Умови укладення шлюбу

Під умовами укладення шлюбу слід розуміти обставини, на­явність яких необхідна для того, щоб шлюб мав юридичну силу'¹.

Верховної Ради УРСР «Про введення на території Закарпатської області законо­давства Української PCP» від 24 січня 1946 р.; в окремих районах Чернівецької області, Акерманському та Ізмаїльському районах Одеської області — до 2 серпня 1940 р. // Закон СРСР «Про включення північної частини Буковини, Хотинсько­го, Акерманського і Ізмаїльського уїздів Бессарабії до складу Української PCP» від 2 серпня 1940 р. (Див.: Ромовська 3. В. Сімейний кодекс України. — С. 67).

¹ Гордон M. В. Охорона прав громадян радянським сімейним законодавством / М. В. Гордон. — К.: Радянська Україна, 1959. — С. 11 — 14.

² Сімейне право України / за ред. В. С. Гопанчука. — С. 44.

³ Научно-практический комментарий Семейного кодекса Украины / под ред. Ю. С. Червоного. — 2-е изд., перераб. и доп. — К.: Истина, 2006. — С. 48.

⁴ Иоффе О. С. Советское гражданское право / О. С. Иоффе. — Л., 1965. — Ч. 3. — С. 200; Научно-практический комментарий Семейного кодекса Украины. — С. 50.

Глава 4. Шлюб

75

В теорії сімейного права розрізняють позитивні та негативні умови укладення шлюбу¹. Наявність позитивних дає можливість укладення шлюбу, що стосується негативних, то саме їх відсутність дає таку мож­ливість.

До позитивних умов СК України відносить:

— досягнення шлюбного віку (ст. 23 СК)². СК, як і КЗпШС, встанов­лює особливе шлюбне повноліття тільки для жінок. Відповідно до ч. 1 ст. 22 шлюбний вік для жінки встановлюється у сімнадцять, а для чо­ловіка — у вісімнадцять років. Встановлення шлюбного віку поясню­ється не тільки тим, що особа, яка прагне зареєструвати шлюб, повин­на досягти статевої зрілості, а це пов'язується з завершенням фізичного росту організму, а також і тим, що особа повинна досягти відповідного стану психічного, розумового, морального та соціального розвитку. Досягнення шлюбного віку повинно відбутися на день реєстрації шлю­бу (ч. 2 ст. 22 СК), а це означає, що подати заяву може і особа, яка ще не досягла шлюбного віку, але досягне його не пізніше як протягом од­ного місяця з дня подачі заяви.

СК передбачає можливість надання права на шлюб особі, яка ще не досягла шлюбного віку. Так, відповідно до ч. 2 ст. 23 за заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за рішенням суду їй може бути на­дано таке право, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. У зв'язку з цим 3. В. Ромовська стверджує, що таким чином запрова­джена відносно нова правова категорія «надання права на шлюб» осо­бі, яка не досягла шлюбного віку³, інші правники, зокрема Ю. С. Черво­ний наполягають, що як і в ч. 2 ст. 16 КЗпШС, в ч. 2 ст. 23 СК України йдеться про зниження шлюбного віку⁴. Вважаємо, що слід погодити­ся з тим, що йдеться саме про надання права на шлюб неповнолітній особі, бо щодо неї не вирішується питання про зниження шлюбного ві­ку, їй лише надається право на шлюб, якщо буде встановлено, що та­ким чином захищаються її інтереси. Але за яких обставин може бути прийняте судове рішення? Виходячи з зазначеної норми, можна дійти

¹ Хоч існує й інша точка зору. Ще Д. І. Мейер вважав за необхідне поділити умови укладення шлюбу на такі, порушення яких тягне за собою недійсність шлю­бу, та ті, порушення яких не тягне за собою застосування таких суворих наслід­ків (Русское гражданское право: в 2 ч. — С. 715). З правииків сьогодення проф. ІО. С. Червоний вважає, що існують умови укладення шлюбу і перепони до його укладення (Научно-практический комментарий Семейного кодекса Украины. — С. 50).

