Змістовий модуль №4 « Інформаційно-пропагандистське забезпечення особового складу частини (корабля)». 7 страница

У пояснювальній записці визначається: висновки з оцінки морально-психологічної обстановки (морально-психологічний стан своїх військ (сил) та населення, а також противника); висновки з оцінки сил та засобів психологічних операцій противника, можливого інформаційно-психологічного впливу на наші війська (сили); замисел морально-психологічного забезпечення (основні задачі морально-психологічного забезпечення, основні зусилля морально-психологічного забезпечення); основні заходи морально-психологічного забезпечення, термін виконання, відповідальні за виконання; укомплектованість військ (сил) кадрами виховної роботи, структура підготовки резерву фахівців виховної роботи, їх кількісно-якісна характеристика; наявність технічних засобів виховання і поліграфії у військах (силах), система отримання військами (силами) періодичних видань; організації взаємодії; управління морально-психологічним забезпеченням.

До пояснювальної записки готуються відповідні додатки.

Для здійснення заходів морально-психологічного забезпечення на підставі рішень Міністра оборони України, начальника Генерального штабу Збройних Сил України – першого заступника Міністра оборони України, заступників Міністра оборони України - командувачів видів Збройних Сил України, командувачів військ оперативних командувань, командирів та начальників усіх рівнів можуть залучатися сили і засоби родів військ та спеціальних військ.

Органами управління морально-психологічного забезпечення у Збройних Силах України є: Головне управління виховної та соціально-психологічної роботи Міністерства оборони України, управління виховної та соціально-психологічної роботи видів Збройних Сил України, оперативних командувань, відділи виховної та соціально-психологічної роботи корпусів, відділи (відділення) виховної роботи військових навчальних закладів, структурних підрозділів Міністерства оборони України, з’єднань, військових частин.

Під час сумісного виконання бойових задач із з’єднаннями та військовими частинами інших військових формувань України органи виховної роботи Збройних Сил України підтримують взаємодію з відповідними органами Прикордонних військ, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, сил цивільної оборони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, органами Служби безпеки України.

Основними питаннями взаємодії є: обмін інформацією про морально-психологічну та інформаційну обстановку, прогнози її розвитку, досвід бойових дій і практику морально-психологічного забезпечення; координація протидії інформаційно-психологічному впливу противника (антидержавницьких сил) на військові формування; узгодження порядку дій з місцевим населенням; сумісне використання військових культурно-просвітницьких закладів та засобів масової інформації.

В інтересах морально-психологічного забезпечення в межах чинного законодавства можуть підтримуватися зв’язки з центральними та іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Основними питаннями спільної діяльності є: взаємне інформування стосовно обстановки; мобілізація громадськості на підтримку бойової діяльності Збройних Сил України, надання їм шефської допомоги; висвітлення в засобах масової інформації зразків мужності та героїзму, благородних вчинків військовослужбовців; проведення спільних виховних заходів із особовим складом; забезпечення необхідних соціально-побутових умов для розміщення військових формувань; виділення та використання інформаційної, поліграфічної, культурно-дозвільної, спортивно-оздоровчої інфраструктури; нейтралізація негативних факторів, які впливають на морально-психологічний стан особового складу; реалізація встановлених законами України соціальних гарантій і прав військовослужбовців, працівників Збройних Сил, членів їх сімей; здійснення заходів щодо допомоги хворим і пораненим.

 

 

5. Методика аналізу воєнно-політичної обстановки та соціально-психологічного стану населення в регіоні.

 

Глибокі політичні зміни, які проходять у світі в останні десятиліття, призвели до воєнних конфліктів різної інтенсивності, в яких проявилися нові тенденції розвитку принципів і форм озброєного протиборства ХХ сторіччя ознаменовано двома кровопролитними війнами. Трагічний парадокс сучасності в тому, що розвиток цивілізації і розуміння людиною єдності і взаємоєдності світу не включаючи як засіб вирішення міждержавних, релігійних, етнічних, класових і інших протиріч. І хоча людству, вдається утриматися від третьої світової війни, вирішення конфліктів за допомогою зброї продовжується. За останні 50 років збройні конфлікти на планеті спалахнули 300 разів. Найбільш показовими в цьому плані бойові дії в зоні Персидської затоки, Афганістану, а також в Чечні і Дагестані.

