ТЕМА 5. Виробничі ресурси підприємства

Персонал

Основні засоби

Оборотні засоби

Персонал

Персонал підприємства - це сукупність працівників, що входять у його обліковий (особовий, списковий) склад. Усі працівники підприємства поділяються на дві групи:

Ø промислово-виробничий персонал, зайнятий виробництвом і його обслуговуванням;

Ø непромисловий персонал, зайнятий в основному в сфері соціальної діяльності підприємства.

За характером функцій, що виконуються, промислово-виробничий персонал (ПВП) підрозділяється на чотири категорії:

Ø робітники — це працівники, безпосередньо зайняті виробництвом продукції, ремонтом, переміщенням вантажів тощо. До них також відносяться прибиральниці, двірники, гардеробники, охоронці. У залежності від характеру участі у виробничому процесі робітники, у свою чергу, поділяються на основних (виробляють продукцію) і допоміжних (обслуговують технологічний процес).

Ø керівники — працівники, що займають посади керівників підприємств і їхніх структурних підрозділів (функціональних служб), а також їхні заступники.

Ø спеціалісти (фахівці) — працівники, що виконують інженерно-технічні, економічні й інші функції. До них відносяться інженери, економісти, бухгалтери, соціологи, юрисконсульти, нормувальники, техніки й ін.

Ø службовці (технічні виконавці) - працівники, що здійснюють підготовку й оформлення документів, господарське обслуговування (діловоди, секретарі-друкарки, табельники, креслярі, копіювальниці, архіваріуси, агенти й ін.).

Співвідношення працівників за окремими категоріями характеризує структуру персоналу підприємства.

Якісними характеристиками кожного працівника підприємства є:

Ø професія (визначений вид діяльності (занять) людини, обумовлений сукупністю знань і трудових навичок, придбаних у результаті спеціального навчання);

Ø спеціальність (вид діяльності в рамках тієї чи іншої професії, що має специфічні особливості та потребує від працівників додаткових спеціальних знань і навичок (наприклад: економіст-бухгалтер, економіст-фінансист у рамках професії економіста; слюсар-монтажник, слюсар-сантехник у рамках робочої професії слюсаря).

Ø кваліфікація (ступінь і вид професійної підготовки працівника, наявність у нього знань, уміння та навичок, необхідних для виконання роботи чи функцій визначеної складності, які відображаються в кваліфікаційних (тарифних) розрядах (для робітників) і категоріях (для спеціалістів).

Для кількісної характеристики працівників підприємства використовується ціла система показників, основними з яких є:

Ø облікова чи спискова чисельність (кількість працівників спискового складу на визначену дату з обліком прийнятих і вибулих за цей день працівників);

Ø явкова чисельність включає лише тих працівників підприємства, що з'явилися на роботу.

Для визначення чисельності працівників за визначений період використовується показник середньоспискова чисельності. Середньоспискова чисельність працівників за місяць (середньомісячна) визначається як частка від ділення суми всіх облікових даних за кожний день на календарне число днів у місяці. При цьому у вихідні та святкові дні приймається облікова чисельність працівників за останній робочий день. Середньоспискова чисельність працівників за квартал (рік) визначається шляхом підсумовування середньомісячної чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства в кварталі (року) і ділення отриманої суми на 3 (12).

Рух (оборот) працівників на підприємстві характеризують наступні показники:

Ø коефіцієнт обороту по прийому (відношення чисельності всіх прийнятих працівників за даний період до їх середньоспискової чисельності за той же період);

Ø коефіцієнт обороту по вибуттю (відношення усіх вибулих працівників до їх середньоспискової чисельності);

Ø коефіцієнт плинності (відношення вибулих працівників із підприємства з неповажних причин (з ініціативи працівника, через прогули і ін.) до їх середньоспискової чисельності).

 

Основні засоби

Засоби праці (машини, обладнання, будинки, транспортні засоби) разом із предметами праці (сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, паливом) утворюють засоби виробництва, які на рівні підприємства виступають як основні й оборотні засоби.

Основні засоби представляють ту частину виробничих засобів, які у вигляді матеріальних (речових) цінностей беруть участь у процесі виробництва тривалий час (більше одного виробничого циклу чи календарного року) та зберігають при цьому свою натуральну (фізичну) форму.

Поряд із виробничими існують невиробничі основні засоби - майно соціального призначення. Це житлові будинки, дитячі та спортивні установи, їдальні, бази відпочинку й інші об'єкти культурно-побутового обслуговування працівників, які знаходяться на балансі підприємств і не здійснюють прямого впливу на виробничий процес.

