Класична та кейнсіанська модель попиту на гроші

Попит на гроші – це попит на грошові запаси та номінальні грошові залишки.

MV=PQ

M=PQ/V

P – середній рівень цін

V – швидкість обороту

У класичній теор. попит на гроші прямо пропорційно залежить від середнього рівня цін, обсягу випуску обернено від швидкості обсягу грошової одиниці.

У Кейнс. ек. теор. попит на гроші це перевага ліквідності.

Осн. мотиви які спонукають ек. суб’єктів тримати частину доходу у готівці:

1 трансакційний – це потреби у готівці для здійснення поточних угод

2 мотив застереження – це потреба тримати готівкові гроші на випадок непередбачених обставин у майбутньому.

3 спекулятивний мотив – це попит на гроші як на майно.

Трансакційний попит на гроші і за мотивом застереження прямо пропорційно залежить від рівня сукупного доходу, різниця між ними полягає у тому, що трансакційний попит на гроші пов’язан з плановими витратами, а за мотивом застереження з непередбаченими витратами.

У сучасних умовах майно ек. суб’єктів приймає форму активів – це набір фінансових активів, які мають у себе ек. суб’єкти.

Найважливішим параметром, який визн. Оптимальну структуру фінансових активів є відсоткова ставка. У Кейнс. теор. попиту на гроші за спекулятивним активом є спадаючою функц. від ставки відсотка.

 Фактори, що визн. попит на гроші у Кейнс. теор.:

 1 рівень сукупного доходу

2 номінальна ставка відсотка

3 швидкість обсягу грошей

k – коефіцієнт чутливості попиту на гроші до динаміки сук. доходу

h – коефіцієнт чутливості попиту на гроші до номінальної ставки відсотка

i – номінальна ставка відсотка

D – попит

M – маса грошей