Казка про старого гнома

(Скорочено)

Жив колись у підземеллі замку Обу старий-старезний гном із сивою бородою, такою довгою, що міг нею двічі обперезатися1. Він мав десь років із сімсот і, певне, був найстаріший у тій місцевості.

Той гном був добрий домовик, хоч і мав свої примхи2. Оселився він у баштовій печері — найглибшому підземеллі.

Гном влаштував собі справжній палац, зручний і розкішний. Не бракувало там і щербатих глеків, і непарних черевиків, і поламаних іграшок, і цебер3 без дна, і поїдених мишами книжок... Башта була дбайливо заснована павутинням різних візерунків.

Гном рідко покидав свій палац.

З Матсом Мюрстеном старий гном познайомився давно, ще коли той був дванадцятирічним хлопцем.

Минали роки. Матс став сторожем у замку, постарівся, мав уже вісімдесят років і гарненьку правнучку на виданні. Цілими днями він вештався замком: то лагодив поламані віконниці, то скидав сніг чи спускав воду, що збиралася на даху. Власне, крім гнома і Матса, ніхто не піклувався про ту стародавню будівлю. А той замок не раз горів, його руйнував час, вітер завивав у його димарях, миші точили його підлогу, западали підземелля й хилилися башти...

Одного разу гном побачив старого Мюрстена, і його сімсотлітнє серце розтало — він не витерпів, зняв з голови смушеву1 шапку, і сторож побачив його.

Щоправда, Матс Мюрстен мало не впав зі сходів, як угледів маленького горбатого дідуся з довгою сивою бородою, що приязно всміхався йому. Він уже хотів перехреститися, коли гном спитав:

— Ти злякався мене?

— Ні, — відповів затинаючись сторож. — А з ким маю честь...

Гном засміявся.

— Та ти ж уже не раз мав таку честь! Пам’ятаєш, хто витяг тебе з підземелля в дитинстві? Хто гасив тобі свічку, як ти засинав над книжкою, і хто знайшов у воді твої черевики, як ти впав із човна? Хто, як ти спав, цілими ночами ходив по замку й заглядав, чи добре замкнені двері? То я, Матсе. Ми таки давненько знайомі, а тепер будемо й друзями. Чи не хочеш ти подивитися, як я живу?

— А чого ж, можна, — погодився Матс, хоч серце йому стислося.

Він поліз за гномом у темряву, звідки віяло крижаним холодом і тхнуло... вологою.

— У вас, людей, химерний1 смак. Усяк пнеться вище до сонця, — засміявся гном. — А мені найкраще тут. А яке в мене світло! Мурцю, де ти в біса ділася? Ходи, присвіти моєму приятелеві.

Гном відімкнув засновані павутинням іржаві двері, кицька стрибнула туди й освітила своїми іскристими очима золото, срібло, самоцвіти та інші коштовності. Гном ласкаво поплескав сторожа по плечу:

— Бачиш, я не такий злидар, як ти, певне, думав. Усе це я чесно надбав. Щоразу, як у замку була пожежа або як його грабували вороги, я нишком ховав ці коштовності, бо вони б однаково згоріли чи дісталися розбійникам.

— А якби тебе хто пограбував? — запитав сторож. Кицька зрозуміла його слова. Вона так блимнула

очима, що старий перелякався. Гном мовчки підвів його до інших дверей. Там щось вило,наче тисяча диких звірів.

1 Химерний — який викликає подив, чудернацький.

— Ось лихі люди, які зазіхали на моє добро, — прохрипів гном. — Усі вони стали вовками.

Матс Мюрстен був такий наляканий, що гном знову розвеселився:

— Пробач, — сказав він. — Я зовсім забув, що ти мій гість. Я б пригостив тебе квашеною павутиною чи маринованою водою з калюжі. Та, мабуть, ти до такого не звик. То я вже дам тобі вина. Ходи за мною.

— Дуже дякую, — сказав сторож. — Післязавтра в нас весілля. Виходить заміж моя правнучка. То, може, ти був би такий ласкавий і прийшов на весілля?..

— Я подумаю, — відповів гном.

Після цього сторож повернувся з темного підземелля і дав собі слово більше ніколи туди не ходити.

 

 

• Прочитай, який вигляд мав гном. Чому, побачивши його, Матс мало не впав зі сходів?

• Що гном запропонував Матсові? Як ти вважаєш, чому?

• Опиши оселю гнома. Чому він назвав смаки людей химерними?

             • Що налякало Матса в підземеллі?

 

НЄМЦОВА БОЖЕНА

(1820 - 1862)

Справжнє ім'я письменниці - Барбара.

НЄМЦОВА, Божена (Nemcova, Bozena — 04.02.1820, Відень - 21.01.1862) — чеська письменниця. Нємцова — видатний чеський прозаїк XIX ст., майстер «сільської» прози. Вона відобразила у своїх творах не лише побут, а й світогляд селян Чехії та Словаччини, її творчість пронизана духом патріотизму та народності. Казки Н., низка її оповідань і передусім повість «Бабуся» увійшли в золотий фонд чеської літератури.
Нємцова народилася у Відні. Першими творами Нємцової  були вірші патріотичного, ліричного та феміністичного характеру.

У 40-х pp. Нємцова публікувала в періодиці публіцистичні статті, що мали спочатку етнографічний, краєзнавчий характер.

Нємцова цікавилася українською культурою, зокрема народною прозою. У нарисі «Картини зі словацького життя «(1859) Н. описала українські обряди — сватання та весілля. Елементи українського фольклору є у зб. «Словацькі казки та оповіді»