І. Де розташована Іспанія?

2. Що ви знаєте про походження назви "Іспанія"?

Назвіть основні гірські хребти Піренейського півострова.

Які ріки протікають по території Іспанії?

Дайте характеристику клімату Іспанії.

Які корисні копалини є в Іспанії?

Що ви знаєте про населення, мови та діалекти сучасної Іспанії? 8. Як розвивається сільське господарство Іспанії? 9. Які показники сучасного промислового виробництва в Іспанії? 10. Назвіть найважливіші міста країни і де вони розташовані? 11. Як ви ставитесь до сучасної системи освіти в Іспанії?

Теми для самостійного опрацювання:

Порівняльна характеристика системи освіти в їсианй та в Україні.

Культура сучасної Іспанії.

Засоби масової інформації Іспанії на сучасному етапі та їх роль у житті країни.

Література:

Авилова А. В., Веденяцкй Я.С., Зкономика Испании.-М.: Наука, 1978.

2. Деборйн А. М. " Культура Испании." М., 1940.

Л агутинаЕ. Й., Лачйнскй В. А. Страньї Пиренейского полуострова. - ЛГУ, 1977.

Майскйй Й. М. Испания.- М., 1957.

5. Страньї й народн. Зарубежная Европа. Южная Европа. (Научно-популярное географо-зтнографическое издание в 20-и томах).--М.:

Мнсль,1983,т.ІУ,с.с.62-144.

ІЬегіса. Культура народов Пиренейскооо полуострова.- Л.: Наука

1983.

Садомская Н.Н.,Арменгол Л.,ІЇ в а н о в Ю.Л. Народн Испании.- В кн.: Народн Зарубежной Европн.- М.: Мнсль, 1965, т.2.

Розділ II. Іспанія в давні часи.

1. Доримська Іспанія.

Перші історичні відомості про Іспанію з'являються десь у XVIII столітті до нашої ери, коли іспанці ворогували з єгиптянами і вели з ними війни. Але, як свідчать геологічні розкопки, перші люди з'явились на Піренейському півострові вже півмільйона років тому. Це були кочів­ники, які здобували собі їжу полюванням, рибною ловлею та збиранням диких плодів. Цей історичний період називався палеоліт. Найбільш населеними районами були Кантабрійська кордильера на півночі і Середземноморське узбережжя. З цього періоду збереглися наскельні малюнки, на яких зображені коні, олені, бізони та інші тварини. Ці ма­люнки датуються 150-м століттям до н.е. На кінець палеоліту, головним чином на узбережжі Середземного моря з'являються стилізовані малюнки із зображенням людини у повсякденному житті, на полюванні, на війні, танцювальні сцени.

Поступово людина з кочівника перетворюється на виробника продуктів харчування, починає займатися сільським господарством і розведенням худоби, веде осілий спосіб життя. Цей період називається неолітичний.

На початку III тисячоліття до н.е. Піренейський півострів почина­ють заселяти інші народи, яких приваблює півострів, багатий на метали. У цей період з'являються поселення, оточені мурами, з акведуками та різними укріпленнями; виготовляються предмети домашнього вжитку, зброя, керамічні вироби, жіночі прикраси і, навіть "ідоли", які, мабуть, були схематичним зображенням богів первісних людей. В Альмерії, на південному сході півострова, знайдені археологічні рештки укріпленого поселення, оточеного мурами, канавами, з колективними захороненнями, зброєю, предметами, виготовленими з міді та кераміки, які мали вигляд вази схожої на дзвін. Пізніше ця культура почала називатися культура-дель-Аргар за назвою населення, що жило в Альмерії.

У XVII-XII століттях до н.е. починають виготовлятися вироби з чистої бронзи, витонченої кераміки; також виготовляються різноманітні інструменти; з'являються індивідуальні захоронення. Успішно розвивається тваринництво і сільське господарство.

Як свідчать історики, найдавнішими" жителями Іспанії були ібери, які жили на півдні країни. Від їх назви і весь півострів почав називатися Іберійським. Пізніше з-за Піренейських гір, прийшли кельтські племена і завоювали більшу частину півострова. Нащадки цих двох народів, злившись разом, створили народ, який одержав назву кельтіберів і став основою для створення іспанської національності.

