Засоби для транспортування потерпілого

Для виготовлення нош використовуються:

• дві поздовжні (2,5-3 м) жердини;

• три поперечні (0,6-1 м) жердини;

• мотузка допоміжна або основна;

• штормівки (не менше двох) чи спеціальний чохол (полотнище), зшитий із міцної тканини тощо.

Чохол (полотнище) повинен бути допущений ГСК або технічною комісією.

Крайні поперечні жердини прив’язуються до поздовжніх жердин зверху, а середня – знизу (на відстані 20-50 см від поперечної жердини зі сторони голови).

При виготовленні нош повинно бути забезпечено не менше двох обертів по кожному куту перехрестя жердин, якщо використовуються петлі із сертифікованої стропи, основна або допоміжна мотузка (див. додаток 5).

Для зв’язування використовуються вузли відповідного призначення, передбачені Технічним регламентом.

Ноші повинні бути обладнані натягнутими діагоналями (мотузка діаметром не менше 6 мм або петлі із сертифікованої стропи), які закріплюються до внутрішніх кутів каркасу нош.

Якщо наповнення нош в’яжеться з мотузок, кріплення їх до поздовжніх жердин здійснюється за допомогою вузлів стремено або напівсхоплюючих, відстань між якими повинна бути до 20 см.

Якщо наповнення нош виготовляється зі штормівок, то повздовжні жердини повинні бути протягнуті через рукави, які вивернуті всередину. Усі ґудзики та блискавки повинні бути застібнуті. Застібки повинні знаходитися на нижній стороні нош.

Ноші повинні бути зав’язані відповідно до зросту потерпілого: голова повинна лежати на крайній поперечині, а інша крайня поперечина повинна знаходитися між колінами й п’ятою (але не під колінами).

М’які ноші (кокон) виготовляються з основної мотузки. Допускається будь-який спосіб виготовлення, описаний у методичній літературі. Кількість витків повинна відповідати зросту потерпілого (від грудей до щиколоток). Відстань між витками – до 20 см.

При навантаженні будь-якого місця переплетення петель кокон не повинен затягуватися.

Кінці мотузки повинні бути жорстко зафіксовані в найближчому до відповідного кінця переплетенні петель.

Необхідність підтримувальної косинки визначається Умовами.

Кріплення кокона здійснюється не менше ніж у трьох точках за петлі кокона (плечі, стегна, коліна):

• до жердини – будь якими мотузками (стропами),

• до транспортної мотузки, перил – тільки основними вірьовками або стропами.

Потерпілий у ношах транспортується на килимку; потерпілий у коконі транспортується на килимку та/або в спальному мішку.

Для транспортування активного потерпілого із супроводжуючим(-и) по етапах може використовуватись бухта мотузки, рюкзак, спеціально пошита петля (яка повинна бути допущена ГСК чи технічною комісією). Потерпілий (відповідно до умовної травми) повинен сидіти в петлі (бухті, рюкзаку) за спиною супроводжуючого, якому ця петля одягнена на плечі. Пристрій для транспортування потерпілого повинен легко одягатися та зніматися при необхідності. Використовувати для перенесення страхувальну систему (прикріплювати до неї) супроводжуючого або потерпілого забороняється.

 

Перенесення по місцевості

Транспортування потерпілого по пересіченій місцевості може здійснюватися способом, визначеним Умовами. Допускається підміна транспортуючого.

Ноші (кокон) повинні переноситися по місцевості не менше ніж двома учасниками команди. Необхідність супроводжуючого учасника визначається Умовами змагань. Супроводжуючий учасник повинен знаходитися поруч із ношами на відстані, яка дозволяє контролювати стан потерпілого й тримати в полі зору обличчя потерпілого.

На горизонтальних ділянках положення потерпілого головою вперед.

Активного потерпілого в ношах можна не прикріплювати до них, якщо інше не вказане в Умовах.

 

Транспортування по переправах

Транспортування активного потерпілого без нош (кокона) здійснюється відповідно до його травми. Особливості транспортування вказуються в Умовах.

Забороняється транспортувати потерпілого на супроводжуючому на переправі по колоді та по мотузці з перилами.

При транспортуванні потерпілого на ношах по перилах (переправі) використовують «павук», який складається з 4 вусів та з’єднувальної мотузки (1-2 м). Вуса повинні бути закріплені до внутрішніх кутів каркасу нош. Два вуса повинні бути прикріплені до перил одним транспортним карабіном біля голови, два вуси одним транспортним карабіном біля ніг. Два транспортні карабіни, якими вуси прикріплені до перильної мотузки, мають бути скріплені між собою з’єднувальною мотузкою.

Роль з’єднувальної мотузки може виконувати супроводжувальна мотузка (мотузки) за умови, що відстань між вузлами, якими вона кріпиться до вусів павука чи транспортних карабінів становить 1-2 м.

У кокона роль павука відіграють три петлі (транспортні карабіни, приєднані до петель кокона): біля голови потерпілого, щиколоток та в районі таза, а коротка з’єднувальна мотузка не застосовується.

Піднімати (знімати) та кріпити потерпілого в ношах (коконі) до перил повинно не менше двох учасників.

При транспортуванні потерпілого на ношах (у коконі) по подвійній перильній мотузці потерпілий повинен бути прикріплений до неї вусом самостраховки не більше 2 м.

При транспортуванні потерпілого на ношах (у коконі) по одинарних перилах потерпілий повинен бути прикріплений до верхньої (суддівської, за її наявності) перильної страховки довгим вусом самостраховки.

При кріпленні нош (кокону) з потерпілим до перил переправ спочатку приєднується транспортний карабін біля голови потерпілого, а потім транспортний карабін біля ніг потерпілого. Зняття нош (кокона) з потерпілим із перил переправ здійснюється в зворотному порядку. Середній транспортний карабін кокона можна чіпляти (знімати) до приєднання (зняття) транспортного карабіна біля ніг.

На горизонтальних перилах положення потерпілого довільне.