Лізинговий кредит – кредит, який надається банком (лізингодавцем) лізингоодержувачу у вигляді передачі останньому майна, що належить лізингодавцю або придбане ним за заявкою лізингоодержувача на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Лізинг є формою майнового кредиту і має особливі риси, що суттєво відрізняють його від інших форм бізнесу: 1) наявність посередника між лізингоодержувачем і виробником, який бере на себе обов'язки власника майна; 2) вид майна, що надається у лізинг, визначається лізингоодержувачем за погодження з лізингодавцем і переважно представлений основними фондами вир-чого призначення; 3) строк лізингу співвідноситься з періодом амортизації майна, наданого у лізинг; 4) періодичність виплат лізингових платежів установлюється договором і узгоджується між лізингодавцем і лізингоодержувачем; 5) можливість викупу лізингоодержувачем майна, що надається у лізинг, за залишковою вартістю; 6) широке коло учасників (суб'єктів лізингу); 7) забезпеченість лізингової угоди майном – предметом лізингу.
|
|
Суб'єкти лізингу: 1)лізингодавець – юр-чна особа, яка передає право володіння і користування предметом лізингу лізингоодержувачу (наприклад банк); 2)лізингоодержувач – фізична або юр-чна особа, яка отримує право володіння і користування предметом лізингу від лізингодавця; 3) продавець(постачальник, безпосередній виробник) майна – фізична або юр-чна особа, в якої лізингодавець купує майно, яке в подальшому буде передано як предмет лізингу лізингоодержувачу; 4)інші юр-чні або фізичні особи,які є сторонами багатостороннього договору лізингу.
Предметом лізингу є необоротні активи (основні фонди), що є власністю лізингодавця або придбані ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна. Відповідно до Закону України «Про фінансовий лізинг» не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки і інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси п-ств і їх відокремлені стр-рні підрозділи (філії, цехи, дільниці).
Залежно від умов лізингової операції щодо передавання всіх ризиків і вигод, пов'язаних з правом власності на актив, виокремлюють: 1) фінансовий лізинг; 2) оперативний лізинг.
Фінансовий лізинг – господарська операція фізичної або юр-чної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання лізингоодержувачу активів, придбаних або виготовлених лізингодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування і володіння предметом лізингу.
За фінансового лізингу право власності на предмет лізинг може з часом передаватися або не передаватися.
|
|
Для визначення банківської операції як фінансовий лізинг використовуються критерії: 1) право власності на актив (предмет лізингу) переходить до лізингоодержувача наприкінці строку лізингу; 2) сума лізингових платежів протягом строку лізингу має дорівнювати первісній вартості предмета лізингу або перевищувати її; 3) лізингоодержувач має право на купівлю активу, отриманого на умовах лізингу, за ціною, яка значно нижча від справедливої вартості цього предмета на дату реалізації цього права; 4) на дату укладання договору лізингу є обґрунтована впевненість у тому, що право на придбання предмета лізингу буде реалізоване після закінчення обумовленого договором строку; 5) строк лізингу становить більшу частину строку корисного використання активу навіть за умови, що право власності не передаватиметься; 6) активи, передані в лізинг, повинні мати спеціалізований характер, тобто лише лізингоодержувач може користуватися ними без суттєвих модифікацій.
Фінансовий лізинг передбачає виплату протягом встановленого періоду сум, достатніх для повної амортизації капітальних вкладень лізингодавця і здатних забезпечити йому певний прибуток. Фактично фінансовий лізинг – форма довгострокового кредиту на купівлю певних основних фондів.
Оперативний лізинг – господарська операція фізичної або юр-чної особи, яка не передбачає передавання всіх ризиків і вигод, пов'язаних з правом власності на предмет лізингу.
Оперативний лізинг поділяється на: 1)рейтинг – короткострокова оренда від одного дня до одного року без права наступного придбання орендарем майна; 2)хайринг – середньострокова оренда, яка передбачає здавання в найом майна, обладнання і машин на строк від 1 до 3 років.
Операції з рейтингу і хайрингу передбачають багаторазову передачу машин і обладнання від одного орендаря до іншого. їх предметом є стандартне обладнання, яке відповідає вимогам численних орендарів.
