Диференціювання пізнавальних завдань на уроках “Природознавство”, “Я і Україна” в початковій школі

           Дидактичні аспекти використання диференційованого навчання знаходять відображення в наукових пошуках О.Я.Савченко, Л.В.Коваль, С.П.Логачевської та інших.

           Диференціація навчання тісно пов'язана з індивідуалізацією, але не тотожна їй. Зокрема, диференціація може виступати і як засіб реалізації індивідуалізації навчання, і як самостійна технологія.

           Упровадження технології організації диференційованого навчання в початковій школі передбачає таку його організацію, за якою одному учневі або групі учнів вчитель пропонує у певній послідовності посильні завдання різної складності і тим самим створює сприятливі умови для розвитку й навчання кожного.

           Особливості реалізації технології організації диференційованого навчання полягають в тому, що спочатку вчителю необхідно співвіднести складність теми, її структуру з групами навчальних можливостей дітей, а потім організувати відповідно до їх рівня готовності.

           За результатами наукових спостережень Т.М. Байбари, молодших школярів можна розподілити за їхніми навчальними можливостями на три групи:

           І. Учні глибоко й свідомо засвоюють передбачені програмою знання з природознавства та курс “Я і Україна”, а також знання про способи виконання власне предметних розумових та організаційних дій. На їх основі оволодівають уміннями: власне предметними, розумовими й раціональної навчально-пізнавальної діяльності. Діти з інтересом виконують різні завдання, виявляють активність та самостійність, цікавляться додатковою інформацією про природні об'єкти.

           ІІ Учні засвоюють знання, однак під час їх відтворення часто не можуть довести власну думку, пояснити окремі терміни, а застосовуючи предметні, розумові чи організаційні вміння, допускають неточності в окремих діях та послідовності їх виконання. Школярі виявляють певний інтерес до визначених завдань, проте в роботу включаються лише на вимогу вчителя.

           ІІІ. Учні засвоюють лише окремі факти, не володіють прийомами предметної, розумової і організаційної діяльності. До визначених завдань інтересу не виявляють. Працюють тільки під безпосереднім чи опосередкованим керівництвом учителя.

           На уроках природознавства, “Я і Україна” ефективні такі види диференціації завдань:

1. За рівнем складності змісту.

           Усі три групи школярів отримують завдання, в яких вимагається виконати однакові дії, але з різними елементами знань — уявленнями або поняттями про об'єкти і явища природи, взаємозв'язки і взаємозалежності між ними. При конструюванні завдань різного рівня складності змістової сторони необхідно враховувати не тільки характер знань, а й рівень їх узагальнення.

           Наприклад, у 2 класі на уроці-екскурсії у весняний ліс (парк) дітям пропонується провести спостереження за деревами з метою виявлення змін, які відбулися з ними цієї пори року.

           Завдання для учнів І групи:

- Поспостерігайте за листяними деревами. Які зміни відбулися з ними навесні?

           Для учнів ІІ групи:

- Поспостерігайте за листяними деревами: березою, кленом, липою. Які зміни

відбулися з цими деревами навесні?

           Для учнів ІІІ групи:

- Поспостерігайте за листяним деревом — березою. Зробіть висновок, як вона змінилася з настанням весни.

           Мета роботи — однакова для всіх учнів класу. Однак, щоб виконати завдання, діти першої групи повинні актуалізувати поняття “листяне дерево” і зіставити загальне з одиничним, тобто розпізнати, які дерева належать до листяних, поспостерігати за кожним із них та зробити загальний висновок. Завдання для ІІ групи простіше: необхідно знайти зазначені об'єкти, поспостерігати за ними і зробити відповідний висновок. Третє завдання націлює на спостереження за одиничним об'єктом.

2. За рівнем складності операційної сторони діяльності.

           Учням різних навчальних можливостей пропонується однакова за характером, але різна за складністю (з різною кількістю дій) діяльність з однаковими елементами знань.

           Наприклад, для закріплення уміння користуватися масштабом (урок за темою....) учитель дає завдання визначити, користуючись планом місцевості, зображеним у підручнику, відстань між:

           І група — озером Кривим (від місця, куди впадає річка Тиха) до містка через річку;

           ІІ група — селом Новоселівка та лісом, відстань між якими на плані — 14 см;

           ІІІ група — селом Новоселівка та озером Кривим, відстань між якими на плані — 13 см, а масштаб плану 1:300 м.

3. За рівнем пізнавальної самостійності учнів.

           Завдання цього виду однакові для всього класу за змістово-операційною стороною, проте міра допомоги вчителя тій чи іншій групі школярів різна.

           Форми допомоги можуть бути різноманітними, що й визначає її обсяг, зокрема:

           а) детальне пояснення процесу виконання завдання;

           б) система навідних запитань, які не містять підказки;

           в) послідовний аналіз змісту завдання;

           г) актуалізація опорних знань, умінь і навичок;

           д) надання додаткової інформації (у вигляді схеми, малюнка, досліду, вказівки на додаткові спостереження тощо);

           е) виконання аналогічних, але більш простих завдань;

           є) план виконання завдання;

           ж) алгоритм виконання завдання.

           Розглянуті види диференціації завдань дозволяють певною мірою враховувати індивідуальні можливості молодших школярів, що сприяє підвищенню рівня знань і вмінь, розвитку їх пізнавальних інтересів.