До проведення практичного заняття з дисципліни

ЕКОНОМІКО-ПРАВНИЧИЙ КОЛЕДЖ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
“ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Директор Економіко-правничого коледжу ЗНУ

                                          О.Є. Грибанова

        (підпис)           (ініціали, прізвище)

«_____» _____________20___ р.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

До проведення практичних занять

Дисципліни

ЕКОЛОГІЯ

(для студентів 2 курсу денної форми навчання

за усіма напрямками підготовки)

 

Розробив викладач: Прилипко О.В.

Розглянуто та затверджено

на засіданні циклової комісії

 

Протокол № ____ від «__»___20__р.

Голова комісії

ВСТУП

Практичне (семінарське) заняття — форма навчального заняття, спрямована на закріплення студентом теоретичних знань, отриманих як на лекційних заняттях, так і в процесі самостійного вивчення матеріалу, а також під час виконання індивідуальної роботи.

У процесі проведення семінарського заняття з дисципліни „Технологія і організація туристської діяльності” організується дискусія навколо попередньо визначених тем, до яких студенти готують тези виступів, а також проблемні питання, відповідь на які має бути знайдена у ході обговорення. Практичне заняття - форма навчального заняття, спрямована на формування вмінь та навичок виконання певних видів роботи в туристській діяльності, обґрунтування пропозицій та висновків щодо напрямів покращення туристської діяльності в Україні та за кордоном.

У процесі проведення практичного заняття студенти самостійно або в малих групах (при попередньому поясненні викладача) вирішують запропоновані завдання різного рівня складності, виробничі ситуації чи ділові ігри. Наприкінці заняття з метою виявлення ступеня засвоєння матеріалу викладачем проводиться перевірка роботи, яку виконували студенти, та підведення підсумків з виставленням відповідної оцінки залежно від результатів виконаної роботи.

Інструкційна картка

До проведення практичного заняття з дисципліни

«Екологія»

Практична робота №1

Тема.  Аналіз особливостей історичних етапів взаємодії суспільства і природи.

Мета.  З’ясувати особливості впливу людського суспільства на біосферу на різних етапах взаємодії людини і природи; розвивати вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки.

Обладнання: інструкції до виконання, роздатковий дидактичний матеріал

ХІД РОБОТИ

1. Прочитайте текст підручника або додатковий теоретичний матеріал за темою «Історичні етапи взаємодії суспільства й природи та їх екологічні особливості».

2. Заповніть таблицю:

 

ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПРИРОДИ

 

№з/п	Назва історичного етапу	Тривалість етапу	Масштаби й характер впливу людини на природу
1.	Етап мисливсько-збиральницької культури
2.	Етап аграрної культури
3.	Етап індустріального суспільства
4.	Постіндустріальна епоха

 

3. Дайте відповіді на запитання:

а) Який історичний етап відзначився значним впливом людини на природу? Із чим це пов’язано?

б) Як ви розумієте слова В. Вернадського: «У геологічній історії біосфери перед людиною відкривається величезне майбутнє, якщо вона зрозуміє це і не буде застосовувати свій розум для самознищення»?

4. Наведіть приклади використання людством свого розуму для самознищення.

5. Сформулюйте висновок.

Теоретичний матеріал

Етап мисливсько-збиральницької культури.  

В епоху палеоліту (40–15 тис. рр. тому) основою існування первісного суспільства було полювання на великих тварин, яке супроводжувалося збиранням комах, молюсків, рослинної їжі тощо. Первісна людина брала від природи рівно стільки, скільки їй було необхідно для забезпечення харчування. Важливим чинником відділення людини від еволюції тваринного світу став перехід до виготовлення й постійного використання знарядь мисливства і праці. Це були ножі, пилки, свердла, скребла, рубила, молотки. Для їх виготовлення використовували кремінь, кварц, гірський кришталь, застиглу вулканічну лаву. Техніка виготовлення цих знарядь праці поступово вдосконалювалася. Важливою відмінністю людей від інших видів тварин було використання вогню. Близько 300 тис. рр. тому людина почала використовувати природний вогонь (блискавки), а близько 150 тис. рр. тому вона навчилась його добувати. Використання вогню зробило людину менш залежною від кліматичних змін. Відходи життєдіяльності первісних мисливців швидко утилізувались природою. Первісна людина могла істотно регулювати чисельність окремих видів тварин, рослин, забруднювати продуктами життєдіяльності місця свого розселення. Однак загалом її взаємовідносини з природою були гармонійними. Первісна людина сприймала світ, відчуваючи себе частиною природи.

