Висновки до розділу I

 

У першій частині нашого дослідження ми визначились з основними теоретичними положеннями в області термінознавства. Щодо терміну, то його можна охарактеризувати як слово чи словосполучення, яке означає чітко окреслене поняття. Ми вирішили розглядати терміни у широкому розумінні, тобто їх види, класифікації та методи перекладу.

Основними характерними рисами терміну ми вважаємо його лаконічність, точність, стилістична нейтральність та однозначність і будемо на них спиратися під час ідентифікації термінів в оригінальному тексті.

Отже, ми визначаємо термін як певний шаблон, що існує в свідомості мовця, який він використовує для визначення певних предметів та явищ.

За сферою вживання терміни поділяють на загальнонаукові та вузькоспеціальні. За структурними моделями терміни поділяють на: однокомпонентні терміни; двокомпонентні терміни - найчастіше це словосполучення іменник + іменник або прикметник + іменник; трикомпонентні конструкції, до складу яких можуть входити прийменники: прикметник + прикметник + іменник, іменник + прикметник + іменник, іменник + іменник + іменник; багатокомпонентні аналітичні терміни, що мають чотири і більше компонентів.

Як відомо, понад 70% термінів у різних терміносистемах - це словосполучення. Вони становлять певну семантико-синтаксичну єдність, відтворюються в готовому вигляді.



РОЗДІЛ II. Підмова електроніки як сфера вживання науково-технічного підстилю

 

Літературна мова обслуговує всі сфери суспільної діяльності людини: політику, економіку, виробництво, науку, освіту, мистецтво та ін. Тому відповідно до сфер функціонування розрізняють такі стилі: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, конфесійний, розмовний.

Стиль - це функціональний різновид літературної мови, що обслуговує певну сферу [8, с.35].

Кожен стиль має свої характерні риси, що дозволяють його виокремлювати з-поміж інших стилів: сферу поширення (коло мовців), призначення, загальні ознаки, систему мовних засобів, стилістичні норми, підстилі, жанри реалізації. Другий розділ присвячено висвітленню особливостей та характерних ознак наукового стилю, його підстилів та жанрів.

Статус наукового стилю у системі функціональних стилів

 

Науковий стиль функціонує у галузі науки, техніки й освіти. Саме за його допомогою науковці повідомляють про результати своїх досліджень, описують теорії, обґрунтовують гіпотези, пояснюють явища, систематизують і класифікують знання про світ.

Науковому стилю притаманні такі загальні ознаки:

·   Понятійність;

·   Предметність;

·   Об’єктивність;

·   Логічна послідовність;

·   Узагальненість;

·   Аргументованість [8, с.47].

До мовних засобів наукового стилю належать терміни, наукова фразеологія, цитати, посилання, стандартні звороти (кліше), повні речення, а також багатокомпонентні складнопідрядні речення.

З боку стилістичних норм наукового стилю неприпустимо вживати розмовні слова, емоційно забарвлені слова, особовий займенник «я». Замість нього науковці використовують займенник «ми» (так зване авторське «ми»), наприклад: «У нашому дослідженні ми погоджуємося з цією думкою» [8, с.58].

Науковий стиль складається з трьох підстилів:

) власне науковий, який реалізується в таких жанрах: стаття, монографія, дисертація, тези, доповідь, виступ, патент, енциклопедія, термінологічний словник, довідник, технічне завдання тощо;

) навчально-науковий, що має такі жанри: лекція, бесіда, семінар, лабораторна робота, курсовий проект, бакалаврський проект, дипломна робота, пояснювальна записка, анотація, план, конспект, тези, реферат тощо.

) науково-популярний, яким викладається наукова інформація для нефахівців на сторінках звичайних книжок і журналів [20].


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: