Система принципів, прийомів і методів пізнання

загальнонаукові методи - це прийоми однієї науки, які використовуються у дослідженні іншими науками

Рівні наукового пізнання:

емпіричний

Ø спостереження - цілеспрямоване систематичне вивчення предметів і явищ, що знаходяться у природному стані чи в умовах науки (безпосереднє сприйняття властивостей предметів і явищ за допомогою органів відчуттів (просте, польове) Ø опис - фіксація ознак досліджуваного об'єкта, які встановлюються, наприклад: шляхом спостереження і вимірювання (безпосереднє, опосередковане) Ø счет (обчислення) - визначення кількісного співвідношення об'єктів дослідження або параметрів, до характеризують їх властивості Ø експеримент - форма пізнання, що передбачає активне і цілеспрямоване втручання суб'єкта в процес наукового пізнання, шляхом створення умов, що конструюють і дозволяють виявити властивості об'єкта та їх відтворення (штучне відтворення явища в заданих умовах в ході якого перевіряється висунута гіпотеза)!!! вірне Ø порівняння - дозволяє встановити подібні та відмінні властивості предметів і явищ (зі ставлення ознак: метод подібності, метод відмінності, метод контрольної групи) Ø вимірювання - дозволяє реєструвати кількісні характеристики об'єкта за допомогою встановлення одиниці виміру Ø моделювання - отримання знань про об'єкт дослідження, за допомогою його заміщика-аналога моделей (ідеальні і матеріальні)

формальний

Ø ідеалізація - конструктивне поняття не існуючих об'єктів, але таких, що мають прообраз у реальному світі Ø аксіоматичний - спосіб побудови наукової теорії, в основі якої є аксіоми, постулати, всі інші твердження виводяться із них (несуперечливість, повнота, незалежність) Ø гіпотико-дедуктивний - дозволяє створити систему дедуктивних зв'язків між собою, гіпотез з яких виводиться твердження про імпіричні факти, істинне значення яких невідоме Ø сходження від абстрактного до конкретного - відображає напрям теоретичної думки до все більш повного, все стороннього предмету

Форми наукового пізнання:

ü емпіричні факти (події, явища, процеси обєктивної реальності, що є об'єктом дослідження);

ü ідея (інтуїтивне уявлення явища без аргументації та усвідомлення всієї сукупності зв'язків);

ü проблема (теоретичне або практичне питання, яке потребує вивчення);

ü гіпотеза (науково обгрунтоване припущення про існування явища, внутрішню структуру, функції, принципи виникнення й розвитку, вірогідність яких на сучасному етапі не може бути перевірено чи доведено);

ü зв'язок (найбільш тяжкі, суттєві, необхідні зв'язки між явищами);

ü теорія (система узагальнених знань, основна ідея законів і принципів, що відображає певну частину обєктивної реальності);

ü принципи (основні вихідні положення науки (доктрини світогляду)).індукція, дедукція, аналогія, моделювання, абстрагування, узагальнення

 

Соціологічні методи та засоби пізнання.

Соціологічні методи:

ü спостереження (правовий збір та реєстрація подій очевидцем (пряме, непряме, стандартне (за детальною схемою),нестандартне (за загальною схемою));

ü аналіз документів (збір інформації, шляхом вивчення документів (якісний, кількісний, контент аналіз, аналіз офіційної статистики));

ü метод експертної оцінки;

ü опитування (спосіб збору інформації (письмовий (анкетування), (інтерв’ю)).

 

Соціологічна наука вивчає зваємозвязки «людина-людина», «людина-суспільство».

 

Діяльнісний підхід.

соціальна діяльність – це сукупність соціально значимих дій суб’єктів, що здійснюється у різних сферах суспільного життя (суспільства) +++

Основні елементи діяльності:

· суб’єкт (особа, наділена активністю);

· обєкт;

· поведінка (активність);

· мета;

· результат.

діяльнісний підхід – це основні засади, які визначають взаємодію між суб’єктами, що забезпечується завдяки їх діяльності !!!

 

діяльнісний аналіз – це сукупність прийомів і засобів пізнання соціальної діяльності

 

Прийоми:

· генетичний;

· історичний;

· структурно-функційний;

· культурологічний;

· аналітичний;

· психологічний.

 

Основні засоби:

· рух;

· активність;

· життєдіяльність;

· діяльність;

· дія;

· діяння;

· протидія;

· взаємодія.

 

правова діяльність – поведінка суб’єкта права, що спрямована на досягнення юридично-значимих цілей

Структура діяльності:

· суб’єкт;

· об’єкт;

· активність суб’єкта.

· результат;

· мета.

Системний підхід.

системний аналіз – сукупність методів та засобів дослідження та конструювання цілісних складних об’єктів

 

Методи:

Ø структурний (внутрішня побудова);

Ø функціональний (зв’язки між елементами);

Ø генетичний (форма створення);

Ø факторний (умови);

Ø часовий.

 

Засоби (понятійний апарат):

· елемент; +++

· структура;

· зв’язки;

· функція;

· мета;

· ціль.

 

система	система – це сукупність закономірно розташованих та взаємопов’язаних і взаємодіючих елементів Ознаки: · наявність елементів; · неподільність та упорядкованість елементів; · наявність зв’язків між елементами; · наявність властивостей, які притаманні досліджуваному об’єкту як цілому.   Види: · матеріальний; · ідеальний; · відкриті; · закриті; · статичні; · динамічні.
структура	структура – внутрішня будова (центральна ланка); це сукупність властивостей та зв’язків між елементами, завдяки яким виникають цілісні властивості   Вона дозволяє відкрити внутрішню упорядкованість у межах цілого, взаємозв’язок необхідних складових частин – це спрямування на досягнення мети системи.   Принципи: · встановлення складових частин; · виявлення інтегральних властивостей цілого; · виявлення нових частин цілого.
елемент	елемент – це неподільна одиниця, що відрізняється самостійним функціонуванням, а у зв’язку з іншими елементами утворюють систему, як єдине ціле   Вони ґрунтуються у самостійній структурі частини, але всі частини складаються з елементів (можуть бути інші явища, але ті, що необхідні для забезпечення внутрішньої структури системи).
зв'язок	зв'язок – спосіб взаємодії, залежність елементів
ціле	ціле – форма зв’язку елементів цілісність – внутрішня єдність
мета	мета – стан, що може бути досягнений в процесі функціонування системи