На сучасному етапі розвитку суспільства прийняття своєчасних і доцільних рішень в області воєнної політики і військового мистецтва в значній мірі залежить від правильної оцінки воєнно-політичної обстановки (ВПО) в світі чи регіоні, соціально-психологічного стану (СПС) населення регіону і від їх можливих змін. Така оцінка і її прогнозування завдання в першу чергу вищого політичного керівництва і військового командування. Але в рішенні цих задач приймають участь і військові кадри оперативно-стратегічної, оперативної і оперативно-тактичної ланок. Опинившись, нерідко, в центрі важливих політичних подій, конфліктних ситуацій, вони повинні вміти правильно орієнтуватись в них. Без розуміння обстановки неможливо уміло застосовувати воєнну силу для недопущення, або вирішення конфліктних ситуацій.

Воєнні конфлікти являють собою складні суспільно-політичні явища, які, проте часом мають значно виражені причини і джерела їх виникнення і розвитку. Як правило, причини являють собою чинники соціального розвитку, що продовжують протиріччя в матеріальній сфері, - територіальні, енерго - сировинні, економічні, технологічні. Джерелами конфліктів при цьому, як правило виступають спонукаючі сили у формі політичної, ідеологічної, сепаратистської, етноконфесійної, кримінальної (піратської) агресивності держав, політичних лідерів, юридичних або фізичних осіб.

Збройний конфлікт - це форма вирішення територіальних, національно - етнічних, релігійних, політичних та інших протиріч із застосуванням засобів озброєного насильства як в середині держави, так і по відношенню до сусідньої держави.

У ньому можуть приймати участь групи озброєних людей, окремі формування прикордонних військ, тактичні з’єднання, а також оперативно - тактичні об’єднання Збройних Сил і інших військових формувань.

Будь який воєнний конфлікт характеризується передусім зіткненням інтересів. Стосовно національних інтересів, воєнний конфлікт може приймати форму агресії (війни), або збройного конфлікту (коли агресора визначити не можливо) тому, що відповідно до Резолюції ХХІ 10 сесії Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.74р., “агресією є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканості чи політичної незалежності іншої держави”.

Аналіз факторів, які впливають на час дії воєнних конфліктів, і бойових дій вказує на те, що перемогу, як правило одержує та сторона на боці якої морально-психологічне, вогневе і головне технологічне перевищення над противником.

Особливої уваги при цьому заслуговує напружене інформаційне протиборство, в ході якого йде сильний морально-психологічний вплив на населення і війська противника.

Ці фактори необхідно обов’язково враховувати під час аналізу воєнно-політичної обстановки і соціально-психологічного стану населення регіону.

Світовий досвід свідчить, що прорахунки в оцінці воєнно-політичної і соціально-політичної обстановки призводять до серйозних негативних наслідків. Це підтверджують і події 1991 року в зоні Персидської затоки. Уряд Кувейту неодноразово попереджувався з боку американського керівництва про можливості агресії з боку Іраку, в тому числі за декілька днів до початку вторгнення іранських військ. Але політичне керівництво Кувейту не погодилось з оцінками американських експертів. Підсумок цього відомий.

При оцінці ВПО необхідно враховувати, що в розвитку воєнного конфлікту спеціалісти визначають шість фаз: скрите зародження конфлікту, загострення напруги, початок силових дій, криза, безпосередні військові дії або вирішення кризи, і встановлення миру.

Перша фаза характеризується появою різних поглядів на питання між суб’єктами ВПО, небезпека війни збільшується, але безпосередньої воєнної загрози ще немає.

