Стародавня Ебла. Джерела з історії

 

В стародавній Еблі селяни спочатку знайшли базальтову чашу, яку здали в міський історичний музей. А в 1964 році сирійський уряд запропонував італійському археологу Паоло Мат’є приступити до розкопок пагорба Телль-Мардіх. Раніше тут знаходилося незначне поселення, але-саме тут, на півночі Сирії, було зроблено сенсаційне відкриття. Паоло Матьє довго вивчав художні вироби, які раніше були знайдені в різних районах Сирії, і прийшов до висновку, що всі вони повинні були виходити з одного центру. Деякі історичні хроніки таким центром називали Еблу - місто, що існувало в Сирії з давнини, але ніхто з учених не знав, де воно розташовувалося. Виявилося, що Ебла - столиця могутньої держави на Близькому Сході, змагалася з Єгиптом і Аккадським царством.

У 1975 році експедиція виявила найбільший з коли-небудь розкритих сирійських архівів-17000 глиняних табличок з текстами XXV-XXIII ст. до н. е. Це було найбільше відкриття! До цих пір найдавнішими вважалися письмові джерела Месопотамії на шумерській мові. Таблички, знайдені в Еблі, написані частково шумерським клинописом, частково невідомою мовою, яку учені назвали «еблаїт». Царський палац був не лише офіційною резиденцією правителів країни, а й центром її економічного і культурного життя. У палаці була і школа, в якій готували державних писарів і чиновників, причому навчання велося на двох мовах - шумерській і Ебла. Тут на глиняні таблички переписували літературні тексти, заносили в хроніку найважливіші історичні події з життя держави.

На деяких табличках, написаних невпевненою рукою учнів, збереглися навіть позначки вчителя. Глиняні таблички розповіли, наприклад, і про те, як проходили іспити в цій школі. Школяр-писар писав табличку під контролем «старшого брата» - дуб-Зузу. Потім учитель перевіряв написану табличку, погоджував відмітку з «директором» школи і лише після такого обговорення ставилася остаточна відмітка.

Після кожного сезону археологічних розкопок в районі Алеппо вчений світ все більше і більше дізнавався про Еблу. До цих відкриттів учені не могли і припускати, що в ту далеку епоху укладалися і розривалися міжнародні договори. В одному з їх документів говорилося, що цар Ебли звертається з проханням до царя Ассірії, щоб той гарантував і полегшив торгівлю Ебли в самих далеких районах від її кордонів, хоча Ебла і сама здійснювала політичний і економічний контроль над 17 тодішніми державами.

Дешифрування глиняних табличок допомогла вченим встановити і клас по соціальній структурі ебланського суспільства. Жителі Ебли ділилися на дві групи - думу-Ніти (привілейовані городяни) і бар-ани (нечисленні іноземці). Думу-Ніти (що означає «сини Ебли») були корінними еблаітамі, народилися в Еблі і користувалися всіма правами і привілеями своєї країни. До них відносилися представники самих різних професій: гончарі, скульптори, теслі, текстильники, мірошники, пекарі та ін Друга група - власне іноземці, а також раби, військовополонені, купці і складалися в ебланських армії найманці. "

Архіви Ебли містять відомості про п'ятьох царів, що правили тут з 2400 до 2250 року до нашої ери. У 2350 до нашої ери місто зруйнував цар Сар-гон 1 Аккадський, сусідство з войовничим і могутнім Аккадом виявилося для Ебли трагічним. У 2250 війська аккадського царя Нарам-сина (онука Саргона I) вторглися в місто, розорили і спалили царський палац. Після цього Еблі вдалося відродитися, і вона проіснувала ще два-три століття, поки остаточно не загинула під ударами кочівників.

Дослідивши відкриття царського архіву можна зробити висновок що відкриття було справді сенсаційним, адже в ньому містилися нарізноманітніші відомості: про палацові справи, історичні хроніки, звіти про військові походи, договори та угоди, описи закуплених і проданих товарів, переписка між чиновниками та урядовими установами, літературні твори. Дешифрування цих текстів продовжується і понині, проте вже зараз можна скласти уявлення про політичний і державний устрій Ебли, її економіку, торгівлю і культуру.

Висновки

 

З досліджених мною джерел та матеріалів, опрацьованої літератури можна зробити висновок, що висвітлення основного комплексу історичних джерел країн Східного Середземномор’я допомогло дослідникам вивчити історію народів та країн цього регіону. Дало велику матеріальну та культурну базу для вивчення побуту, релігії, та життя населення.

Були знайдені найбагатші пам’ятки та документи історії, які розкрили комплекс уявлень про формування не лише країни,а й відкрила нові мови та письмена невідомі до цього часу (кумранські рукописи).

Дослідниками проведено багато досліджень цих рукописів, з яких було відкрито для людства велику кількість історичних знахідок.

Список літератури

Література

 

1.Гусева Н.Р. Многоликая Индия. - М., Издательство «Наука» Главная редакция восточной литературы., 1987. - 254 с.;

. Амусин И.Д. Находки у мертвого моря. - М., Издательство «Наука»., Главная редакция восточной литературы., 1965. - 102 с.;

. Беленький М.С. О мифологии и философии Библии., - М., Издательство «Наука»., 1977. - 166 с.;

. Источниковедение истории древнего Востока. - М., Издательство «Высшая школа», 1984.

 

Мережа інтернет

 

<http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%82#.D0.94.D1.80.D0.B5.D0.B2.D0.BD.D0.B8.D0.B9_.D0.A3.D0.B3.D0.B0.D1.80.D0.B8.D1.82>

<http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:khwv52J0MigJ:www.100velikih.com/view674.html+%D0%B4%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BD%D1%8F%D1%8F+%D1%8D%D0%B1%D0%BB%D0%B0&cd=2&hl=ru&ct=clnk&gl=ru>

<http://egyptiaca.narod.ru/articles/ist egypt.htm>