Основні показники промислового виробництва по секторах

1. Енергетика	14%	б.Текстильна і шкіряна	7%
2. Рудна промисловість	10%	7-Паперова	5%
3.Хімічна промисловість	10%	8.Каучукова і пластикова	3%
4. Металургічна промисловість	26%	9-Деревообробна і коркова	5%
5. Харчова промисловість	20%	10. ІНШІ ВИДИ	2 %

Починаючи з 1960 року Іспанія перетворилася на країну міжнародного туризму. Іноземні туристи -- більше 56 млн. щорічно прибувають до країни різними видами транспорту: літаками, залізницею, на автомобілях і морем. Влітку туристів в Іспанії більше, ніж корінного населення. Туризм -- один із головних важелів розвитку економіки. Надходження у валюті (21.034 млн. доларів у 1992 році) становлять основний внесок у баланс платежів. Увагу туристів привертають в Іспанії 3 фактори: географічне розташування (сонце, пляжі, і острови), економічні умови (відпочинок за досить низькими цінами) і самі іспанці за їх веселий і гостинний характер. Зараз туризм в Іспанії розвивається в двох напрямках: привертається увага туристів до пляжів, оскільки кліматичні умови в різних частинах країни дуже своєрідні, а пейзажі зовсім не схожі: на Канарських островах тропічний клімат, на Балеарських -середземноморський; в Коста-Брава пляжі скелясті, а в Коста-дель Соль Коста Бланка -- пісчані і широкі. Також розвивається "внутрішній туризм", який має за мету привернути увагу туристів до історії країни, народних свят, фольклору, культури і звичаїв іспанців. Розвиток цього виду туризму викликаний такозк тим, що велика кількість іспанців подорожують за кордон і вивозять валюту, тому необхідно зберегти цей основний сектор економіки.

Для економічного, культурного і соціального розвитку країни необхідно мати добре розвинутий транспорт. В Іспанії в цьому напрямку робиться дуже багато. Так, планується, до 2000 року вкласти більше 500 млрд. песет у реконструкцію і розширення аеропортів. Багато іспанських міст з'єднані повітряними шляхами з іншими містами земної кулі. Лише аеропорт Мадрід-Барахас зустрічає більше 16 млн. пасажирів на рік.

Більшість іспанських міст сполучається з островами і північчю Африки морськими шляхами. Найбільш відома компанія Транссередземноморська, яка перевозить як пасажирів, так і автомобілі. Найважливішими портами є: Барселона, Більбао, Валенсія і Віго.

Більше 13 тис. км залізниці з'єднують міста і села країни. За останні 30 років залізниці і потяги модернізувалися: збільшилася швидкість поїздів і значно стало кращим обслуговування пасажирів. Наприклад, швидкісний потяг АВЕ долає відстань Мадрид -- Севілья (538 км) за 2 години 45 хвилин. Існує проект залізниці для швидкісного потягу АВЕ, який з'єднає Іспанію з Францією на початку XXI століття.

Більше 160.000 км автомобільних шляхів пересікають територію Іспанії: з них 1.990 км -- автомобільні магістралі і близько 6 тис. км -- автостради і шляхи з двостороннім рухом (безкоштовні). Кількість автомашин по всій Іспанії сягає 17.347.000 (1992), з них більше 13 млн. -- туристичні автомобілі.

Сьогодні в Іспанії можна подзвонити по телефону в будь-який куточок країни. Для цього існує багато кабін, з яких можна набрати необхідний номер і подзвонити за гроші або кредитні картки не лише в певне місце Іспанії, але і будь-якої країни світу. Дуже поширений факс не лише на підприємствах, але і в особистому і сімейному користуванні.

З кожним роком модернізується пошта і телеграф: всі послуги тут здійснюються швидко і якісно.

Іспанія в цифрах:

Площа	505.954 кв. км
Населення (за переписом 1991 року)	39.443.942 жителя
Щільність населення	78 жителів/на кв. км
Столиця	Мадрид 3.053.100 жителів
Мова	іспанська
Іноземці, що проживають в Іспанії (1992)	393.100 жителів
Туристи (дані 1993 р.)	57.258.615
Грошова одиниця	песета 1 дол.= 130 песет (1995)
Активне населення (1991 р)	15.202.000 жителів

12. Найважливіші міста.

