Методи діагностики злоякісних пухлин

Сьогодні практична медицина має багато засобів, що дають змогу розпізнати рак у початковій внутрішньоепітеліальній і мікроінвазивній стадії росту. Залежно від того, в якому з періодів розвитку діагностується пухлина, розрізняють такі рівні діагностики злоякісних пухлин: надзвичайно рання, рання, своєчасна і несвоєчасна.

Надзвичайно рання діагностика – це виявлення злоякісного новоутворення, якого ще нема, але воно обов’язково з’явиться. Наприклад, діагностика облігатного передраку або пренатальне розпізнавання пухлини. Вона можлива тільки в обмежений кількості випадків, наприклад, при нейробластомах, що супроводжуються олігофренією, нефробластомах з аніридією. Сучасні методи діагностики розпізнають деякі форми лейкемій ще в тій стадії, коли формула крові не порушена, а характерні цитологічні зміни визначаються лише в кістковому мозку. Аналізуючи хромосомний склад ядра клітини, можна визначити специфічні маркери захворювання (наприклад, так звану філадельфійську хромосому при хронічних мієлолейкеміях).

Рання діагностика можлива при початкових стадіях процесу, коли вже відбулася трансформація нормальної клітини в ракову і почалося розмноження ракових клітин. У цій стадії рак росте в епітелії, не проростає базальної мембрани, тобто спостерігаємо «рак на місці», внутрішньоепітеліальний, або преінвазивний рак. Такі пухлини не дають метастазів, а тому їх носії можуть бути повністю вилікувані.

Своєчасним діагноз раку вважається в стадії процесу Т1-2 N0M0. Однак у цій стадії в 15-30% хворих є вже нерозпізнані доклінічні метастази в реґіонарних лімфатичних вузлах, а навіть і віддалені. Тому повне вилікування можливе лише в 70-85% випадків. Беручи до уваги, що розміри пухлини в цій стадії, наприклад для раку молочної залози досягають 5 см, можна зробити висновок, що середній вік такої пухлини - кілька років. Для того, щоб своєчасно діагностувати таку пухлину в організмі, цього часу цілком досить.

Несвоєчасною (пізньою) є діагностика у всіх стадіях Т з метастазами в реґіонарні лімфатичні вузли та віддаленими метастазами.

Онкологічні хворі, відчувши прояви хвороби, вибирають спеціаліста на свій розсуд. Тому лікар будь-якої спеціальності повинен володіти знаннями, які при першому ж огляді хворого допоможуть йому запідозрити раковий процес. І до цього часу актуальним залишається вислів засновника вітчизняної онкології М.М. Петрова: «Доля хворого залежить від того лікаря, до якого він вперше звернувся».

Поняття онконастороженості передбачає:

1. знання симптоматики різних форм злоякісних пухлин;

2. обізнаність з передраковими захворюваннями та методами їх лікування;

3. знання організації онкологічної допомоги і порядку скерування хворого за призначенням;

4. всебічне обстеження хворого, що звернувся до лікаря будь-якої спеціальності, з метою виключення раку;

5. у діагностично важких випадках слід думати про атиповий перебіг пухлини, тому, не починаючи лікування, необхідно запросити більш досвідченого спеціаліста.

У плані онконастороженості доцільно пам’ятати про деякі загальні ознаки, які можуть навести лікаря на думку про злоякісну пухлину і примусити його провести відповідні діагностичні заходи.

До таких ознак відносяться:

· погіршання або зміна апетиту;

· немотивована втрата ваги (навіть при збереженому апетиті);

· зміна голосу;

· зміна характеру кашлю;

· прогресуюча слабкість;

· порушення випорожнення; (закріпи)

· поява стійкого болю у грудній клітці або животі (або ж їх посилення і зміна їх характеру);

· кровотечі (навіть одноразові);

· підвищення температури тіла без з’ясованих причин;

· анемізація;

· поява дисфагії