Товар, його види та властивості

 

Вихідними економічними категоріями товарного виробництва, а, отже, і ринку є товар і гроші [1].

Товар - благо (продукція, послуги), що задовольняє потреби людини й призначено для обміну, для реалізації на ринку.

Товар володіє двома основними властивостями: споживчою вартістю й вартістю.

Споживча вартість (СВ) - сукупність властивостей товару, зв'язаних безпосередньо як із самим товаром, так і супутніми послугами, що визначають його здатність задовольняти потреби людини. Вона становить речовинне втримування багатства [1, 2].

СВ ставиться до всіх продуктів (сировина й т.д.)

СВ становить речовинне втримування багатства.

Споживча вартість товару:

1. повинна бути створена працею;

2. повинна задовольняти потреби не її творця, а інших людей;

3. повинна обмінюватися на інший товар (механізм купівлі-продажу). Товар повинен мати здатність обмінюватися на інші товари.

Мінова вартість - кількісне співвідношення, пропорція, у якій обмінюється один товар на іншій.

 

Т1 = Т2; Т1 = 2Т3

товар вартість економічна податкова

Один товар має безліч мінових вартостей.

Основою обміну одного товару на іншій є вартість - те загальне, що властиво всім товарам, а саме витрати праці. Праця, втілена або упредметнений у товарі, і представляє його вартість. Це внутрішня властивість товару. Мінова вартість є формою вираження цієї вартості [2].

Праця товаровиробника виступає у вигляді конкретної праці, затрачуваного у вигляді певної, доцільної форми (праця слюсарі, пекарі, шевця), і абстрактної праці (загальнолюдського). Абстрактна праця створює вартість. Поділ праці товаровиробника на конкретну й абстрактну працю обумовлено протиріччям товарного господарства, що виступає у вигляді протиріччя між приватним і суспільним характером праці.

Величина вартості товару визначається не тільки витратами живої праці, але й упредметненої праці. Визначається суспільно необхідними витратами (існує різна кваліфікація виробників) - середні умови виробництва, організація виробництва, порівн. кваліфікація співробітників, технічна оснащеність. Суспільно необхідні витрати збігаються з індивідуальними витратами тих товаровиробників, які реалізують на ринку основну частку товарів того або іншого роду [1].

Величина вартості залежить від продуктивності праці.

Продуктивність праці (ПП) - ефективність, результативність праці, виміряється:

1. витратами праці (робітника часу) на одиницю продукції;

2. кількістю продукції за одиницю робочого часу.

ПП залежить від кваліфікації, спеціалізації й багатьох інших факторів. Основним фактором підвищення ПП є використання НТП. 2 - кваліфікація, 3 - організація виробництва.

Інтенсивність праці - витрати праці в одиницю робочого часу. Проста праця - не кваліфікований, складний - кваліфікований, вимагає спеціальної підготовки [3].

Основу економіки утворять два фундаментальних положення: безмежність матеріальних потреб суспільства (його індивідів і інститутів) і обмеженість економічних ресурсів, тобто коштів для виробництва товарів і послуг. Споживачі бажають придбати й використовувати товари й послуги, задовольнити свої потреби в них. Перелік таких товарів і послуг разюче широкий, і він безупинно примножується. Матеріальні потреби, подібно кроликам, мають високий коефіцієнт відтворення. І в кожний даний момент індивіди й інститути, що становлять суспільство, випробовують безліч незадоволених потреб.

Підприємець (приватний, колективний або державний) бере на себе ініціативу з'єднання ресурсів землі, капіталу й праці в єдиний процес виробництва товарів або послуг. Створений ним продукт повинен задовольнити особисту або виробничу потребу інших людей, бути корисним для них. Корисність надає речам або послугам споживацьку вартість [3, 4].

Ресурси надаються підприємцям в обмін на грошовий дохід. На виробництво товарів і послуг затрачаються, таким чином, матеріальні ресурси (минула праця) і жива праця людей, зайнятих у даному виробництві. Втілений у товарі суспільна праця й утворить його вартість. Він проявляється при обміні товарів. А сам товар виступає як нерозривне, хоча й суперечлива єдність двох своїх сторін: споживацької вартості й вартості.

Радянська економічна наука базувалася на трудовій теорії вартості К. Маркса. Її зміст укладається в тім, що всякий товар є продукт людської праці, і величина його вартості визначається суспільно-необхідною працею, витраченою на його виробництво. Величина цієї праці визначається середнім часом на виробництво товару при даному середньому рівні розвитку продуктивних чинностей, при середньому рівні вмілості й інтенсивності праці.

У реальній економіці ні суспільно-необхідної праці, ні усередненого робітника часу не існує. Тут панують конкретна праця й певний час у годинниках і мінутах. Будь-який товаровиробник, пропонуючи покупцеві свій товар, розраховує на одержання такої ціни, яка б відшкодувала йому понесені видатки (витрати виробництва) і принесла певну, при тім не меншу, у порівнянні з іншими бізнесменами, прибуток. Прибуток виступає як дохід на витрачений самим підприємцем праця [4, 5].

Класифікація товарів за сферами виробництва і терміном їх використання:

1) Матеріальні:

· Тривалого користування: Використовуються багаторазово протягом значного періоду: автомобілі, телевізори, комп'ютери, холодильники, пральні машини, пилососи, меблі тощо

· Короткочасного користування: Використовуються за один раз або протягом незначного періоду: продукти харчування, одяг, взуття, мило, мийні засоби тощо

2) Нематеріальні: послуги – Можуть бути у вигляді: певного виду діяльності - ремонту телевізорів, побутової техніки: ідеї, консультації - юриста, лікаря, вчителя, економіста

Класифікація товарів за способом призначення:

1) Широкого вжитку:

А. Основні товари щоденного вжитку: продукти харчування, одяг, взуття, побутова техніка, меблі, книги, газети, косметика, мийні засоби тощо.

Б. Послуги постійного характеру: за обслуговування житла, водозабезпечення, водо- відведення, електрозабезпе- чення, перукарня, театр, кінотеатр тощо.

В. Інші послуги: юриста, репетитора, страхування життя тощо

2) Виробничого призначення:

А. Матеріали і деталі: сировина (сільськогосподарська продукція, природні продукти); напівфабрикати (компоненти виробництва); деталі (частина якогось виробу).

Б. Капітальне майно: споруди (виробничі будівлі, приміщення); обладнання (комплект машин, верстати тощо); допоміжне обладнання (транспорт на підприємстві, тара, все, що сприяє процесу виробництва).

В. Ділові послуги, послуги з технічного обслуговування обладнання і послуги консультативного характеру (юриста, економіста, посередника тощо).