Методи контролю домішок в атмосфері

Контроль концентрації домішок відбувається шляхом відбору проб повітря або димового газу, підготовки та проведення аналізу відібраної проби, обробки та узагальнення результатів аналізу.

Використовуються такі режими відбору проб:

- разовий тривалістю 20-30 хвилин;

- дискретний, коли в один поглинальний прилад або фільтр через рівні проміжки часу протягом доби відбирають кілька разових проб;

- добовий, коли в один поглинальний прилад або фільтр проводиться відбір проб протягом доби безперервно.

Відбір проб здійснюється шляхом аспірації визначеного об’єму повітря через поглинальний прилад, заповнений рідким або твердим сорбентом для уловлювання газоподібної речовини, або аерозольний фільтр для затримування твердих часточок. Тип поглинального приладу, витрата повітря та тривалість його аспірації встановлюються в залежності від речовини, що контролюється. При визначенні приземної концентрації домішок в атмосфері відбір проб проводиться на висоті 1,5-2 м від поверхні землі.

Для відбору проб використовують електроаспіратори, що мають автономне джерело живлення.

Для контролю вмісту твердих часточок i аерозолів використовують гравіметричний та оптичний методи аналізу.

Безперервний контроль вмісту шкідливих домішок в повітрі здійснюють за допомогою газоаналізаторів типу УГ-2, ГХ-2та ін., принцип роботи яких базується на лінійно колористичному методі аналізу. При просмоктуванні повітря через індикаторні трубки газоаналізатора, що заповнені твердою речовиною – поглиначем, відбувається зміна кольору індикаторної твердої речовини. Довжина фарбованого шару пропорційна концентрації досліджуваної речовини. Газовий аналізатор УГ-2 дозволяє визначити концентрацію 16 різних газів з похибкою не більше ±10 % від верхньої межі кожної шкали. Також для аналізу складних та подібних за: властивостями сумішей речовин застосовують такі газоаналізатори: термокондуктометричний, термохімічний, термомагнітний, оптичний, оптико-акустичний, хемілюмінесцентний, лазерний, електрохімічний, вольтамперометричний, кулонометричний. Для визначення концентрацій домішок у повітрі використовують хроматографічні та мас-спектрометричні методи.

 

Заходи по захисту повітряного басейну.

Заходи по забезпеченню охорони атмосферного повітря можна умовно поділити на наступні напрямки:

- організація санітарно-захисних зон;

- архітектурно-планувальні рішення;

- інженерно-організаційні заходи;

- маловідходні технології;

- технічні засоби i технології очистки викидів.

 

Санітарно-захисні зони.

Об’єкти, що є джерелами викиду в навколишнє середовище шкідливих речовин та речовин з неприємним запахом, потрібно відділяти від житлової забудови санітарно-захисною зоною (СЗЗ).

Розміри нормативної СЗЗ до кордону житлової забудови встановлюють у залежності від потужності підприємства, особливостей технологічного процесу підприємства, характеру i кількості шкідливих речовини.
У відповідності до санітарної класифікації промислових підприємств розміри санітарно-захисних зон встановлюють в межах від 50 до 3000 м
у залежності від класу небезпечності підприємства (табл. 3.2).

 

Таблиця 3.2

Нормативні розміри санітарно-захисних зон

Клас небезпечності підприємства	Розміри захисної зони, м
І А	3000
І Б	1000
ІІ	500
ІІІ	300
ІV	100
V	50

 

Підприємства з технологічними процесами, що не призводять до виділення в атмосферу забруднюючих речовин, дозволяється розміщувати
в межах житлових районів.

СЗЗ не можна розглядати як резервну територію i застосовувати її для розширення промислової площі. На території СЗЗ допускається розміщення об’єкта більш низького класу шкідливості, ніж основне підприємство, складів, гаражів, автостоянок i т.д.

Розмір СЗЗ до кордону житлової забудови потрібно встановлювати:

- для підприємств із технологічними процесами, які є джерелами забруднення атмосферного повітря безпосередньо від джерела забруднення (труби, шахти, аераційні ліхтарі споруд, місця погрузки чи розвантаження сировини);

- для підприємств із технологічними процесами, які є джерелами шуму, вібрації, електромагнітних хвиль, радіочастот від споруд, будівель та майданчиків, де встановлене це обладнання;

- для електростанцій, котелень від димових труб.

На території СЗЗ повинно бути проведено благоустрій та озеленення. ГКД час проектування благоустрою СЗЗ необхідно залишити присутні зелені насадження. Зі сторони селітебної території слід передбачити смугу деревно-чагарникових насаджень не менше 50 м завширшки, при ширині зони ССЗ до 100 м – не менше 20 м.

Розміри СЗЗ уточнюються при розрахунку розсіювання пилогазових викидів i можуть бути більше чи менше нормативних..Якщо розрахунковий розмір СЗЗ більше нормативного, то передбачаються заходи для зниження обсягу пило-газових викидів, або розмір СЗЗ встановлюється у відповідності з розрахунками.