Підготовка до аукціону

Аукціон (ціно́вка; нім. <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D1%96%D0%BC%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0> Auktion, від лат. <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0> auctio - збільшення) - 1. Спеціально організований і періодично діючий ринок продажу товарів, майна з публічного торгу покупцеві, який запропонував найвищу ціну. 2. Англійський аукціон - аукціон, на якому ставки піднімаються знизу вверх. 3. Голландський аукціон - аукціон, на якому торги починаються з найвищої ставки і понижуються до тих пір, поки не знайдеться покупець.

На аукціоні можуть продаватися об'єкти нерухомості <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B5%D1%80%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C>, антикваріат <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B0%D1%82>, витвори мистецтва тощо. Крім добровільних, аукціони можуть бути примусовими - за рішенням судових <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%83%D0%B4> органів. Добровільні зорганізуються власниками товарів з метою найвигіднішого їх продажу. Примусові влаштовуються відповідними органами з метою стягнення боргів <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D1%80%D0%B3>, реалізації конфіскованих <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%84%D1%96%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F> товарів, незапитаних і неоплачених вантажів <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%B6>, не викупленого з ломбардів <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4> майна <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE> тощо.

Аукціонна торгівля - це вид ринкової торгівлі, при якій продавець, бажаючи одержати максимальний прибуток, використовує пряму конкуренцію декількох покупців, присутніх на продажу. Аукціонна торгівля використовується переважно для збуту порівняно обмеженого переліку товарів: хутро, предмети антикваріату, художні вироби, коні, вироби з дорогоцінних металів, вовна, чай, тютюн, овочі, фрукти, квіти, риба, тропічні породи лісу та ін.

Для таких товарів, як хутро, вовна, чай, тютюн аукціонна торгівля є найважливішою формою реалізації на міжнародному ринку. Так, через міжнародні аукціони в США та Канаді реалізується понад 70% усього хутра, що продається цими країнами; в Данії - близько 90%; у Швеції та Норвегії - приблизно 95%. Через міжнародні аукціони реалізується близько 70% чаю, що продається на світовому ринку; 90 - 95% немитої вовни, що експортується Австралією та Новою Зеландією. Для кожного аукціонного товару склалися свої міжнародні центри аукціонної торгівлі. Так, з хутра та хутряної сировини в усьому світі проводиться понад 150 міжнародних аукціонів. Головними центрами аукціонної торгівлі норкою є: Нью-Йорк, Лондон, Копенгаген, Осло, Стокгольм, Санкт-Петербург. Основними центрами з продажу каракулю з аукціонів є Лондон і Санкт-Петербург. На Санкт-Петербурзькому аукціоні реалізуються в значних кількостях шкурки лисиці, соболя, білки, ондатри, бабака, горностая та ін. Щорічно Санкт-Петербурзький аукціон відвідують 700 покупців із 25-30 країн світу. Основними центрами Хутрові аукціони організовуються також у ФРН, Італії, Франції, Гонконгу, Південній Кореї, Японії.

Основним центром аукціонної торгівлі килимовою вовною є Ліверпуль, де реалізується в основному індійська та пакистанська килимова вовна.

Для аукціонної торгівлі чаєм характерне її переміщення в місця виробництва цього товару. Індія продає близько 70% усього чаю, що експортується, через аукціони в Калькутті і 30% - через аукціони в Лондоні, Шрі-Ланка близько 70% чаю, що вивозиться, продає через аукціони в Коломбо і 30% - через Лондонський аукціон. Індонезія реалізує свій чай через аукціони в Лондоні, Гамбурзі й Антверпені. Африканські країни переважну частину чаю, що експортується, реалізують через аукціони в Найробі (Кенія). На цих аукціонах продається чай з Танзанії, Уганди, Мозамбіку, Родезії. Світову популярність придбав чайний аукціон у Сінгапурі, де беруть участь фірми із США, Японії, Австралії, Китаю.

Найважливішими центрами аукціонної торгівлі тютюном є Нью-Йорк, Амстердам; квітами - Амстердам; овочами та фруктами - Амстердам і Антверпен; рибою - США та порти західноєвропейських країн; кіньми - Франція, Лондон, Москва, Ростов-на-Дону.

Аукціони організовуються підприємствами (фірмами), які спеціалізуються на їх проведенні. Аукціони можуть проводитися підприємствами, для яких торги не є основним видом діяльності, проте статутом передбачено право на їх проведення. До цієї організаційної форми належать аукціони, що проводяться біржами, салонами художників, музеями, постійно діючими виставками, торговельними організаціями та підприємствами тощо.

Спеціалізовані фірми займаються організацією аукціонів і продажем на них аукціонних товарів як за свій рахунок, так і на комісійних засадах і беруть на себе виконання всіх функцій з підготовки та проведення аукціонів. Організацією і проведенням аукціонів можуть займатися і брокерсько-комісійні фірми, які продають на аукціонах товари на комісійних засадах за дорученням своїх клієнтів. Брокерська фірма, що проводить аукціон, може виступати одночасно представником і продавця і покупця. При цьому продавець може не знати покупця, а покупець - продавця, але обидва вони знають одного брокера.

Аукціони є комерційними організаціями з відповідним розташуванням приміщень, устаткуванням і кваліфікованими фахівцями. Управління аукціоном здійснює аукціонний комітет, до складу якого входять директор аукціону, представники місцевої муніципальної влади. Директору аукціону підпорядковуються виконавчі служби - фінансова, правова, експертна, комерційна, транспортна, загального господарства та ін. Аукціонний комітет розробляє і затверджує правила аукціонних торгів з графіком їх проведення та призначенням ведучого торгів - аукціоніста.

