Методи виміру продуктивності праці

Залежно від способу виміру результату діяльності розрізняють методи виміру продуктивності праці, представлені на рис. 8.1.

Рис. 8.1. Методи виміру продуктивності праці

Натуральні показники продуктивності праці – це показники виробітку, обчислені в одиницях фізичного обсягу. У цьому випадку одиниці виміру обсягу продукції – т, шт, кг, віднесені до середньооблікової чисельності працівників або витрат праці: особо-годин, особо-днів тощо.

Натуральний метод виміру продуктивності праці застосовується у випадку виробництва однорідної продукції. Рівень вироблених робіт у натурально-речовинному вимірі є найбільш об'єктивним і достовірним показником продуктивності праці. За допомогою цього методу можна вимірювати й порівнювати продуктивність праці окремих бригад і працівників, планувати їх чисельність, визначати професійний і кваліфікаційний склад, зіставляти продуктивність праці різних підприємств.

Натуральний метод виміру продуктивності праці відрізняється простотою й наочністю розрахунків. Однак його використання обмежене: ним не можна користуватися при розрахунках продуктивності праці на тих ділянках, де виробляється різнорідна продукція, наприклад машини й інструменти. Крім того, він не враховує зміну запасів незавершеного виробництва.

Різновидом натурального методу є умовно-натуральний метод, коли обсяг роботи враховується в умовних одиницях однорідної продукції. Так, різні за місткістю вагони переводяться у двохосьові, консервні банки різної місткості – в умовні банки, а різне взуття – в умовну пару. Перерахування в умовні вимірники провадиться, як правило, за допомогою перевідних одиниць (коефіцієнтів).

Умовно-натуральний метод розрахунку продуктивності праці зручний для застосування, тому що виробництво багатьох різноманітних товарів за допомогою перевідних коефіцієнтів можна привести в порівнянний вид. Наприклад, витрати на реалізацію борошна, хліба й макаронних виробів можна виразити через коефіцієнти перерахування у витрати на реалізацію одного умовного кілограма хлібобулочних виробів.

Трудові показники продуктивності праці. Як вимірник використається нормо-година, тобто кількість праці, у людино-годинах, які необхідні за нормами для виготовлення одиниці продукції.

Трудовий (нормативний) метод виміру продуктивності праці показує співвідношення фактичних витрат праці на певний обсяг роботи з витратами праці, що покладаються по нормі, тобто він характеризує ступінь виконання норми виробітку робітником. Розрахунок продуктивності праці цим методом являє собою обсяг роботи з урахуванням нормативної трудомісткості (особо-годин), що приходиться на одиницю фактично відпрацьованого часу.

Перевагою трудового методу є можливість його застосування до всіх видів робіт і послуг. Але для широкого використання методу необхідні нормативи часу на кожен вид роботи, які є далеко не завжди й не скрізь.

Вартісні показники продуктивності праці обчислюються як відношення виробленої продукції в грошових одиницях до витрат робочого часу.

Вартісний метод дозволяє порівнювати продуктивність праці працівників різних професій, кваліфікацій, наприклад кондитера й кухаря, токаря й водія. Перевагами цього методу є простота розрахунку, можливість порівняння рівнів продуктивності праці різних виробництв, а також визначення її динаміки в різні періоди часу. Але недоліком методу є вплив цінових факторів: кон'юнктури ринку, інфляції, а також матеріалоємності роботи.