Етап аграрної культури.  

Аграрна культура охоплює період, коли основою матеріального виробництва було землеробство і скотарство, з моменту появи сільського господарства (близько 8 тис.рр. тому) до виникнення повноцінного промислового виробництва (середина XVIII ст. н. е.). Приручення тварин, перехід від мисливства до сільського господарства й осілого способу життя отримало назву неолітичної революції. З появою перших сільськогосподарських культур (гарбуза, гороху, квасолі, льону) можна говорити про перші цивілізації, які виникли на Сході і змінили епоху варварства. Розвиток землеробства і скотарства зумовив істотні зміни в ландшафтах. За оцінками демографів, в епоху землеробства значно зросла чисельність населення, його густота. Зросла і тривалість життя людей. Основним регулятором тривалості життя були хвороби, які людині діставалися від тварин і через погані санітарно-гігієнічні умови проживання. Навколо поселень накопичувалися відходи, нечистоти, забруднювалися ґрунти й водойми, що сприяло поширенню збудників інфекцій. Істотної шкоди природному середовищу завдавало скотарство. Розведення свійських тварин, їхнє скупчення в околицях населених пунктів, випас на обмежених ділянках призвели до деградації трав’яного покриву, лісово-чагарникових угруповань, розвитку процесів спустелення в ряді регіонів світу. Виникнення міських поселень у 4–3 тисячолітті до н. е. сприяло концентрації населення, розвитку систем комунікацій, що істотно змінювало навколишню природу. Розпочався процес окультурення ландшафтів, який виявлявся у зміні їхньої структури, збідненні видової різноманітності, забрудненні водойм, ґрунтів, повітряного середовища. Останнім етапом у розвитку аграрної культури стала епоха феодалізму (V–VI ст. н. е.). Її характерною особливістю було широке використання у виробничих процесах природних енергетичних ресурсів — вітрових і водних. Вітрові й водні двигуни вперше були використані в млинах, на мануфактурах. Роль тяглової сили в господарських процесах виконують воли, коні, інші свійські тварини. У цей період істотно змінюється світосприйняття людини, розуміння її місця й ролі в природному середовищі. Так, в епоху середньовіччя стали з’являтися перші законодавчі акти природоохоронного спрямування, які регулювали мисливство, оберігали водно-болотяні угіддя, озера, ліси.

Етап індустріального суспільства.

Атрибутами нової індустріальної епохи спеціалісти вважають зародження машинного виробництва, яке спричинило різке зростання обсягів продукції, нових форм його організації (фабрик, заводів) і зростання рівня життя та чисельності населення. Свій відлік епоха індустріалізації веде з другої половини XVIII ст. У цей період зростають обсяги видобутку корисних копалин (вугілля, залізної руди, кольорових металів, нафти й газу). У місцях промислових розробок виникають фабричні поселення, формуються промислові центри, транспортні комунікації і транспортні засоби, що зрештою призводить до формування на місці природних ландшафтів їхніх модифікацій — антропогенних ландшафтів. Широке залучення сільськогосподарських машин і механізмів сприяло інтенсифікації процесів сільськогосподарського виробництва. Це зумовило зростання обсягів виробництва продовольства і його здешевлення. Концентрація населення в міських поселеннях призвела до розвитку масових епідемічних захворювань (грипу, черевного тифу, туберкульозу та ін.). Причиною цього є погіршення санітарно-гігієнічних умов проживання людей унаслідок різноманітних забруднень природного середовища, а також зростаюча ймовірність поширення захворювань за рахунок частіших контактів між людьми. У ХХ ст. винайдено різноманітні антибактеріальні та противірусні препарати, розроблено способи запобігання багатьом інфекціям. Водночас з’явились нові інфекційні захворювання, які є наслідком забрудненого навколишнього середовища.