Залежно від порядку організації аукціони бувають:

) примусові - які проводяться, як правило, державними організаціями з метою продажу конфіскованих, незатребуваних і неоплачених товарів, закладеного і не викупленого в строк майна;

) добровільні - які проводяться за ініціативою власників товарів з метою найбільш вигідного їх продажу.

Аукціони бувають на підвищення або зниження ціни у гласній або таємній формах.

При так званому аукціоні на підвищення ціни (одностайний аукціон, або англійський) торги починаються з оголошення мінімальної ціни, встановленої продавцем. Після цього покупці роблять добровільні надбавки на величину не нижче за мінімальну надбавку, вказану в правилах проведення торгів. При цьому номер покупця й остаточна ціна гласно оголошується. При негласному (німому) аукціоні покупці подають аукціоністу наперед встановлені знаки згоди на додаткові ціни. Аукціоніст кожного разу оголошує нову ціну, не називаючи покупця. Негласне проведення аукціону дозволяє зберегти в таємниці покупці.

Аукціони можуть проводитися і на зниження ціни, так звані голландські аукціони («вейдлинг»). Прикладом «голландського аукціону» може бути аукціон з продажу квітів в Амстердамі. З понеділка по п’ятницю сюди до 8 год. ранку надходять великі партії квітів, продаж яких ведеться відразу в 5-ти великих залах. Квіти рухаються по конвеєру через зал. Оптові покупці сидять за розташованими амфітеатром спеціально обладнаними столами. Перед кожним є кнопка, пов’язана з великим циферблатом, що висить на протилежній стіні, на якому стрілка рухається від максимальної до мінімальної ціни. У міру руху транспортера, на якому встановлені візки з квітами (лотами), що продаються, рухається і стрілка. Для ухвалення рішення даються лічені секунди. Хто першим натисне кнопку, той і набуває право на квіти. Покупка фіксується й оформляється комп’ютером за 15 секунд - від натиснення кнопки до видачі рахунку. Непродані квіти йдуть у компост. Щодня в Амстердамі продається за 4 год. роботи до 12 млн. зрізаних квітів. Щорічно тут реалізуються до 900 млн. троянд, 250 млн. тюльпанів і 220 млн. квітів у горщиках, всього понад 3 млрд. штук. У цілому в Нідерландах на 12 спеціалізованих аукціонах реалізується понад 6 млрд. квітів. Приблизно 80% з них іде на експорт. Частка Нідерландів у міжнародній торгівлі квітами становить понад 60%. Аукціони зручні для продавця з наступних причин:

) концентрований попит на товари;

) можливість продавати товари за найвищою із запропонованих цін;

) відсутність необхідності пошуку покупця;

) використання досвіду та спеціальних знань аукціоністів. Зручність аукціонів для покупців полягає в наступному:

) можливість підбору потрібного асортименту товарів;

) полегшення орієнтації в кон’юнктурі.

Для участі в аукціоні кожен бажаючий повинен оформити заявку та пропозицію на висунення товару на аукціон. У пропозиції вказується;

• повне найменування товару;

• його короткий опис;

• характеристика споживчих властивостей і якості;

• дані про кількість екземплярів;

• відомості про власника товару.

Експертна оцінка товарів завершується встановленням стартової ціни. У деяких випадках продавець і працівники аукціонного комітету можуть домовлятися про»резервну» ціну, нижче за яку товар не може бути проданий. Всі умови аукціонного продажу товарів фіксуються в аукціонній угоді, яка підписується зацікавленими сторонами.

Угода про участь в аукціоні містить наступні основні умови:

. Найменування сторін -»Аукціоніст» і»Продавець».

. Предмет угоди - Аукціоніст проводить (найменування місця проведення аукціону, термін) прилюдний продаж товарів Продавця за найвищу ціну, а Продавець надає свої товари для продажу.

. Обов’язки Продавця - вій повинен за_днів до відкриття аукціону надати індивідуально певні товари або партії товарів відповідно до переліку, що додається до справжньої угоди.

. Обов’язки Аукціоніста:

) організує прилюдний продаж товарів Продавця в суворій відповідності з розробленими і встановленими Правилами аукціону, які повинні бути доведені до кожного учасника;

) виплачує Продавцю протягом днів належну суму.

. Винагорода Аукціоніста - Продавець виплачує Аукціоністу до початку аукціону винагороду в розмірі_. Винагорода не може обчислюватися у вигляді процентного відрахування від остаточної суми операції. Отримання винагороди Аукціоністом від Покупця регламентується Правилами проведення аукціону.

. Відповідальність сторін - регламентується чинним законодавством, Правилами аукціонного продажу та угодою.

. Юридичні адреси сторін.

Техніка проведення аукціону поділяється на 4 стадії (етапи):

) підготовка аукціону;

) огляд товарів;

) аукціонний торг;

) оформлення аукціонної операції та передача товару покупцю.

. Підготовка аукціону. Починається за 2-3 місяці до майбутнього аукціону. Прийняті від продавців товари сортуються залежно від якості за лотами (стандартна партія або одиниця товару). Кожному лоту надається номер, під яким він продаватиметься з аукціону. Від кожної партії відбирається зразок.

