2020-04-20
272
Термін «антикризове управління», як відзначається в роботах деяких вітчизняних фахівців з теорії фінансового менеджменту, в українських умовах ще не устоявся. Причиною термінологічних різночитань є відсутність міцних наукових традицій і практичного досвіду в антикризовому менеджменті. Необхідність антикризового управління визначається цілями розвитку соціально-економічних систем і існуванням небезпеки виникнення кризи. Однак неоднозначність і різноманіття змісту кризи дають у науці різні підстави для класифікації економічних криз і циклів [45, с.67].
Категорія антикризового управління встановлює понятійну демаркацію одного типу управління від іншого. Багатозначність економічного, особливо управлінського розуміння цієї категорії, обумовлюється двоїстою природою будь-якої кризи, що одночасно творить і руйнує, тобто формує передумови і підготовляє умови для подальшого розвитку і звільняє від колишньої стратегії бізнесу.
Відповідно до цього теорії, що акцентує увагу на руйнівній функції кризи, пропонують сприймати криза як ситуацію, що гостро загрожує існуванню підприємства. Кризова ситуація в такому випадку вимагає негайного подолання, локалізації наслідків методами антикризового управління, щоб зберегти насамперед матеріальну основу для продовження господарсько-економічної діяльності при гострому дефіциті оборотних коштів.
|
|
|
Теорії, що розглядають кризу як явище, орієнтована на ламання старого і розвиток нового, сприймають його позитивно. Тому в основу закладена не боротьба з кризою, а реструктуризація системи, що відповідає новим відносинам.
Стає очевидним, що своєчасне розпізнавання ознак і природи кризи, його локалізація, використання елементів дослідження як міри превентивної санації і відновлення платоспроможності складають суть цілей діагностики в антикризовому управлінні.
Тим часом проблема діагностики в антикризовому управлінні відноситься до числа мало досліджених у вітчизняній економічній і управлінській науці. Це порозумівається досить тривалим пануванням в український економіці марксистсько-ленінського навчання, що виключає кризи при соціалізмі. Природно, такий підхід вихолостив у теорії і практиці управління всю специфічну проблематику антикризового управління, включаючи антикризову діагностику.
Однак, незважаючи на великі і продуктивні дослідження діагностики методами математичної логіки, статистичного й інформаційного моделювання, кібернетичні додатки цих досліджень в економіці виявляють об’єктивні труднощі алгоритмізації і програмування процесів розпізнавання образів.
|
|
|
Ці труднощі породжуються аж ніяк не специфікою і складністю логічної природи діагностичної діяльності, а недоліками «лінійного характеру» формалізації при побудові моделей. Модель правдоподібно відображає логічний зв’язок ознак об’єкта, їхнє інформаційне значення, але не здатна до адекватної репрезентації його значеннєвих і метасистемних зв’язків.
Будь-яке підприємство є система тому, що складається з взаємозалежних елементів, зв’язків, відносин і являє собою їхню цілісність. Система може знаходитися в стійкому або в хитливому стані. Процеси розвитку систем циклічні і не всі процеси керовані. Наростання складності організації і виробництва вимагає реконструкції управління, його випереджального розвитку.
Управління складними системами апріорі є антикризовим на всіх етапах функціонування і розвитку, а уміння передбачати, розпізнати кризу, що наближається, що теж не можна розглядати як статичний стан, повинне визначати ефективність управлінських рішень. Таким чином, антикризове управління можна визначити як систему управлінських мір і рішень з діагностиці, попередженню, нейтралізації і подоланню кризових явищ і їхніх причин на всіх рівнях економіки. Воно повинно охоплювати всі стадії розвитку кризового процесу, у тому числі і його профілактиці, попередження [45, с.69].
Однієї з істотних особливостей кризи і, відповідно, суб’єктивної реакції є фактор часу. Час, як відомо, завжди має економічну ціну, особливо значиму в період кризи. Наприклад, оцінка вартості бізнесу, обумовлена за допомогою дисконтування грошового потоку, на базі стохастичних моделей для діагностики кризи, його етапів, і оцінка вартості діючого підприємства включають фактор часу.