² Це відповідає Конвенції про захист прав людини і основних свобод (ст. 12), Міжнародному пакту про громадянські і політичні права (ст. 23), Загальній декла­рації прав людини (ст. 16).

³ Ромовська 3. В. Сімейний кодекс України. — С. 70.

⁴ Научно-практический комментарий Семейного кодекса Украины. — С. 51.висновку, що це можливо у будь-яких випадках, якщо буде доказано, що надання права на шлюб відповідає інтересам неповнолітньої осо­би (фактичне утворення сім'ї, вагітність, народження дитини, тяжке захворювання тощо). З такою заявою може звернутися до суду лише особа, яка досягла віку чотирнадцяти років. Суд розглядає заяву за пра­вилами окремого провадження, повідомивши про це батьків і піклу­вальників неповнолітньої особи.

СК України не встановлює ні різниці у віці між особами, що ба­жають зареєструвати шлюб, ні віку, по досягненні якого особа вже не може одружитися. У дореволюційному законодавстві право на шлюб втрачала людина, яка досягала віку 80 років від народження, незалеж­но від статі¹;

— добровільність шлюбу (ст. 24 СК) означає, що шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушення їх до укладення шлю­бу не допускається. Діяти вільно може лише дієздатна особа, тобто та, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Вихо­дячи з цього, недієздатна особа, а також особа, що формально була дієздатною, але в момент реєстрації шлюбу страждала на тяжкий пси­хічний розлад, перебувала у стані алкогольного, токсичного, нарко­тичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними, не мають права на укладення шлюбу.

До негативних умов СК України відносить:

— перебування хоча б однієї зі сторін в пішому зареєстрованому шлюбі. Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному зареєстрованому у відповідних органах шлюбі, а право на повторний шлюб виникає в кожного з них лише після припинення попереднього шлюбу (ст. 25 СК). Ця заборона відповідає принципу моногамії та від­носиться до абсолютної заборони, тобто ні за яких умов цей шлюб не може бути дійсним. Слід зазначити, що сучасне сімейне законодавство не містить заборони на вступ до наступного шлюбу за чисельністю його попередніх укладень;

— знаходження жінки та чоловіка між собою у родинних зв'язках прямої та в деяких випадках побічної (бокової) лінії споріднення та від­носинах, що прирівнюються до родинних. Так, відповідно до ст. 26 СК України не допускається укладення шлюбу: між родичами прямої лінії споріднення; між рідними (повнорідними² і неповнорідиими^) братами і сестрами; між двоюрідними братами і сестрами; між рідними тіткою,

¹ Мейер Д. И. Русское гражданское право: в 2 ч. - Ч. 2. - С. 717.

Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків.

³ Неповнорідиими є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька.

Глава 4. Шлюб

77

дядьком і племінником, племінницею; між усииовлювачем і усиновленим; між дітьми, що були усиновлені усииовлювачем.

Заборону реєстрації шлюбів у цих випадках можна поділити на за­борону абсолютну і заборону відносну¹. Заборона абсолютна харак­терна для шлюбів між родичами прямої лінії споріднення. Родичами прямої лінії споріднення визнаються особи, які походять один від од­ного — батьки і діти, онуки і баба, дід тощо. Абсолютною є також і за­борона шлюбів між деякими з родичів побічної лінії споріднення, тоб­то тими, хто має спільного предка, а саме заборона шлюбів між рідни­ми (повнорідними і неповиорідними) братами і сестрами. До побічної лінії споріднення відносять також і двоюрідних братів і сестер, тіток і дядьків тощо.

Закон забороняє укладення шлюбів між двоюрідними братами і сестрами; між рідними тіткою, дядьком і племінником, племінницею, але ця заборона відносна. Заборона укладення шлюбів між родичами прямої і побічної лінії споріднення має як соціально-етичні так і фізіо­логічні передумови.

