Список використаної літератури (джерел)

    Бібліографічний апарат дипломної роботи складається з списку використаної літератури (джерел) і бібліографічних  посилань.

 Повнота бібліографічного списку і посилань указує на ступінь ознайомлення автора дипломної роботи з наявною літературою щодо проблеми дослідження. Список використаної літератури – елемент бібліографічного апарату, що містить бібліографічні описи використаних джерел, який розміщується після висновків.

Бібліографічний список рекомендується розміщувати у порядку, за яким використані джерела вперше згадуються в тексті, хоча не забороняється його подавати і в такій послідовності: конституція нашої країни, інші законодавчі та нормативно-правові акти; далі за абеткою наукова та навчальна література як вітчизняна, так і зарубіжна (мовою оригіналу), а в кінці списку використаної літератури наводяться інтернет-ресурси.

Список використаної літератури (джерел) складають відповідно до ДСТУ 7.1-2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання», який набув чинності 1 липня 2007 року. Він є базовим для системи стандартів, правил, методичних посібників зі складання бібліографічного опису. Бібліографічний опис – це сукупність бібліографічних відомостей про документ, записаних за певними правилами й призначена для його ідентифікації характеристики.

Бібліографічний опис дає уявлення про зміст, вид, читацьке призначення документа. Без нього неможливо написати рецензію, реферат, огляд літератури, послатися на певне дослідження у науковому, навчальному виданні. Завдяки цьому бібліографічний опис широко використовується у науковій та інформаційній діяльності.

Збільшення потоку електронних ресурсів привело до необхідності бібліографічного опису документів на електронних носіях. В якості електронного ресурсу виступають насамперед ресурси локального доступу на оптичних дисках (СD) та видаленого доступу (Інтернет). Бібліографічний опис електронних ресурсів підпорядковується загальним правилам стандартного бібліографічного опису.

Хоча кількість найменувань у списку використаної літератури нормативно не врегульована, у дипломній роботі рекомендується у цьому переліку наводити не менше, ніж 50 видань, з яких не менше 30 % повинні складати ті, що видані в останні п’ять років.

При написанні дипломної роботи, що пов’язана з міжнародним правом або з порівняльним правознавством, використання зарубіжних джерел є дуже доречним (крім того, це підвищує рейтинг роботи).

Примітка.  Зразки оформлення бібліографічного опису в списку використаної літератури (та переліку джерел дослідження) наводяться у Додатку Д.

Додатки

Додатки – різний за змістом допоміжний або ілюстративний матеріал, який доповнює пояснювальну записку дипломної роботи і має досить велике значення.

До додатків належать: статистичні дані, бланки тестів і опитувальників, результати аналізу юридичних справ, проекти нормативно-правових актів, програми тренінгів та інших занять, опис конкретних методик, математичні результати досліджень, опис алгоритмів і програм вирішення завдань, ілюстрації допоміжного характеру тощо.

Всі додатки включають у зміст, вказуючи при цьому:

 

·  позначення додатка (наприклад: Додаток А);

·  вид додатка: обов’язковий, рекомендований, довідковий;

·  заголовок додатка (наприклад: Додаток Б (довідковий)

       Положення про порядок надання громадянства …);

·   номер сторінки, з якої вони починаються (наприклад. .. 105).

 

Кількість додатків кожного виду у дипломній роботі визначає автор, особливо в частині, що стосується додатків рекомендованих і довідкових. До пояснювальної записки додатки не входять, але їх включають до загального обсягу сторінок дипломної роботи.

Анотація

                            

На передостанніх двох сторінках дипломної роботи розміщують анотацію українською, російською й англійською мовами, у якій міститься ідентичного змісту інформація про основні ідеї та висновки дипломної роботи.

В анотації (обсяг її не більше 1/2 аркуша кожною мовою) обов’язково зазначаються:

 

·  прізвище та ініціали дипломника;

·  назва роботи;

·  спеціальність (7.03040101 «Правознавство»);

·  установа, де відбудеться захист (ОНМУ);

·  місто, рік; 

·  основні ідеї, результати та висновки.

