У кожному росіянинові приховується Мешех

Россия — сфинкс... А. Блок

Гуру продовжував:

— Біблійний Мешех — це єгипетське генетичне і духовне начало росіян; його, як закваску в хлібі, хоч і не видно, але воно дається взнаки. Якщо Тирас (слов'янство) уособлює загальні риси росіян та українців, то Тувал і Мешех — їх суттєві відмінності.

Єгипетський Мешех проявляється в російському гегемонізмі. Панування (зокрема духовний вплив) над усім античним світом стало ідеєю фікс Єгипту» І він тисячу років тримав у руках і Велику Грецію, і Великий Рим."... Навіть щит і шолом елліни запозичили в Єгипті [Геродот. Історія. — IV, 180], — з гіркотою писав Геродот, — не кажучи вже про релігію (адже грецькі і римські боги — це перейменовані єгипетські) й філософію.

А у чому суть російської ідеї? Хіба не в гегемонізмі?

У російській нації вражає прірва між насправді великою культурою, створеною її елітою, і темнотою, некультурністю, грубістю "глибинних" верств народу. Хіба не так? Росія — світоч, якщо взяти твори Достоєвського, Толстого, Чехова, Чайковського, Рєпіна, Крамського і т. д. А. Толстой вважав, що росіянин саме тому гидкий, що нічого не знає і знати не хоче. Щось сталося — одразу посилає за відомою російською адресою. І Росія — край напівцивілізованих людей (так приблизно писав Чаадаев). Неуцтво, брутальність, пияцтво, бруд... Великий народ і... дивний. Релігія? Так, Росія була центром православ'я. І в той же час, за В. Бєлінським, російська людина згадує про Бога, почісуючи себе нижче спини.

Усе це — залишки єгипетського впливу. Чисто єгипетська риса: найвищий інтелект, неземні знання, найскладніші культи, розвинена культура, якщо говорити про касти жерців, писарів, чиновників. У храмі Амона, в його святая святих, було 10 книжок, які містили знання найвищого рівня... а читати їх могли лише три-чотири вищих жерці. Решта не мала права навіть знати про ці книжки. "Глибинні" ж верстви народу жили в страшній темряві і дикунстві. Єгипет — світоч і вогнище моторошної темряви. Дивна нація...

Символи Єгипту (Мешеха) — сфінкс і піраміда. Недаремно поет-провидець О. Блок назвав Росію сфінксом. Піраміда, як відомо, — "вогонь всередині", приховане полум'я.

Візьміть росіян, їх зовнішню флегматичність, благодушність. А всередині? "Не приведи, Господи, побачити російський бунт — безглуздий і жорстокий", — писав О. Пушкін про пугачовщину. Але що написав би він про Жовтневу революцію і громадянську війну, які обернулися в тисячу разів більшими жертвами? Таких кривавих битв світ ніколи не знав. А будівництво комунізму, цієї "дороги в нікуди"? Хіба не з Петербурга воно розпочалося? Про комунізм у Біблії сказано: "Ось на землі буде дешевизна у всьому, і всі подумають, що настав мир" [Єзд. XVI. 22].

Прагнення Росії знеособити "менших братів", позбавити їх мови, духовної своєрідності, підкорити собі, встановити опікунство — все це є, і нікуди від цього не дітися, це у підсвідомості. Хоча й може безкорисно допомогти, захистити, поділитися по-братськи. Все це — єгипетський Мешех у поєднанні з російським степовим роздоллям і нехлюйством.

З таким братом, звичайно, жити можна. Але жити, говорю це на підставі ґрунтовного аналізу слов'янського, російського, українського менталітету, який ми зробили в Тибеті, мирно, цивілізовано і менше цілуватися. "Брат мій, а хліб їж свій" — є чудова приказка.

