Політекономія розглядає капітал як сукупність факторів виробництва, що приносять дохід. Таким чином, капітал – це не просто гроші, а авансова вартість, яка в процесі свого руху приносить більшу вартість від первісно авансової.
Перетворюючи свої кошти на капітал, його власник вступає в економічні відносини з різними господарюючими суб’єктами, які постачають через ринок необхідні йому товари (послуги), а також з індивідами, які отримують засоби для існування не від власної підприємницької діяльності, а від найманої праці за гроші (відповідну плату). Тобто капітал – це економічна категорія, котра виражає не стільки техніко-організаційні, скільки соціально-економічні відносини.
Найзагальніше уявлення про сутність капіталу як самозростаючої вартості дає формула його руху:
Г – Т – Г’
Г - авансовий капітал (гроші); Т — товарний капітал (товар); Г' -авансовий капітал з приростом (гроші, Г + ∆Г ).
Функціонуючи за схемою Г— Г—Г', капітал безперервно повертається до своєї початкової форми, здійснюючи своєрідний рух по колу. Реальний кругооборот промислового капіталу проходить три логічно-послідовні стадії:
|
|
I — закупівля необхідних факторів виробництва (засобів виробництва (3В) та робочої сили (PC));
II — виробництво визначеної товарної маси;
III— продаж виробленої товарної продукції.
Рис. Послідовні стадії та функціональні форми кругообороту промислового капіталу
Кругооборот промислового капіталу —безперервний рух капіталу за трьома стадіями із послідовною зміною форм і поверненням у свою початкову форму у збільшеному, як правило, обсязі. Безперервний рух капіталу за логікою його кругообороту є оборотом капіталу.
Оборот капіталу —це безперервно повторюваний кругооборот капіталу в результаті якого авансовані кошти повністю повертаються до своєї початкової форми.