Після закінчення сортування аукціонний комітет випускає каталог з вказівкою номерів лотів, сорту та кількості одиниць товару в кожному лоті. Каталог розсилається можливим покупцям з додатком Правил аукціонного торгу. У правилах указуються:

) порядок огляду товарів;

) порядок продажу та фіксації цін;

) порядок укладення контрактів;

) право продажу товарів третім особам;

) порядок зняття товару з торгів;

) розмір відсотка, який стягується з вартості куплених товарів на користь адміністрації аукціону;

) порядок вирішення суперечок між сторонами. У каталозі повідомляється:

• дата відкриття аукціону, його тривалість і місце проведення;

• час, встановлений для огляду товару;

• час проведення торгів;

• останній день платежу за придбання товару.

Звичайно в каталозі однакові за якісними показниками лоти групуються в більші партії - страти, які в каталозі відділяються один від одного лініями.

У підготовку аукціону входить також сповіщення потенційних покупців про терміни проведення торгу. Для цього за 1,5-2 місяці до початку аукціону в пресі розміщаються рекламні оголошення з вказівкою:

• умов, місця та часу проведення торгів;

• кількості й асортименту пропонованих до продажу товарів. Дуже ефективним засобом інформування служать яскраво оформлені рекламні щити та транспортери, що розташовуються:

• в місцях проведення аукціону;

• на території торговельних підприємств;

• на фасадах будівель, де проводиться аукціон. Разом з цим може застосовуватися:

• радіо- та телереклама;

• розсилка потенційним покупцям рекламних брошур, проспектів, рекламних листів і т. д.

Встановлення початкової ціни

Якщо початкова ціна не встановлена договором про проведення аукціону або відповідно до закону, вона встановлюється організатором аукціону на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність та про оцінку земель. У цьому випадку початкова ціна не може бути нижчою від 70 відсотків суми, визначеної шляхом оцінки.

Якщо договір укладається на умовах внесення плати періодичними платежами, вони мають бути рівними, а початковою ціною вважається перший платіж.

Порядок оголошення та повідомлення про проведення аукціону

Організатор аукціону не пізніше як за 15 робочих днів, а у випадку продажу нерухомого майна - не пізніше як за місяць до дня початку аукціону оприлюднює на сайті уповноваженого центрального органу виконавчої влади (при проведенні електронних торгів - також на своєму сайті) оголошення про проведення аукціону, а також поштовим відправленням з повідомленням про вручення повідомляє про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником.

При продажу на аукціоні права вимоги про проведення аукціону також повідомляється боржник. Якщо предметом договору, що укладатиметься на аукціоні, є нерухоме майно, оголошення повинно бути також розміщене на цьому майні. Зміст повідомлення про проведення аукціону та оголошення про проведення аукціону на об'єкті нерухомого майна

Повідомлення та оголошення про проведення аукціону повинні містити відомості про:

-  майно, що є предметом договору, та його місцезнаходження, наявність речових прав на майно, відомі недоліки майна;

-  вид договору, що укладається на аукціоні;

-  час та місце проведення аукціону (для електронних торгів - сайт, на якому проводиться електронні торги, та період часу, протягом якого проводяться торги). Якщо в один день в одному місці проводиться кілька аукціонів підряд, допускається зазначати лише час початку першого аукціону із вказівкою на черговість проведення наступних аукціонів;

-  початкову ціну;

-  строк, на який майно надається у користування, та періодичність платежів, якщо укладається договір найму (оренди);

-  організатора аукціону;

-  веб-сторінку, на якій розміщено оголошення про проведення аукціону;

-  спосіб отримання додаткової інформації про проведення аукціону та ознайомлення з майном, що є предметом договору.

Зміст оголошення про проведення аукціону на сайті

Оголошення про проведення аукціону, що розміщується на сайті, повинно містити відомості про:

ü майно, що є предметом договору, його характеристику та місцезнаходження, наявність речових прав на майно, відомі недоліки майна;

ü час та місце проведення аукціону (для електронних торгів - сайт, на якому проводиться електронні торги, та період часу, протягом якого проводяться торги). Якщо в один день в одному місці проводиться кілька аукціонів підряд, допускається зазначати лише час початку першого аукціону із вказівкою на черговість проведення наступних аукціонів;

ü початкову ціну та відомості про можливість її зниження на тому ж аукціоні;

ü розмір та порядок внесення гарантійного внеску;

ü можливість надання переможцю податкової накладної згідно із податковим законодавством;

ü замовника аукціону;

ü сторону договору, що не є учасником аукціону;

ü організатора аукціону;

ü спосіб отримання додаткової інформації про проведення аукціону та ознайомлення з майном, що є предметом договору. В оголошенні наводиться текст договору, що укладається на аукціоні, крім умови про ціну та зазначення особи сторони договору - переможця аукціону.

Якщо аукціон є повторним (другим повторним) або проводиться у зв'язку з розірванням договору, укладеного на попередньому аукціоні, про це зазначається в оголошенні із вказівкою на адреси всіх веб-сторінок, на яких розміщено інформацію про проведення попередніх аукціонів.

Якщо предметом договору є земельна ділянка, то у характеристиці майна зазначається її розмір, кадастровий номер, цільове призначення, наявність комунікацій тощо. Якщо предметом договору є житловий будинок, квартира, будівля, споруда, приміщення, то у характеристиці майна зазначаються план, загальна площа та житлова площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди, відомості про земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, право на земельну ділянку, що переходить до набувача тощо.

Якщо предметом договору є транспортний засіб, то у характеристиці майна зазначаються марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.

