Розділ 1. Система зовнішньоторговельних ризиків України та методи їх страхування

Зміст

 

Вступ

Розділ 1. Система зовнішньоторговельних ризиків України та методи їх страхування

. Сутність зовнішньоторговельних ризиків

. Метод страхування зовнішньоторговельних ризиків

Розділ 2. Стан зовнішньоторговельних ризиків України та методів їх страхування

. Класифікація джерел ризику зовнішньоторговельних операцій

. Аналіз управління ризиками зовнішньоторговельних операцій України та їх страхування

. Розвиток та ризики міжнародної співпраці України у сфері альтернативної енергетики…

Розділ 3. Проблеми та напрями удосконалення системи управління зовнішньоторговельними ризиками України

3.1. Механізм зниження зовнішньоторговельних ризиків

. Напрями розвитку міжнародної співпраці України у сфері альтернативної енергетики і шляхи мінімізації ризиків

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

 

Розвиток економіки України на сучасному етапі орієнтований на модернізацію економіки з врахуванням сучасних світових тенденцій та підвищення ефективності зовнішньоторговельної діяльності. Із основних чинників економічного росту держави можна виокремити наступні: розширення зовнішньої торгівлі, підвищення конкурентоспроможності зовнішньоекономічного комплексу, а також інтеграція України в систему світових господарських зв’язків.

У проведенні міжнародних розрахунків неможливо уникнути ризиків. Ризик існує як для імпортера, так і для експортера (кредитора і позичальника, агента і контрагента). Ризик або небезпека зазнати втрат може залежати як від самого контрагента за контрактом, так і від політичної та економічної ситуації в країні чи в інших державах. За наявності, в принципі, однакових видів ризиків, причини їх виникнення для продавця і покупця різні.

Участь в міжнародному бізнесі зобов’язує вітчизняних суб’єктів господарювання враховувати множину факторів і показників. Це необхідно для оцінки потенційних ризиків, які можуть виникнути в ході такої співпраці. Учасники зовнішньоекономічної діяльності можуть зазнавати впливу наступних груп ризиків: державний, банківський, валютний, конкурентний, ризик контрагента. В зв’язку з тим, що суб’єкти зовнішньоторговельних операцій піддаються впливу ряду суб’єктивних та об’єктивних ризиків, практика міжнародних економічних відносин виробила різні підходи до вибору стратегії захисту від цих ризиків.

Розвиток економіки України на сучасному етапі характеризується високою ризиконасиченістю, яка виникає через недбалість підприємців та їх контрагентів, нестабільність законодавчої бази держави в цілому. Наслідком є недовірливе відношення до українських виробників як до солідних партнерів на зовнішньому ринку. Необхідність виходу на зовнішній ринок українських виробників очевидна: це й підвищення конкурентоспроможності товарів, й своєрідна реклама держави-виробника, й надходження в іноземній валюті, завдяки яким можна підтримувати високий курс національної валюти, розвивати виробництво вітчизняної продукції, при необхідності, придбати комплектуючі за кордоном.

У практиці господарювання країн із ринковою економікою знаходить повне підтвердження факт, що присутність ризику в діяльності вільних суб'єктів ринку з метою одержання максимально можливих результатів є складовою частиною їх стратегії і тактики. Однак, якщо при існуванні ризиконасиченості діяльності не провадиться її всебічний аналіз, не враховуються всі можливі наслідки ризикових дій та комплексна характеристика конкретного суб'єкта ринку, то вона призводить до непередбачуваних, у більшості випадків, негативних наслідків.

Існуючі теорії визначення, виміру та управління ризиками не дають вичерпних рекомендацій по здійсненню раціональної діяльності та функціонуванню систем управління в умовах ризику або невизначеності, тому розробка проблем ефективної оцінки ризику в управлінні ризиконасиченими ситуаціями робить певний внесок у розвиток науки управління, підготовки та перепідготовки управлінських кадрів.

Метою курсової роботи є: дослідження і поглиблення теоретичних, організаційно-економічних засад та розробка обгрунтованих пропозицій щодо удосконалення системи управління ризиками зовнішньоекономічної діяльності підприємств з урахуванням впливу невизначеності середовища.

Основними завданнями курсової роботи є:

- проведення аналізу і синтезу зарубіжних і вітчизняних теоретичних досліджень проблеми ризику;

-   визначення взаємозв'язків і взаємозалежності факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, їх впливу на величину ризику зовнішньоекономічної діяльності підприємства;

    уточнення поняття ризику як економічної категорії;

    проведення класифікації системи ризиків з виділенням в ній місця ризиків зовнішньоекономічної діяльності;

    здійснення класифікації ризиків зовнішньоторговельної угоди промислового підприємства;

    визначення показників якісної та кількісної оцінки ризику зовнішньоторговельної угоди;

    проведення комплексної оцінки існуючих методів розрахунку ризику зовнішньоторговельної угоди та вибір оптимального виду контрактів у ризикованій ситуації;

    розробка методичних рекомендації щодо оцінки ризику зовнішньоторговельної угоди та форми контракту, що складається, для запобігання або зниження негативних наслідків ризику.