На другій фазі конфлікту різниця поглядів розвивається і поглиблюється. Починається конфронтація, яка може, і як правило супроводжується різкими політичними заявами, а інколи погрозами і демонстрацією сили. Цю фазу ВПО можливо характеризувати як потенційну воєнну загрозу.

Третя фаза співпадає з початком конфліктних силових дій.

Не дивлячись на те, що безпосередня воєнна загроза зростає, стратегічна обстановка може бути відносно стабільною. Цей період можна назвати спрямованою воєнною загрозою.

Четверта фаза конфлікту - сама гостра. Вона віддзеркалює кризовий стан ВПО, наявність безпосередньої воєнної загрози.

П’ята фаза конфлікту пов’язана з його вирішенням. Криза може бути вирішена як шляхом досягнення компромісу, так і за допомогою зброї. ВПО в умовах війни набуває різко виражених рис протиборства по всіх напрямках. Чітко визначаються відносини: противник, союзник.

Шоста фаза - це заключення миру і стабілізація ВПО.

Що ж таке взагалі воєнно-політична обстановка? У найбільш загальному розумінні - це сукупність воєнно-політичних відносин суб’єктів політичної діяльності, як у мирний, так і у воєнний час, за сприянням дипломатичних чи воєнних організацій.

Воєнно-політичною обстановкою також вважається і історично-конкретна сукупність умов і факторів, які пов’язані з розстановкою воєнно-політичних сил, характером їх дій і станом відносин, використанням воєнної сили з політичною метою.

Воєнно-політична обстановка виступає як сторона внутрішньої політичної обстановки в державі і зовнішньої обстановки в якому-небудь регіоні, або в світі в цілому.

По масштабу, кількості учасників, широті дії, умов і факторів, які визначають ВПО, необхідно розрізняти? ВПО в світі; ВПО в окремому великому регіоні; ВПО в окремо взятій державі; ВПО в окремій частині держави.

По історичних умовах, конкретних відносинах між сторонами воєнно-політичну обстановку можна розділити на ВПО мирного і воєнного часу.

Класифікація воєнно-політичної обстановки передбачає конкретизацію її суттісних ознак на основі виділення:

Масштабу її еволюції. Тобто в цьому випадку доцільно вести мову про глобальну міжнародну обстановку, обстановку в окремому регіоні чи на конкретному театрі воєнних дій;

Гостроту прояву. Цей критерій виділяє такі варіанти воєнно-політичної обстановки: спокійна, конфронтаційна, кризова (або передвоєнна), конфліктна (або воєнна).

Така сама загальна, зовнішня характеристика воєнно-політичної обстановки як об’єкта для вивчення.

Для повної оцінки ВПО важливо вивчити її внутрішній зміст, її структурні елементи. З цією метою необхідно виявити ті фактори (умови та обставини), які утворюють конкретну воєнно-політичну обстановку, формують конкретний тип, характер воєнно-політичних відносин, визначають їх стан і тенденції до зміни. До них в першу чергу необхідно віднести:

суб’єкти (або сторони) воєнно-політичних відносин - політичні сили, які мають у своєму арсеналі військові засоби і які можуть (здатні) їх використати для досягнення політичних цілей;

геополітичне положення суб’єктів воєнно-політичних відносин;

позиції і особисті якості політичних лідерів і військового керівництва;

інтереси і наміри сторін, які оцінюються, їх попередні і подальші цілі, плани і воєнні доктрини;

економічні, демографічні, науково-технічні, морально-психологічні і інші можливості;

безпосередньо військові сили необхідно оцінювати через їх сукупний воєнний потенціал, кількість і якість збройних сил, їх склад, дислокацію, можливості;

воєнно-політичні дії, які проводять суб’єкти дослідження для досягнення своїх політичних цілей. Це можуть бути демонстрація сили, застосування сили в різних масштабах і формах, роз’єднання сил, які вступили в конфлікт і т.д.

Тобто, головними елементами воєнно-політичної обстановки можна назвати:

Сторони (суб’єкти і об’єкти) воєнно-політичних відносин і особливості співвідношення їх сил.