Якщо предметом договору є акції (частки) у статутному (складеному) капіталі господарського товариства, то у характеристиці майна зазначаються назва господарського товариства, його ідентифікаційний код, місцезнаходження, засоби зв'язку, розмір статутного (складеного) капіталу, кількість акцій (розмір часток), що пропонуються до продажу, номінальна вартість однієї акції, форма випуску акцій, середньооблікова кількість працівників, площа та правовий режим земельної ділянки, що належить господарському товариству, балансова вартість основних фондів, знос основних фондів, балансовий прибуток, дебіторська заборгованість, кредиторська заборгованість, основні види продукції (робіт, послуг) та її обсяг, відомості про реєстратора цінних паперів або депозитарію. За звітний період при цьому береться останній фінансовий рік діяльності.

Якщо предметом договору є майнове право, то в оголошені оприлюднюються копії всіх документів, необхідних для визначення змісту права. В оголошені вміщуються фотографічні зображення речей, що є предметом договору.

Ознайомленням з майном, що є предметом договору, інформацією та документами щодо нього

Організатор аукціону забезпечує можливість ознайомитися з майном за його місцезнаходженням, а також доступ до інформації про майно, наявних право установчих та інших документів на нього.

Доступ до майна, інформації та документів повинен бути наданий зацікавленій особі невідкладно, а якщо це неможливо - не пізніше як через три дні з моменту звернення.

. Огляд товарів. Обов’язковою умовою організації аукціону є завчасне надання потенційним покупцям можливості ознайомитися з товаром.

Огляд товарів проводиться звичайно за тиждень або за 10 днів до відкриття торгів. Кількість днів, відведених для огляду товарів, залежить від розмірів аукціонної експозиції. Скорочення термінів, що відводяться для огляду, може бути досягнуто шляхом удосконалення устаткування залів.

Попередній огляд товарів є обов’язковим, оскільки за умовами аукціонного торгу ніякі претензії щодо якості товарів до продавців і організаторів аукціону після продажу не приймаються (крім прихованих дефектів). Тому покупці повинні уважно оглянути виставлені зразки і в каталозі зробити відмітки номерів лотів і стрингів, які їх зацікавили.

Покупець може ознайомитися не тільки із зразками товарів, але і зі всіма лотами, які його зацікавили (звичайно він цього не робить, оскільки довіряє організаторам аукціону). На аукціонах чаю та тютюну проводиться дегустація відібраних покупцем зразків. Крім того, покупці під час огляду можуть придбати зразки вподобаних ними партій для додаткової перевірки їх якості.

. Аукціонний торг. Торги починаються в наперед визначену годину і день і проводяться в спеціальному аукціонному залі, що має форму амфітеатру. При гласному способі аукціоніст оголошує номер чергового лота, називає початкову (стартову) ціну і питає:»Хто більше?» Якщо чергового підвищення ціни не пропонується, аукціоніст після триразового запитання:»Хто більше?» ударяє молотком, підтверджуючи, що даний лот проданий останньому, що назвав найвищу ціну.

Покупець, що хоче придбати товар, піднімає сигнальну табличку, лицьова сторона якої звернена до аукціоніста, і оголошує ціну, що перевищує стартову. Аукціоніст повторює кожну запропоновану покупцем ціну і називає місце, звідки надійшла ціна. У тих випадках, коли через відсутність інтересу до даного лота або внаслідок змови покупців не вдається досягти наміченого рівня продажної ціни, аукціоніст має право без пояснення зняти лот з торгу і виставити його пізніше знову. До удару молотка аукціоніста покупець має право відкликати зроблену пропозицію про ціну.

У складі президії аукціону, крім аукціоніста, знаходяться його помічники, які спостерігають за поведінкою покупців.

Покупцю, що купив перший лот у стрингу і бажає придбати за тією ж ціною інші лоти з даної партії, надається перевага перед іншими покупцями.

У разі виникнення розбіжностей між адміністрацією аукціону та покупцем за першою зберігається право перепродажу будь-якого лота. Претензії можуть бути висунуті адміністрації до продажу наступного лота.

Темп аукціонних торгів дуже високий, і для продажу одного лота в середньому потрібно менше 30 сек. Таким чином, за 1 год. продають понад 300 лотів.

При автоматизованій системі проведення аукціонного торгу над столом аукціоніста встановлений циферблат з рухомою стрілкою. Аукціоніст встановлює стрілку на найнижчій ціні. Кожен покупець має на закріпленому за ним місці кнопку, яку він натискає тоді, коли бажає зробити покупку за пропонованою ціною. Якщо одночасно декілька покупців натиснуть кнопки, стрілка просунеться до вищої ціни, а на спеціальному табло поряд з циферблатом спалахують номери цих покупців. Стрілка просуватиметься до вищої ціни до тих пір, поки не залишиться один покупець. У цей момент вона зупиняється і на табло з’являється номер цього покупця. Операція вважається завершеною і не може бути анульована іншим покупцем. Дана система застосовується і при використанні способу продажу товарів на зниження ціни (в основному для товарів, що швидко псуються).

. Оформлення аукціонної операції і передача товару покупцю. Після закінчення торгів покупець оформляє аукціонну операцію. Адміністрація аукціону вручає покупцю контракт на куплений товар. Контракт має типову форму. Покупець підписує контракт і повертає його в контору аукціону, залишивши собі копію. На підставі контракту бухгалтер виписує товарний чек у 2-х екземплярах. У чеці вказуються:

• найменування товару;

• номер інформаційної карти;

• номер лота;

• остаточна аукціонна ціна;

• відомості про покупця;

• дата продажу.