На необхідність обліку тимчасових параметрів при діагностиці ступеня неплатоспроможності підприємства звернена увага й у ряді нормативних документів. Відповідно до цих актів на практиці в числі абсолютних показників фінансового стану підприємства використовується коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності. Цей коефіцієнт, на відміну від коефіцієнтів поточної ліквідності і забезпечення власними засобами, має чіткі факторні тимчасові параметри, тобто початок і кінець звітного періоду в місяцях року. Таким чином, особливістю антикризового управління є дефіцит часу на ухвалення управлінського рішення і на реалізацію антикризових процедур.
Сторона кризи, що відбиває позитивні можливості відновлення, у визначеннях деяких вчених і фахівців виступає як «антіципативний (випереджальний) антикризовий менеджмент». Поряд із програмою захисту від кризового саморуйнування він включає профілактику і «терапію» банкрутства, тобто стадію діагностики і превентивної санації в процесі антикризового управління.
В залежності від цілей та методів здійснення діагностика фінансової кризи підприємства поділяється на дві основні системи:
) систему експрес-діагностики фінансової кризи,
) систему фундаментальної діагностики фінансової кризи.
«Експрес-діагностика банкрутства характеризує систему регулярної оцінки кризових параметрів фінансового розвитку підприємства, яка здійснюється на базі даних його фінансового обліку за стандартними алгоритмами аналізу» [19, c. 602]. Основною метою експрес-діагностики банкрутства є раннє виявлення ознак кризового розвитку підприємства і попередня оцінка масштабів кризового його стану. Експрес-діагностика банкрутства здійснюється за наступними основними етапами:
) Визначення об'єктів спостереження «кризового поля», що реалізує загрозу банкрутства підприємства (рис. 1.1) [19, c. 604]. Досвід показує, що в сучасних економічних умовах практично всі аспекти фінансової діяльності підприємства можуть генерувати загрозу його банкрутства. Тому система спостереження "кризового поля" повинна будуватися з урахуванням ступеня генерування цієї загрози шляхом виділення найбільш істотних об'єктів за цим критерієм.
|
|
|
) Формування системи індикаторів оцінки загрози банкрутства підприємства. Система таких індикаторів формується по кожному об'єкту спостереження "кризового поля". У процесі формування всі показники-індикатори поділяються на:
об'ємні (виражаються абсолютною сумою) індикатори, до складу яких можна віднести суму чистого грошового потоку по підприємству в цілому, суму чистих активів, суму власного або позикового капіталу підприємства, суму довгострокових і короткострокових фінансових зобов'язань, необоротних активів, дебіторської заборгованості, загальну суму поточних витрат і т.д.;
структурні (виражаються відносними показниками) - до них відносяться, наприклад, коефіцієнт автономії, коефіцієнт співвідношення короткострокових і довгострокових зобов'язань, коефіцієнт поточної та абсолютної ліквідності, показник тривалості операційного циклу і т.і.
Наведена система індикаторів оцінки загрози банкрутства підприємства може бути розширена з урахуванням особливостей його фінансової діяльності та цілей діагностики.
Рис. 1.1. Об’єкти спостереження «кризового поля» підприємства
) Аналіз окремих сторін кризового фінансового розвитку підприємства, здійснюваний стандартними методами. Основу такого аналізу складає порівняння фактичних показників-індикаторів з плановими (нормативними) і виявлення розмірів відхилень в динаміці. Зростання розміру негативних відхилень в динаміці характеризує наростання кризових явищ фінансової діяльності підприємства, що генерують загрозу його банкрутства. В процесі аналізу окремих сторін кризового фінансового розвитку підприємства використовуються наступні стандартні його методи:
• горизонтальний (трендовий) фінансовий аналіз;
• вертикальний (структурний) фінансовий аналіз;
|
|
|
• порівняльний фінансовий аналіз;
• аналіз фінансових коефіцієнтів;
• аналіз фінансових ризиків;
• інтегральний фінансовий аналіз, заснований на "Моделі Дюпона".
. Попередня оцінка масштабів кризового фінансового стану підприємства. Така оцінка проводиться на основі аналізу окремих сторін кризового розвитку підприємства за ряд попередніх етапів. Практика фінансового менеджменту використовує при оцінці масштабів кризового фінансового стану підприємства три принципових характеристики:
легкий фінансова криза;
глибока фінансова криза;
фінансова катастрофа.
При необхідності кожна з цих характеристик може отримати більш поглиблену диференціацію.