За свідченням стародавніх авторів головними народами, що населяли Іспанію після вторгнення кельтів, були:

¾ гальєги або галісійці, які жили в Галісії;

¾ астури, кантабри (які поділялися на 9 груп), аутригони, вардули і васткони, які населяли райони, що відповідають теперішнім Країні Басків, Наваррі та, частково, Арагону;

¾ на схід, по всій території теперішньої Каталонії, аж до самого моря, жили ілергакони і баргусії;

¾ у Валенсії і частково в Кастельйоні та Сарагосі жили едетани. На початок Х століття до н.е. населення півострова значно вирос­ло в культурному плані. З'явилися чіткі межі між різними районами пів­острова. Виникло два головних центри: долини між ріками Гвадіана і Гвадалквівір на півдні, а також Месета в центрі півострова. Їхньому успішному розвиткові сприяли, по-перше, колонізатори -- фінікійці і греки -- по-друге, постійне проникнення європейців з півночі.

2. Фінікійська колонізація.

Першим народом -- завойовником, про який в Іспанії є свідчення відбиті в літописах, були фінікійці. Займаючи східне узбережжя Серед­земного моря, вони дуже рано встали на шлях широкої торгівлі і засну­вали велику кількість факторій у цьому басейні. Іберійський півострів знаходився на західному кінці відомого тоді народам Сходу світу. Ви­сочини, розташовані по обидва боки Гібралтарської протоки, фінікійці назвали ім'ям свого головного божества "Стовпами Мелькарта", які пізніше були переіменовані греками на "Геркулесові стовпи". Піренейський півострів фінікійці називали Спан або Спанія -- "невідома, схована, віддалена країна", що і дало назву Іспанія.

Фінікійці прийшли з Сирії і спочатку захопили південно-східну частину Іспанії, а на кінець XII століття до н.е. вони твердо оселилися і в південно-західній Іспанії. Вони зайняли різні міста і населені пункти на південних, східних, західних берегах Піренейського півострова і дійшли до Галісії та інших віддалених областей. Головним предметом торгівлі фінікійців були метали, особливо мідь, срібло і золото. Крім того, вони займалися рибною ловлею і видобуванням різних руд.

Першу колонію фінікійці заснували недалеко від Геркулесових стовпів у 1104 році до н.е. і назвали її Гадір або Гадес (зараз Кадис). Поступово такі колонії поширювалися по всьому узбережжі аж до Біскайської затоки. Найвідоміші з них Малака (Малага), Абдера (Адра) і Сексі (Альмуньєкар). Вони також укріпилися в Андалусії, створивши тут центри текстильного виробництва та інших галузей промисловості.

Не задовольняючись піратським промислом, експедиціями, які вони організовували для ловлі рабів або для торговельних операцій, фінікійці укріплювались у певних місцевостях, засновували там факторії або міста-держави, інколи біля туземних поселень. З цією метою вони обирали переважно острови, близькі до узбережжя, або миси-пункти, які можна було б легко захистити і де були зручні природні гавані. Фінікійці влаштовували там свої склади, будували фортеці і святилища. Такі поселення або факторії засновувалися за ініціативою держави і в по­літичному відношенні залежали від метрополії. Подібні колонії заснову­вались також за ініціативою торговельних домів і були пов'язані з метрополією релігійними зв'язками. Представники цих колоній щорічно збиралися на свята в Тирі.

Фінікійці не обмежувалися лише колонізацією берегів. Вони заглиблювалися всередину півострова, використовуючи торговельні зв'язки, і, вдаючись до сили, пригнічували корінне населення перевагою своєї культури, чим і досягли підкорення іберів, яким передали своє письмо, свою мову, культуру і виробничі навички. Спочатку фінікійці обмежувались тим, що міняли одні товари на інші, потім вони ввели в Іспанії гроші, які карбували в багатьох фінікійських колоніях.

Завдяки своїй сухопутній та морській торгівлі, поширили ремесло і мистецтво народів Передньої Азії на весь середземноморський басейн. Таким чином, вони принесли в Іспанію елементи азіатської та єгипет­ської культури. Сліди цього впливу можна бачити в керамічних і мета­левих виробах, знайдених в різних частинах Андалусії. Чисто фінікій­ськими пам'ятниками визнані недавно знайдена гробниця і підземні захоронення в Кадисі, погребіння в Малазі, а також жіночі прикраси, що знаходились в них.

Близько VIII століття до н.е. фінікійці зазнавали нападів царів Асірії та Вавілону, які після багаторічних війн оволоділи на початку VII століття до н.е. Тиром. Вавілонці позбавили фінікійські міста неза­лежності і сприяли зменшенню їх політичного і торговельного впливу в Середземному морі. І якщо спочатку іспанські колонії підпорядковува­лись метрополії і протягом деякого часу сплачували податки, то після поразки фінікійців ці зв'язки були розірвані, а разом з ними припинився і зв'язок з Фінікією. Західні факторії перейшли до Карфагену, що було наслідком краху великої фінікійської конфедерації, яка колись панувала в Середземному морі.

