Джерела з історії країн Східного Середземномор’я

Контрольна робота

З історії Стародавнього Сходу

На тему: «Джерела з історії стародавніх країн Східного Середземномор’я»

 

 

Виконала: студентка 1 курсу

заочного відділення

історичного факультету

групи 2321-З

Собакар Ю.О.

Перевірив: к.і.н.,

доц., Єльников М.В.

 

 

Запоріжжя 2011 р.

ЗМІСТ

 

Вступ

. Джерела з історії країн Східного Середземномор’я

Кумранські рукописи

    Біблійні тексти

Апокрифічна література

Невідомі раніш твори

. Джерела з історії Угариту

. Стародавня Ебла. Джерела з історії

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

 

Актуальність роботи. Робота над даною темою передбачає висвітлення основного комплексу історичних джерел, за допомогою яких дослідникам вдалося вивчити історію народів та країн Східного Середземномор’я. Я намагалася навести класифікацію джерел, виділяючи серед них матеріальні та письмові, які в свою чергу також поділила на певні типи, навела огляд найбільш яскравих пам’яток з кожного типу. Окрім того, у даній темі розкривалися питання дешифрування місцевих письмових систем,що дозволило історикам користуватися текстами, створеними у Східному Середземномор’ї.

Об’єктом дослідження є історія стародавніх країн Східного Середземномор’я.

Предмет дослідження -джерела з історії стародавніх країн Східного Середземномор’я.

Мета дослідження - висвітлення основного комплексу історичних джерел, за допомогою яких дослідникам вдалося вивчити історію народів та країн Східного Середземномор’я, навести класифікацію джерел, виділяючи серед них матеріальні та письмові.

Історія Стародавнього Сходу, як будь-яка дисципліна історичної науки, базується на історичних джерелах, які дають нам інформацію про далеке минуле. Єдина можливість відтворити історію стародавніх на землі цивілізацій укладена у зверненні до тих слідів, які вони залишили після себе. І таким слідом реальної дійсності в житті давніх цивілізацій являє-ться історичне джерело. В історичній енциклопедії даному поняттю дається наступне визначення: «Історичні джерела - це все, що безпосередньо відображає історичний процес і який дає можливість вивчати минуле людського суспільства, тобто все створене раніше людиною і дійшовши до нас в виді предметів матеріальної культури, пам’ятників писемності, ідеології, звичаїв, мови». Джерела по історії Стародавнього Сходу дуже численні і різноманітні. Традиційно всі вони діляться на сім типів:

    Письмові джерела: історичні праці, художня література, наукові і релігійні тексти, документи, інструкції і інше (хетські документи, ассирійська адміністративна переписка, угаритські письмена, Біблія, кумранські рукописи);

    Пам’ятники матеріальної культури: залишки міст, храмів, фортець, гробниць, жител, предметів побуту, зброї і т. і. (міста Угарит, Карфаген, Ебла);

    Пам’ятники усної народної творчості (фольклор): пісні, приказки, казки, легенди, епічні сказання;

    Данні мов:запозичення з інших мов, різноманітні тимчасові пласти в мові і т.д.;

    Етнографічні матеріали: звичаї, культи зберігшихся з далеких часів в більш пізній час;

    Данні антропології: мумії, скелети, зображення фізичної праці людей на фресках або рельєфах;

    Зміна географічного середовища і природного ландшафту, викликані діяльністю людей: залишки дамб, каналів, доріг.

Таким чином можна зробити висновок, що з усього різноманіття типів джерел, вивчення історії Стародавнього Сходу, в першу чергу дотримуються письмових джерел: документальних і наративних. Вони більш точно відображають дійсність минулих епох. Такого роду джерела несуть об’єктивну інформацію про ті процеси які відбувалися в житті стародавніх суспільствах.

Джерела з історії країн Східного Середземномор’я

 

Давню історію племен і народів східного Середземномор’я висвітлюють як джерела сусідніх країн (наприклад, дані Тель -Арма-нського архіву в Єгипті, хетські документи, ассирійська адміністративна переписка), так і місцеві джерела, серед яких особливо важливі письмові документи і місцева традиція, яка збереглася в такому складному літера-турно - релігійному пам’ятнику, як Біблія. Велике значення мають документи із Рос-Шамри (Стародавній Угарит), де були відкриті давні тексти економічного, політичного и релігійного змісту, в тому числі написані місцевою системою письма, яка отримала назву угаритська. З території Східного Середземномор’я походить значне число давніх написів.

З нових знахідок слід відмітити відкриття італійським археологом архіву давнього міста Ебла (на території Сирії), який нараховує декілька тисяч клинописних табличок, написаних знаками, запозиченим в північно-шумерської писемності, і на одній з давньосемітських мов. Зміст архіву - дипломатичні, адміністративні, господарські, літературні, релігійні та шкільні тексти. Датується царський архів другої половини ІІІ тис. до н. е. Збереглися багато пам’ятників матеріальної культури Східного Середзе-мномор’я, часто виникаючих цілими комплексами, відкритими архео-логами. Найбільш грандіозними являються розкопки в Ієрихоні, розпочаті німецькими археологами в 1907 р. і продовжені в 30-50-х роках англій-ською експедицією на чолі з К. Кеніон.

Найбільш результативними були розкопки в Мегіддо (особливо показні речі, які свідчать про сильний єгипетський вплив в ІІ тис. до н.е.), в Гезері, Лашихі. Слід відмітити знахідки археологів в Фінікії і Сирії- в Біблі, Тірі, Сидоні (суч. Сайді), і поблизу Дамаска. Цікаві відкриття в 70-х роках поблизу м. Акко захоронення «торговців- воїнів», які датуються ХІV-ХІІІ ст. до н. е. і містили багато речей, які походили з різних областей егейського і давньосхідного світу: вироби з Єгипту, Закавказзя, Месо-потамії, з острову Кіпр. Важливішими джерелами по історії і культурі країн Східного Середземномор’я служать пам’ятники давньоєврейської літератури, які входять в склад Біблії.

Саме слово «Біблія» в перекладі з грецької означає «книги», в даному випадку - збірка книг, канонізованих, тобто визнаних священними в іудаїзмі і в християнстві. Іудейська Біблія майже вся співпадає з першою частиною християнської Біблії, з так званим Вітхим завітом. Друга частина останньої - Новий завіт - представляє собою християнські книги, які повістують про життя Ісуса Христа і діяльності його учнів (апостолів).

Історії в Біблії нерідко надається тенденційне висвітлення. Викладення політичних явищ відчиняється спільній ідеї про особливі зв’язки бога Яхве з вибраним ним народом.

Релігійні мислителі на протязі багатьох віків проводили велику роботу по відбору пам’ятників, їх редактуванню й інтерпретації виходячи зі смаків, ідей і представлень свого часу. Саме ця обставинна і заставляє сучасних дослідників з особливою обережністю використовувати в якості історичного джерела той багатий матеріал, який знаходиться в Біблії. Для становлення біблеїстики необхідно було перш за все звільнитися від наївної віри в старозавітні видання. Перший крок до наукового розбору Біблії зробив в XVII ст. Б. Спіноза, який знайшов в ній ряд суперечностей і вказівок на компілятивний характер окремих її частин. Таким чином, Біблія стала розглядатися вже не в якості божественного откровення, а як літературний пам’ятник, що відобразив епоху свого виникнення. Біблійна критика в XVIII и XIX ст. зробила великі успіхи в виділенні різних проша-рків творів, які ввійшли в Старий завіт, в визначенні їх абсолютної та відносної хронології. Особлива увага приділялася, найбільш авторитетній його частині - П’ятикнижжю Моїсея. Самий досконалий аналіз тексту Біблії служив зразком джереловедчеського дослідження стародавніх літературних пам’ятників. Найбільш принципіальні висновки, зроблені на межі XIX - XX ст. (наприклад, в роботах Ю. Велльгаузена), до цих пір зберігають своє значення. В той же час наука згодом повинна була відмовитися від надмірно критичного підходу до біблейного тексту, який зберігся. Знахідки в останні десятиліття так званих кумранських рукописів показали, що вже на початку нової ери старозавітні твори існували приблизно в тій же формі, що й нині. В кінці XIX ст. бібліїсти могли спиратися не тільки на тонкий філологічний аналіз, а й на результати розкопок в «біблійних країнах» Близького Сходу. Відомо, що й сама активність археологів в цьому районі в значній мірі визначалась його роллю в так званій священній історії. Вченні приділяли особливу увагу доказу (або спростуванню) достовірності біблійних оповідань.

Знахідки стародавніх пам’ятників культури в Месопотамії і в Єгипті привели до виникнення іншої, спільної проблеми - про місце давньоєврейської літератури в історії Близького Сходу. Були знайдені прямі запозичення в Біблії ідей і сюжетів, які виникли в інших народів. Однак первинне захоплення проблемою впливів в даний час пройшло, поступившись місцем тверезій оцінці ступеню самостійності давньоєврейської культури.

Подорожі європейців в «святу землю» здійснювалися щораз, але серйозне археологічне вивчення Східного Середземномор'я почалося порівняно пізно, більше 100 років тому (тут перш за все необхідно назвати роботи французького семітолога Э. Ренана). Найбільш значні відкриття зроблені за останні півстоліття - розкопки в Біблі велися з 20-х років, в кінці 20-х - в 30-і роки знайдений був древній сиро-фінікійський город Угарит, до 30-40-х років відноситься дослідження Алалаха. Сенсаційні результати принесла в 60- 70-і роки італійська експедиція в Еблі. Ретельне дослідження археологічних і письмових пам'ятників в даний час дозволяє вивчати історію цього регіону з прадавніх часів. Величезне значення мають розкопки і для вивчення Біблії, з однієї сторони, дозволяючи розглядати її в контексті найбільш близьких семітських культур, з іншого боку, даючи основу для аналізу економіки і суспільних стосунків в різних державах Східного Середземномор'я.

Таким чином з цього розділу можна зробити висновок, що джерела країн Близького Сходу, а також Східного Середземномор’я відкрили нам не лише багату історію і красу цього краю, але й дали початок зародженню такої релігії як християнство, яка збереглася і до нині. Завдяки цим джерелам ми можемо вивчати історію, та ознайомитися з життям деяких народів цього краю.

Кумранські рукописи

 

В печерах здовж західного узбережжя Мертвого моря були знайдені дуже цінні кумранські рукописи, які висвітлюють соціальні відносини, побут і ідеологію опозиційної секти, що усамітнилися в пустелі і проживали там на колективних началах (ІІ ст. до н.е. - І ст.. н.е.). Знайдені в печерах пустельної місцевості Вади- Кумран, поблизу північно- західного узбережжя Мертвого моря (Йорданія).

Загальну увагу до нововідкритих рукописів визначається ще однією важливою обставиною. Рукописи кумранської общини, бувши одним з безпосередніх попередників ранньохристиянської общини, допомагають зрозуміти ту історичну обстановку, в якій виникло християнство.

Кумранські рукописи доставили в розпорядження науки одну з бракуючи ланок в складному ланцюгу історії зародження християнства. Публікація кумранських рукописів і ретельне історико-філологічне їх вивчення допоможуть відкрити тайну, яка окутує раннє християнство, і науково встановити конкретно-історичний процес його виникнення.

Всього в кумранських печерах було знайдено близько 40 тис. різної величини фрагментів рукописів на шкірі і папірусі, написаних на давньоєврейській і арамейській мовах (належать до групи семітичних мов і були широко поширені розмовними і літературними мовами Передньої Азії з І тис. до н.е.). Це залишки бібліотеки, яка нараховувала близько 600 книг. З них тільки 11 дійшли більш чи менш повністю, з різним ступенем схоронності.

Ще до початку дослідницьких робіт часто доводиться докладати багато зусиль і долати технічні труднощі по очищенню та реставрації рукописів, підготовці їх для фотографування інфрачервоними променями.

Попередня тільки технічна робота над окремим уривком вимагає іноді багато робочих днів вченого. після попередньої технічної роботи ре став-рації і фотографування уривків виникає ще більш складна задача з дешиф-рування кожного уривка, визначенню його змісту і характеру, зближенню і возз'єднання різних уривків, які відносяться до одного й того ж документу.

При цьому критеріями для такого зближення і об'єднання різних і численні уривків в однорідні групи: являються характер, якість і стан шкіри або папірусу, лінії розриву або поїденістю країв, розташування тексту, лінії рядків і полів, схожість почерку, орфографія, мова і, на кінець, зміст. Вся ця робота істотно полегшується, коли мова йде про визначенні і ототожненні відомих текстів. Незмірно складна справа йде при дешифруванні і визначенні раніше невідомих текстів. Відомі до теперішнього часу кумранські тексти можна розділити на три великі групи:

    біблійські тексти;

    апокрифічні твори;

    твори раніш невідомої общини.

 

Біблійні тексти

джерело кумранський рукопис апокрифічний

Як відомо, Біблія являє собою зібрання досить різноманітних пам'яток: законодавчі тексти, фрагменти хронік і літописів, соціально-політичні і релігійні памфлети як в прозаїчній, так і в поетичній формі, справжні історичні документи і історичні повісті, сказання, твори навчального і релігійно- філософського характеру, духовні і ін. Всі ці різнорідні твори створювалися в різний час на протязі цілих століть (від ХІІ ст. до н.е. до середини ІІ ст. до н. е.). Біля 100 р. н.е. пройшла їх кодифікація і канонізація сінедрионом в Ямнії. До VІІ- VІІІ ст. н.е. був остаточно зафіксований не підлягаючий ніяким змінам біблійний текст, який в цьому виді зберігся до наших днів під назвою масоретського тексту. Переважна більшість всіх інших біблійних рукописів датуються ХІІ-ХVІ ст. н.е.    

Вивчення рукописів і фрагментів біблійних книг, а також в кумранських коментарях на біблійні книги було знайдено вельми примітний факт: незліченні виправлення біблійного тексту, запропоновані біблійною критикою за останні два століття, як правило, не підтверджуються давніми в наш час біблійними рукописами із Кумрану. Видання всіх знайдених біблійних текстів відкриє нову сторінку в вивченні і науковій критиці біблійної літератури.