Система експрес-діагностики банкрутства забезпечує раннє виявлення ознак кризового розвитку підприємства і дозволяє прийняти оперативні заходи по їх нейтралізації. Її попереджувальний ефект найбільш відчутний на стадії легкого фінансової кризи підприємства. При інших масштабах кризового фінансового стану підприємства вона обов'язково повинна доповнюватися системою фундаментальної діагностики.
Тепер слід розглянути систему фундаментальної діагностики фінансової кризи. «Фундаментальна діагностика банкрутства характеризує систему оцінки параметрів кризового фінансового розвитку підприємства, яка здійснюється на основі методів факторного аналізу та прогнозування.» [19, c. 608]
Основними цілями фундаментальної діагностики банкрутства є:
поглиблення результатів оцінки кризових параметрів фінансового розвитку підприємства, отриманих в процесі експрес-діагностики банкрутства;
підтвердження отриманої попередньої оцінки масштабів кризового фінансового стану підприємства;
прогнозування розвитку окремих факторів, що генерують загрозу банкрутства підприємства, і їх негативних наслідків;
оцінка та прогнозування здатності підприємства до нейтралізації загрози банкрутства за рахунок внутрішнього фінансового потенціалу.
Фундаментальна діагностика банкрутства здійснюється за наступними основними етапами:
Етап №1 - систематизація основних факторів, що обумовлюють кризовий фінансовий розвиток підприємства.
Факторний аналіз і прогнозування становлять основу фундаментальної діагностики банкрутства, тому систематизації окремих факторів, намічуваних до дослідження, має бути приділена першорядна увага. В процесі вивчення та оцінки ці фактори поділяються на дві основні групи: 1) не залежать від діяльності підприємства (зовнішні фактори), 2) залежать від діяльності підприємства (внутрішні фактори). Зовнішні фактори кризового фінансового розвитку в свою чергу поділяються при аналізі на три підгрупи: соціально-економічні фактори загального розвитку країни (у складі цих факторів розглядаються тільки ті, які чинять негативний вплив на господарську діяльність даного підприємства, тобто формують загрозу його банкрутства); ринкові фактори (при розгляді цих факторів досліджуються негативні для даного підприємства тенденції розвитку товарного і фінансового ринків; інші зовнішні фактори (їх склад підприємство визначає самостійно з урахуванням специфіки своєї діяльності). Внутрішні фактори кризового фінансового розвитку також поділяються при аналізі на три підгрупи в залежності від особливостей формування грошових потоків підприємства: фактори, пов'язані з операційною діяльністю; чинники, пов'язані з інвестиційною діяльністю; чинники, пов'язані з фінансовою діяльністю (рис. 1.2) [19, c. 612].
Рис. 1.2. Ендогенні фактори, що обумовлюють кризовий фінансовий розвиток підприємства.
Етап №2 - проведення комплексного фундаментального аналізу з використанням спеціальних методів оцінки впливу окремих факторів на кризовий фінансовий розвиток підприємства. Основу такого аналізу складає виявлення ступеня негативного впливу окремих факторів на різні аспекти фінансового розвитку підприємства. В процесі здійснення такого фундаментального аналізу можуть бути використані такі методи:
Повний комплексний аналіз фінансових коефіцієнтів. При здійсненні цього аналізу суттєво розширюється коло об'єктів «кризового поля», а так само система показників-індикаторів можливої загрози фінансової кризи.
Кореляційний аналіз. Використовується для визначення ступеня впливу окремих факторів на характер кризового фінансового розвитку підприємства. Кількісно ступінь цього впливу може бути виміряна за допомогою одно-або багатофакторних моделей кореляції. За результатами такої оцінки проводиться ранжирування окремих факторів за ступенем їх негативного впливу на фінансовий розвиток підприємства.
SWOT-аналіз. Основним змістом є дослідження сильних і слабких сторін підприємства в розрізі внутрішніх ендогенних факторів, а також позитивного або негативного впливу окремих зовнішніх факторів, що обумовлюють кризовий фінансовий розвиток підприємства.
Аналітична модель Альтмана. Являє собою алгоритм інтегральної оцінки загрози банкрутства підприємства, заснований на комплексному обліку найважливіших показників, діагностуючих кризовий фінансовий його стан.