За оперативним лізингом (орендою) активи відображаються на балансі лізингодавця, а за фінансовим – на балансі лізингоодержувача.
Форми лізингу: 1)зворотний - договір лізингу, який передбачає придбання лізингодавцем майна у виробника (постачальника) і передачу цього майна йому у лізинг; 2)пайовий - здійснення лізингу шляхом залучення до угоди кількох кредиторів – лізингодавців, які беруть участь у лізинговій операції, інвестуючи свої кошти; 3)міжнародний - лізинг, що здійснюється суб'єктами господарювання, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, якщо майно чи платежі перетинають державні кордони; 4)сублізинг – вид піднайму майна, відповідно до якого лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за плату на певний строк активи, отримані раніше від лізингодавця за договором лізингу; 5)оренда землі – лізингова операція, яка передбачає надання орендодавцем землі у користування іншій юридичній або фізичній особі на визначений строк, за цільовим призначенням і за орендну плату; 6)оренда жилих приміщень – лізингова операція, яка передбачає надання жилого будинку або квартири її власником у користування іншій фізичній чи юр-чній особі на визначений строк або безстроково, для цільового використання і за орендну плату.
Останні три види лізингу банками не здійснюються.
За лізинговою операцією лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, які можуть включати: 1) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; 2) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; 3) компенсацію відсотків за кредитом; 4) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
|
|
Залежно від способу виплати лізингові платежі можна поділити на: 1) рівномірні платежі; 2) платежі, що зростають; 3) платежі, що зменшуються.
В Україні більш поширеним варіантом сплати лізингових платежів є рівномірна виплата з першим внеском, який за розміром часто збігається зі ставкою лізингового відсотка.
З метою моніторингу лізингових операцій банк розробляє графік лізингових платежів, відповідно до якого лізингоодержувач має здійснювати погашення заборгованості за лізингом.
Переваги лізингу для банку-лізингодавецю: 1) розширення спектра банківських операцій і відповідно збільшення суми доходів від банківської діяльності; 2) зниження ризику втрат від неплатоспроможності клієнта; 3) отримання більших доходів порівняно з довгостроковим кредитуванням, у зв'язку з тим, що розмір орендної плати за надання майна на умовах лізингу може бути вищим, ніж відсоткова ставка за довгостроковими кредитами, які видаються на той самий строк.
Переваги лізингу для лізингоодержувача: 1) зберігається ліквідність балансу – лізинг забезпечує повну вартість угоди і сприяє значному прискоренню окупності капіталовкладень; 2) поступова оплата предмета лізингу; 3) сплата лізингових платежів може здійснюватися за рахунок прибутків, одержаних від експлуатації майна, отриманого на умовах лізингу; 4) лізинг дає змогу зменшити податковий тягар, бо лізингові платежі входять до складу валових витрат п-ства.
До перспективних сфер лізингових операцій в Україні належать с/г, будівництво, переробна галузь, харчова промисловість і інші види ек-чної діяльності, які потребують запровадження нових технологій. Механізм лізингу відкриває перед банками більші можливості щодо вирішення цілої низки проблем, зокрема пов'язаних із несвоєчасним поверненням кредитів і накопиченням у кредитних портфелях банків проблемних довгострокових кредитів.
Причини, що стримують розвиток лізингу в Україні: 1) відсутність державної програми розвитку лізингу; 2) недостатня кваліфікація кадрів на ринку лізингових послуг; 3) нерозвинутість механізму реєстрації і вилучення предметів лізингу; 4) відсутність сформованого вторинного ринку обладнання; 5) недорозвинутість механізмів страхування лізингових операцій і захисту лізингодавця на державному рівні; 6) відсутність статистичних форм обліку лізингових операцій.
|
|
Нині вітчизняні банки мають змогу працювати на ринку лізингових операцій як самостійно, так і через посередників, якими виступають лізингові компанії. Є два варіанти посередництва: 1) банк може створити лізингову компанію як власне дочірнє п-ство, у статутному фонді якого йому належить контрольна частка або стати одним із засновників лізингової компанії у формі акціонерного товариства, створеного спільно з іншим банком (банками), виробником обладнання і лізингоодержувачем; 2) створення лізингової компанії за участю іноземного інвестора (міжнародного фінансового інституту).