Постіндустріальне суспільство.  

Сучасну епоху характеризують як ядерну, космічну, електронну, як етап переходу до інформаційної цивілізації. Це епоха домінування знань, інформації  й переходу до гармонізації суспільства і природи. Фундаментальною основою нового світогляду є концепція ноосфери як нової еволюційної стадії розвитку біосфери й людського суспільства. У ноосферну епоху людство має знайти спосіб, як відновити екологічну рівновагу на планеті, реалізувати стратегію безкризового розвитку суспільства і природи, а людина мусить узяти на себе всю повноту відповідальності за подальший збалансований розвиток. З другої половини ХХ ст. науковий світ розробляє низку підходів до гармонійного співіснування суспільства з природою: стратегію меж росту, стратегію збалансованого розвитку, стратегію сталого розвитку.

Література.

Основна:

1. Царик Л.П. Екологія: підруч. для 10 кл., - К.: Генеза, 2010 – 240 с.:іл.

2. Царик Л.П. Екологія: підруч. для 11 кл кл., - К.: Генеза, 2010 – 240 с.:іл.

Додаткова:

1. Білявський Г.О. та ін. Основи загальної екології: Підручник/ Г.О. Білявський, М.М. Падун, Р.С. Фурдуй. – К.% Либідь, 1993. – 304 с.

2. Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології.— К.: Либідь, 1995.

3. Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища.— К.: Знання, 2000.

4. Злобін Ю. А. Основи екології.— К.: Лібра, 1998.

5. Добровольський В.В. Екологічні знання: Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2005. – 304 с.

 

Інструкційна картка складена викладачем Прилипко О.В.

Розглянуто та схвалено на засіданні циклової комісії “Туристичне обслуговування”.

Протокол № ____ від «___»________________2012р.

Голова комісії _____________________

Інструкційна картка

до проведення практичного заняття з дисципліни

«Екологія»

 

Практична робота № 2

Тема. Порівняння обсягів і структури забруднення міст України.

Мета. Сформувати поняття про стійкість природних екосистем, геосистем  до антропогенних забруднень регіонів України; удосконалювати вміння спостерігати, аналізувати, порівнювати, творчо розв’язувати поставлені завдання.

Обладнання: інструкції до виконання, роздатковий дидактичний матеріал

Хід роботи

1. Ознайомтеся з картосхемою «Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря» (додаток 1).

Визначте рівень забруднення вашої області та порівняйте із іншими містами України.

2. Дайте пояснення:

За даними Державного комітету статистики у 2009 р. в Україні було викинуто в атмосферу 6,4 млн. т шкідливих речовин. Це на 10,6 % менше, ніж було у 2008-му.

Як ви гадаєте, чому відбулося зниження кількості викидів шкідливих речовин?

3. За допомогою таблиці (додаток 2) визначте найтиповіші екологічні проблеми Запорізької області та порівняйте їх з іншим населеними пунктами областей України.

4. Заповніть таблицю «Найтиповіші екологічні проблеми Запоріжжя та інших міст України»

 

Таблиця

«Найтиповіші екологічні проблеми Запоріжжя та інших міст України»

Назва міста	Загальні екологічні проблеми
Запоріжжя
Одеса
Севастополь
Миколаїв
Херсон
Дніпропетровськ

5. Заповніть таблицю «Особливі екологічні проблеми Запоріжжя та інших міст України»

Назва міста	Особливі екологічні проблеми
Запоріжжя
Одеса
Севастополь
Миколаїв
Херсон
Дніпропетровськ

Висновок:

Зробіть висновок про рівень забруднення свого міста, області.