Мадрид — столиця Іспанії, важливий політичний, фінансовий, торгово-транспортний, культурний, але не промисловий центр. У другій половині XVI століття він став столицею завдяки своєму розташуванню в центрі Піренейського півострова. Місто розташоване на рівнині, на невеликій річці Мансанарес. На західному березі Мансанарес знаходиться великий парк Каса-де-Кампо і робочі передмістя Нижній і верхній Караванчель. Видатних архітектурних пам'ятників у Мадриді обмаль, але є декілька музеїв з видатними творами мистецтва. Є ряд наукових закладів: Іспанська Академія наук, університет, індустріальний Інститут та інші вищі навчальні заклади. Промисловість Мадрида в основному місцевого значення: будівельні підприємства, фабрики і заводи, які виготовляють предмети першої необхідності та такі, що переробляють сільськогосподарські продукти для жителів столиці. Є також електротехнічні та хімічні заоди. Мадрид -найважливіший транспортний вузол Іспанії, є метрополітен.

Барселона -- столиця Каталонії, розташована, в гирлі річки Пйобрегат, великий промисловий центр і порт Іспанії. Тут є всі види важкої і легкої промисловості, а також є підприємства харчової промисловості. Важливий залізничний вузол; є університет та інші навчальні заклади. У Барселоні є також середньовічні архітектурні пам'ятники (собор і ратуша готичного стилю XVI століття та деякі інші). Валенсія -- головне місто одноіменної автономної общини, розташоване в гирлі річки Гуадалав'яр (Турія), у центрі "Валенсійської Уерти" (орошуваних садів). Промисловість зв'язана головним чином з переробкою сільськогосподарської продукції. Валенсія -- торговельно-транспортний центр, другий порт Іспанії після Барселони.

Севілья -- столиця Андалузії, розташована на берегах Гвадалквівіру. Це великий торговельно-промисловий центр Південної Іспанії, з підприємствами харчової промисловості, з тютюновими фабриками та іншими підприємствами. Є університет, музеї і пам'ятники середньовікової,- мавританської та іспанської архітектури.

Більбао -- головне місто провінції Біскайя, політичний і культурний центр Країни Басків, найбільший північний порт Іспанії. Місто розташоване біля Біскайської затоки, у низинах річки Нервйон. Найважливіший в Іспанії центр чорної металургії. Є машинобудівельні, електротехнічні та інші промислові заводи.

13. Система освіти в Іспанії.

Не буде перебільшенням сказати, що систему освіти в Іспанії створили ще римляни. Вона складалась із трьох ступенів: початковий, середній і професійний. Ця система збереглася майже повністю аж до нашого століття. Таке ставлення до освіти пояснювалось тим, що соціальне законодавство в країні було досить відсталим і більша частина іспанського населення була неграмотна, особливо в сільській місцевості. Слід підкреслити, що саме освіта і просвіта стали тими ключовими проблемами, навколо яких свого часу об'єдналися демократичні сили Іспанії.

Фактично в Іспанії існували дві системи освіти: для багатих і для нижчих верств суспільства. Серед державних шкіл переважали об'єднані або "унітарні" школи, де вчитель одночасно проводив заняття з 70-100 учнями віком від 6 до 14 років. Існували також (і існують зараз) приватні школи з висококваліфікованими викладачами, з сучасним устаткуванням, але навчання в таких школах коштує дорого.

У 1970 році був прийнятий закон про Освіту, згідно з яким прове­ли певну уніфікацію системи освіти і почали вводити безкоштовне навчання для всіх дітей віком від 6 до 14 років. Поступово ліквідовува­лась неграмотність, дещо демократичнішою стала обстановка в школах та університетах, що сприяло прискоренню процесу політизації студен­тів. Але все-таки основні задачі, поставлені реформою, не були вирішені: діти шкільного віку не могли навчатися, бо не вистачало місць в школах.