Воєнно-політичні інтереси і цілі сторін, які оформлені у вигляді концепцій, доктрин, програм.

Система власне воєнно-політичних відносин.

Практичні воєнно-політичні дії сторін.

Тенденції розвитку воєнно-політичних відносин.

В якості суб’єктів ВПО можуть виступати як держави і їх союзи (коаліції), так і інші соціально-етнічні утворення, класи, партії, рухи.

На ВПО впливає кількість суб’єктів, які взаємодіють, їх склад, стан, геополітичне положення, історичні особливості спрямування їх політики. Окрім того, позиції правлячої верхівки, її позиції соціальні якості, характер, реальне відношення до неї як всередині суспільства так і на міжнародній арені можуть мати вплив на розстановку політичних сил і форм їх дій.

Воєнно-політична обстановка оцінюється одночасно об’єктивно і суб’єктивно, що є властивим для будь-яких суспільних відносин і сфер діяльності. Об’єктивно-суб’єктивний характер обстановки виражається в тому, що вона являє собою як об’єктивну реальність, так і її відбиття, оцінку у свідомості, у психіці окремої людини або соціальної групи, в тому числі і суспільства в цілому. Ці грані воєнно-політичної обстановки тісно взаємодіють: суб’єктивні оцінки формуються під впливом і на основі реальних відносин. До них можна віднести воєнно-політичні цілі, плани, рішення. Реальні відносини змінюються в ході реалізації в галузі воєнної політики, суб’єктивних оцінок.

Аналіз сутності і тенденцій розвитку міжнародних воєнно-політичних відносин, як головної ланки воєнно-політичної обстановки, вимагає адекватного усвідомлення комплексу залежних понять, найважливішими з яких є статус таких відносин, їх характер, зміст, стан та надійність.

За статусом воєнно-політичні відносини можуть бути формальними, тобто закріпленими міжнародними угодами, домовленостями, протоколами і таке інше та неформальними. А значить обов’язковим аспектом аналізу воєнно-політичної обстановки є встановлення ступеня відповідності формальних відносин, офіційно підписаних документів і можливостям їх реалізації в практичній діяльності.

За характером воєнно-політичні відносини можна визначити як союзницькі, партнерські, підтримання нейтралітету, напружені і конфронтаційні.

За змістом воєнно-політичні відносини діляться на повні і неповні.

Повні охоплюють всі грані можливих відносин у сферах воєнній і політичній. Наповнення формальних воєнно-політичних відносин практичним змістом залежить від реального стану суспільної ідеології, керівних ідей, положень доктрин, суб’єктивних позицій і якостей керівників держави.

Важливою проблемою аналізу воєнно-політичної обстановки є аналіз відносин між суб’єктами і визначення їх надійності у визначених часових і просторових параметрах. Рівнем надійності можна назвати і охарактеризувати стійкість чи нестійкість відносин. Цей критерій оцінки має особливо вагоме значення.

Для правильної і всебічної оцінки воєнно-політичної обстановки цю роботу необхідно виконувати у визначеній послідовності. В загальному плані можна виділити три основних етапи роботи по вивченню і оцінці воєнно-політичної обстановки.

Підготовчий етап. Етап пов’язаний з рішенням в основному організаційних питань, методологічних і методичних задач. В нього входять визначення об’єкту вивчення, цілі і задачі (тобто, яка ВПО буде вивчатися і аналізуватися: поточна, перспективна, призначення цієї оцінки, питання, які потребують особливої уваги), хто залучений до роботи, визначення часу як на збір інформації так і на безпосередню її обробку, форма, в якій повинні бути надані результати.

Основний етап охоплює безпосередній процес аналізу, оцінки і узагальнення воєнно-політичної обстановки, прогнозування її можливих змін у найближчий час, чи далекому або недалекому майбутньому. Практичне використання результатів оцінки ВПО.

Заключний етап  знаменує оформлення і представлення отриманих результатів органом державного і воєнного управління у формі воєнно-політичного огляду, доповідної записки, а в деяких випадках - і у формі пропозицій.