У залежності від виробничого призначення основні засоби поділяються на групи:

Ø будівлі (виробничі корпуси, склади, контори, гаражі тощо);

Ø споруди (дороги, естакади, огородження й інші інженерно-будівельні конструкції, що створюють необхідні умови для здійснення процесу виробництва);

Ø передавальні засоби (лінії електропередач, зв'язку, трубопроводи);

Ø машини і пристрої (силові машини й обладнання, робочі машини й обладнання, вимірювальні та регулюючі пристрої, лабораторне обладнання, обчислювальна техніка);

Ø транспортні засоби (всі види транспортних засобів, у т.ч. міжзаводські, міжцехові і внутрішньоцехові;

Ø інструменти;

Ø виробничий інвентар;

Ø господарський інвентар;

Ø інші основні засоби.

У сукупності вони утворюють активну та пасивну частини основних засобів. До активної частини відносяться основні засоби, що беруть безпосередню участь у створенні продукції, а до пасивної – лише та їх частина, що створює сприятливі умови для виробництва продукції.

Співвідношення між окремими групами та частинами основних засобів характеризує їхню структуру, яка має важливе значення в організації виробництва. Найбільш ефективною для підприємств однієї галузі є та структура, де більша питома вага активної частини.

На структуру основних виробничих засобів впливають такі фактори, як спеціалізація і концентрація виробництва, особливості виробничого процесу, рівень механізації й автоматизації, географічне розміщення підприємства й ін.

Існує кілька видів вартостей основних засобів:

Ø початкова (сума витрат на виготовлення чи придбання засобів, їх доставку від виробника, монтаж, зберігання та ін. аж до моменту їх введення в експлуатацію);

Ø відновна (вартість основних засобів на момент їх останньої переоцінки);

Ø ринкова чи комерційна (вартість основних засобів за угодами купівлі-продажу);

Ø балансова (вартість обліковування основних засобів на балансі підприємства, котра може бути початковою чи відновною);

Ø залишкова (різниця між балансовою вартістю основних засобів і сумою нарахованої амортизації);

Ø ліквідаційна (вартість реалізації зношених і знятих з виробництва (списаних) основних засобів і їх окремих частин (наприклад, вартість брухту, двигуна тощо)).

Основні засоби, що перебувають у власності підприємства, поступово зношуються. Розрізняють зношення:

Ø фізичне (процес, який відбувається під впливом сил природи та власне процесу праці (стирання робочих органів, корозія металевих частин і конструкцій, гниття дерев'яних частин, вивітрювання тощо) і результатом якого є матеріальний знос основних засобів (абсолютне відхилення параметрів окремих складових основного засобу). Фізичне зношення знаходиться в прямій залежності від навантаження чи завантаження основних засобів, рівня організації виробництва, кваліфікації робітників і інших факторів. Його рівень може визначатися співвідношенням фактичного та нормативного термінів служби основних засобів. Для більш точного визначення рівня зношення проводиться обстеження технічного стану основних засобів).

Ø моральне (невідповідність наявних на підприємстві конкретних основних засобів сучасним рівням аналогічної техніки чи технології її виготовлення, зниження економічної доцільності їх споживання).

Існують такі форми відновлення техніко-економічних параметрів основних засобів:

Ø   просте:

· ремонт (поточний, середній, капітальний і відновний);

· модернізація (удосконалення з метою запобігання техніко-економічного старінню і підвищенню техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог виробництва);

· заміна фізично зношених і технічно застарілих основних засобів.

Ø розширене:

· технічне переозброєння (на якісно новому рівні) діючого підприємства;

· реконструкція та розширення;

· нове будівництво.

Оборотні засоби

Поряд із основними виробничими засобами в процесі виробництва беруть участь оборотні засоби. Оборотні засоби - це та частина засобів виробництва, котра цілком споживається в кожному наступному виробничому циклі та виступає матеріальною основою нової продукції. Їх вартість повністю включається до собівартості готової продукції і в процесі виробництва оборотні засоби не зберігають своєї натуральної форми.

Оборотні засоби у виробничому процесі можуть перебувати у такому вигляді:

Ø виробничі запаси (сировина, допоміжні матеріали, покупні напівфабрикати, паливо, пальне, тара, запасні частини для ремонту обладнання, швидкозношувані та малоцінні предмети, господарський інвентар тощо);

Ø незавершене виробництво (предмети праці, що знаходяться у виробництві на різних стадіях обробки в підрозділах підприємства);

Ø напівфабрикати власного виготовлення (предмети праці, обробка яких цілком завершена в одному з підрозділів підприємства, але які підлягають подальшій обробці в інших підрозділах підприємства).

Співвідношення між окремими групами, елементами оборотних засобів і загальних їхніх обсягів, виражене в частках або відсотках, називається структурою оборотних засобів. Вона формується під впливом ряду факторів: характеру та форми організації виробництва, типу виробництва, тривалості технологічного циклу, умов постачань паливно-сировинних ресурсів тощо.

У середньому на промислових підприємствах України в загальному обсязі оборотних засобів частка виробничих запасів складає близько 70%, а незавершеного виробництва та напівфабрикатів власного виготовлення - 25%.