І етап Знаходження проблемної ситуації Формулювання проблеми, аналіз умови мислительної задачі. Точністю знаходження та формулювання умови задачі зумовлюється успішність її розв’язання. | |||||||
ІІ етап
Висування та аналіз гіпотез
Висування та вивчення можливих шляхів розв’язання визначеної та сформульованої проблеми
Способи висування та аналізу гіпотез
|
| ||||||
ІІІ етап Розв’язання Застосування і реалізація гіпотези в процесі міркування, який з боку його змісту визначається побудовою логічних суджень та умовиводів, а з формального боку реалізується через мислительні операції. | ||||||
ІV етап Перевірка рішення задачі Співставлення отриманих результатів з умовами проблемної ситуації, які було визначено на першому етапі. |
ІІІ етап розв’язання мислительної задачі може бути здійснений різними способами. Залежно від того, яким саме чином буде відбуватися висування та аналіз гіпотез, буде здійснюватись наступний, ІV етап розв’язання мислительної задачі: її рішення.
Види мислення
I. За змістом мислительної задачі | Наочно-дійове | Мислительна задача розв’язується безпосередньо в процесі предметної діяльності, змістом задачі є дії, що їх виконує суб’єкт. |
Наочно-образне | Розв’язання мислительної задачі здійснюється в процесі розумової діяльності, змістом задачі є образи сприймання та уявлення пам’яті. | |
Абстрактно-логічне | Розв’язання мислительної задачі здійснюється в процесі розумової діяльності, змістом задачі є поняття, представлені у вербальній (словесній формі). |
II. За характером розв’язання мислительної задачі | Практичне (емпіричне) | Розв’язання мислительної задачі здійснюється на основі емпіричних фактів (фактів життєвого досвіду) індуктивним способом (логічним шляхом від загальних положень до часткових висновків) | ||
Теоретичне (понятійне) | Розв’язання мислительної задачі здійснюється на основі понять, суджень та умовиводів дедуктивним способом (шляхом міркування від часткових фактів і положень до загальних висновків) | |||
III. За мірою розгорнутості
| Дискурсивне | В процесі розв’язання мислительної задачі суб’єкт рефлектує усі його етапи (знаходження задачі, висування та аналіз гіпотез, рішення, перевірку рішення) і таким чином усвідомлює момент знаходження нового способу дій щодо даної проблемної ситуації. | ||
Інтуїтивне | В процесі розв’язання мислительної задачі суб’єкт рефлектує лише знаходження задачі та її рішення, а процес міркування, що привів до знаходження нового способу дій щодо даної проблемної ситуації, залишається не усвідомленим. | |||
IV. За мірою новизни та оригінальності | Репродуктивне (відтворююче) | В процесі розв’язання мислительної задачі суб’єкт відтворює способи дій, якими він вже володіє (переносить старі способи дій в нові проблемні ситуації, подібні до тих ситуацій, в яких він вже застосовував ці способи дій) | ||
Продуктивне (творче) | В процесі розв’язання мислительної задачі суб’єкт створює нові способи дій, яких ще не було в його досвіді | |||
V. За способом знаходження рішення мислительної задачі | Конвергентне | При розв’язанні мислительної задачі суб’єкт спрямований на пошук єдиного правильного рішення (таке мислення має місце при випадковому та раціональному переборі в процесі висування та аналізу гіпотез) | ||
Дивергентне | При розв’язанні мислительної задачі пошук правильного рішення відбувається по всі можливим напрямкам (таке мислення має місце при систематичному переборі в процесі висування та аналізу гіпотез) |
Інтелект
У широкому розумінні інтелект (від англ. «intelligence» – розсудок, розуміння) – мислительні здібності людини, що ототожнюються з системою мислительних операцій, зі стилем і стратегією вирішення проблем та з ефективністю адаптації до різних умов життя.
У більш вузькому розумінні інтелект – це система психічних процесів, які забезпечують реалізацію здатності людини до оцінки проблемної ситуації, прийняття рішення щодо способів дій та відповідної регуляції поведінки.
Отже психологічна сутність інтелекту полягає в наступному:
ü у здатності людини виділяти в ситуації суттєві властивості;
ü у здатності адаптувати (пристосувати) до них свою поведінку.
Виходячи з цього, функцію інтелекту визначають як адаптований взаємозв’язок з оточенням, тобто вміння орієнтуватися в умовах, що склалися, і відповідно до них діяти.