Діагностування банкрутства підприємства

Банкрутство або фінансова неспроможність - це нездатність боржника в повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями або виконати обов'язкові платежі до бюджетів всіх рівнів і в позабюджетні фонди. Банкрутство є наслідком перевищення зобов'язань над ліквідними активами. Головними причинами банкрутства є: прострочена заборгованість перед бюджетом; кредиторами; незадовільна робота по фінансуванню і кредитуванню. Банкрутство може викликати високе податкове навантаження і інші причини.

Банкрутство є невід'ємною частиною ринкового конкурентного середовища, змушує суб'єктів ринкових відносин приймати заходи по забезпеченню фінансової стійкості (формування резервного фонду).

Банкрутство для підприємств - це нездатність задовольнити вимогу кредиторів за грошовими зобов'язаннями або сплаті обов'язкових платежів протягом трьох місяців з моменту настання дати їх виконання, а для підприємств суб'єктів природної монополії термін виконання зобов'язань встановлено на шість місяців.

Для діагностування банкрутства підприємства скористаємося моделлю Альтмана. Відповідно до розрахунків за формулою (1.1) результати аналізу оформимо в таблиці (табл. 2.2).

Таблиця 2.2. Коефіцієнт прогнозування банкрутства приватної виробничо-комерційної фірми «Адлер»

*Джерело: розрахунки автора.

З табл. 2.2. видно, що коефіцієнт Альтмана має стійку негативну динаміку. За результатами діяльності за 2009 рік значення коефіцієнта 1,86219 говорить про високу ймовірність банкрутства, а на 2011 рік даний коефіцієнт склав 0,87984, що говорить про дуже високу ймовірність банкрутства. Ці дані знаходяться в логічного взаємозв'язку з даними щодо аналізу чистих активів підприємства (табл. 2.3. колонка 2), даними з аналізу фінансової стійкості (див. табл. 2.3. колонка 8), даними з аналізу платоспроможності, а також даними по аналізу рентабельності (табл. 2.3. колонка 11). У кожній зі згаданих частин аналізу існують серйозні проблеми, що не могло не відбитися на коефіцієнті Альтмана, так як цей коефіцієнт аналізує багато аспектів діяльності підприємства.

Тепер нам необхідно проаналізувати сам коефіцієнт Альтмана на предмет придатності його використання в умовах легкої промисловості України. Справа в тому, що коефіцієнт Альтмана був розроблений американським економістом для застосування в умовах американської економіки і багато в чому не враховує реалій функціонування придністровських підприємств та особливостей вітчизняного обліку. Зазначені критичні рівні коефіцієнта Альтмана актуальні при його розрахунку, виконаному на базі американських GAAP (General Accepted Accounting Principles - Стандарти бухгалтерського обліку, що застосовуються в США і деяких інших країнах). GAAP відрізняється (зокрема, від Міжнародних стандартів фінансової звітності) тим, що в GAAP детально регулюється порядок обліку тих чи інших практичних ситуацій

Незважаючи на відносну простоту використання цієї моделі для оцінки рівня кризи, хотілося б звернути увагу на те, що застосування моделі Альтмана у викладеному вигляді не дозволяє отримати об'єктивний результат в наших умовах.

) Перш за все, при розрахунках показників рівня рентабельності, прибутковості та оборотності активів в умовах інфляції не можна використовувати балансову вартість цих активів, так як в цьому випадку всі розглянуті показники будуть штучно завищені. Тому при розрахунках повинна бути використана відновлювальна (ринкова) вартість цих активів.

) При розрахунку коефіцієнта співвідношення використовуваного капіталу власний капітал повинен бути також оцінено по відновлювальної (ринкової) вартості з урахуванням його авансування в різні активи (основні фонди, нематеріальні активи, запаси товарно-матеріальних цінностей тощо).

) При розрахунку відносини чистого робочого капіталу до активів корективи повинні бути внесені в обидва показники. Сума чистого робочого капіталу повинна бути зменшена на суму внутрішньої кредиторської заборгованості, яка носить стабільний характер і не може служити загрозою банкрутства. Сума активів повинна бути скоригована з урахуванням вищевикладених вимог.

Нарешті, сама система коефіцієнтів значущості окремих факторів в умовах нашої економіки повинна бути переглянута. Так, навряд чи можна погодитися з тим, що рівень прибутковості активів в наших умовах (особливо в умовах високого рівня монополізації окремих ринків) більш ніж в п'ять разів перевершує за значимістю коефіцієнт співвідношення різних видів використовуваного капіталу, що визначає фінансову стійкість підприємства. Крім того, значення кожного з цих коефіцієнтів повинні бути в наших умовах диференційовані з урахуванням галузевих особливостей діяльності підприємств (у закордонній практиці в такої диференціації немає такої високої необхідності у зв'язку з вільним міжгалузевим переливом капіталу в цілях вирівнювання норми прибутку). Коригування коефіцієнтів значимості окремих факторів є найбільш настійною вимогою при використанні моделі Альтмана в наших умовах для об'єктивної оцінки загрози банкрутства підприємства.

З усього вище сказаного випливає необхідність зробити деякі висновки. По-перше, необхідно здійснити детальний аналіз діяльності приватної виробничо-комерційної фірми «Адлер» для виявлення тих специфічних факторів, які впливають на можливість виникнення банкрутства. Цей аналіз допоможе привести в логічне відповідність поступова зміна показника коефіцієнта Альтмана і ті зміни, які відбулися на підприємстві в цей проміжок часу (2010-2012 рр.). По-друге, виявити фактори, характерні саме для даного підприємства, які можуть призвести до банкрутства або погіршення фінансового стану підприємства в майбутньому. Важливість шуканого елемента досить значна, тому що він є тим важелем впливу, впливаючи на який можна знижувати ступінь можливості виникнення банкрутства.