 

 Викладання матеріалу в анотації повинно бути стислим і точним, з використанням стандартизованої термінології. У тексті анотації потрібно використовувати морфологічні та синтаксичні конструкції, притаманні мові ділових паперів, не вживати складних мовних зворотів тощо.

Після кожної анотації наводять ключові слова відповідною мовою (в кількості не менше трьох і не більше десяти). Сукупність ключових слів повинна відображувати поза контекстом основний зміст наукової праці.    Ключові слова у називному відмінку друкують у рядок через кому.

 

Бібліографічна довідка

На останній сторінці пояснювальної записки наводиться бібліографічна довідка, в якій автор зазначає:

 

  • шифр УДК;

• прізвище, ім’я, по-батькові студента;

• тему дипломної роботи;

• обсяг (в сторінках і авторських аркушах);

• особистий підпис автора дипломної роботи;

•  дату закінчення виконання дипломної роботи.

 

Примітка. Зразки оформлення анотації та бібліографічної довідки наводяться у Додатку Е та Додатку Ж.

Електронна версія дипломної роботи

 

Для занесення дипломної роботи до інформаційної бази наукових робіт студентів ОНМУ кожний студент має подати електронний варіант пояснювальної записки на компакт-диску (CD), що вкладається у спеціальний паперовий конверт або файл, що прикріплюється до твердої палітурки всередині дипломної роботи.

Презентація захисту дипломної роботи повинна міститися на цьому диску окремим файлом.

Р О З Д І Л 2

ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

Загальні положення

 

Пояснювальна записка до дипломної роботи оформлюється відповідно до таких державних стандартів України та чинних міждержавних стандартів:

 

• ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення»;

• ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила»;

• ДСТУ 1.5:2003 "Правила побудови, викладання, оформлення та вимоги до змісту нормативних документів",

ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання»;

• ДСТУ 6095:2009 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Правила скорочення заголовків і слів у заголовках публікації» (ГОСТ 7.88-2003, MOD);

 • ДСТУ 7093:2009 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Скорочення слів і словосполук, поданих іноземними європейськими мовами»;

• ГОСТ 2.105-95 "ЕСКД. Общие требования к текстовым документам";

• ГОСТ 2.106-96 "ЕСКД. Текстовые документы".

 

Наведені нижче правила встановлюють обсяг, форму, розміри, розміщення та порядок заповнення текстових, табличних та графічних документів (реквізитів) в пояснювальній записці дипломної роботи.

Дипломна робота виконується державною мовою, для іноземних студентів допускається використання російської та англійської мови.

Пояснювальна записка повинна бути виконана друкованим способом за допомогою комп'ютерної техніки на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210 x 297 мм) з такими берегами (полями):

 

• ліве – не менше 20 мм; праве – не менше 10 мм;

• верхнє – не менше 20 мм; нижнє – не менше 20 мм.

Обсяг основного тексту дипломної роботи повинен становити 90-110 сторінок [1], що складає близько 4-5 авторських аркушів [2]  (163-200 тис. знаків) при використанні текстового редактора Word:

 

• шрифт – Times New Roman;

• розмір шрифту (кегль) – 14 pt;

• міжрядковий інтервал – 1,5;

• абзацний відступ – 1,25 см.

 

Кожну структурну частину дипломної роботи слід починати з нової сторінки, при цьому бажано, щоб на попередньому аркуші залишалось  не менше 1/2 сторінки тексту.

Окремі структурні елементи роботи, такі як "Зміст", "Вступ", "Висновки", "Список використаної літератури", не нумеруються. Їхні назви, будучи заголовками структурних частин дипломної роботи, друкуються великими літерами симетрично до тексту, наприклад:

 

ЗМІСТ

 

На відміну від них, розділи і підрозділи, пункти та підпункти повинні мати номери та відповідні назви до заголовків. У заголовках не допускаються підкреслювання, переноси слів. Крапка після заголовків структурних частин не ставиться.

