Міжнародний кредит
Вивіз капіталу у позичковій формі здійснюється в основному шляхом надання міжнародних кредитів. Для того, щоб надання капіталу отримало форму кредиту мають дотримуватись певні умови: гроші мають бути повернуті (зворотність); повернуті у визначений термін (терміновість); за користування грошима треба платити (платність).
Міжнародний кредит можна класифікувати у відповідності до певних критеріїв. За джерелами розрізняють державний (наданий державними органами) та приватний. За формою надання — товарні (у товарній формі) і валютні (у валютній формі). За цільовим призначенням — зв'язані (на строго конкретні цілі — інвестиційні, комерційні, часто у товарній формі) та фінансові (без жорсткого цільового призначення, як правило в валютній формі). За строками — короткострокові (до 1 року, як правило, на поповнення обігових коштів). Середньострокові (1-5 років, як правило, на закупівлю основного обладнання) та довгострокові (більше 5 років, як правило, на нове будівництво). За видами позичальників — надані іноземним державам, окремим корпораціям, приватним підприємствам та ін.
Важливою тенденцією розвитку сучасного міжнародного кредиту є підвищення ролі банківського капіталу, посилення його активності в проведенні міжнародних операцій. Передусім це стосується найбільших транснаціональних банків (ТНБ): їхні капітали стрімко зростають, випереджаючи збільшення всього суспільного банківського капіталу. Серед ТНБ лікуючі позиції займають банки США, хоча спостерігається посилення позицій банків інших розвинених країн. Найбільші ТНБ відіграють значну роль у розміщенні іноземних позик, випуску міжнародних облігацій, проведенні інших операцій у сфері міжнародного кредиту.
На світовому ринку позичкових капіталів функціонує ряд міжнародних фінансових центрів, які акумулюють й розподіляють фінансові ресурси по всьому світу. У фінансових центрах зосереджені численні фінансово-кредитні організації, що обслуговують міжнародну міграцію капіталу. Найбільшими світовими фінансовими центрами є Лондон, Нью-Йорк, Токіо, Париж, Цюріх, Франкфурт-на-Майні, Люксембург, Гонконг і ін.
Торгівля ліцензіями
Основна форма торгівлі науково-технічними знаннями — торгівля ліцензіями. Ліцензія — це надання права однією стороною другій стороні права на промисловий та комерційний винахід на протязі обумовленого строку за певну винагороду на певній території.
Ліцензії включають як угоди з приводу патентів на винаходи, так і угоди з приводу ноу-хау. Ліцензії на передачу прав використання патентів без відповідного ноу-хау (так звані патентні ліцензії) відіграють відносно скромну роль у ліцензійній торгівлі внаслідок того, що використання запатентованого винаходу у виробництво потребує, як правило, значних додаткових досліджень, при цьому існує ризик, що винахід може бути економічно нерентабельним, або технологічно неприйнятним. Найбільше розповсюдження у зовнішньоекономічній діяльності отримали ліцензійні угоди, які передбачають комплексну передачу одного або декількох патентів і пов'язаного з ними ноу-хау. В той же час зростає кількість ліцензій на використання ноу-хау без патентів на дослідження. Додаткова перевага цих типів угод у тому, що багато з таких ліцензій крім передавання технічних знань передбачають надання супутніх науково-технічних послуг з організації ліцензійного виробництва, а нерідко — і відповідні поставки обладнання, окремих вузлів готової продукції, вихідної сировини тощо.
За надання ліцензійних прав на використання винаходу та іншого об'єкту ліцензування передбачаються ліцензійні винагороди (плата за ліцензії). До основних форм плати за ліцензії відносять: роялті (періодичні поточні процентні відрахування, які мають вид фіксованих процентних ставок від фактичного економічного результату використання ліцензії за кожний період) та паушальні платежі(чітко зафіксовані в угодах суми, що встановлюються на основі оцінки очікуваного економічного ефекту і виплачуються разово або в декілька разів). Зовнішньоекономічна ліцензійна торгівля зростає дуже швидкими темпами, оскільки прибутковість ліцензійних операцій часто вища, ніж інвестиційних, а ризики є меншими.
Питання для самоконтролю
1. Охарактеризуйте основні етапи розвитку світового господарства.
2. Що таке міжнародна економічна інтеграція? Назвіть форми її прояву на мікро - та макрорівнях.
3. Назвіть види сучасних інтеграційних об'єднань.
4. Дайте характеристику експортного потенціалу України.
5. Перелічить фактори, що негативно впливають на процес інтеграції економіки України в економіку світового господарства.
6. Назвіть можливі напрямки розвитку інтеграційних зв'язків України.
7. Розкрийте сутність МЕВ та назвіть основні їх форми.
8. Охарактеризуйте основні закономірності міжнародної торгівлі в сучасних умовах.
9. Дайте характеристику сучасних особливостей вивозу капіталу.
10. У чому полягає сутність міжнародної міграції робочої сили та які основні чинники, що їх обумовлюють?
11. Розкрийте основні прояви міжнародних науково-технічних зв'язків.
12. Розкрийте зміст системи золотого стандарту.
13. Які основні принципи функціонування Бреттон-Вудської валютної системи?
14. У чому полягає сутність валютного курсу?
Проблеми інтеграції економіки в світове господарство.»
Необхідно знати: тенденції зміни товарної структури світового товарообігу, необхідність інтеграції економіки України у світове господарство, причини та форми вивозу капіталу.
Необхідно вміти: аналізувати основні форми зовнішньоекономічних відносин України.
План
1.Особливості зовнішньоекономічного сектору в трансформаційних економіках. Загальні міжнародні умови формування зовнішнього сектору.
2. Основні складові зовнішньоекономічної політики України. Зовнішня торгівля. Вивіз капіталу.
3. Природні порівняльні переваги України в зовнішньому секторі.
4. Економічні проблеми отримані у спадок.
5. Суть механізму зовнішньоекономічних зв’язків.