Розробка правил економічної та соціальної поведінки системи управління в умовах ризиків зовнішньоторговельних операцій на ринку, обгрунтування оптимальної управлінської стратегії, що дозволяє усунути негативні наслідки зовнішніх та внутрішніх факторів функціонування, набувають особливої актуальності. В міру розвитку ринкових відносин в Україні та розширення кількості суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються зовнішньою торгівлею, з'являються нові фактори, які впливають на функціонування підприємств-експортерів - це, насамперед, частота прийняття рішень, пов'язаних з зовнішньоторговельними ризиками, що збільшується з подальшим розвитком підприємництва. Ігнорування питань вчасного визначення ступеня допустимого ризику може привести до банкрутства підприємства або інших менш складних негативних явищ.

Розділ 1. Система зовнішньоторговельних ризиків України та методи їх страхування

Сутність зовнішньоторговельних ризиків

 

Комерційна, підприємницька діяльність на зовнішньому ринку неминуче пов'язана з ризиками, що загрожують різним майновим інтересам учасників зовнішньоекономічної діяльності. Ризики - це можливі несприятливі події, що можуть відбутися, і в результаті яких можуть виникнути збитки, майнові втрати учасників зовнішньоекономічної діяльності.

Оцінка рівня економічного ризику експортно-імпортних операцій регіону є одним з найважливіших етапів ризикології в зовнішньоекономічній діяльності. Питанням ризикології присвячені праці українських та зарубіжних вчених: Альгіна А.П., Балабанова І.Т, Бланка І.А, Вейл П., Верченка П.І., Вітлінського В.В., Гафта М.Г., Дюбуа Д., Кардаша В.А., Кернса К., Кофмана Л., Льюіса Р.Д., Портера М., Поспєлова Г.С., Рогова М.А., Роуза П., Саати Т, Прада А., Фішберна П., Хакена Г., Холта Р.Н., Юдіна Д.Б., Ястремського О.І.та інш. Визначення ризику, як економічної категорії пропонується як відображення особливості сприйняття заінтересованими суб’єктами економічних відносин об’єктивно існуючих невизначеності та конфліктності, іманентних процесам цілепокладання, управління, прийняття рішень, оцінювання, що обтяжені можливими загрозами і невикористаними можливостями.

З погляду міжнародної торгівлі, ризик експортно-імпортних операцій - небезпека економічних втрат з вини іншої сторони або через зміну політичної, економічної чи іншої ситуації в країні партнера. Відомо, що можливих втрат у зовнішньоекономічній діяльності може зазнати будь-хто з її учасників - експортер, імпортер або обслуговуючий банк [6, с. 42-43]. Тому дуже важливо знати всі типи ризиків, які виникають у процесі міжнародного товарообміну, а також заходи, що дають змогу ці ризики мінімізувати або усувати зовсім.

У процесі укладання зовнішньоторговельних угод експортери та імпортери враховують багато чинників і показників, починаючи з фінансового стану ділового партнера, його позиції на ринку і закінчуючи політичними, економічними та законодавчими умовами його країни. Пильне вивчення контрагента особливо важливе в сучасних умовах, коли стрімкий розвиток світового ринку, постійне удосконалення продукції, що виробляється, спонукають покупців до пошуку нових ділових партнерів, нових постачальників, найбільш привабливих з погляду ціни та якості товару. При оформленні нового торговельного партнерства фірми (підприємства) і банки, які беруть участь у розрахунках, оцінюють насамперед ризики, що можуть виникати у ході такого співробітництва.

 

Рис.1.1. Основні групи зовнішньоторговельних ризиків

*Примітка: розроблено автором на основі джерела [29]

Ризик країни перебуває за межами банківської системи або конкретного ділового партнера. З позицій міжнародної торгівлі до цього ризику належать політичні та економічні події в конкретній країні, які можуть призвести до втрат під час зовнішньоторговельних операцій. Такі події перебувають, до певної межі, під контролем уряду цієї країни.

Одним з глобальних чинників у галузі міжнародних економічних відносин є політична стабільність у країнах та регіонах, загальний політичний клімат у світі. Політична нестійкість, несприятливі події (війни, революції, націоналізація, ембарго тощо) ставлять під сумнів можливість виконання сторонами своїх зобов’язань за контрактом. Наприклад, експортер не може відвантажити товари через те, що вони можуть бути знищені чи пошкоджені під час воєнних дій або при транзиті. У зв’язку з політичними подіями імпортер не матиме можливості оплатити отриманий товар. З тих самих причин банк експортера не матиме можливості рамбурсувати кошти на банк імпортера, або банк імпортера не зможе здійснити покриття. При оцінці політичних ризиків важливо вивчити політичну ситуацію в країні партнера і країнах транзиту. Мінімізації політичних ризиків може сприяти використання акредитивів, підтверджених банком стабільної країни, форфейтингових угод, експортного страхування і гарантій.