Безпосередня робота по оцінці воєнно-політичної обстановки починається зі збору та добування необхідних даних. Головні джерела для аналізу і оцінки ВПО можна розділити на чотири групи.

Перша - це офіційні відкриті документи державних органів, у тому числі військових, а також впливових суспільних організацій (виступи керівників, заяви, декларації, звернення, маніфести, офіційні ноти і таке інше). Особлива увага звертається на воєнні доктрини, директиви і накази військового керівництва.

Друга група - інформаційні і довідкові матеріали з різних сфер суспільного життя, в тому числі і з військових питань, які відкрито друкуються різними закладами і відомствами.

Третя група - засоби масової інформації, газети, журнали, радіо, телебачення, інформаційна мережа Інтернет. Ці джерела подають найбільш оперативну інформацію, але в ній дуже багато протиріч. Більше того, необхідно мати на увазі, що саме через них може бути організовано спеціальний “виток інформації”, спрямований на відволікання уваги від заходів, які проводяться, і введення в оману потенційного або визначеного противника.

Четверта група - це закриті матеріали, які добуваються спеціальними органами і службами.

Первинна обробка отриманих даних має за мету насамперед їх фіксацію в чітких загальноприйнятих термінах для того, щоб їх можливо було використати у складанні довідки і для запам’ятовування в інформаційній системі. Для цього необхідно класифікувати і систематизувати вихідні дані. Слід відзначити, що аналізувати і оцінювати відомості не тільки за кордонами держави, але й на території держави, в тилу своїх військ щоб вчасно запобігти проявам сепаратизму, націоналізму, які може противник використати у своїх інтересах.

Головна мета оцінки воєнно-політичної обстановки в мирний час в тому, щоб визначити джерела і ступінь зовнішньої і внутрішньої воєнної небезпеки. Для цього необхідно вирішити ряд аналітичних завдань, які пов’язані з виявленням і оцінкою факторів, які формують ВПО в конкретний відрізок часу і в перспективі.

Складність оцінки воєнно-політичної обстановки потребує об’єктивного і критичного відношення до отриманих результатів, особливо при переході до прогнозування. Прогнози завжди носять характер можливості (чи неможливості) і представляються у вигляді моделі, яка розкриває можливі варіанти розвитку дій.

Виходячи із сказаного вище, тобто теоретико-методологічного обгрунтування проблеми, форма вихідного аналітичного документу оцінки воєнно-політичної (соціально-політичної) обстановки в країні чи регіоні, може бути оформлена у такому вигляді:

Воєнно-політичне (соціально-політичне) значення регіону і його основні характеристики (територія, чисельність, склад населення, наявність мобілізаційних і трудових ресурсів, комунікацій та важливих транспортних вузлів) і можливі наслідки його втрати.

Динаміка соціально-політичних процесів у прикордонних державах:

розстановка політичних сил;

політика правлячих кіл і відношення до них населення і військовослужбовців;

діяльність опозиційних партій, громадських рухів, їх спрямування;

можливі воєнно-політичні та воєнно-економічні цілі прикордонних держав.

Характер воєнних приготувань авентуального противника (того, що може виникнути при настанні певного часу і певних умов):

наявність чи відсутність воєнних пактів, присутність іноземних озброєних контингентів на території противника;

інтенсивність воєнно-політичних (соціально-політичних) акцій у прикордонних державах;

воєнно-економічні можливості щодо ведення бойових дій;

принципи підготовки збройних сил та їх комплектування;

стан бойової готовності, характер бойової підготовки;

наявність бойового досвіду, загальна характеристика органів управління, рівень професійної підготовки, настрої особового складу, відношення його до збройного конфлікту.