Нумерований розділ та його назву слід друкувати великими прописними літерами (без крапки в кінці) та розташовувати в тексті посередині верхнього і нижнього рядків (з вирівнюванням по центру):

 

 

РОЗДІЛ 1

 

ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ ВІД ЗІТКНЕННЯ СУДЕН

 

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з вирівнюванням по центру. Крапку в кінці підзаголовків також не ставлять.

Якщо ж заголовок розділу чи назва підрозділу (пункту) складається з двох або більше речень, то їх в такому випадку крапкою розділяють.

Заголовки пунктів, підпунктів друкують з абзацного відступу маленькими літерами (крім першої великої) без крапки в кінці.

Крапка ставиться в кінці заголовка лише в тому випадку, якщо назва якогось підпункту надрукована в підбір до тексту. Такий заголовок дозволяється виділяти жирним шрифтом або друкувати в розрядку.

При наборі всіх заголовків структурних частин дипломної роботи, розділів та підрозділів, пунктів та підпунктів основної частини допускається виділяти їх жирним шрифтом без застосування курсиву.

Якщо ж автору дипломної роботи потрібно виділити в тексті окремі слова, фрази, речення, то він може підкреслити їх або скористатися для цього прописними (великими або малими) літерами жирного чи напівжирного шрифту, а також курсивом.

Заголовки підрозділів повинні розміщуватися на відстані двох міжрядкових інтервалів від попереднього тексту або заголовка розділу, до якого належать. Відстань між заголовком підрозділу та наступним текстом має дорівнювати одному міжрядковому інтервалу, наприклад:

 

РОЗДІЛ 1 МОРСЬКІ ПРОТЕСТИ (відступити два інтервали до назви підрозділу) 1.1 Суть, значення та основні поняття морського протесту (відступити один інтервал до наступного тексту)

 

Дотримуватись однакової відстані від тексту до заголовка (підзаголовка) і від заголовка (підзаголовка) до тексту потрібно в кожному розділі пояснювальної записки.

Після заголовка підрозділу (пункту) на сторінці повинно бути не менше 3-4 рядків тексту до кінця аркуша. Якщо ці умови не можна виконати за браком місця внизу аркуша, то в такому випадку заголовок переносять на наступну сторінку.

Помилки, описки та графічні неточності допускається виправляти підчищенням або зафарбовуванням білим коректором (в кількості не більше двох помилок на одній сторінці) і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого зображення машинописним способом або від руки. Виправлене повинно бути тільки чорного кольору.

Правила нумерації

    Для нумерації сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул пояснювальної записки необхідно використовувати арабські цифри.

Першою сторінкою дипломної роботи є титульний аркуш пояснювальної записки, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті аркуша без крапки в кінці.

Всі аркуші, на яких розміщені такі структурні частини, як зміст, вступ, висновки, список використаної літератури (джерела), додатки та ін. нумерують звичайним чином, але на відміну від нумерації розділу, про що вже йшла мова вище, вони не мають порядкового номера (тобто не можна друкувати типу: «1. ВСТУП» або «Розділ 5. ВИСНОВКИ» тощо).    

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номеру розділу і порядкового номера підрозділу (наприклад: «2.3» означає "третій підрозділ другого розділу"). Між цифрами номеру ставлять крапку. Але після номера підрозділу крапку не ставлять (наприклад: 1.1; 1.2 і т.д.). Потім у тому ж рядку після пропуску одного знаку (пробілу) наводять заголовок підрозділу, наприклад:

 

2.3 Назва підрозділу другого розділу (з вирівнюванням по центру)

 

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу підрозділу, пункту, відокремлених крапками (наприклад: «1.3.2» означає "другий пункт третього підрозділу першого розділу"). В кінці номера пункту крапка не ставиться. Потім у тому ж рядку через один пробіл наводять заголовок пункту (якщо такий є, оскільки пункт може і не мати заголовка). Наприклад:

 

1.3.2 Назва другого пункту третього підрозділу першого  розділу

 

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти. Якщо розділ складається з одного пункту, або пункт складається з одного підпункту, його також нумерують.

Цифри, які вказують номер, не повинні виступати за абзац.