Разом із політичною ситуацією важливу роль у зовнішньоторговельній діяльності відіграють економічні умови країни контрагента, такі як наявність у неї валютних резервів, ступінь конвертованості валюти, інфляція, платіжний баланс тощо. Несприятливі економічні умови, наприклад дія мораторію, зміни у зовнішньоекономічному законодавстві, політика протекціонізму і т. п., можуть завадити імпортеру виконати свої зобов’язання. Експортер, у свою чергу, може не виконати своєї частини контракту через обмеження або заборону експорту.

При торгівлі з економічно несприятливими країнами у світовій практиці використовується більш короткий термін виконання протилежною стороною зобов’язань за контрактом, ніж при угодах з економічно розвинутими державами.

Таким чином, оцінюючи ризикованість банківських операцій з обслуговування зовнішньої торгівлі, насамперед необхідно визначити ризик країни і ризик банку. У міжнародній практиці відомі випадки, коли надійність банку оцінюється вище, ніж надійність країни в цілому. Прикладом може бути Південна Африка на початку 80-х років, де з політичних причин репутація банків була вищою, ніж країни в цілому. В інших випадках банківський ризик і ризик країни оцінюються приблизно однаково.

Незважаючи на те, що банківський ризик перебуває в тісному зв’язку з ризиком країни, банківським спеціалістам його набагато легше оцінити, ніж ризик конкретної країни. Аналіз банківських балансів дає змогу оцінити ліквідність і платоспроможність банку і, як наслідок, передбачити можливе погіршення його позицій. При оцінюванні ризику країни подібний аналіз зробити набагато важче через непередбаченість дій окремих політичних діячів.

Валютний ризик є одним з найважливіших чинників міжнародної торгівлі. На валютні ризики наражаються не тільки торговельні контрагенти, а й банки, державні установи, приватні особи, які мають валютні рахунки. Непередбачені коливання валютних курсів ведуть до прямих втрат одних фірм та банків і прибутків - інших[6, с.44-46].

Валютні ризики - загроза втрат у результаті зміни курсів валют під час виконання контракту. Такі втрати виникають, зокрема, при змінах курсу валюти ціни відносно валюти платежу в період між підписанням зовнішньоторговельного або кредитного контракту і здійсненням платежу за ним. У разі збігу валюти ціни і валюти платежу валютний ризик спричинюється зміною курсу валюти контракту порівняно з національною валютою контрагентів або з падінням купівельної спроможності валют. Якщо валюта ціни і валюта платежу не збігається, експортер зазнає збитків при зниженні курсу валюти ціни відносно валюти платежу, оскільки він отримує менший грошовий еквівалент зафіксованої в контракті вартісної величини. Аналогічним буде валютний ризик для кредитора. Навпаки, для імпортера і боржника валютні ризики виникають при підвищенні курсу валюти ціни відносно валюти платежу, оскільки для її купівлі необхідно заплатити більше національної валюти. У разі збігу валюти ціни і валюти платежу валютний ризик експортера виникає при девальвації валюти контракту відносно його національної валюти. І навпаки, імпортер зазнає збитків, якщо відбувалася ревальвація валюти договору відносно своєї національної валюти.

Найбільшою мірою на валютні ризики наражаються експортери та імпортери готових виробів, особливо машин та обладнання, оскільки подібні контракти, як правило, укладаються за умови відстрочки платежу. Таким чином, чим більший період між підписанням контракту і проведенням платежу за ним, тим вища вірогідність валютних коливань і гостріша необхідність проведення захисних заходів, спрямованих на запобігання валютним ризикам.

При оцінюванні доцільності та ризикованості кожної торговельної операції контрагенти, крім ризику країни, валютного і банківського ризиків, оцінюють ризик свого партнера. У міжнародній торгівлі існують два види ризику контрагентів:

 

 

Рис.1.2. Види зовнішньоторговельних ризиків контрагентів

*Примітка: розроблено автором на основі джерела[29]

 

Ризик неплатежу виникає для експортера, якщо імпортер неспроможний або не бажає здійснити платіж за контрактом. З іншого боку, якщо імпортер зробив авансовий платіж, то він ризикує, бо у разі невиконання контракту експортер може не повернути аванс. Як ефективні заходи зі страхування ризику неплатежу контрагентам доцільно вживати таких заходів: перевіряти інформацію про ділового партнера: про його репутацію, кредитоспроможність, рівень менеджменту, загальний стан галузі промисловості, конкурентоспроможність товару; наполягати на виставленні на користь себе платіжної гарантії, авансової гарантії, перевіряючи при цьому надійність і міжнародний авторитет гаранта; включати до контракту умови, які передбачають застосування до платника штрафів у разі затримання оплати.