Розстановка політичних сил і соціально-політичні процеси у регіоні:

найбільш впливові політичні партії і громадські рухи, їх представництво у місцевих органах влади;

характер і мотивація діяльності політичних сил, характер відносин між ними;

соціальна база політичних партій, рухів і об’єднань;

зони можливого впливу та діяльності екстремістських та сепаратистських угруповань;

відношення партій, рухів, населення до помічників Президента і уряду, державних органів;

тенденції змін впливовості політичних партій і рухів, прогнозування їх діяльності з початком бойових дій;

можливий вплив соціально-політичної обстановки на виконання бойової задачі.

Міжнаціональні відносини і демографічна ситуація:

густонаселеність району;

ступінь однорідності регіону за національною ознакою;

райони компактного проживання національних меншин, яка частка населення за національною ознакою має родичів у суміжних державах, підтримують стосунки, мають еміграційні наміри, відвідують держави Західного регіону;

наявність і ступінь міжнаціональних суперечок;

ставлення населення різних національностей до захисту територіальної цілісності і незалежності держави, військ;

соціально-демографічні аспекти населення і призовного контингенту;

прогнозування можливих дій сепаратистських рухів і угруповань;

ступінь їх загрози військам, веденню бойових дій;

національні особливості населення, міжнаціональні відносини, можливості їх використання з метою розвідки, проведення диверсійної діяльності, порушення системи державного і воєнного управління, блокади комунікацій, підривної діяльності в тилу і так далі.

Релігійна обстановка:

ступінь впливу релігії на населення регіону. Кількість та вплив релігійних конфесій, основні центри їх діяльності;

коротка характеристика спрямування основних конфесій, міжконфесійної ситуації, їх ставлення до служби в збройних силах і збройної боротьби;

характер стосунків державних органів влади, політичних партій, рухів з релігійними конфесіями;

конфесії, впливовість і кількість, які налаштовані антидержавно або пацифістські;

прогнозування змін релігійної обстановки в кризовий період та з початком бойових дій.

Криміногенна ситуація:

загальна характеристика криміногенної обстановки у регіоні;

кримінальна ситуація серед призовного контингенту в регіоні (% військовослужбовців запасу, що притягалися до кримінальної відповідальності, в тому числі і під час проходження служби в армії, їх характеристика за видами злочинів, схильних до девіантної поведінки, % тих, що стояли на обліку у наркодиспансерах, хто лікувався від алкоголізму);

кількість та розташування виправно-трудових установ та кількість в’язнів, що в них утримуються;

криміногенна обстановка серед місцевого населення;

прогнозування розвитку криміногенної ситуації, райони можливої діяльності бандугруповань, ступінь загрози з їх боку для регулярних військ, об’єктів та комунікацій;

заходи, які планується провести для нейтралізації діяльності бандугруповань.

Екологічна та санітарно-епідеміологічна обстановка:

наявність в регіоні екологічно небезпечних об’єктів і можливі наслідки в разі нанесення по них ударів. Вплив руйнування цих об’єктів на особовий склад, населення, техніку та озброєння;

кліматичні особливості місцевості, можливість виникнення надзвичайних природних явищ (землетруси, селі, снігопади, замети, затоплення), які можуть вплинути на боєздатність військ і сил;

наявність небезпечних захворювань у регіоні;

можливість виникнення та поширення епідемій, їх можливий вплив на боєздатність військ;

перелік, класифікація та місцезнаходження об’єктів, які знаходяться під захистом Міжнародного Гуманітарного права.

Інформаційне поле:

наявність в регіоні телерадіоцентрів, відеобаз, друкарень, редакцій газет, журналів, їх кількість, місцезнаходження, частка державних і комерційних ЗМІ;

можливості технічних засобів інформації, які знаходяться на території регіону для організації і проведення інформаційної та пропагандистської роботи серед військ та населення;

характеристика політичної спрямованості ЗМІ;

оцінка діючих та ймовірних інформаційних каналів, наявність засобів ведення інформаційно - психологічного впливу з боку противника. Тривалість та потужність (зони впливу) радіотелепередавачів, спрямованість інформаційно - психологічних акцій. Оцінка регіонів, населення, особового складу підрозділів, які регулярно попадають під інформаційно - психологічний вплив, ступінь дієвості цього впливу;

оцінка можливостей власних технічних засобів, використання ЗМІ на території регіону щодо протидії інформаційно - психологічному впливу та морально-психологічному подавленню противника.