Занепад фінікійської метрополії частково компенсувався політич­ною і торговельною експансією її нової колонії Карфагену (зараз Туніс), заснованої на північному березі Африки і цілком природно, що, коли в VI столітті до н.е. почались жорстокі війни між туземними племенами і кадисськими фінікійцями, то останні звернулися по допомо­гу до своїх співвітчизників. Карфагенські війська вступили в Іспанію, щоб надати підтримку фінікійським колоніям, укріплюючи силою зброї торговельну гегемонію і політичний вплив, який уже мав Карфаген і який згодом перетворився на повне панування над частиною території півострова.

3. Грецька колонізація

Фінікійці показали дорогу іншим колонізаторам, в першу чергу грекам. Греки, як і фінікійці, вели широку торгівлю на суші і в басейні Середземного моря, здійснюючи великі походи і колонізуючи країни. Протягом багатьох років фінікійці конкурували з ними. Грецька експансія досягла Іспанії в період, який точно не визначений, але, за свідченням одного грецького історика, перше повідомлення» яке отримали греки про Піренейський півострів, стосується 630 року до н.е. Цією датою відмічено початок торговельних стосунків греків і туземців.

Головними колонізаторами Піренейського півострова були греки-фокейці. Вони укріпилися на середземноморському узбережжі в теперішніх Каталонії, Валенсії, Андалузії і навіть досягли берегів Португалії, Галісії та Астурії, називаючи всю іспанську територію Гесперією, або Іберією. Греки заснували факторії на півдні Франції і в середземноморській Іспанії. Серед них слід назвати Маінаке (Малага), Гемероскопеіон (Денія) і найбільш відома факторія Емпоріон (Ампуріас). Грецькі колоністи вели жваву торгівлю, підтримуючи постійний зв'язок із своєю батьківщиною і діяли інколи разом з туземцями проти своїх суперників -- фінікійців і карфагенян.

Завдяки великій кількості своїх поселень і розмаху торговельної діяльності греки дуже вплинули на культурний і економічний розвиток туземного населення. Так, перші монети в Іспанії відносяться до грець­кого типу і ними користувалися в більшій частині Європи. Знайдені та­кож монети з туземними написами. Греки сприяли поширенню земле­робства, вирощуванню винограду та оливкових дерев. У грецьких спору­дах також відбилися особливості їхнього стилю. Вплив грецької культури виявився і в заснуванні театру та у виникненні шкіл і академій. Греки залишили багато написів у різних куточках півострова, у тому числі і в північних його частинах.

У 540 році до н.е. греки-фокейці були завойовані персами і фіні­кійці знову стали хазяями на півдні Іспанії.

Та все ж найбільш тривалий слід у стародавній історії Іспанії за­лишив інший народ, споріднений фінікійцям, -- карфагенці, які заснували на узбережжі північної Африки рабовласницьку державу з головним містом Карфагеном.

4. Карфагенське панування.

Найбільшу цінність для карфагенців являла південна частина Іспа­нії -- Гранада і Андалузія з їх багатими рудниками, базами для рибної ловлі і добування черепашок, з благодатними умовами для землеробських культур. Все це належало фінікійцям, але їх родичі карфагенці приблизно на початку VI століття до н.е. з'явилися на півострові з військовою силою і фактично стали хазяями південної Іспанії. Пізніше вони поширили своє панування вздовж усього узбережжя аж до Кантабрії. Всі стародавні фінікійські колонії поглинув і поставив у безпосередню залежність Карфаген.

На сході єдиними суперниками карфагенців були грецькі колонії, з якими велась завзята боротьба. Спираючись на свої нові володіння, Карфаген продовжував боротьбу з грецькими колоніями в Середземному морі. У цій боротьбі карфагенці знищили декілька фокейських колоній» але їм не вдалося остаточно витіснити греків з Іспанії і останні, як і раніше, займали значну частину півострова, особливо у східній її частині, і розширювали тут сферу своєї торговельної діяльності.

Прагнучи міцно закріпитися в Іспанії, карфагенські завойовники ввели в ній режим, подібний режимові установленому ними в Африці, який базувався на використанні грубої військової сили і жорстоких методів експлуатації підкореного населення. Карфагенці ввели гарнізони в головні міста, обклали залежні племена непосильними грошовими податками і зобов'язали їх виконувати різні повинності. Карфагенці енергійно експлуатували багатющі срібні рудники південної Іспанії. Прибуток з частини рудників ішов на користь торговельних домів Карфагена, а з інших -- у державну казну. Крім цього, карфагенці вели широку торгівлю.