На підставі товарного чека, оплаченого покупцем, бухгалтер реєструє продаж товарів в аукціонній відомості для подальшого розподілу виручки (різниці між стартовою і продажною ціною) між власником товару й організаторами аукціону.

Терміни вивозу товару з аукціонного складу залежать від виду товару (як правило, для товарів, що не швидко псуються, протягом 2-3 тижнів).

Чинне законодавство передбачає низку випадків, у яких майно підлягає продажу на аукціонах: при продажу майна боржника у процедурі виконавчого провадження (у т. ч. при зверненні стягнення на предмет застави) або конфіскованого майна, при продажу та наданні в оренду земельних ділянок державної та комунальної власності тощо. При цьому правове регулювання однорідних відносин, що виникають у процесі підготовки, проведення аукціонів та за їх наслідками, здійснюється у актах різної юридичної сили, що ґрунтуються на різних методологічних і навіть термінологічних засадах.

Найгіршим є те, що існуюче правове регулювання не забезпечує можливості реалізації майна на аукціоні за найвищу можливу ціну, стимулює прояви корупції у відповідній сфері, істотно знижує відсоток виконання судових рішень, призводить до порушення права на судовий розгляд протягом розумного часу в розумінні Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (§ 1 ст. 6) тощо.

Водночас необхідність встановлення певних особливостей укладення договорів на аукціоні може диктуватись лише особливостями обороту майна того чи іншого виду, але не підставами, з яких проводиться аукціон. За таких умов існує нагальна необхідність заміни розрізненого правового регулювання відносин, пов'язаних із продажем майна на аукціонах, єдиним актом, який створить уніфіковані умови для прозорого продажу майна на аукціоні за максимальну ціну.

Доцільно також запровадити можливість укладення на аукціонах договорів найму (оренди). При цьому підстави, з яких аукціон проводиться, не встановлюються цим Законом як такі, що не мають значення для процедури проведення аукціонів і встановлюються відповідними законами (наприклад, що регулюють відносини у виконавчому провадженні).

При цьому регулювання має встановлюватись за методологією, притаманною європейським країнам континентального права. А саме, за наявності законодавчої проблеми загального характеру, яка перешкоджає, зокрема, належному проведенню аукціонів, слід не встановлювати численні винятки з загального неналежного регулювання, вирішуючи тим самим лише проблеми проведення аукціонів, а, навпаки, слід вирішувати відповідну проблему загального характеру.

 

Американський опціон

Опціон - це похідний цінний папір, що засвідчує право його держателя купити, продати чи відмовитися від угоди стосовно цінних паперів (а також товарів, валюти) за обумовлену опціоном ціну і протягом терміну, що ним передбачено.

Опціон є одним із видів строкових угод, які можуть укладатися як на біржовому, так і на позабіржовому ринках.

Розрізняють американський опціон - право держателя може бути реалізоване будь-коли протягом опціонного строку і європейський опціон - реалізується лише після настання терміну виконання зобов'язань.

Продавець опціону зобов'язаний забезпечити безумовне і безвідкличне право покупця на здійснення операції чи відмову від неї. Розрахунки за операціями з опціонами здійснюються на день реалізації продукції сезонного виробництва, цінних паперів або валютних цінностей.

Розвиток похідних цінних паперів стимулює розвиток фінансового інжинірингу, внаслідок чого створюються нові фінансові інструменти шляхом їх комбінацій. Так, існують синтетичні опціони, які дають змогу знизити ризики при фінансуванні та інвестуванні - угоди "кеп", "флор", "колар", які розглянуті у попередньому питанні теми.

Інтернаціоналізація фінансових ринків призвела до появи нових фінансових інструментів - американських (АДР), європейських (ЄДП) і глобальних депозитарних розписок (ГДР). Вони підтверджують право власності на іноземні акції, що випускаються в інших країнах. Емітуються банками - депозитаріями акцій.

Депозитарна розписка (свідоцтво) - похідний цінний папір, що засвідчує право власності інвестора-резидента на певну кількість цінних паперів іноземного емітента, загальний обсяг емісії яких обліковується в іноземній валюті. Депозитарні розписки - це документовані еквіваленти цінних паперів іноземного емітента для обігу на міжнародних фондових ринках. Основним папером тут є акція, тому можна сказати, що депозитарні розписки - це свідоцтва про депонування іноземних акцій. Ці фінансові інструменти можна визначити і як вкладення в активи емітента-нерезидента і по-середника-резидента за допомогою проміжних документованих форм. Як правило, ці розписки випускаються місцевими банками замість депонованих ними акцій іноземних емітентів.

Поява депозитарних розписок викликана тим, що на фондових ринках окремих країн існують обмеження на обіг іноземних фондових цінностей. Так, у США заборонений обіг основних фінансових інструментів іноземних емітентів, можуть мати обіг тільки похідні фондові цінності. Великі ж емітенти шукають зовнішніх джерел фінансування. У свою чергу, інтерес до закордонних паперів у місцевих інвесторів підтримується необхідністю найприбутковішого вкладення капіталу або посилення вкладень на основі їхньої міжнародної диверсифікованості. Також чималий інтерес іноземні цінні папери становлять і для венчурного (пошукового, ризикового) капіталу.

Акції і депозитарні розписки стосовно один одного є взаємозамінними паперами. При цьому власник депозитарної розписки є непрямим власником іноземного цінного папера.

Особливості депозитарних розписок полягають у тому, що вони надають можливість інвесторам брати участь у світовому фондовому ринку, не залишаючи меж вітчизняного.