Закон забороняє укладення шлюбів між усииовлювачем і усинов­леним та між дітьми, що були усиновлені усииовлювачем. Ця заборо­на пов'язується з тим, що між ними виникають відносини, що прирів­нюються до відносин між батьками і народженою ними дитиною. Між тим, з цього правила існує виключення. За рішенням суду може бу­ти надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та уси­новленою ним дитиною, а також між дітьми, що були усиновлені ним (ч. 4 ст. 26 СК). У випадку скасування усиновлення допускається укла­дення шлюбу між усииовлювачем і усиновленою ним дитиною (п. 5 ст. 26 СК);

— визнання особи недієздатною (ч. З ст. 39 СК). Фізична особа мо­же бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ст. 39 ЦК). Ця заборона відноситься до абсолютної. Згода — обов'язкова умова одруження, а особа, визнана не­дієздатною, не усвідомлює значення своїх дій, а отже, і не може усвідом­лювати наслідки даної згоди на одруження. Крім цього шлюб, укладе­ний з психічно хворою людиною, являє небезпеку для дітей, які можуть народитися в цьому шлюбі, отримавши у спадок психічну хворобу;

— тяжка хвороба чи хвороба, небезпечна для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків. Це відносна обставина припинення шлюбу.

¹ Таку точку зору поділяє і Ю. С. Червоний. Див.: Научно-практический ком­ментарий Семейного кодекса Украины. — С. 54. § 3. Порядок вступу до шлюбу. Державна реєстрація шлюбу та її правові наслідки

Для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоло­віком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інте­ресах держави та суспільства юридичне оформлення шлюбу відбува­ється шляхом його державної реєстрації (ч. 1 ст. 27 СК). Саме з момен­ту державної реєстрації шлюбу виникають права й обов'язки чоловіка і жінки як подружжя.

Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком в будь-який з органів державної реєстрації актів цивільного стану за їх вибором (ч. 1 ст. 28 СК; ч. 1 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»). За правилом, заява подається жі­нкою та чоловіком особисто (ч. 2 ст. 28). Між тим, передбачена і мож­ливість, за наявності поважних причин для цього, подачі нотаріально засвідченої заяви через представників. Хоча СК України не наводить перелік таких поважних причин, можна припустити, що це може бу­ти хвороба, перебування у лікарні, у відрядженні тощо. Повноваження представника на здійснення саме такої дії — подання заяви, мають бу­ти нотаріально засвідчені (ч. З ст. 28).

Повторний шлюб реєструється за умови пред'явлення особами, які раніше перебували в шлюбі, документів, що підтверджують припинен­ня попереднього шлюбу.

Подача заяви про реєстрацію шлюбу породжує для жінки і чолові­ка стан наречених¹, але не створює для них обов'язку брати шлюб.

Обов 'язки органу державної реєстрації актів цивільного стану при отриманні заяви про реєстрацію шлюбу. Зазначений орган зобо­в'язаний:

— ознайомити наречених з їхніми правами та обов'язками як май­бутніх подружжя і батьків, попередити про відповідальність за прихо­вання перешкод до реєстрації шлюбу. Введення цієї норми спрямовано на забезпечення у майбутньому стабільності подружніх відносин. На-

¹ Слід зазначитии, що з внесенням змін до ст. 31 СК відповідно до Закону України від 22 грудня 2006 р. подача заяви про реєстрацію шлюбу не вважається угодою — заручинами (pactum de matriraon іо con trahen do), що спрямована на укладення шлюбу, і яка була добре відома ще у давні часи і виконання якої забез­печувалося значною неустойкою. Зокрема, якщо одна зі сторін ухилялася від укла­дення шлюбу, то вона була зобов'язана задовольнити протилежну сторону неустой­кою. Петро І ввів заборону на забезпечення заручин неустойкою і тим самим позбавив заручини юридичного значення // Мейер Д. И. Русское гражданское право. — С. 726.

Глава 4. Шлюб

79

речені повинні мати уявлення не тільки відносно прав і обов'язків по­дружжя; прав і обов'язків матері, батька і дитини, а також відносно тих підстав, які перешкоджають реєстрації шлюбу, і тягнуть за собою ви­знання його недійсним. Але, яким чином цей орган повинен донести цю інформацію до наречених, вирішується кожним з цих органів само­стійно (ст. 29 СК);

— з урахуванням побажань нареченого і нареченої визначити день і

час реєстрації шлюбу.