У грудні 1976 р. школи Іспанії звільнилися від необхідності під­коряти свою діяльність принципам фашистського національного руху, що був поширений у роки правління Франко, і почали керуватися положеннями спільної декларації прав людини, яка була прийнята Генеральною асамблеєю 00Н у 1948 р. Стало приділятися більше уваги вечірньому навчанню трудящих, які не мали можливості вчитись з відривом від виробництва. Був прийнятий план покращання підготовки вчителів і викладачів на всіх освітянських рівнях. У вищих навчальних закладах збільшилась кількість жінок (у 70-х роках співвідношення студентів і студенток було 5:2, а в технічних вузах навіть 36:1).

1979 рік був роком завершення переходу від франкістської диктатури до буржуазно-демократичної форми правління. Конституція, яка була прийнята у 1978 р., визначила головні "Принципи нової просвітницької системи, її цілі та першочергові завдання”. Був виданий закон про всеобуч, а також опубліковані інші урядові закони і королівські декрети, які безпосередньо стосуються роботи дошкільних закладів, шкіл, університетів. У цих документах виявила себе велика потреба Іспанії в упорядкуванні структури освіти, покращанні її правління, врахування зростаючих потреб у підготовці кваліфікованих кадрів у зв'язку із виходом країни із багаторічної ізоляції. Державним органом, який відповідає за справу середньої і вищої освіти в Іспанії, є реорганізоване Міністерство освіти і науки. У Міністерстві функціонують три управління-секретаріата, яким підпорядковані державні університети, школа на всіх її рівнях, педагогічні кадри. Інспектори Міністерства перевіряють, координують і контролюють усі державні і приватні навчальні заклади. Вони являють собою групу, яка не входить у жодне управління і підпорядкована лише міністру. У компетенцію Міністерства входить також розробка навчальних планів і програм. За прикладом інших держав Європи уряд Іспанії залучив до правління і контролювання навчальних закладів місцеві муніципалітети, які взяли на себе частину витрат на дошкільні заклади і школи.

До муніципальних, або адміністративних шкільних комітетів, залучені представники педагогічної громадськості, учні старших класів, батьки. Директор, який тепер не призначається, а обирається з урахуванням досвіду роботи, підпорядковується цьому комітетові. Комітет організовує свою роботу у відповідності до нового шкільного статуту, що регулює юридичний статус і організацію як державних, так і приватних шкіл.

У спробі послабити найбільш сильні соціально-економічні протиріччя в галузі промислового і сільського господарства уряд Іспанії звернув особливу увагу на підготовку і перепідготовку кваліфікованих робочих кадрів. У зв'язку із цим стаття 27 Конституції Іспанії пропонує як необхідне разом із вивченням шкільних предметів розвиток в учнів трудових навичок і посилення профорієнтації. У систему шкільної освіти введена профтехпідготовка із 15 спеціальностей. У числі інших перетворень в іспанській школі слід відмітити введення в навчальну програму дисципліни "Громадянське виховання", що надає сім'ї можливості вибору школи на свій розсуд (раніше батьки певного віросповідання могли віддати своїх дітей лише до шкіл відповідного напрямку); і, нарешті, вивчення у школах, крім іспанської, ще й рідної мови, що, перш за все, стосується басків, жителів Балеарських островів, Галісії та деяких районів Каталонії і Валенсії.

Сьогодні в Іспанії дошкільне виховання дітей здійснюється в установах, які належать державі, церковним Організаціям і окремим приватним особам. Основна мета дошкільного виховання – підготовка дітей до навчання у початковій школі. Дошкільне виховання ділиться на два цикли: дитячий садок від 2 до 3 років та ігрова школа для дітей 4-5 років. Основна програма виховання включає ігри, розвиток мовної ак­тивності, вивчення рідного мовленій, розвиток почуття ритму, фізичний розвиток, уміння спостерігати природу, деякі логічні вправи, вивчення основних релігійних принципів і моральних норм.

Виховання у дошкільних закладах державного типу при деяких церковних організаціях безкоштовне; у приватних дитячих садках -платне. Коштів, що відпускаються органам народної освіти не вистачає, тому багато дітей не можуть відвідувати не лише дошкільні заклади, але й школи.