Американські депозитарні розписки (АДР) вперше з'явилися в 1927 р. як досить простий механізм доступу американських інвесторів до цінних паперів іноземних емітентів; торгують ними на Нью-Йоркській фондовій біржі. У ролі номінального власника основних цінних паперів виступає спеціальний американський депозитарний банк, який є офіційним посередником між іноземним емітентом і американським інвестором. Банк розміщує АДР, збирає і виплачує дивіденди (конвертуючи їх у долари), проводить інвестиційне консультування й інформаційне забезпечення ринку АДР, працює з акціонерами від імені і за дорученням емітента. АДР можуть перебувати у вільному обігу як на біржовому, так і на позабіржовому ринках, якщо на це є дозвіл Комісії з цінних паперів та бірж СІНА (SEC).

Вихід на іноземні фондові ринки - досить складна, трудомістка, тривала й дорога процедура. її здійснення для більшості українських емітентів просто не під силу.

Існує не досить багатий російський та український досвід використання АДР. Так, на початку 1996 р. SEC зареєструвала випуск АДР "Сіверського трубного заводу". Під випуск АДР було зарезервовано 20 % акцій цього підприємства. Російська нафтогазова компанія "Лукойл" наприкінці 1995 р. впровадила програму АДР І рівня (можуть виставлятися лише на позабіржовому ринку та національній біржі СІА, пов'язані з поданням незначного обсягу інформації про емітента) щодо простих, а на початку 1996 року - привілейованих акцій. Наприкінці того ж року до програми АДР приєдналась ще одна російська нафтогазова компанія - "Газпром", а потім і ряд інших нафтогазових компаній. Поряд з підприємствами нафтогазового комплексу до програм АДР різного рівня включились ряд банків, підприємств енергетичної галузі та зв'язку. У 1998 р. зареєстрували випуск АДР І рівня "Укрнафта" та ще кілька українських компаній.

Для українських компаній, щоб вийти з ринком похідних цінних паперів на міжнародний фінансовий ринок, необхідний новий рівень фінансового менеджменту і маркетингу, підготовка всього спектра необхідної документації, готовність до розкриття економічної інформації, глобальна аудиторська перевірка підприємства іноземними фірмами, співробітництво з іноземними інвестиційно-консультаційними фірмами, а також із юридичними компаніями.

Об'єктивна необхідність розвитку ринку строкових контрактів в Україні існує давно. За своїм призначенням такий ринок має служити механізмом страхування фінансових ризиків в умовах нестабільної економічної кон'юнктури. Функціонування ринку дає змогу суб'єктам господарювання максимально мінімізувати свої ризики. Приваблює він також тим, що пропонує високоприбуткові інструменти інвестування вільних коштів. Особливо важливого значення це набуває за умови портфельного підходу до інвестування.

Але існують певні проблеми на шляху розвитку ринку похідних цінних паперів в Україні.

По-перше, активній роботі на ринку термінових контрактів перешкоджає відсутність обґрунтованої законодавчої бази, яка б відповідала реальній економічній ситуації в Україні та загальноприйнятим у світовій практиці поняттям і регулятивним механізмам, що діють на ринку деривативів.

По-друге, багато питань не вирішено стосовно бухгалтерського обліку операцій із ф'ючерсними контрактами та іншими похідними фінансовими інструментами.

По-третє, потреба у наявності розвинутого ринку базових активів, який повинен бути високоліквідним; протягом тривалого часу мати чіткі й незмінні правила торгів; характеризуватися прогнозованою динамікою - якщо ці умови не будуть виконуватися, ринок термінових контрактів не працюватиме.

У цілому ринок похідних цінних паперів не тільки служить ефективним механізмом страхування цінових ризиків, а й є високодохідним об'єктом інвестування вільних фінансових ресурсів. Великого розвитку ринок строкових угод набув на міжнародному та розвинених національних фінансових ринках. Для сучасного ринку похідних цінних паперів характерним є встановлення зв'язків між біржами, які працюють у різних частинах світу та різних часових поясах. Процеси глобалізації та інтеграції призводять до того, що події економічного чи політичного порядку, які відбуваються в одній частині світу, безпосередньо впливають на кон'юнктуру фінансових ринків в інших частинах світу.

Різновид термінових операцій становлять опціонні угоди: їхнім об'єктом є право купити {опціон "кол" - call option) чи продати (опціон "пут " - put option) фінансовий актив у майбутньому за ціною, зафіксованою в момент укладення угоди, тобто це - угода з нефіксованою датою поставки активу. Ціна поставки фінансового активу має назву "виконавча", або "страйк"-ціна. За придбання права купити чи продати валюту сплачується невелика премія. За сприятливого руху курсу впродовж терміну угоди це право реалізується, в протилежному випадку сплачена премія втрачається, і операція не відбувається (тобто опціон вигідний за умов цінових коливань, які перевищують розмір премії). Торгівля першими опціонами на цінні папери розпочалася на Чиказькій товарній біржі в 1975 р. Валютні опціони вперше з'явилися на Філадельфійській валютній біржі в 1982 р., а в 1984 р. - на міжнародному валютному ринку в Чикаго.

Валютні опціони - це контракти, які дають їхнім власникам право купити чи продати встановлену кількість валюти за визначеною в контракті ціною протягом певного періоду (американський опціон) чи в певний день (європейський опціон). Обсяги контрактів стандартизовані й дорівнюють половині стандартної партії ф'ючерсів за відповідними валютами.