Для оцінки загрози банкрутства того чи іншого підприємства на практиці використовують п’ятифакторна модель Альтмана. В залежності від результату розрахунків з'являється можливість визначити ймовірність банкрутства (табл.. 1.1.)
Таблиця 1.1. Оцінна шкала для моделі Альтмана
| Значення показника "Z" | Вірогідність банкрутства |
| до 1.80 | Дуже висока |
| 1.81-2.70 | Висока |
| 2.71-2.99 | Можлива |
| 3.00 і вище | Дуже низька |
Незважаючи на відносну простоту використання цієї моделі для оцінки фінансової кризи і загрози банкрутства, в економічних умовах Придністров'я вона не дозволяє отримати досить об'єктивний результат, причини цього будуть розглянуті нижче в практичній частині при аналізі діяльності підприємства.
Коефіцієнт Чессера, що дозволяє оцінити не тільки ймовірність ризику банкрутства, але і ймовірність невиконання зобов'язань з погашення заборгованості по кредитах. Чим ближче значення даного показника до нуля, тим стійкіше фінансовий стан аналізованого підприємства. У методиці використовують такі фактори: частка високоліквідних активів в сукупних активах; відношення нетто-продажів до високоліквідних активів; відношення брутто-доходів до сукупних активів; відношення сукупної заборгованості до сукупних активів; відношення власного капіталу до чистих активів; відношення оборотного капіталу до нетто-продажу. Розраховують коефіцієнт Чессера за формулою:
(1.1)
де е - основа натурального логарифму (2,718281828)
у = -2,0434 - 5,24Х1+ 0,0053 Х2 - 6,6507 Х3+ 4,4009 Х4 - 0,0791 Х5 - 0,102 Х6
Х1 = (Грошові кошти та легкореалізуємі цінні папери) / Активи
Х2 = Виручка / (Грошові кошти та легкореалізуємі цінні папери)
Х3 = Доходи / Активи
Х4 = Позиковий капітал / Активи
Х5 = Власний капітал / Чисті активи
Х6 = Оборотні кошти / Виручка
Фінансове становище підприємства вважається задовільним, якщо значення коефіцієнта складає менше 0,5.
) Прогнозування розвитку кризового фінансового стану підприємства під негативним впливом окремих факторів. Здійснюється на основі розробки спеціальних багатофакторних регресійних моделей, використання в цих цілях аналітичного апарату СВОТ-аналізу та інших методів.
) Прогнозування здатності підприємства до нейтралізації фінансової кризи за рахунок внутрішнього фінансового потенціалу. У процесі такого аналізу визначається як швидко і в якому обсязі підприємство здатне: забезпечити зростання чистого грошового потоку, знизити загальну суму фінансових зобов'язань, реструктуризувати свої фінансові зобов'язання шляхом переведення їх з короткострокових форм у довгострокові, знизити рівень поточних витрат і коефіцієнт операційного левериджу, знизити рівень фінансових ризиків у своїй діяльності, позитивно змінити інші фінансові показники незважаючи на вплив окремих факторів.
) Остаточне визначення масштабів кризового фінансового стану підприємства. Має включати аналітичні і прогнозні результати фундаментальної діагностики банкрутства і визначати можливі напрямки відновлення фінансової рівноваги підприємства. Розглянемо критерії характеристик масштабів кризового фінансового стану підприємства, а також найбільш адекватні їм способи реагування. (табл.. 1.2.) [19, c. 614]
Таблиця 1.2. Масштаби кризового фінансового стану та граничні шляхи виходу з нього
| Масштаб кризового стану підприємства | Спосіб реагування |
| 1) Легка фінансова криза | Нормалізація поточної фінансової діяльності |
| 2) Глибока фінансова криза | Повне використання внутрішніх механізмів фінансової стабілізації |
| 3) Катастрофічна фінансова криза | Пошук ефективних форм зовнішньої санації. У разі невдачі - ліквідація |
Фундаментальна діагностика фінансової кризи дозволяє отримати найбільш розгорнуту картину кризового фінансового стану підприємства та конкретизувати форми і методи майбутнього його фінансового оздоровлення. Таким чином, обидва напрямки діагностики фінансового стану підприємства на предмет схильності впливу кризи система експрес-діагностики фінансової кризи і система фундаментальної діагностики фінансової кризи, дають нам всебічну розгорнуту інформацію, як про причини кризового явища, так і про його глибині.
