо від суми національного доходу відняти внески на соціальне страхування, сплачуваний податок на доходи підприємств, ту частину прибутку, що використовуються на розширення виробництва, і додати трансфертні платежі, які включають виплати на соціальне страхування за старістю, від нещасних випадків, виплати безробітним, різноманітні виплати незаможним і непрацездатним, то отримаємо суму особистого доходу. Особистий дохід – це грошовий прибуток працівника, що складається із зарплати і додаткових надходжень (дивіденди, проценти, рента, премії тощо).

- Безподатковий дохід (БД), або показник особистого безподаткового доходу – це різниця між особистим доходом (ОД) і особистими податками (ОП). Безподатковий дохід використо

- вується на особисте споживання та заощадження.

Таким чином, багатство народу створюється працею і зусиллями усієї країни. Чим більший цей показник, тим більше найрізноманітніших предметів споживання, товарів і послуг є у користуванні людей.

Зростання національного доходу країни забезпечується багатьма факторами. Найважливіші з них: інноваційний розвиток матеріального виробництва і сфери послуг, зростання продуктивності праці, прискорення соціально-економічного прогресу, розвиток експорту тощо.

Отже, ВВП є одним з найточніших показників оцінки економічного добробуту суспільства, мірою благополуччя.

 

2.2. Модель кругообігу: склад та розрахунок [1]

У результаті взаємовідносин, які складаються поміж макроекономічних суб’єктів у процесі виробництва, розподілу та споживання матеріальних благ і послуг, в економіці формуються стійкі грошові (фінансові) потоки, що складають у сукупності народногосподарський обіг доходів та видатків країни.

На рис. 2.2. показано схематичне відображення всіх основних грошових потоків, які взаємопов’язані та діють на трьох основних ринках: благ, факторів виробництва і фінансовому ринку. Макроекономічними суб’єктами цих ринків виступають домашні господарства, підприємства, держава і закордон.

Розглянемо взаємодії кожного суб’єкта кругообігу. На ринку факторів виробництва зустрічаються домогосподарства та підприємства. Підприємства реалізують за ринковими цінами блага, вироблені за допомогою одержаних від домашніх господарств факторів виробництва і одержують від їхнього продажу дохід в розмірі Y_д^п (умовний дохід підприємства).

Якщо всі одержані підприємствами доходи без залишків розділяються на факторні доходи, то від продажу факторів домашні господарства одержують дохід в розмірі Y_д^г (умовний дохід домогосподарств).

Домашні господарства із одержаного доходу відраховують державні податки в розмірі П (податок), а розподілений дохід (Y_д^р = Y_д^г - П) використовують на споживання (С) та заощадження (З).

Держава отримує від домашніх господарств податки в розмірі П і проводить державні витрати (закупки) в розмірі ДВ.

Взаємовідносини національної економіки із закордоном (іноземний сектор) відображаються:

- на ринку благ через показник чистого експорту (ЧЕ = Е - Ім);

- на фінансовому ринку через показник чистого фінансового експорту (ЧФЕ = ФЕ - Ім).

Взаємозв’язки між потоками видатків та доходів відображаються у бюджеті кожного макроекономічного суб’єкта. Бюджет буде збалансованим, якщо підсумкові значення відображених потоків будуть рівні між собою.

Далі проводимо складання бюджетів усіх чотирьох макроекономічних суб’єктів.

З ціллю спрощення розрахунків, припустимо, що експорт і імпорт здійснюється, безпосередньо, між підприємствами, в результаті чого вітчизняні підприємства формують пропозиції як вітчизняних, так і імпортних благ.

Тоді бюджет підприємства можна розрахувати як:

Y_д^п + Ім. = С + І + ДВ + Е

Бюджет домашнього господарства:

Y_д^г = С + П + З

Бюджет держави:

ДВ = П + (ДВ - П), де (ДВ - П) – дефіцит державного бюджету.

Бюджет закордону (іноземний сектор):

Z = Е + (Z - Е), де (Z - Е) – сальдо торгівельного балансу, в умовах вільного руху фінансів (Z - Е) = ЧФЕ.

Якщо бюджет є незбалансованим, то це свідчить, що у одного із суб’єктів відбулися зміни в майновому складі: розмір майна зменшився у випадку перевищення видатків над доходами та збільшився у випадку перевищення доходів над видатками.

Якщо бюджети збалансовані, то на основі схеми кругообігу можна зробити деякі висновки.

Увесь вироблений національний продукт буде спожитий, якщо пропозиція благ відповідає плановим виробкам усіх макроекономічних суб’єктів:

Y(СП_Р) = С + І + ДВ + ЧЕ                                                                                                                        (2.1)

Одержане значення виступає як основна макроекономічна тотожність і є базою для визначення умов рівноваги на ринку благ.

Виходячи з того, що отримані факторні доходи за мінусом податків домашні господарства спрямували на споживання та заощадження, одержимо:

Y_д^р = Y_д^г – П º С + З                                                                                                                                  (2.2)

Поєднуючи значення (2.1) і (2.2), одержимо:

З – І º (ДВ - П) + ЧЕ                                                                                                                                  (2.3)

Одержане значення (2.3) свідчить, що у збалансованій економіці перевищення заощаджень над інвестиціями дорівнює сумі дефіциту державного бюджету і сальдо торговельного балансу. Крім того, кожний макроекономічний суб’єкт, який допускає перевищення видатків над доходами, повинен сплатити свої надлишкові видатки. Необхідно відмітити, що у реальній макроекономічній практиці в більшості країн абсолютним боржником є держава, а абсолютним кредитором виступають домашні господарства.