Особливості політичного маркетингу та менеджменту

Пол.маркетинг – сук-сть теорій і методів, якими можуть користуватись S-ти політики з тим, щоб одночасно визначати свої цілі і програми та впливати на поведінку громадян (Д. Ліндон).

У пол..маркетингу політика розглядаються як вироблення певного продукту, як певний ринок, де відбувається конкуренція. Результатом успішного просування продукту є влада.

Джерела маркетинг.оформлення політики: масовізація сус-ва, інформатизація сус-ва, психологізація сус-ва.

Структура пол..маркетингу:

• вивчення громадської думки

• пол.. рекламування

• пол.. іміджмейкерство

• PR

• Виборча інженерія

Функції політичного маркетингу:

1. формування інформаційного банку про пол.. ринок;

2. розробка методів аналізу і обробки даних інформац. банку;

3. оцінка та аналіз умов пол..ринку;

4. аналіз ринкових можливостей політичних акторів;

5. розробка оціночних та прогнозних моделей політичного попиту, життєвого циклу та політичної поведінки суб’єктів політики;

6. аналіз ефективності політичного маркетингу;

Пол.менеджмент – орг-ція та упр-ня пол.. процесом.

Пол. менеджмент передбачає безпосер. розгляд, ухвалення та втілення в життя практ. рішень за доп. соціотехніки упр-ння (прав. норми, умовляння, маніпулювання).

Принципи менеджменту:1. Планування; 2. Організація; 3. Мотивація; 4.Контроль.

Функції політичного менеджменту:

• ведення переговорів;

• управління політичною ситуацією;

• подолання спротиву опозиції;

• вирішення пол конфліктів;

• менеджмент партійної діяльності;

• менеджмент парламентської діяльності

Співвідношення понять: пол..маркетинг – це вивчення пол.. ринку, а пол.. менеджмент – орг-ція та упр-ння пол.. дія-тю в умовах пол..ринку, отже, менеджмент спирається на маркетинг.

Сутність та різновиди політичного іміджу.

Імідж (“образ”) – образ особистості, сусп.-пол. інституту, який існує у масовій свідомості. Імідж – результат ірраціональності масової сусп.-пол.свідомості.

Пол.іміджелогія – наука, що вивчає проблеми формування і створення в сусп.свідомості образів сусп.орг-цій, інститутів, окремих політиків, розробляє сук-сть прийомів, технологій і засобів формування в сусп. свідомості відповідних образів реальних суб’єктів політики.

Функції іміджу (Г. Г. Почепцов):

• Ідентифікації (імідж – посередник між політиком і громадянами);

• Ідеалізації (функція видачі бажане за дійсне);

• Протиставлення (будь-який імідж виникає в межах системного протиставлення іншим іміджам);

Типологія іміджів: “Свій хлопець”, “Аристократ”, “Знавець”, “Добрий сім’янин” (“Порядна людина”), “Справжній політик”, “Ділова людина”, “Інтелектуал”, “Жінка-політик”, “Місцевий імідж”.

Етапи створення іміджів:

• З’ясування образу, який існує у масовій свідомості;

• З’ясування ідеального образу;

• Доведення існуючого образу до ідеалу.

Методи з’ясування образу масової свідомості:

• Зосередження на окремих аспектах поведінки лідера;

• Використання фокус-груп з метою вивчення громадс. думки;

• Використання методу “мозкового штурму”;

Основні підходи до формування іміджів:

І. Функціональний (на основі різних типів функціонування O-ів і S-ів політики):

Типи іміджів в межах даного підходу:

• дзеркальний – відповідає власному уявленню політика або орг-ції про себе;