 

Теоретичний матеріал

 

Додаток 1

Картосхема

«ВИКИДИ ШКІДЛИВИХ РЕЧОВИН В АТМОСФЕРНЕ ПОВІТРЯ

У 2009 РОЦІ (Т НА 1 КМ²)»

 

Додаток 2

Таблиця «Основні джерела забруднення населених пунктів, областей України»

 

Назва міста	Основні джерела забруднення
Запоріжжя	Сучасне Запоріжжя є одним з найбільших промислових центрів України, який розташований на лівому і правому берегах р. Дніпро. Загальна площа території міста становить близько 236 км2.населення міста за станом на 01.01.2000 складало 858,3 тис. чол. Запоріжжя е великим виробником високоякісних сталей, кольорових металів, феросплавів, абразивної продукції, силових трансформаторів, різноманітного устаткування, легкових автомобілів. Зрозуміло, що така значна завантаженість промисловими виробництвом здійснює й відповідне навантаження на стан природних екосистем. Питання про очищення викидів тривалий час навіть не підіймалося, наслідком стало сформування смогу південноукраїнського типу. Перші очисні споруди на “Запоріжсталі” головному джерелі забруднення всього регіону з'являються лише з 1970 року. Не менше проблем додало й сільське господарство упродовж 1950-60 років було безпідставно розорано понад 100 тис. га малопродуктивних природних угідь та степових земель у Запорізькій області. Це автоматично викликало порушення екологічного оптимального співвідношення між площами ріллі, лук, лісів, водойм та інших природних угруповань. В північній частині області, куди відноситься й місто Запоріжжя, через наявність щільної мережі заплав річок та балок переважає водна ерозія. Поширені в цій місцевості звичайні чорноземи виявилися змитими майже на 40 % всієї площі. Екологічні проблеми Запорізького регіону. Запорізька область входить в п’ятірку найбільш техногенно-навантажених регіонів України, має один з найбільших рівнів забруднення атмосферного повітря. На підприємствах області налічується близько 23 тис. джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Найбільший вплив на стан атмосферного повітря вчиняють 12 підприємств. Серед них: ВАТ «МК «Запоріжсталь», ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», ВАТ «Запорізький завод феросплавів», ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» та інші. Основна екологічна проблема водних ресурсів – забруднення неочищеними стічними водами промислових підприємств, підприємств ЖКХ та виправних колоній. На 54 взятих на облік звалищах, полігонах, шламонакопичувачах, відвальних господарствах області, які займають площу 1061,5 га, розміщено близько 146,6 млн. т. твердих побутових відходів. На підприємствах щорічно утворюється понад 5,5 млн. тон відходів. При загальній площі області 2718,3 тис. га, лісистість, з урахуванням полезахисних лісових смуг, складає 3,9% при загальній по Україні – 14,3%. Екологічний стан атмосферного повітря міста Запоріжжя визначається наявністю забруднюючих речовин і оцінюється в залежності від їх концентрації. Забрудненість атмосферного повітря є наслідком того, що на території міста розташовано 177 підприємств, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря зі стаціонарних джерел викидів. На цих підприємствах розташовано 10 983 джерела забруднення, на яких утворюється близько 534, 4 тис.т забруднюючих речовин. Частка твердих викидів складає близько 96 % від загальної кількості викидів. Частка твердих викидів складає 20 %, газоподібних та рідких 80 %. Серед газоподібних та рідких забруднюючих речовин основна частка припадає на вуглецю оксид, сірки діоксид, азоту оксиди 79,7 %, 10,7 %, та 8,0 відповідно. У 2007 році максимальні перевищення гранично допустимих концентрацій (ГДК) відзначилися за зваженим речовинами в 2,2 рази, фенолом у 2,8 рази, азоту діоксидом у 2,6 рази, сірковуглецю у 4,6 рази, воднем фтористим у 3,3 рази.
