2018-02-14
324
Програми підвищення продуктивності – комплекс заходів, спрямованих на зростання ефективності роботи різних елементів виробничої діяльності, в т.ч. виробничих процесів, управління, використання ресурсів тощо. Програми підвищення продуктивності є різновидом програм підвищення конкурентоспроможності. Їх розробка та реалізація включає наступні етапи:
1) визначення пріоритетних цілей, наприклад:
1.1) збільшення об’єму реалізованої продукції завдяки одному із чинників:
1.1.1) підвищенню якості;
1.1.2) зниженню ціни як результату зменшення собівартості;
1.2) збільшення прибутковості шляхом зниження собівартості при незмінній ціні;
2) виокремлення та аналіз існуючих обмежень, які визначають максимально можливі обсяги виробництва продукції підприємства і пов’язані із кваліфікацією та досвідом персоналу, використовуваними на підприємстві технологіями, конкурентами на ринку тощо,
3) підготовка програми дій:
3.1) проектування організаційних змін;
3.2) виокремлення окремих етапів досягнення поставлених цілей, в т.ч. визначення конкретних заходів;
|
|
|
3.3) формування процедур виконання окремих заходів,
3.4) видача завдань виконавцям;
4) усунення відомих керівництву перешкод, які заважають підвищувати продуктивність праці, в т.ч. вузьких місць у виробничих потужностях;
5) розробка системи вимірювання продуктивності:
5.1) вибір показників продуктивності для обраної на першому етапі сукупності цілей, зокрема, пов’язаних із зниженням трудо-, матеріало- і енергоємності, збільшенням фондовіддачі, зростанням якості;
5.2) використання показників продуктивності для обчислення індексів продуктивності базисного періоду;
5.3) використання індексів продуктивності базисного періоду для наступних порівнянь;
6) виконання програми дій:
6.1) реалізація заходів, які можуть забезпечити значне підвищення продуктивності в існуючих проектах;
6.2) зосередження уваги на пріоритетних напрямах діяльності зі швидкими потенційними результатами;
6.3) концентрація зусиль на короткострокових, наочних, невідкладних і легко досяжних видах діяльності і цілях (рівень зусиль має відповідати очікуваним результатам);
6.4) забезпечення періодичних вимірювань і звітів;
7) стимулювання керівництва і працівників до підвищення продуктивності праці:
7.1) організація навчання та підвищення кваліфікації як гарантії збереження робочого місця в умовах реалізації програми;
7.2) нематеріальна стимуляція працівників та менеджерів середньої ланки шляхом публічної подяки за найкращі групові результати;
7.3) забезпечення повного завантаження працівників протягом дня;
|
|
|
7.4) заохочення організації працівниками гуртків якості;
8) підтримка досягнутого рівня зусиль по підвищенню продуктивності після завершення програми дій;
9) контроль організаційного клімату:
9.1) створення та підтримка клімату взаємної довіри між працівниками та керівництвом;
9.2) підтримка високої якості методів вимірювання продуктивності праці;
9.3) регулярне звітування уповноважених осіб про рівень витрат та якості продукції;
9.4) організація регулярного підвищення кваліфікації працівників та менеджерів.
ТЕМА 8. ФУНДАМЕНТАЛЬНА РОЛЬ МЕНЕДЖМЕНТУ ЯКОСТІ В ПІДВИЩЕННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ФІРМИ
8.1. Характеристика якості товару.
8.2. Система управління якістю товару.
8.3. Тотальний менеджмент якості.
ХАРАКТЕРИСТИКА ЯКОСТІ ТОВАРУ
Якість товару – це сукупність споживчих властивостей, що визначають безпосередньо корисність товару для споживача, та характеристик, що відображають досконалість виробництва даного товару певним підприємством, а також забезпечують задоволення потреб працівників сфери обігу, які мають відношення до товару.
Показник якості товару – це кількісна характеристика однієї чи декількох властивостей товару, які становлять його якість.
Виділяють наступні показники якості:
1) показники призначення – це характеристика довершеності даного виробу та його функціональності (калорійність, вміст цукру, білків тощо);
2) патентно-правові показники – відображають ступінь використання винаходів при виробництві продукції (коефіцієнти патентного захисту та патентної чистоти);
3) показники технологічності – це характеристика досконалості технологічних рішень, які використовуються при виготовленні виробу (матеріало-, енерго- і трудомісткість виробництва даної продукції);
4) показники транспортабельності – це характеристика придатності виробу до перевезення різними транспортними засобами та до відповідних вантажно-розвантажувальних робіт (габаритні розміри, маса виробу, середня вартість транспортування та вантажно-розвантажувальних робіт, середня матеріаломісткість упакування тощо);
5) екологічні показники – дають змогу визначити ступінь шкідливого впливу на навколишнє середовище (можливість утилізації таро-пакувальних матеріалів, кількість оксиду вуглецю у відпрацьованих газах автомобілів);
6) ергономічні показники – впливають на почуття та самопочуття людини (відповідність смаку і запаху харчових продуктів уподобанням споживача, рівень шуму при роботі обладнання);
7) естетичні показники – визначають відповідність зовнішнього вигляду товару смакам споживачів (виразність і оригінальність форми, кольорове оформлення тощо);
8) показники надійності – характеризують здатність товару зберігати свої корисні споживні властивості у часі (термін зберігання харчової продукції);
9) показники безпеки – характеризують ступінь захищеності людини і навколишнього природного середовища від впливу небезпечних і шкідливих факторів, які виникають при його споживанні (бактерицидна чистота виробу).