При укладанні валютних угод використовують ціну продажу й ціну купівлі певної валюти. Оскільки в угодах беруть участь дві валюти, важливо розуміти, про яку з них ідеться: про ту, шо продається, чи про ту, що купується. Ця обставина має принципове значення для розрахунку суми платежу. Ціна угоди буде нижчою чи вищою залежно від того, яка валюта береться за основу і хто є ініціатором угоди.

Володіння опціоном надає права, ні до чого не зобов'язуючи. Цим він відрізняється від форварду, за яким учасники операції зобов'язані її провести згідно з договірною ціною, навіть якщо ринок змінився і вони не хочуть втрачати гроші. Як правило, опціон відрізняється і від ф'ючерсу, оскільки не передбачає щоденних платежів (винятки становлять ф'ючерсні опціони). Потенційні збитки за опціоном обмежені премією, і вони не перевищать цієї величини, якщо ринкові ціни рухатимуться у "неправильному" напрямі..

Види опціонів

 

Залежно від техніки застосовуються такі різновиди опціонів:

Альтернативні опціони. При такому опціонному контракті предметом угоди виступають два фінансові активи або різниця в ринкових цінах двох активів на момент виконання опціону.

Опціони на індекси. Такі опціони ґрунтуються на загальних фондових індексах, які характеризують визначений портфель цінних паперів. Індекс, який зазначається в контракті, має назву "страйковий індекс" (strike-index).

Опціони на ф'ючерсні контракти (options on futures) бувають тільки американськими. Об'єктом контракту у цьому випадку є ф'ючерс. Ф'ючерсний контракт виконується в будь-яку дату визначеного періоду, і власник опціону "кол" отримує в цей момент весь належний йому за цей період прибуток. Даний прибуток перераховується зі створеного для цієї мети накопичувального рахунку.

Ф'ючерсні опціони (futures-type options). Покупець колу погоджується щодня сплачувати райтерові суми відповідно до здешевлення ринкової вартості колу. На додаток до цього райтер надає покупцеві право купити визначену кількість валюти за договірною ціною. Як і у випадку з класичними ф'ючерсами, і покупець, і райтер фьючерсного опціону вносять депозит (маржу) і за необхідності регулюють залишок. Ціна опціону ніколи нікому не сплачується. Крім того, вона не може перевищувати ціну предмета застави.

Опціони на споти (options on spots). Американський кол на спот - контракт між покупцем та райтером. Покупець платить райтерові ціну (премію) за право (але не зобов'язання) купити певну кількість фінансового активу за встановленою ціною (exercise чи strike prices) в обмін на іншу валюту у визначений період часу. Наприклад, кол на фунти може дати право купити валюту в будь-який установлений час після підписання контракту. Торгівля опціонами відбувається за стандартними партіями (обсяги партій - ті ж самі, що й за ф'ючерсами). Більша частина опціонів мають дати погашення, які припадають на березень, червень, вересень та грудень. У Філадельфії, однак, вони погашаються через фіксовану стандартами біржі кількість місяців.

Ціни опціонів теж стандартизовані за інтервалами - в американських центах за одиницю іноземної валюти.

У небіржовому обігу (over-the-counter) від стандартизації можна відмовитися. Величина небіржової валютної партії, наприклад, звичайно буває набагато більшою, ніж у біржовій торгівлі. Через біржі проходить незначна частина обігу.

Так само, як і за ф'ючерсами, біржова опціонна торгівля здійснюється через клірингові палати, які гарантують дотримання довгих та коротких позицій за контрактами.

Використання валютних опціонів компаніями доцільне в таких випадках:

• коли час і сума валютних надходжень точно не визначені, а використання форвардних і ф'ючерсних контрактів не видається можливим;

• при захисті інтересів експортерів або імпортерів товарів, ціни на які в конкретній валюті чутливі до змін;

• при публікації прейскурантів на свої товари в іноземній валюті;

• для підтримки комерційної пропозиції за контрактами, що оцінюються в іноземній валюті, із закордонними партнерами;

• у разі потреби забезпечення одночасного страхування від комерційних і валютних ризиків.

Для банків основними напрямами використання валютних опціонів є страхування відкритої валютної позиції й захист інвестиційного портфеля, деномінованого в іноземній валюті.

Опціонний контракт істотно відрізняється від іншого виду термінової угоди-форварду-тим, що виконання його не є обов'язковим для власника, який може вибрати один із трьох варіантів дій: виконати опціон, залишити без виконання, продати його іншій особі до закінчення терміну опціону. Якщо опціон на валюту виконано, то дохід від опціону на купівлю можна визначити як різницю між ціною валюти за курсом "спот" на момент виконання контракту і ціною виконання за вирахуванням премії, сплаченої при укладенні контракту.

 

 

де /с - дохід від опціону на купівлю; Рs - курс "спот" на момент виконання контракту; Рo - ціна виконання (курс, зафіксований у контракті); n - сума опціонного контракту, Dn - премія опціону.

Дохід від опціону на продаж (Ip)

 

 

Премія опціону визначається як процент суми опціонного контракту або як абсолютна величина за одиницю валюти і сплачується в момент продажу опціону незалежно від того, буде його виконано чи ні. Ціна опціону (премія) залежить від низки факторів: обсягу купівлі-продажу валюти, виду валюти, поточного валютного курсу (спот), ціни виконання, динаміки ринку, тривалості опціонного періоду, середньої банківської процентної ставки, співвідношення попиту і пропозиції. Про перспективи валютного ринку дають уявлення дані про форвардні курси валют, що публікуються в авторитетних фінансових виданнях, зокрема у "Financial Times". Основа розрахунків форвардних курсів - складні статистичні моделі.