Одеса	Забруднення морського середовища відбувається, в основному, у результаті скиду в море неочищених та недостатньо очищених стічних вод прибережних міст і в тому числі Одеси, а також забрудненого поверхневого стоку з міської території та території майданчиків. Потенційно небезпечним в екологічному сенсі об’єктом у цьому районі є Одеський завод у порту Південний. Аварія на аміакопроводі може призвести до екологічної катастрофи на всьому узбережжі. Введення в експлуатацію Одеського нафтового термінала, призначеного для прийняття та подальшого транспортування нафти, створює в цьому районі ще один об’єкт підвищеного екологічного контролю. Одеса — значний центр машинобудування, хімії та нафтохімії, переробки риби та сільськогосподарської продукції. Робота промислових підприємств формує високе техногенне навантаження на атмосферне повітря та пов’язана з утворенням великих об’ємів стічних вод. Очисні споруди Одеси перевантажені, працюють неефективно. У літній час в Одесі різко зростає кількість автотранспорту, збільшується число морських суден у портах, у тому числі прибережного плавання. На долю автотранспорту та частково морських суден припадає близько 75 % сумарного викиду забруднених речовин в атмосферне повітря
Севастополь	Справжнім лихом для морського середовища в районі Севастополя є відпрацьовані судна. Сотні великих та малих суден кинуті в прибережних водах Севастопольської, Південної та Балаклавської бухт. Інше лихо — доволі висока забрудненість моря навіть у районі міських пляжів. Особливо забруднена Балаклавська бухта, колись перлина цього району
Миколаїв	Великий центр суднобудування. Суднобудівні та судноремонтні підприємства розташовані безпосередньо у Бузькому лимані. Сюди ж скидаються стічні води міста та підприємств, розташованих уздовж узбережжя. Вода Бузького лиману має стійке забруднення від Миколаєва аж до впадання в Чорне море. Концентрації нафтопродуктів та органічних сполук перевищують допустимі норми в багато разів
Херсон	Суднобудівні та судноремонтні підприємства розташовані в Кошовій протоці, гідравлічно зв’язаній із Дніпром. Вода протоки вкрита товстим шаром нафтової плівки. У протоку потрапляють міські стічні води. Мають місце непоодинокі випуски виробничих стічних вод. Вода в нижній течії Дніпра забруднена багатьма токсичними речовинами, вміст яких перевищує гранично допустимі концентрації. До невирішених міських екологічних проблем Херсона слід віднести відсутність системи скиду, організованого відведення та очистки поверхневого стоку, що для міста, розташованого на крутому правобережному схилі Дніпра, є дуже актуальним
Дніпропетровськ	Над ним постійно нависає смог, що формується викидами двох потужних металургійних, двох трубопрокатних, коксохімічного, шинного та лакофарбного заводів, а також великих машинобудівних підприємств. Підприємства Дніпропетровська скидають у р. Дніпро значний об’єм неочищених та недостатньо очищених стічних вод. Серйозні екологічні проблеми виникають у Дніпропетровську у зв’язку з утилізацією та складуванням відходів металургійного, шинного, коксохімічного та хімічного виробництв. Частина побутових відходів утилізується на сміттєспалювальному заводі

Література.

Основна:

1. Царик Л.П. Е кологія: підруч. для 10 кл., - К.: Генеза, 2010 – 240 с.:іл.

2. Царик Л.П. Е кологія: підруч. для 11 кл кл., - К.: Генеза, 2010 – 240 с.:іл.

Додаткова:

1. Білявський Г.О. та ін. Основи загальної екології: Підручник/ Г.О. Білявський, М.М. Падун, Р.С. Фурдуй. – К.% Либідь, 1993. – 304 с.

2. Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології.— К.: Либідь, 1995.

3. Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища.— К.: Знання, 2000.

4. Злобін Ю. А. Основи екології.— К.: Лібра, 1998.

5. Добровольський В.В. Екологічні знання: Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2005. – 304 с.

 

 

Інструкційна картка складена викладачем Прилипко О.В.

Розглянуто та схвалено на засіданні циклової комісії “Туристичне обслуговування”.

Протокол № ____ від «___»________________2012р.

Голова комісії _____________________

Інструкційна картка