Правила оформлення таблиць

Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць, які в пояснювальній записці слід нумерувати арабськими цифрами послідовно в межах розділу, за винятком лише таблиць, що наводяться у додатках.

Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою (наприклад: «Таблиця 2.1» – "перша таблиця другого розділу".

На всі таблиці мають бути посилання в тексті дипломної роботи. Наприклад: «... наведено в таблиці 3.1; … в таблицях 3.2 – 3.5 або в дужках по тексту (таблиця 3.6). Посилання на раніше наведені рисунки і таблиці дають зі скороченим словом "дивись"” в дужках за ходом чи в кінці речення, наприклад: (див. рисунок 1.4), (див. таблицю 3.2) тощо.

Таблиця повинна мати назву (вона має бути стислою і відображати зміст таблиці), яку друкують малими літерами (крім першої великої) і розміщують симетрично до тексту над таблицею в одному рядку зі словом "Таблиця", наприклад:

 

Таблиця 3.2 Функції служби охорони портових споруд в                         Одеському морському торговельному порту

 

Назву таблиці відокремлюють від попереднього тексту інтервалом в один рядок. Допускається друкування назви таблиці жирним шрифтом. Крапку в кінці не ставлять. Якщо назва таблиці довга, то продовжують у наступному рядку починаючи від великої літери з назвою таблиці.   Таблицю розділяють на графи (вертикальні колонки) і горизонтальні рядки. В верхній частині (головці) розміщують заголовок ("шапку") таблиці, в якій вказують назву граф, а у крайній лівій графі (боковику) таблиці містяться відомості про заголовки горизонтальних рядків. Діагональне розділення головки (лівої верхньої графи) таблиці не допускається. Допускається не розділяти рядки горизонтальними лініями. Мінімальний розмір між основами рядків – 8 мм. Розміри таблиці визначаються об'ємом матеріалу. Графу "№ п/п"в таблицю не включають. При необхідності нумерації, номери вказують в боковику таблиці перед назвою рядка.

Назва граф може складатися із заголовків і підзаголов­ків, які записують в однині, симетрично до тексту графи малими буквами, починаючи з великої. Якщо підзаголовок складає одне речення із заголовком, то в цьому випадку його починають з малої букви. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків граф таблиці крапку не ставлять.

Дозволяється заголовки і підзаголовки граф таблиці виконува­ти жирним шрифтом (кеглем – 12 pt;) через один інтервал.

Якщо всі параметри величин, які наведені в таблиці, мають одну й ту ж одиницю фізичної величини, то в назві над таблицею розмі­щують її скорочене позначення (наприклад: «Таблиця 3.4 – Розрахунок чистого грошового потоку, грн.). 

Якщо ж параметри мають різні одиниці фізичних величин, то позначення одиниць записують в заголовках граф після коми (наприклад: «Вантажопотік, TEU»; «Оподаткований прибуток, грн.», «Оцінка факторів ризиків, балів»). Найменування рядків записують в боковику таблиці у вигляді заголовків в називному відмінку однини, малими буквами, починаючи з великої і з однієї позиції. В кінці заголовків крапку не ставлять.

Позначення одиниць фізичних величин вказують в заголовках після коми, як, наприклад у фрагменті таблиці, що наводиться нижче:

 

Таблиця 3.5 Розрахунок експлуатаційних витрат

 

Показники	2013 рік	2014 рік	2015 рік	2016 рік	2017 рік
Вантажопотік, TEU	20000	35000	55000	75000	85000
Витрати, грн	818000	14315000	22495000	30675000	34765000

 

Дані, що наводяться в таблиці, можуть бути словесними і числовими. Слова записують в графах з однієї позиції. Якщо рядки таблиці не розділені лініями, то текст, який повторюється і складаєть­ся з одного слова дозволяється замінювати лапками (–,, –). Якщо текст складається з одного і більше слів, то при першому повто­ренні його замінюють словами “ те ж ”, а далі – лапками. Ставити лапки замість цифр чи математичних символів, які повторюються, не допускається. При розді­ленні таблиці горизонтальними лініями – ніякої заміни не виконують. Якщо цифрові чи інші дані в таблиці не наводяться, то в такому випадку у відповідних її графах робиться прочеркування. Числа записують посередині графи так, щоб їх однакові розряди по всій графі були точно один під одним, за винятком випадку, коли вказують інтервал (від меншого числа до більшого з тире між ними).