При аналізі воєнно-політичної (соціально-політичної) обстановки по кожному елементу формуються часткові висновки, визначаються позитивні і негативні сторони.

Загальні висновки з оцінки повинні стати основою рекомендацій для задуму та рішень командира.

Для найбільшої ефективності робота по оцінці воєнно-політичної (соціально-політичної) обстановки здійснюється органами виховної роботи та органами розвідки (п.2;3) постійно у мирний та воєнний час.

 

Начальник групи аналізу (соціально-політичного стану) інформаційно-аналітичного відділу Головного управління виховної роботи Міністерства оборони України

 

 

6. Основні напрямки морально-психологічного забезпечення миротворчих операцій.

 

Основними напрямками морально-психологічного забезпечення відпрацювання завдань миротворчих операцій є:

 

- професійно-психологічний відбір особового складу та його психологічна підготовка;

- формування морально-психологічної готовності та бойових якостей особового складу до виконання бойових завдань за призначенням;

- вдосконалення бойового вишколу, забезпечення дисциплінованості особового складу;

- створення і забезпечення необхідних соціальних і правових умов виконання завдань за призначенням, дотримання норм міжнародного гуманітарного права (права війни);

- оперативне інформування особового складу про суспільно-політичну обстановку, покладені завдання та умови їх виконання;

- протидія негативному інформаційно-психологічному впливу на особовий склад миротворчого контингенту;

- реалізація встановлених законодавством гарантій і пільг військовослужбовців, забезпечення виконання ними норм міжнародного гуманітарного права (права війни);

- задоволення духовних (культурних) потреб військовослужбовців.

 

Основним показником ефективності морально-психологічного забезпечення є якісне відпрацювання задач миротворчих операцій, психологічна стійкість військовослужбовців і їх готовність виконувати посадові і функціональні обов’язки за будь-яких умов.

Морально-психологічне забезпечення організується і проводиться під час підготовки, ротації та відпрацювання задач миротворчим контингентом, відповідно до вимог керівних документів.

 

Основними складовими морально-психологічного забезпечення при підготовці та відпрацюванні задач миротворчих операцій є:

- інформаційно - пропагандистське забезпечення;

- психологічне забезпечення;

- воєнно-соціальна робота;

- культурно-виховна і просвітницька робота;

- інформаційно-психологічна протидія.

Інформаційно-пропагандиське забезпечення – це система цілеспрямованих заходів щодо формування стійкого і керованого морально-психологічного стану військ (сил) на підставі оперативного інформування особового складу про зміст воєнно-політичної та бойової обстановки, покладені на війська (сили) завдання та умови їх здійснення.

Психологічне забезпечення – це комплекс заходів щодо формування, підтримання та відновлення у особового складу психологічних якостей, які забезпечують високу психологічну стійкість військовослужбовців, готовність виконувати завдання в будь-яких умовах обстановки.

  Культурно-виховна і просвітницька робота — це діяльність, яка спрямо­вана на відновлення моральних, психічних та фізичних сил особового складу, його мобілізацію на виконання бойових завдань, задоволення духовних (культурних) потреб військовослужбовців.

Військово-соціальна робота - це діяльність щодо створення і забезпечення необхідних соціальних і правових умов для виконання особовим складом військ (сил) завдань, реалізації прав і пільг військовослужбовців, службовців Збройних Сил України, членів їх сімей, дотримання моральних принципів поведінки в екстремальних умовах, норм міжнародного гуманітарного права (права війни), підтримання єдиноначальності, високої дисципліни, організованості та правопорядку.

Інформаційно-психологічна протидія - це комплекс заходів стосовно аналізу, прогнозування, профілактики та зриву інформаційно-психологічного впливу на склад миротворчого контингенту, нейтралі­зації намагань дезінформувати та деморалізувати особовий склад, зірвати виконання покладених на нього завдань.