Природні порівняльні переваги України в зовнішньому секторі

Зовнішній сектор України, як складової народногосподарсь­кого комплексу СРСР, визначався загальним поділом праці, ко­ли міжнародна спеціалізація виробництва охоплює сектори та ве­ликі сфери економіки (промисловість, сільське господарство то­що) і практично не потребує доповненням міжнародною коопе­рацією. Ступінь інтегрованості у світове господарство за такого поділу праці незначна.

Створення якісно нового зовнішнього сектору країни має вра­ховувати ті фактори, які формують міжнародний поділ праці. Як вже відмічалось в попередньому параграфі, фактори, які вплива­ють на місце країни в міжнародному поділі праці, можна розділи­ти на три основні групи: природно-географічні (територія, насе­лення, клімат, природні ресурси тощо); соціально-економічні (економічний та науково-технічний потенціал, темпи створення об'єктів виробничої та науково-технічної інфраструктури тощо) та науково-технічні (масштаби науково-дослідних робіть, техно­логічна диверсифікація, рівень морального зносу основних фондів тощо), в сучасному світі на міжнародний поділ праці та місце в ньому певної країни домінуючий вплив мають науково-технічні фактори.

Для України в складі СРСР було характерним переважанням чинників першої групи (природно-географічних) і формуван­ням — другої (соціально-економічних).

Інтеграція України у світове господарство у постсоціалістичний період залежить від трансформаційних процесів, які будуть сприяти конкурентоспроможності національних суб'єктів на зовнішніх ринках. Тобто процеси формування нового зовніш­нього сектора є невід'ємною частиною формування національно­го ринкового середовища.

До природно-географічних факторів, які визначають можли­вості України у міжнародній спеціалізації, можна віднести: тери­торія площею 603,7 тис. км², яка розташована в центрі Європи (приблизно дорівнює території Франції та Швейцарії), чисель­ність населення на початок 2001 р. становила 49 млн. чол. (що не набагато менше, ніж у Великобританії, або Франції), трудові ре­сурси — 30 млн. чол. Спеціалістів з вищою та середньою спеці­альною освітою, зайнятих у виробництві, налічувалось на кінець 2001 р. 5,7 млн. чол., що становить майже 20% всіх трудових ре­сурсів та 27% від кількості зайнятих у галузях народного госпо­дарства. Україна має великі запаси корисних копалин і дуже вигідне поєднання сировинних родовищ: вугілля, залізні та мар­ганцеві руди, сірка, ртуть, титан, уран, мінеральні солі.

В той же час розвиток економіки значною мірою залежить від ім­портних поставок інших паливно-енергетичних, мінеральних, лісо­вих та інших видів сировини, а наявні ресурси не завжди використо­вуються найбільш ефективно виходячи з існуючих технологій.