Якщо графи або горизонтальні рядки таблиці виходять за межі формату сторінки, то таку таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною чи поруч, або переносять частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головку (заголовки граф) і боковик (графа для заголовків рядків).

Головка таблиці повинна бути відокремлена основною лінією від решти таблиці, яка, в свою чергу, також зверху, зліва, праворуч і знизу обмежуються основними лініями. Однак, якщо в кінці сторінки таблиця переривається, і її продовження буде на наступній сторінці, то в першій частині таблиці нижню горизонтальну лінію, що обмежує таблицю, не проводять.

При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці.

В такому випадку найменування таблиці вказують тільки один раз над першою частиною таблиці, над іншими частинами в верхньому рядку наступного аркушу з абзацу друкують маленькими літерами (з першої великої букви) лише слова: "Продовження таблиці" із зазначенням номера таблиці без крапки в кінці (наприклад: «Продовження таблиці 3.6»).

Інші вимоги до виконання таблиць – відповідно до чинних стандартів на технічну документацію.

Правила оформлення посилань та цитат

       

Оформлення посилань

 

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, тому кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на відповідне джерело. Посилатися рекомендується на останні видання публікацій.

Посилання в тексті дипломної роботи на джерела слід зазначати у квадратних дужках порядковим номером цього джерела за бібліографічним списком і відповідною сторінкою, наприклад: [5, с. 15]. Посилання на джерела без прямого цитування вказуються в квадратних дужках, наприклад [14], а якщо посилання відбувається на кілька джерел, то вони подаються у квадратних дужках через крапку з комою [1; 3; 8].

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати, крім номерів сторінок, номери ілюстрацій, таблиць з джерела, на яке робиться посилання.

При посиланні на текст пояснювальної записки зазначають номери розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, переліків, графічного матеріалу, формул (рівнянь), таблиць, додатків (у тому числі їх розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, таблиць), а також граф і рядків таблиць та позицій складових частин рисунку. Наприклад: «…у відповідності з розділом 2», «…згідно з 3.1», «…за 3.1.1», «…у відповідності з пунктом 4.2.2, перелік 6», «…за формулою (3.1)», «…у відповідності з додатком А», «(додаток Г)» «…у відповідності з рисунком А.2», «(рисунок 5.1)», «…у відповідності з таблицею 1.1», «(таблиця 1.1)» тощо.

Посилання на раніше наведені рисунки і таблиці дають зі скороченим словом "дивись" в дужках за ходом чи в кінці речення, наприклад: «(див. рисунок 1.4), (див. таблицю 3.2)».

При посиланнях на структурну частину тексту, що має нумерацію з цифр, які не відокремлені крапкою, слід зазначати назву цієї частини повністю, наприклад: «…у відповідності з розділом 5», «…за пунктом 3»; а при нумерації структурних частин тексту з цифр, які відокремлені крапкою, назву структурної частини не зазначають, наприклад: «…за 4.10», «…у відповідності з 2.12» тощо.

Якщо у тексті пояснювальної записки потрібно зробити посилання на вимоги нормативного документу, то допускається робити посилання на відповідний документ із зазначенням його позначення без двох останніх цифр року затвердження, наприклад: «Написання літер алфавітів… повинно відповідати вимогам стандарту ГОСТ 2.304». Повне позначення стандарту і його назви подають у списку джерел.

 

 

Оформлення цитат

 

Загальні вимоги до цитування наводяться в переліку нижче:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без власних трактувань думок автора.

Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні позначається трьома крапками, Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед пропущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов’язково має мати посилання на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути дуже точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити якесь особливе ставлення до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках інколи ставлять знак оклику або знак питання;

е) якщо автору роботи потрібно виділити в цитаті деякі слова, то він може зробити це за допомогою власного зауваження, що наводиться в круглих дужках, після якого ставиться крапка, потім через дефіс – иніциали імені та прізвища автора, наприклад: (курсив наш. – В.С.), (підкреслено мною. – В.С.), (р о з б и в к а моя. – В.С.).