Загальним правилом при визначенні доцільності здійснення опціонного контракту є зіставлення поточного валютного курсу на день виконання опціону з ціною виконання. Якщо на день виконання опціону спот-курс нижчий за ціну виконання, то вигідніше здійснити опціон "пут", і навпаки. Можна вважати, що прибуток і ризик продавця опціону прямо протилежні прибутку і ризику власника. Максимальний прибуток, що дорівнює сумі премії, продавець опціону може одержати в тому випадку, коли опціонне право не реалізоване. Якщо ж опціонний контракт виконано, то теоретично продавець може зазнати істотних збитків. Однак на практиці, завдяки досить надійному прогнозуванню тенденцій валютного ринку, таке трапляється нечасто, і премія враховує можливість взаємного розподілу ризиків покупця і продавця опціону.

Ціна опціону має дві складові: внутрішня (дійсна) вартість; зовнішня (тимчасова) вартість.

Внутрішня вартість пов'язана з можливістю одержання прибутку від виконання опціону відразу після його купівлі. Внутрішня вартість - це прибуток, що був би отриманий за опціон, якби він завершувався, іншими словами, це потенційний дохід власника опціону від його реалізації. Внутрішня вартість дорівнює різниці між ціною виконання опціону і спот-курсом на дату придбання опціону. Коли внутрішня вартість не є нульовою, то це опціон "з виграшем". Для опціону "кол" це ситуація, коли ціна "спот" перевищує ціну виконання, для опціону "пут" - ситуація, коли ціна виконання перевищує ціну "спот". Внутрішня вартість забезпечує нижню межу премії, виплачуваної за опціон, як у випадку опціону з виграшем, так і у випадку опціону з "програшем" (внутрішня вартість дорівнює нулю).

Різницю між премією опціону і його внутрішньою вартістю називають тимчасовою вартістю. Тимчасова вартість, чи ціна чекання, відбиває ризики в торгівлі опціонами. Вона є премією, яку покупець опціону згодний заплатити понад внутрішню вартість. Тимчасова вартість не може бути негативною, вона враховує нестійкість курсів на валютному ринку і тривалість терміну до завершення опціонного контракту, тобто відбиває очікування, що опціон до терміну виконання дасть виграш у ціні. Звичайно, чим довший проміжок часу до виконання опціону, тим вища його вартість. Зі скороченням терміну до виконання опціону тимчасова вартість зменшується. На момент виконання опціон має тільки внутрішню вартість і не має тимчасової (якщо і внутрішня на момент виконання дорівнює нулю, то опціон не має ніякої вартості). На тимчасову вартість (а виходить, і на ціну опціону) впливає розмах курсових коливань. За великого розмаху курсових коливань тимчасова вартість вища, оскільки більша ймовірність того, що до моменту виконання опціон виявиться "виграшним". Для продавця велика запитувана ціна виправдана більшою можливістю збитків.

Для проведення розрахунків за опціонним контрактом відводять два робочі дні, тому валютний опціон, якщо рішення про його виконання ухвалене, має бути пред'явлений до виконання не пізніше, ніж за два робочі дні до дати проведення розрахунків.

Залежно від місця продажу опціони поділяють на біржові опціони, що вільно обертаються, і позабіржові. Біржові опціони (traded option) продають і купують опціонні біржі - своєрідні фінансові інституції, що стали невід'ємною складовою фінансового ринку економічно розвинутих країн. Найвідоміші з них - Лондонська фондова біржа, Європейська опціонна біржа в Амстердамі (з 1978 p.), Чиказька, Монреальська та ін.

Біржові опціони можуть обертатися на вторинному ринку, вільно купуватися і продаватися третіми особами до завершення терміну опціонної угоди. Ці опціони стандартизовані за видами валют, сумами та термінами виконання. Стандартна специфікація валютного опціону містить такі реквізити: найменування валюти опціону; назва операції (купівля чи продаж); сума валюти; курс обміну; дата завершення опціонного періоду; умови виконання опціону.

Так само, як і у випадку ф'ючерсів, біржова опціонна торгівля здійснюється через клірингові палати, що гарантують дотримання довгих і коротких позицій за контрактами.

Позабіржові опціони (over-the-counter option) можна розглядати як винятково банківський інструмент. Такі опціонні угоди укладаються між покупцем і банком, як правило, індивідуально на договірних умовах і за специфікацією, що відповідає вимогам покупця. На ринку позабіржових опціонів банки працюють зазвичай з великими корпораціями. Торгівля опціонами здійснюється переважно на біржах.

Опціон як одна з форм угод на термін надає інвесторам великі можливості. Комбінуючи опціони різних видів, різні ціни виконання і дати завершення, інвестор (хеджер, спекулянт) може побудувати неординарні стратегії й дістати додатковий прибуток.

Стратегія "спред" являє собою сполучення двох і більше опціонів одного виду ("кол" чи "пут"). Прибуток і збитки інвестора при застосуванні даної стратегії обмежені. Розрізняють вертикальні й горизонтальні спреди. Вертикальні спреди конструюються шляхом продажу і купівлі опціонів з різними цінами виконання, але однією датою завершення. У горизонтальних спредах застосовуються опціони з однією ціною виконання, але з різними датами завершення.

Комбінації - це стратегії, що використовують опціони різних видів (іноді їх називають подвійними опціонами; стредли, стренгли).