Початкова школа в Іспанії називається основною. Навчання в ній ділиться на два цикли. Перший охоплює дітей віком від 6 до 10 років, навчання оглядове і проводиться одним учителем. Другий охоплює дітей віком від 11 до 14 років. Тут кожний предмет викладається окремим учителем. Зараз велика увага приділяється розвиткові Мовлення. У програму введені також повідомлення, пов'язані з оточуючим середовищем. У школі другого циклу учні вивчають рідну та іноземні мови, одержують деякі знання в галузі культури, соціології, ботаніки, біології, вивчають основи математики, механіки, домоведення. Але основною метою цієї школи є виховання у дитини "глибокої і свідомої" віри в Бога. У зв'язку з цим викладання у початковій школі проникнуте релігійною етикою. 80% шкіл в Іспанії належать церкві. Вивчення релігії абсолютно обов'язкове на всіх рівнях навчання. У багатьох школах священники є основними вчителями і церква має право інспектувати всі державні і приватні школи.

Початкова освіта завершується дипломом, який надає право навчатися у середній школі. Якщо учень не встигає з двох або трьох предметів, він отримує лише шкільний сертифікат і уже ніколи не зможе одержати повноцінну освіту.

У перші три роки навчання оцінки виставляються учителем у кінці року; на старшому етапі учні екзаменуються декілька разів протягом року постійною комісією, що складається з групи вчителів. Друга половина початкового навчання охоплює 6-8 роки навчання. Такий тривалий період навчання у початковій школі пояснюється тим, що для багатьох підлітків ця освіта є єдиною і остаточною.

Середня школа доступна не кожному іспанцю, бо навчання на цьому рівні дуже дорого коштує. У структуру середньої школи введено профтехнавчання. До цих груп потрапляють перш за все ті учні, які не можуть конкурувати із своїми краще підготовленими в домашніх умовах однолітками. Для таких дітей середня освіта обмежується практичним засвоєнням нескладних спеціальностей на рівні не дуже кваліфікованого робітника. Загальноосвітні знання вони отримують в урізаному вигляді. Учні, які не були відраховані в профгрупу, по закінченні середньої школи одержують вищий шкільний диплом, який надає право після закінчення передуніверсйтетського річного курсу вступати до вузу на будь-який факультет.

Вища освіта в Іспанії є прерогативою держави. Виняток ¾ навчальні заклади, які належать католицькій церкві. Мадрид і Барселона -- найбільші студентські центри. Крім університетів, тут є багато технічних вузів. Також в Іспанії є приватні університети, створені за ініціативою промислових кіл. На першому плані стоїть завдання підготовки спеціалістів з найменшими витратами часу і коштів, бо відсутність кваліфікованих кадрів гальмує розвиток економіки країни. Але попит на кваліфіковану інтелектуальну працю ще не досяг таких розмірів, як в інших країнах Заходу тому перевага надається диплому техніка. Це сприяє високим темпам зростання числа учнів у середніх технічних навчальних закладах.

Особлива увага приділяється профтехосвіті, яка здатна задовольнити конкретні потреби тієї чи іншої галузі економіки. В Іспанії навіть створена ціла система трудових університетів, які готують кваліфікованих робітників для великих промислових підприємств.

Значною перешкодою для отримання вищої освіти є матеріальний бар'єр. У середньому близько 10% бюджету середньої іспанської сім'ї витрачається на оплату навчання дітей у школі. Ще дорожче коштує вища освіта, особливе навчання в технічному вузі. Дуже дорогі підручники і середній студент не в змозі придбати навіть найнеобхідніші з них, а розмір вузівської стипендії не покриває всіх витрат на освіту.

Сьогодні навчальна система в Іспанії переживає деякі зміни пов'язані із збільшенням кількості років навчання в обов'язкових навчальних закладах: діти повинні навчатися до 16 років, а раніше обов'язкове навчання закінчувалося у 12 років. Зараз в Іспанії діє така структура навчальної системи, як показано на схемі №1.

!!!стор.34