Ви, напевно, думаєте, що я не люблю росіян. Це зовсім не так. Я навіть і сотої частки не сказав про них того, що говорять з гіркотою і сарказмом їх найкращі представники: Пушкін, Чаадаев, Бєлінський, Тургенев, Толстой, Достоєвський, Бальмонт... А гоголівські персонажі! І в той же час усі видатні люди бачили велич Росії. Подібне можна сказати і про ваш, безсумнівно, великий народ. Хіба мало іронії в Котляревського і Шевченка, хіба не обливалися їх серця кров'ю, коли вони бачили слабкість українського характеру, невдалі дії української еліти?

Єгипетський Мешех дуже яскраво і раптово вирвався з душі росіян у XX столітті. Мова йде про піраміди, які почали будувати російські більшовики в себе та їх послідовники в інших країнах, і мумії в них, що здивували весь цивілізований світ.

Помер Ленін — його муміфікували, наче єгипетського фараона, і поклали в спеціально споруджену піраміду, названу мавзолеєм. І в душах росіян нічого, як мовиться, не перевернулося, вони прийняли це. Але ж то повернення епохи єгипетського раннього царювання.

Причому, ленінська піраміда в Москві виявилася... копією сатанинського вівтаря у малоазійському Пергамі. На нього сам Христос вказував як на вівтар "князя темряви". Як сталося, що саме його скопіювали радянські архітектори, створюючи ленінський мавзолей, до цього ми в Тибеті не могли докопатись. І туди ж поклали іншу мумію — Сталіна. Потім викинули. Це все чисто по-єгипетськи. І, як у Стародавньому Єгипті, в Москві створили спеціальну лабораторію з муміфікації, запозичивши методи бальзамування в єгиптян. І звідси, з Москви, пішли мумії по всьому світі — у Болгарію (Димитров), В'єтнам (Хо Ші Мін), в Африку і т. д. Китай, щоправда, сам почав виготовляти єгипетські мумії (Мао Цзедун).

Що не кажіть, а Мешех сидить у російській душі. Ще для одного прикладу відновимо у пам'яті дві "симетричні" події російської історії, які наскрізь просвічують "старшого брата".

Події дуже схожі зовні й за змістом тотожні. Це масова різня, вчинена в Новгороді Іваном Грозним (головний виконавець Малюта Скуратов) і в Батурині Петром І (головний виконавець — Меншиков). Чого прагнув Новгород? Залишитися Руссю, як за старих часів, бути незалежним від мосхів — Мешеха. Чим відповів "старший брат"? Геноцидом. Прийшла Москва і порубала, порізала, втопила 150 тисяч новгородців — жінок, дітей, старих. Вода широкого Волхова стала червоною від крові; зв'язуючи по 10—15 чоловік, скидали їх в річку з мосту. Грізний цар і його опричники бідкалися, що мало людей знищили — сил бракувало, адже робота була ручна.

А чого хотіла Україна за Мазепи? Того ж самого, що й Новгород. Бути Руссю, а не Малоросією, відокремитися від мосхів — Мешеха. Чим відповів "старший брат"? Геноцидом. Столиця гетьманської України Батурин була зруйнована вщент, а все населення, включаючи жінок, дітей і старих, зни щено. Все так само, як і в Новгороді. Такої різні, як у Батурині, історія Європи не знає, Варфоломіївська ніч — дрібниця порівняно з батуринщиною. Чому мовчать про це історики! Як ви гадаєте?

Ще деталі. Іван Грозний вивіз тоді із Новгорода вічевий дзвін — голос народу, його язик. Не просто вивіз, а й висік! Дивний, здавалося б, вчинок царя, проте символічний. Це було знищення душі волелюбного народу.

А в Україні? Після батуринських подій пішли один за од ним царські заборони всього українського — діловодства, бо гослужіння, книг, самої мови. Згодом сплюндрували Запоро зьку Січ. І не тільки її.

Як тут не задуматися над словами великого і, на жаль, призабутого вами П. Куліша: "Україна повинна або відокре митись від Росії, або загинути".