Ризик невиконання контракту полягає в невиконанні сторонами умов контракту. Зокрема, імпортер може відмінити або в однобічному порядку змінити замовлення. Експортер з технічних або фінансових причин може не виконати замовлення або виконати його з порушенням терміну і умов поставки, кількості товару, його якості, асортименту, упакування, умов транспортування тощо. Для страхування ризику невиконання контракту підприємствам необхідно включати до контракту умови, що передбачають фінансову відповідальність сторін за його невиконання, а також активно застосовувати банківські гарантії виконання зобов’язань.

У міжнародній торгівлі трапляються й інші види ризиків, наприклад ризик втрати або ушкодження товару в дорозі (ризик доставляння), ризик затримки або втрати документів за акредитивом при їх переказі поштою (поштовий ризик), проблеми з митницею (митний ризик) тощо. Для страхування подібних ризиків удаються до послуг приватних страхових компаній, відправляють документи кількома комплектами кур’єрської пошти та ін. Вибір найефективніших заходів мінімізації ризиків у кожному конкретному випадку залежить від досвіду роботи фірми з кожною країною.

В загальному випадку під оцінкою ризику розуміється систематичний процес виявлення чинників і видів ризику та їх кількісна оцінка, тобто методологія аналізу ризиків поєднує якісний і кількісний підходи. Якісний аналіз ризику (виявлення ризику, визначення потенційних зон ризику, прогнозування негативних наслідків) дає можливість на початковому етапі наочно оцінити ступінь ризикованості по кількісному складу ризиків. На етапі кількісного аналізу ризику обчислюються числові значення величин окремих ризиків і ризику об’єкту в цілому. Також виявляється можливий збиток і дається вартісна оцінка від прояву ризику і, нарешті, завершуючою стадією кількісної оцінки є вироблення системи антиризикових заходів і розрахунок їх вартісного еквівалента. Найбільш поширеними методами кількісного аналізу ризику є статистичні, аналітичні, метод експертних оцінок, метод аналогів.

На рис.1.3. представлена схема дослідження ризику експортно-імпортних операцій регіону.

 

Рис.1.3. Логічно-структурна схема дослідження ризику експортно-імпортних операцій регіону.

*Примітка: розроблено автором на основі джерела [9]

 

Розглянемо системні показники ступеня ризику:

) допустимий ризик - це ризик рішення, в результаті нездійснення якого експортеру (імпортеру) загрожує втрата прибутку; в межах цієї зони підприємницька діяльність зберігає свою економічну доцільність, тобто втрати мають місце, але вони не перевищують розмір очікуваного прибутку. Показник допустимого ризику

 

 

- імовірність того, що збитки виявляться більшими, ніж їх граничний допустимий рівень.

) критичний ризик - це ризик, при якому експортер (імпортер) попадає в зону критичного ризику, що характеризується небезпечністю втрат всіх коштів, що були вкладені експортером (імпортером) в проект. Показник критичного ризику

 

 

- імовірність того, що збитки виявляться більшими, ніж їх граничний критичний рівень.

) катастрофічний ризик - ризик, при якому виникає неплатіжоспроможність експортера (імпортера); втрати можуть досягати величини, рівної майновому стану експортера (імпортера). Показник катастрофічного ризику

 

 

- імовірність того, що збитки виявляться більшими, ніж граничний катастрофічний рівень.

Зовнішньоторговельні ризики відносяться до числа підприємницьких ризиків, які неодмінно присутні в діяльності будь-якого підприємства. Серед фахівців відсутній узгоджений підхід до трактування суті підприємницьких ризиків, яка, як правило, зводиться до певної події, або до її вірогідності, або до діяльності, або до їх комбінації. Наприклад, Міжнародна федерація асоціацій фахівців з ризик-менеджменту і страхування наводить 14 визначень ризику і 9 визначень ризик-менеджменту [29, с.23]. Підприємницький ризик є невід'ємною рисою підприємницької діяльності, і означає такий його стан, який полягає у існуванні можливості недосягнення запланованих цілей внаслідок впливу на діяльність підприємства тих або інших імовірних подій, що призводить до постійного відтворення стихійності ринкових відносин [30, с. 263-264].

З практичної точки зору, зовнішньоторговельний ризик можемо розглядати як комбінацію події, яка впливає на зовнішньоторговельну діяльність підприємства, імовірності цієї події та її наслідків, що унеможливлюють досягнення запланованих цілей в сфері зовнішньої торгівлі і в остаточному підсумку позначаються на доходах власників підприємства.